Рішення № 82752764, 27.06.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 червня 2019 р. № 520/3188/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Кухар М.Д.

при секретарі судового засідання - Мадевської Е.Д.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Кобилінської О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго" (вул. Плеханівська, буд. 149,м. Харків,61037, код ЄДРПОУ00131954) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (вул. Благовіщенська, буд. 30,м. Харків,61052, код ЄДРПОУ39440996) про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Акціонерне товариство «Харківобленерго» звернувся до суду з позовом до відповідача, Офісу великих платників податків ДФС, про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000015008 від 09.01.2019р. Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач при винесенні спірного рішення припустив невірне застосування норм податкового законодавства України, і тому спірне рішення є незаконним. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі і просив позов задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилається на законність та обгрунтованість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, наголошує на множинності фактів несвоєчасної реєстрації позивачем розрахунків коригування до податкових накладних, що відповідно до ПК України має наслідком застосування штрафних санкцій. В судовому засіданні представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували в повному обсязі і просили в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступне.

Матеріалами судової справи підтверджено, що відповідач провів камеральну перевірку, за результатами якої склав Акт від 13.12.2018р.№ 667/28-10-50-08-09/00131954 «Про результати камеральної перевірки АТ «Харківобленерго» (ЄДРПОУ 00131954) з питання своєчасності реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних, складених на отримувача (покупця) товарів/послуг у Єдиному реєстрі податкових накладних у періоді лютий 2017 року - березень 2018 року, травень 2018 року - листопад 2018 року». В акті перевірки зроблені висновки про порушення позивачем абз. 14 п. 201.10 ст. 201 розділу V ПК України. Зокрема, в акті зазначено, що позивач неодноразово несвоєчасно реєстрував розрахунки коригування до виданих ним податкових накладних.

На підставі Акту від 13.12.2018р.№ 667/28-10-50-08-09/00131954 відповідач склав і направив позивачу податкове повідомлення-рішення № 0000015008 від 09.01.2019р., яким на підставі п. 120і. 1 ст.1201 ПК України застосував до позивача штрафні санкції на загальну суму 828 695 996,67 грн.

Перелічені обставини справи не заперечуються сторонами та підтверджені залученими до матеріалів справи письмовими доказами - копіями Акту від 13.12.2018р.№ 667/28-10-50-08-09/00131954 та податкового повідомлення-рішення № 0000015008 від 09.01.2019р.

Суд зазначає, що позивач в письмових поясненнях та усно через представника в судовому засіданні повністю визнав викладену в акті перевірки інформацію про факти складення та реєстрації позивачем перелічених в акті податкових накладних, в тому числі строки складення і реєстрації, а також про факти складення та реєстрації позивачем перелічених в акті перевірки розрахунків коригування до податкових накладних, в тому числі строки їх складення та реєстрації. Відповідно до ст.78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Підстав для обґрунтованого сумніву в достовірності зазначених вище обставин у суду немає. Таким чином зазначені фактичні обставини справи (в частині кількості складених позивачем розрахунків коригування до податкових накладних, а також дат їх реєстрації) можна вважати встановленими.

При надані правової оцінки встановленим вище фактичним обставинам, відповідач застосував норми ст. 201 п. 201.10 абз.14, ст. 192 п. 192.1, 120і ПК України.

Строк реєстрації податкових накладних та розрахунків коригувань до них відповідно до норми ст. 201 п. 201.10 абз. 14 ПК України поставлений в залежність віддати, коли така податкова накладна або розрахунок коригування до неї повинні бути складені відповідно до інших норм ПК України.

Правилами ст. 201 п.201.1 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі на дату виникнення податкових зобов`язань, з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Під терміном податкове зобов`язання, за змістом ст. 14 п.14.1.156 ПК України слід розуміти суму коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Норма ст. 201 п.201.1 ПК України відповідає змісту ст.201 п.201.7 ПК України, відповідно до якої податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Також, згідно норм ст. 201 п. 201.10 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Перелічені норми коригуються і з нормами ст.192 п. 192.1 ПК України, якою встановлено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних. Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних зі зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Перелічені вище норми слід застосовувати в сукупності з нормою ст. 192 п. 192.3 ПК України, відповідно до якої результат перерахунку податкових зобов`язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Також слід враховувати, що відповідно до ст.44 п.44.1 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим ст. 44 п. 44.1 ПК України.

Виходячи із вищевикладеного, норми ПК України обумовлюють виникнення обов`язку складення та реєстрації податкових накладних та розрахунків коригувань із здійсненням відповідних операцій в бухгалтерському обліку, за якими у платника податку або виникають або коригуються податкові зобов`язання. Аналогічний висновок випливає і з норм розділу XX підр. 2 п.11 ПК України.

Тому, обов`язковій реєстрації у ЄРПН у встановлені ст. 201 ПК України строки підлягають податкові накладні та розрахунки коригувань, які складені на підставі первинних документів у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, та тільки у випадках виникнення (коригування) податкових зобов`язань, та які обов`язково відображаються у податковій звітності з ПДВ.

Аналогічний висновок міститься в листі ДФС від 03.10.2017 № 2095/6/99-99-15-03- 02-15/ІПК, в якому вказано, що обсяги постачання товарів/послуг та суми ПДВ, вказані в помилкових (зайвих) податкових накладних і розрахунках коригування до них, не підлягають відображенню у податковій декларації з ПДВ.

Також суд при розгляді позову в цій частині враховує зміст рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2018р. по справі № 2040/7988/18, адміністративну справу № 2040/7988/18 за позовом акціонерного товариства "Харківобленерго" до Державної фіскальної служби України про скасування індивідуальної податкової консультації, зазначив, зокрема, про наступне. Аналіз змісту вищенаведених норм дає підстави для висновку, що штрафні (фінансові) санкції, згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, можуть бути застосовані лише у разі, якщо платник податків - продавець товарів/послуг був зобов`язаний, відповідно до вимог ПК України, скласти та зареєструвати податкову накладну/розрахунок корегування до податкової накладної у зв`язку з постачанням товарів/послуг, надходженням коштів від покупця як авансу, зміною компенсації їх вартості, які впливають (зменшують чи збільшують) на суму податкових зобов`язань з податку на додану вартість платника податку-продавця та підлягають відображенню у податковій звітності з ПДВ. Таким чином, у разі відсутності у платника обов`язку складати та реєструвати податкову накладну/розрахунку коригування (помилкове виписування, тощо), звільняє такого платника від відповідальності у вигляді штрафу за пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України.

Згідно ст. 77 чч.1-2 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оскільки спірне рішення ґрунтується на висновках акту від 13.12.2018р. № 667/28- 10-50-08-09/00131954, який не містить жодного обґрунтування та підтвердження того, що перелічені в акті розрахунки коригування до податкових накладних складені на підставі первинних документів у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, та тільки у випадках виникнення (коригування) податкових зобов`язань, та які обов`язково відображаються у податковій звітності з ПДВ, ці факти суд вважає не доведеними відповідачем. Таким чином, відповідач не довів, що складання цих розрахунків коригувань підпадає під дію норм ст.ст. 192, 201 та інших ПК України, що свідчить про недоведеність відповідачем факту порушення позивачем строків реєстрації, встановлених ст.201 п. 201.10 абз. 14 ПК У України.

Також суд зазначає, що всі розрахунки коригувань, що зазначені в спірному рішенні та перелічені в акті камеральної перевірки, є такими, що відповідно до вимог чинного законодавства України не підлягають наданню отримувачу (покупцю).

Таким чином, в даному випадку підлягає застосуванню норма ст. 120і п. 120і. 1 ПК України, згідно якої порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу.

Також в рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2018р. по справі № 2040/7988/18, зазначив, зокрема, про наступне.

Відповідно до п. 14.1.60 ст. 14 ПК України, єдиний реєстр податкових накладних (ЄРПН) - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно п.201.7 вказаної статті податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку на додану вартість зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Вимоги до граничних строків реєстрації податкових накладних передбачені пунктом 201.10 статті 201 ПК України, у відповідності з яким реєстрація платниками податку податкових накладних в ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Як вже зазначено судом вище, відповідальність за порушення термінів реєстрації податкових накладних передбачена статтею 120-1 ПК України.

Законом України від 21.12.2016 №1797-УІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" внесено зміни до Податкового кодексу України та викладено в новій редакції статтю 120-1 ПК України.

Так, за змістом вказаної норми, порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку

на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу, зокрема, в розмірі:

- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до ЗО календарних днів.

При цьому відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в ЄРПН.

Виходячи з системного тлумачення вказаних норм права, можна зробити висновок, що п. 201.10 ст. 201 ПК України виокремлено такі види податкових накладних, які підлягають реєстрації в ЄРПН: податкові накладні, які не надаються покупцю; податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування. При цьому у статті 120-1 ПК України законодавцем визначені виключні випадки, які звільняють платника від штрафних санкцій, а саме у випадку несвоєчасної реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Суд зазначає, що вказана норма дійсно передбачає неоднозначне тлумачення прав платника податків щодо звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в частині того, чи повинні такі податкові накладні одночасно відповідати двом умовам - не надаватися покупцю та/або складатися за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування; які оподатковуються за нульовою ставкою.

Суд вважає, що застосування союзу "та" при тлумаченні п.120-1.1 та п.120-1.2 ст. 120-1 ПК України відповідачем під час надання спірної консультації є безпідставним.

При вирішенні даного спору слід враховувати положення пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, якими встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таке застосування норм відповідає й основним засадам податкового законодавства, проголошеним у статті 4 ПК України.

Отже, приписи статті 120-1 ПК України містять множинне трактування прав платників податків, внаслідок існування яких можливо прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

З огляду на приписи статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ, у контексті справи, що розглядається, аргументованим і доцільним є посилання на правові позиції у рішеннях Європейського суду з прав людини, в яких встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, на підставі того, що органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку ("Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06).

Отже, норми п. 120-1.1 ПК України звільняють від відповідальності платника податків у разі несвоєчасності реєстрації ним у ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригувань, які не надаються отримувачу (покупцю).

Враховуючи зазначені висновки, що містяться в судовому рішенні у спорі, в якому приймали участь ті ж самі сторони, і яке набуло законної сили, суд приходить до висновку про те, що спірне рішення суперечить нормі ст. 120і п.120*.1 ПК України.

Також суд погоджується із твердженнями позивача про те, що норма ст. 192 п.192.1 ПК України встановлює обов`язок проведення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг, в тому числі, у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг. Але, за цією правовою підставою підлягають реєстрації підлягають реєстрації розрахунки коригування у разі правомірного виправлення помилок, самостійно виявлених платником податків у раніше поданих ним податкових накладних, що містили ті чи інші необ`єктивні дані, в тому числі не пов`язані із зміною вартості суми компенсації товарів/послуг.

Позивач стверджує, що складені ним розрахунки коригування коригували дані не податкових накладних, а дані раніше складених і поданих позивачем розрахунків коригування. Але податкове законодавство України не містить норм, які б визначали порядок проведення такого коригування, тобто випадків, коли платник бажає поновити дані, правомірно зазначені ним у своєчасно складених та зареєстрованих податкових накладних, і згодом з тих чи інших підстав скоригованих в єдиному реєстрі податкових накладних. Тому, позивач (за його ствердженнями) для усунення різниці між даними єдиного реєстру податкових накладних та даними податкових декларацій, що виникла в результаті помилкового коригування податкових накладних, мав можливість зробити це тільки шляхом складення та реєстрації розрахунків коригування.

Аналізуючи наведені твердження позивача суд погоджується з тим, що відповідно до норм ст. 192 п. 192.1 ПК України розрахунки коригування є самостійним документом, на підставі якого виникають податкові права та обов`язки. Відрізняються правові підстави, час складення, а також форма розрахунків коригування та податкових накладних.

За змістом акту перевірки, а також пояснень представників сторін випливає, що позивач провадив неодноразове коригування даних податкових накладних. При цьому, позивач наполягає на тому, що внаслідок складення ним розрахунків коригування в кінцевому випадку були підтверджені дані, заявлені в складених та своєчасно зареєстрованим ним податкових накладних. Тобто, розрахунки коригування, складені та зареєстровані позивачем, спочатку змінювали дані, зазначені в податкових накладних, а потім відновлювали їх. В акті перевірки дані обставини не були предметом дослідження. При розгляді справи в суді відповідач у відзиві на позов зазначає, що за результатами аналізу даних ЕРПН встановлено, що АТ «Харківобленерго» для збільшення суми ліміту для реєстрації податкових накладних для юридичних осіб - платників податку виписувало та реєструвало розрахунки коригувань на зменшення сум податку на додану вартість. За рахунок таких дій підприємством за 2017-2018 роки штучно було збільшено суму ліміту в системі електронного адміністрування податку на додану вартість на 4 145,7 млн. грн., не витративши грошових коштів. В подальшому, з метою уникнення заниження ПДВ та втрат бюджету, підприємство виписувало та реєструвало розрахунки - коригування на збільшення сум податку на додану вартість. Таким чином, відповідач в відзиві підтвердив ті обставини, на які посилається позивач в позові. З цього випливає, що дані бухгалтерського обліку позивача і фактично проведені ним господарські операції відповідають податковим накладним, своєчасно складеним та зареєстрованим позивачем в єдиному реєстрі податкових накладних.

Також судом досліджено надані до матеріалів справи акти камеральних перевірок податкової звітності позивача з ПДВ, проведених відповідачем в період з лютого 2017 року до жовтня 2018 року. Судом встановлено, що під час проведених цих камеральних перевірок, в тому числі, перевірялись і питання відповідності даних декларацій з ПДВ та даних ЄРПН. Так, пункти 3.2 камеральних перевірок мають назву з`ясування відповідності даних декларацій та даних Єдиного реєстру податкових накладних. У випадку виявлення невідповідності, в актах зазначалось, що встановлено факти несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, і що позивач порушив абз.14 п.201.10 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України. Якщо порушення не виявлялись, позивач акт не отримував.

Але, вся податкова звітність позивача з ПДВ в обов`язковому порядку була предметом камеральних перевірок з питань своєчасності реєстрації податкових накладних у ЄРПН. Це є вимогою Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, затверджених Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013р. № 165. В п.3.1 піди.3.1.1, 3.1.3, цих рекомендацій зазначено, що Податкова звітність, подана платником ПДВ, проходить арифметичний та логічний контроль - автоматизовану перевірку. З метою виявлення та упередження можливих порушень податкового законодавства при камеральній (електронній) перевірці проводиться, в тому числі, відпрацювання сум податку на додану вартість, які формують податковий кредит за податковими накладними, не зареєстрованими в ЄРПН. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Кодексу відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Комплексне відпрацювання платників податку на додану вартість, які декларують за звітний період податковий кредит, сформований за рахунок податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, проводиться відповідно до вимог Методичних рекомендацій № 420.

За таких умов суд погоджується з твердженнями позивача про те, що предмет проведеної перевірки, за наслідком якої було складене спірне рішення, співпадає з предметами камеральних перевірок за ті самі податкові періоди. Таким чином, спірне рішення прийнято за результатами камеральної перевірки, що має ознаки повторної.

Податковий кодекс України не надає фіскальним органам, зокрема відповідачу, повноважень провадити повторні камеральні перевірки, про що зазначає Верховний суд України в Постанові від 05.02.2019 р. по справі №824/51/16-а, а протиправність проведення камеральної перевірки, висновки якої безпідставно покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, обумовлює безпідставність визначення податкового правопорушення і, як наслідок цього, безпідставність застосування штрафу.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242– 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Акціонерного товариства "Харківобленерго" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення № 0000015008 від 09.01.2019 року, складене Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України.

Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (вул. Благовіщенська, буд. 30,м. Харків,61052, код ЄДРПОУ: 39440996) на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" (вул. Плеханівська, буд. 149,м. Харків,61037, код ЄДРПОУ: 00131954) за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого судового збору при поданні позову у розмірі - 19210,00 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено 01.07.2019 року

Суддя Кухар М.Д.