Рішення № 82752771, 01.07.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2019 р. № 520/3036/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (61200, м.Харків, м-н Конституції, 1, Палац Праці, 3 під., 4 пов., код ЄДРПОУ 41313928) про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, в якому просить суд :

- скасувати постанову Ізюмського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Харківській області №2008/174/174/99 від 28 лютого 2018 року про повернення зайво виплаченої суми страхової виплати;

- скасувати постанову Ізюмського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Харківській області №2008/174/174/100 від 28 лютого 2018 року про повернення зайво виплаченої суми страхової виплати;

- зобов`язати Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Харківській області повернути ОСОБА_1 утримані кошти з нарахованої страхової виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04 березня 2019 року ним отримана постанова про повернення зайво виплаченої суми від 28 лютого 2019 року №2008/174/174/99 про відрахування із страхових виплат потерпілого ОСОБА_1 , номер справи НОМЕР_1 , номер випадку НОМЕР_1 , що перебуває на обліку з 20 березня 1991 року, а саме суми індексації доходів з червня 2014 року по лютий 2018 року. Підставою для проведення коригувань вказана заява для проведення коригувань: Перерахунок індексації у зв`язку з працевлаштуванням. В той же день позивачем отримана постанова про повернення зайво виплаченої суми від 28 лютого 2019 року №2008/174/174/100 про відрахування із страхових виплат потерпілого ОСОБА_1 , номер справи НОМЕР_1 , номер випадку НОМЕР_1 , що перебуває на обліку з 20 березня 1991 року, у розмірі 50% від "щомісячної страхової виплати в разі стійкої втрати професійної працездатності", починаючи 01 лютого 2019 року до погашення суми зайво виплачених коштів в розмірі 29429,26 грн. Позивач вважає постанови №2008/174/174/99, №2008/174/174/100 від 28 лютого 2019 року про повернення зайво виплаченої страхової виплати незаконними, безпідставними та такими, що підлягають скасуванню

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 р. відкрито спрощене провадження в даній справі.

Представником відповідача через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що позивач з квітня 2001 року перебуває на обліку та отримує страхові виплати в Ізюмському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду. Позивач був повідомлений про обов`язок своєчасно інформувати страховика щодо обставин, які впливають на умови або зміни розміру матеріального забезпечення та соціальних послуг, що підтверджується заявою від 15.09.2011 року, яка підписана позивачем власноручно. 04 лютого 2019 року відділенням отримано відповідь на запит до Пенсійного Фонду України щодо ОСОБА_1 та встановлено, що позивач працював з березня 2014 року по грудень 2018 року в ТОВ фірма "Б ОСОБА_2 А ОСОБА_2 Т ОСОБА_2 ". У зазначений період позивачу нараховувалась та проводилась виплата індексації щомісячної страхової суми як непрацюючій особі. Після виявлення даних про працю відділенням Фонду 28.02.2019 запрошено позивача та роз`яснено причини і порядок проведення утримання зайво сплачених сум у зв`язку із не інформуванням Фонду. Загальна сума зайво отриманих коштів склала 29429,26 грн. Позивачу запропоновано проводити утримання із страхових виплат у розмірі 50%, на що він погодився та власноручно написав заяву. Постановою Ізюмського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області від 28.02.2019 № 2008/174/174/99 постановлено відрахувати із страхових виплат ОСОБА_1 переплачену суму індексації доходів в розмірі 29429,26 грн. Постановою від 28.02.2019 № 2008/174/174/100 постановлено проводити відрахування із суми страхової виплати "щомісячна страхова виплата в разі стійкої втрати працездатності" в розмірі 50% за кожний місяць, починаючи з 01.02.2019 до погашення суми зайво виплачених коштів. 01 березня 2019 року до відділення надійшла заява від ОСОБА_1 , в якій він просив вважати його підпис та заяву не дійсними до уточнення обставин. Враховуючи заяву позивача, відділенням винесена постанова від 05.03.2019 року № 2008/174/174/101 про проведення відрахувань у розмірі 20% із суми страхової виплати за кожний місяць починаючи з 01 березня 2019 року. При винесені спірних постанов відповідач керувався пунктом 10 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

08 травня 2019 року позивач надав через канцелярію суду відповідь на відзив, в якій підтримав свою позицію викладену у позовній заяві.

16 травня 2019 року відповідач подав через канцелярію суду заперечення на відповідь на відзив, в яких підтримав позицію викладену у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивачу встановлено третю групу інвалідності з 28.12.2007 із зазначенням причини інвалідності - трудове каліцтво, відповідно до копії довідки серії ХАР-06 №001364.

Позивач з квітня 2001 року перебуває на обліку та отримує страхові виплати в Ізюмському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду.

Позивач був повідомлений про обов`язок своєчасно інформувати страховика щодо обставин, які впливають на умови або зміни розміру матеріального забезпечення та соціальних послуг, що підтверджується заявою від 15.09.2011 року, яка підписана позивачем власноручно.

04 лютого 2019 року відділенням отримано відповідь на запит до Пенсійного Фонду України щодо ОСОБА_1 та встановлено, що позивач працював з березня 2014 року по грудень 2018 року в ТОВ фірма "Б ОСОБА_2 А ОСОБА_2 Т ОСОБА_2 ".

У зазначений період позивачу нараховувалась та проводилась виплата індексації щомісячної страхової суми як непрацюючій особі.

Після виявлення даних про працю відділенням Фонду 28.02.2019 запрошено позивача та роз`яснено причини і порядок проведення утримання зайво сплачених сум у зв`язку із не інформуванням Фонду.

28 лютого 2019 року позивачем власноруч написано заяву про утримання із його страхових виплат 50% до погашення суми боргу.

Постановою Ізюмського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області від 28.02.2019 № 2008/174/174/99 постановлено відрахувати із страхових виплат ОСОБА_1 переплачену суму індексації доходів в розмірі 29429,26 грн.

Також, постановою Ізюмського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області від 28.02.2019 № 2008/174/174/100 постановлено проводити відрахування із суми страхової виплати "щомісячна страхова виплата в разі стійкої втрати працездатності" в розмірі 50% за кожний місяць, починаючи з 01.02.2019 до погашення суми зайво виплачених коштів.

01 березня 2019 року до відділення надійшла заява від ОСОБА_1 , в якій він просив вважати його підпис та заяву не дійсними до уточнення обставин.

Враховуючи заяву позивача, відповідачем винесена постанова від 05.03.2019 року № 2008/174/174/101 про проведення відрахувань у розмірі 20% із суми страхової виплати за кожний місяць починаючи з 01 березня 2019 року.

Не погоджуючись з винесеними Ізюмським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області 28.02.2019 постановами, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Статтею 46 Конституції України встановлено - громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 173 Кодексу законів про працю України регламентовано, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" страхуванню від нещасного випадку підлягають:

1)особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту);

2)учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;

3)особи, які утримуються у виправних закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.

Усі особи, перелічені у частині першій цієї статті, вважаються застрахованими з моменту набрання чинності цим Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов`язань щодо сплати страхових внесків.

Відповідно до статті 36 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 23.09.1999 №1105-ХІV (далі Закон №1105-ХІV) передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Пунктом 10 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 встановлено, що фізичній особі, яка одночасно працює та отримує суми відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, насамперед індексується заробітна плата.

Відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 №1105-ХІV (далі Закон №1105-ХІV) передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Згідно з ч.2 ст.16 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 №1105-ХІV застраховані особи зобов`язані своєчасно повідомляти страхувальника та страховика про обставини, що впливають на умови або зміни розміру матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Частиною 9 статті 47 цього Закону передбачено, що суми, одержані в рахунок страхових виплат потерпілим або особою, яка має право на ці виплати, можуть бути утримані Фондом, якщо рішення про їх виплату прийнято на підставі підроблених документів або подано свідомо неправдиві відомості, а також якщо допущено помилку, яка впливає на суму страхових виплат.

Відповідно до пункту 1.8 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженим постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 11 повернення зайво виплачених сум проводиться на підставі постанови управління (відділення) Фонду. При кожній виплаті щомісячної страхової суми загальний розмір відрахування не може перевищувати двадцяти відсотків. Відсоток відрахування може бути збільшений за згодою отримувача страхових виплат.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд зазначає, що приймаючи спірні постанови про повернення зайво виплаченої суми страхової виплати від 28 лютого 2018 року №2008/174/174/99 та №2008/174/174/100 відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб встановлений чинним законодавством України, а тому дані постанови скасуванню не підлягають, як такі, що прийнятті з чітким дотримання діючого законодавства України.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено Кодексу адміністративного судочинства України.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (ч.4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевказані положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд не приймає до уваги посилання позивача у адміністративному позові на той факт, що на нього з боку відповідача здійснювався психологічний тиск при складанні заяви про прохання утримувати із його страхових виплат 50% до погашення суми боргу, оскільки вказане не підкріплені належними та допустимими доказами по справі.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (61200, м.Харків, м-н Конституції, 1, Палац Праці, 3 під., 4 пов., код ЄДРПОУ 41313928) про скасування постанови - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рубан В.В.