Рішення № 82752288, 01.07.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6780/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2019 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Вовченко O.A.,

секретар судового засідання Іщенко С.О.,

за участю:

представника позивача – Гладченко В.Ю. (за довіреністю),

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом Головного управління ДФС в Одеській області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 27 грудня 2018 року надійшов адміністративний позов в Головного управління ДФС в Одеській області до ОСОБА_2, в якому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 суму податкової заборгованості по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 8656,22 грн.

Ухвалою суду від 02 січня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву Головного управління ДФС в Одеській області, відкрито провадження у даній адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що за даними Головного управління ДФС в Одеській області фізичною особою ОСОБА_2 перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Суворовському районі ГУ ДФС в Одеській області. Вказує, що станом на теперішній час за фізичною особою ОСОБА_2 утворилась податкова заборгованість перед бюджетом по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму - 8656 грн. 22 коп., що підтверджується розрахунком податкового боргу станом на 26.12.2018 року, а саме: по податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування: основний платіж - 5403 грн. 35 коп., внаслідок нарахування штрафних санкцій на суму 1520 грн. 84 коп., внаслідок нарахування пені на суму 1732 грн. 03 коп. Зазначає, що дана заборгованість виникла в результаті проведення документальної позапланової перевірки з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та винесення акту від 23.08.2016 №2480/15-54-13- 04/НОМЕР_2, на підставі якого було винесено податкове повідомлення-рішення №9001107 від 05.09.2016 року на суму 6924.19 грн. Вказує, що ГУ ДФС в Одеській області були вжиті всі заходи для отримання заборгованості у встановленому законом порядку, а саме була винесена податкова вимога форми «Ф» від 20.07.2017 року за №7512-17 та направлена поштовою кореспонденцією на адресу ОСОБА_2

Ухвала суду від 02.01.2019 року направлена відповідачу за адресою реєстрації місця проживання відповідача, яка зазначена в позовній заяві та у відповіді адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області (а.с.65), однак повернулась до суду із відміткою відділення поштового зв’язку від 12.02.2019 року «за закінченням терміну зберігання».

27 лютого 2019 року ухвалою суду визначено розгляд справи за позовом Головного управління ДФС в Одеській області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання. Витребувано у позивача належним чином засвідчені копії доказів.

Ухвалою суду від 18 квітня 2019 року клопотання представника позивача задоволено. Надано Головному управлінню ДФС в Одеській області час на подання до Одеського окружного адміністративного суду витребуваних ухвалою суду від 27 лютого 2019 року доказів у 10-денний строк з моменту отримання копії ухвали суду. Продовжено строк підготовчого провадження за клопотанням представника позивача.

23 травня 2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі та призначено справу №420/6780/18 до судового розгляду по суті.

Суд зазначає, що станом на момент винесення даного рішення відзив на позов від відповідача до суду не надходив.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Дослідивши матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги та докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.

Підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 15.1 ст.15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно пп.163.1.1 п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно із п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 23.08.2016 року за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_2 Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області складено акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи – платника податків ОСОБА_2, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 з питань декларування доходів, отриманих у наслідок прийняття у спадщину майна, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2013 по 21.12.2013 року» №2480/15-54-13-04/НОМЕР_2 (а.с.14-16).

У вказаному акті встановлено, що фізична особа - платник податку ОСОБА_2 протягом перевіряємого періоду отримував доходи, які згідно п. 164.1. ст.164, п. 174.6. ст. 174 Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року №2755-УІ підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником в податковій декларації про майновий стан і доходи. Так, згідно відомостей, про одержані доходи та сплачений податок з доходів фізичних осіб отриманих з ЦБ ДРФО за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. фізична особа - платник податків ОСОБА_2 отримав дохід «за ознакою 114» дохід, отриманий платником податку унаслідок прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав від фізичної особи, що не є членом сім’ї першого ступеня, але податкову декларацію про майновий стан і доходи у відповідному періоді до ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області не надав. Таким чином обов'язок щодо відображення даних у податкових деклараціях не було виконано, податкове зобов’язання не було визначено та не сплачено до бюджету. Відповідно до відомостей, отриманих з ЦБ ДРФО фізична особа ОСОБА_2 за період з 01.07.2013 р. по 30.09.2013 р. отримав дохід за ознакою « 114» - отриманий дохід у спадщину (подарунок) від фізичної особи, яка не є членом сім’ї першого ступеня споріднення у розмірі 108067,00 грн. Зазначено, що ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області надіслано запит до фізичної особи, яка займається професійною незалежною діяльністю, щодо отримання інформації необхідної для визначення ступені споріднення фізичної особи, яка отримала дохід у наслідок прийняття нею у спадщину чи дарунок (коштів,майна,майнових прав чи немайнових прав) від фізичної особи, відображену у податковій звітності за формою 1-ДФ, у розмірі 108067,00 грн. Відповідно інформації, фізичною особою, яка займається професійною незалежною діяльністю від 14.01.2016 №4/01-06, було вчинено нотаріальні дії стосовно посвідчення оформлення спадщини отриманого ОСОБА_2, після смерті гр. ОСОБА_3, яке складалось з житлового будинку та земельної ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 оціночною вартістю 108067,00 грн., родині стосунки між ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 не встановлено.

Судом встановлено, що 05.09.2016 року на підставі вищевказаного акта було винесено податкове повідомлення-рішення №0011071304 від 05.09.2016 року (а.с.13).

Вказане податкове повідомлення-рішення направлено на адресу відповідача, однак повернуто відправнику з відміткою відділу поштового зв’язку «за зазначеною адресою не проживає».

Відповідно до положень пп.14.1.175, п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент винесення податкового повідомлення-рішення) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Статтею 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Приписами пп.129.1.1 та 129.1.2 ст.129 Податкового кодексу України передбачено, що нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов’язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов’язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов’язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Відповідно до положень ст. 131 Податкового кодексу України нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків. При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом. Суми пені зараховуються до бюджетів або державних цільових фондів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом. Суми пені зараховуються до бюджетів або державних цільових фондів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки.

Позивачем винесено податкову вимогу форми «Ф» № 7512-17 від 20.07.2017 року, згідно якої: основний платіж – 5403,35 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) – 1520,84 грн., пеня – 1732,03 грн. (а.с.20).

Вказана вимога надіслана на адресу відповідача, однак повернута відправнику з відміткою відділу поштового зв’язку від 02.08.2017 року «за зазначеною адресою не проживає».

Відповідно до пп.168.2.1 п.168.2 ст.168 Податкового кодексу України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Згідно з пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пп.54.3.1 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об’єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством

Суд зазначає, що підставою винесення позивачем податкового повідомлення-рішення №0011071304 від 05.09.2016 року є висновки контролюючого органу, що відповідачем не сплачено податок на доходи фізичних осіб за ставкою 5 % після оформлення ним після смерті ОСОБА_3 спадщини, яка складається з житлового будинку та земельної ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, оціночною вартістю 108067,00 грн.

При цьому судом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_3 площею 0,25 га., розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4, яка володіє нею на підставі договору купівлі-продажу №1203 від 30.07.2013 року.

Також судом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що житловий будинок з надвірними спорудами загальною площею 35,60, житловою площею 13,10, розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4, яка володіє ними на підставі договору купівлі-продажу №1199 від 30.07.2013 року та що попереднім їх власником була ОСОБА_3.

При цьому у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформація про майно, належне ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 згідно акту перевірки та р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 згідно позовної заяви) відсутня.

Жодних доказів на підтвердження отримання ОСОБА_2 в порядку спадкування нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1, оціночною вартістю 108067.00 грн., успадкованого після смерті ОСОБА_3 позивачем до суду не надано.

Отже, враховуючи викладене, суд зазначає, що об’єкт оподаткування, належний відповідачу, відсутній, обов’язку сплачувати податок на доходи фізичних осіб та подавати податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік у ОСОБА_2 відсутні, у зв’язку з чим суд приходить до висновку про неправомірність винесення позивачем податкового повідомлення-рішення №0011071304 від 05.09.2016 року, відсутність узгодженого грошового зобов'язання та відповідно про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову Головного управління ДФС в Одеській області.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне відмовити у задоволенні позову Головного управління ДФС в Одеській області до ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_2 суми податкової заборгованості по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 8656,22 грн.

Керуючись ст.ст.7, 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Головного управління ДФС в Одеській області до ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_2 суми податкової заборгованості по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 8656,22 грн. – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач – Головне управління ДФС в Одеській області (вул.Семінарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 3938646).

Відповідач - ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, р.н.о.к.п.п.НОМЕР_2).

Повний текст рішення складено та підписано 01.07.2019 року.

Суддя О.А. Вовченко

.