Рішення № 82751942, 27.06.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2019 року м. Київ № 810/3207/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Панової Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД»

до Київської митниці Державної фіскальної служби

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» (далі - позивач, ТОВ «СІЛЬПО-ФУД») з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Київська митниця ДФС), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС від 24.03.2017 № UA125220/2017/010024/1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товарів, що ввозились на територію України, позивач самостійно визначив їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявив відповідні показники в митній декларації, до якої додав документи, що її підтверджують, та в якій зазначено всі кількісні та якісні показники товарів, що ввозилися. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору (контракту), не врахував подані позивачем документи та незаконно прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2017 відкрито провадження в адміністративній справі № 810/3207/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач позовних вимог не визнав та 31.10.2017 надав суду письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких просив суд відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів заперечень зазначив, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач надав документи, які містять розбіжності, а тому відповідач дійшов висновку, про те, що позивачем заявлено неповні відомості про числові значення складових митної вартості.

Так, зокрема, відповідач наголосив на тому, що згідно розділу 5 зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу від 17.11.2016 № 1500 постачальник зобов`язаний передати покупцю пакет документів, серед яких є сертифікат про походження форми EUR-1, а також у розділі 7 зазначено, що товари мають відповідати стандартам та нормам Європейського Союзу для таких товарів. Крім того, контракт поставки належним чином не підтверджує свою автентичність, оскільки в розділі 11 відсутні зразки факсимільних підписів представників як покупця, так і продавця.

Також відповідач зазначив, що в договорі на перевезення від 07.11.2016 № 1763 в англомовній версії передбачено надання розрахунку на фрахт та послуги розвантаження у день прибуття судна. В російськомовній версії договору цей пункт видалено.

Крім того, прайс-лист наданий позивачем додатково, складений не виробником товарів, а стороною зовнішньоекономічного договору (контракту) - AIMON GROUP LIMITED.

Ухвалою від 15.11.2017 суд задовольнив клопотання представника позивача та зупинив провадження в адміністративній справі № 810/3207/17. У подальшому розгляд справи призначено судом на 16.01.2018.

Ухвалою від 16.01.2018 суд поновив провадження в адміністративній справі № 810/3207/17.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Згідно з вимогами статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Враховуючи викладене та предмет спору суд дійшов висновку про здійснення розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.

16.01.2018 від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника у порядку письмового провадження. Представник відповідача не заперечував щодо вказаного клопотання про що зробив відповідну відмітку на клопотанні позивача.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про здйснення подальшого розгляду даної справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» зареєстровано в якості юридичної особи 05.08.2016, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.08.2016, яка наявна у матеріалах справи.

Між ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» (Покупець) і AIMON GROUP LIMITED (Постачальник) укладено контракт поставки товарів від 17.11.2016 № 1500 (далі - контракт від 17.11.2016 № 1500), згідно пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар в асортименті, кількості і за ціною, що визначені в виставлених постачальником інвойсах, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити поставлений товар.

Згідно з пунктом 2.1 контракту від 17.11.2016 № 1500, місце умови поставки відповідно до Інкотермс 2010: FOB. Безпосереднє місце поставки буде вказано в кожному інвойсі окремо. Постачальник зобов`язується здійснити митне оформлення товару для експорту, а також завантажити товар на транспортний засіб покупця за свій рахунок.

Згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 контракту від 17.11.2016 № 1500, розрахунок буде здійснюватися шляхом грошового переказу в доларах США на банківський рахунок продавця, через 3 календарних дні з дати митного оформлення товару в режимі імпорту на митній території України та за умови надання повного комплекту документів, зазначених у розділі 5.4. Договору.

Згідно з пунктом 4.1 контракту від 17.11.2016 № 1500, ціна товару погоджується сторонами та встановлюється в інвойсі на кожну окрему партію товару.

Згідно з пунктом 4.2 контракту від 17.11.2016 № 1500, ціна товару включає в себе вартість продукту (продукції), тари (палет), упаковки та/або термоусадочної упаковки, вартість робіт, пов`язаних з упаковкою товару, маркуванням, навантаженням та доставкою товару в місце поставки, якщо інше не узгоджено між сторонами.

Відповідно до пункту 4.3 контракту від 17.11.2016 № 1500, виконання митних формальностей у країні експорту, а також пов`язані із цим витрати (сплата податків, мита, оплата отримання дозволів) покладаються на постачальника та включаються у вартість товару.

Пунктом 5.2 контракту від 17.11.2016 № 1500 визначено, що поставкою товару вважається передача товару покупцю чи транспортному агенту покупця в місці поставки. Датою поставки товару є дата здійснення відмітки на транспортному документі про передачу товару.

Згідно з пунктом 6.1 контракту від 17.11.2016 № 1500, приймання-передача товару проводиться відповідно до товарно-супровідних документів.

Відповідно до пункту 11.1 контракту від 17.11.2016 № 1500, даний контракт набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2017 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за контрактом.

З матеріалів справи вбачається, що перевезення товару морем (фрахт) здійснювалося за договором від 07.11.2016 № 1763, укладеним між ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» і Товариством з обмеженою відповідальністю СМА СІ ДЖИ ЕМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІ УКРАЇНА.

Отримавши придбаний за контрактом товар, а саме: посуд столовий/кухонний з кам`яної кераміки; посуд та прибори столові або кухонні з фаянсу/тонкої кераміки, уповноважена особа позивача подала до Київської митниці ДФС електронну митну декларацію від 17.03.2017 № UA125220/2017/702420.

Позивач визначив митну вартість товару за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу пакет документів, передбачений статтею 335 та частиною другою статті 53 Митного кодексу України, про що вказано у графі 44 поданої електронної митної декларації та картці відмови.

Перелік наданих документів наведений у графі 44 митної декларації із зазначенням кодів документів, затверджених наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» від 20.09.2012 № 1011.

Так, до митної декларації від 17.03.2017 № UA125220/2017/702420 було додано наступні документи:

- (0271) пакувальний лист від 30.12.2016 №FZAMC16111;

- (0380) інвойс від 30.12.2016 №FZAMC16111;

- (0705) коносамент від 02.01.2017 № SHZ2072761;

- (0730) міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 08.02.2017 № 388963;

- (0862) сертифікат про походження товару від 30.12.2016;

- (3004) рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 31.01.2017 № UAIM0282769;

- (3016) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 22.03.2017;

- (3022) прайс-лист від 15.11.2017;

- (3530) страховий поліс від 10.01.2017 № 46;

- (4100) зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу від 17.11.2016 № 1500;

- (4200) генеральний договір добровільного страхування від 28.11.2016 № 101023480;

- (4301) договір морського перевезення від 07.11.2016 № 1763;

- (9100) платіжне доручення від 08.02.2017;

- (9100) комерційна пропозиція від 01.12.2016 тощо.

У подальшому відповідачем було направлено на адресу декларанта повідомлення засобами електронної пошти про необхідність надання додаткових документів.

ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» листом від 22.03.2017 вих. № 298 надало митному органу: прайс-лист б/н від 15.11.2016; комерційну пропозицію № 01/12/16 від 01.12.2016; платіжне доручення на оплату послуг з перевезення вантажу від 08.02.2017 № 3733644; виписка по рахунку щодо оплати послуг з перевезення б/н від 17.03.2017; висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № Ц-251 від 22.03.2017; рахунок на оплату послуг з перевезення вантажу від 31.01.2017 № UAIM0282769; страховий поліс № 46 від 10.01.2017; договір про перевезення № 1763 від 07.11.2016; генеральний договір добровільного страхування вантажу № 101023480 від 28.11.2016. У вказаному листі декларант пояснив, що інших документів немає.

За результатами перевірки митної декларації і додатково поданих документів Київська митниця ДФС винесла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.11.2017 № UA125220/2017/00023 і прийняла рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 24.03.2017 № UA125220/2017/010024/1.

Так, у вказаному рішенні митний орган не погодився із заявленою митною вартістю товарів та визначив її за резервним методом.

Київською митницею ДФС у графі 33 Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості зазначено, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за митною декларацією від 17.03.2017 № UA125220/2017/702420 встановлено, що вони містять розбіжності та/або містять наявні ознаки підробки, зокрема: згідно розділу 5 «Порядок поставки товар» (п. 5.4.4.) зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів від 17.11.2016 № 1500 постачальник разом із товаром має передати покупцю визначений пакет документів, серед яких є Сертифікат про походження форми EUR-1 (який подається до митного оформлення тільки з товарами, виробленими в країнах Європейського Союзу), а також в розділі 7 «Маркування» (п. 7.2.) зазначено, що товари мають відповідати стандартам та нормам Європейського Союзу для таких товарів. Англійська версія контракту відповідає українській. Також в розділі 11 «Інші умови» (п. 11.14.) відсутні зразки факсимільних підписів представників як покупця, так і продавця. В оригіналі, представленому представником ТОВ «Сільпо Україна» всі вищеперераховані розбіжності також наявні. Договір укладено з AIMON GROUP LIMITED, 6/F KAM SANG BUILDING,257 DES VOEUX ROAD,CENTRAL,SHEUNG WAN, HONG KONG, P.R. CHINA (Китай), тому вищевказані пункти в договорі не можуть бути присутні. Ще необхідно зазначити, що відбитки печаток продавця та покупця знаходяться на окремому листку, що дає можливість змінювати загалом весь текст контракту.

Згідно розділу 6 «Порядок розрахунків» (6.1.) договору на перевезення № 1763 від 07.11.2016 в англомовній версії передбачено надання рахунку за фрахт та послуги розвантаження у день прибуття судна. В російськомовній версії ж цей пункт просто видалено. Прайс-лист, який був наданий додатково, складений AIMON GROUP LIMITED, а виробником товарів є - ХЖС (Шеньчжень) Ко., Лімітед, згідно графи 31 митної декларації - це не відповідає вимогам ч. 2 ст. 53 МК України. При складанні експертного висновку від 22.03.2017 № Ц-251, згідно з п.6 використовувались документи, що мають розбіжності, а у п.9 зазначено, що контрактну вартість товару підтверджено з урахуванням цінової пропозиції виробника. Проте, слід зазначити, що комерційна (цінова) пропозиція від 01.12.2016 № 01/12/16, надана іноземним контрактотримачем AIMON GROUP LIMITED, який в свою чергу не є виробником товару.

Митну вартість визначено за резервним методом щодо товару № 1 на підставі митної декларації № 110120001/2017/402311 від 21.02.2017, оформлена на товар - посуд кухонний з кам`яної кераміки з поверхневим глазуруванням, країна виробництва - Китай, Рівень митної вартості товару згідно джерела інформації 1,54 дол. США; митна декларація № 110120001/2017/402494 від 24.02.2017, оформлена на товар - посуд кухонний з кам`яної кераміки з поверхневим глазуруванням, країна виробництва - Китай, Рівень митної вартості товару згідно джерела інформації 1,54 дол. США, а митна вартість заявлена декларантом оцінюваних товарів дорівнює - 0,827 дол. США.; щодо товару № 2 на підставі митної декларації № 125150001/2016/710841 від 28.12.2016, оформлена на товар - посуд столовий/кухонний виготовлений з кераміки, країна виробництва - Китай, Рівень митної вартості товару згідно джерела інформації 1,92 дол. США; митна декларація № 500060804/2017/000475 від 24.02.2017, оформлена на товар - посуд столовий/кухонний виготовлений з кераміки, країна виробництва - Китай, Рівень митної вартості товару згідно джерела інформації 1,92 дол. США, а митна вартість заявлена декларантом оцінюваних товарів дорівнює - 1,385 дол. США.

Розмір переплати податків і зборів позивачем після коригування митної вартості становить 113 793,21 грн.

Не погоджуючись з рішеннями митного органу щодо коригування митної вартості від 24.03.2017 № UA125220/2017/010024/1, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VІ (далі - МК України; в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів частини третьої статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (ч.1 ст.257 МК України).

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ст. 52 МК України).

Згідно з частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із частиною п`ятою статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини другої статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За змістом частини шостої статті 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості виходив з того, що подані позивачем для митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, які стосуються числових значень складових митної вартості та позивачем не надано в повному обсязі додаткові документи згідно з частиною третьою статті 53 МК України.

Відповідно до статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до частини другої статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», зареєстрованого Міністерством юстиції України 01 червня 2012 року за № 883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Так, митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 оскаржуваного рішення зазначені причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а саме:

- згідно розділу 5 «Порядок поставки товар» (п. 5.4.4.) зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів від 17.11.2016 № 1500 постачальник разом із товаром має передати покупцю визначений пакет документів, серед яких є Сертифікат про походження форми EUR-1 (який подається до митного оформлення тільки з товарами, виробленими в країнах Європейського Союзу), а також в розділі 7 «Маркування» (п. 7.2.) зазначено, що товари мають відповідати стандартам та нормам Європейського Союзу для таких товарів. Англійська версія контракту відповідає українській;

- в розділі 11 «Інші умови» (п. 11.14.) відсутні зразки факсимільних підписів представників як покупця, так і продавця. В оригіналі, представленому представником ТОВ «Сільпо Україна» всі вищеперераховані розбіжності також наявні. Договір укладено з AIMON GROUP LIMITED, 6/F KAM SANG BUILDING,257 DES VOEUX ROAD,CENTRAL,SHEUNG WAN, HONG KONG, P.R. CHINA (Китай), тому вищевказані пункти в договорі не можуть бути присутні. Ще необхідно зазначити, що відбитки печаток продавця та покупця знаходяться на окремому листку, що дає можливість змінювати загалом весь текст контракту;

- згідно розділу 6 «Порядок розрахунків» (6.1.) договору на перевезення № 1763 від 07.11.2016 в англомовній версії передбачено надання рахунку за фрахт та послуги розвантаження у день прибуття судна. В російськомовній версії ж цей пункт просто видалено;

- прайс-лист, який був наданий додатково, складений AIMON GROUP LIMITED, а виробником товарів є - ХЖС (Шеньчжень) Ко., Лімітед, згідно графи 31 митної декларації;

- при складанні експертного висновку від 22.03.2017 № Ц-251, згідно з п.6 використовувались документи, що мають розбіжності, а у п.9 зазначено, що контрактну вартість товару підтверджено з урахуванням цінової пропозиції виробника. Проте, слід зазначити, що комерційна (цінова) пропозиція від 01.12.2016 № 01/12/16, надана іноземним контрактотримачем AIMON GROUP LIMITED, який в свою чергу не є виробником товару.

Щодо посилання відповідача, що у розділі 11 контракту поставки товарів від 17.11.2016 № 1500 відсутні зразки факсимільних підписів представників покупця і продавця, а також про те, що відбитки печаток продавця та покупця знаходяться на окремому аркуші, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, митний орган не наділений повноваженнями контролювати форму і зміст зовнішньоекономічного контракту, укладеного між позивачем і його контрагентом, а тому, на думку суду, відсутність зразків факсимільних підписів на кожному аркуші контракту та проставлення відбиток печаток продавця та покупця знаходяться на окремих аркушах не є підставою для сумнівів у числових значеннях складових митної вартості товарів, а так само і висновків про неправильне визначення позивачем митної вартості товару за першим методом.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем на вимогу митного органу подавався оригінал вказаного контракту, тобто відповідач мав реальну можливість встановити автентичність поданих декларантом документів і звірити їх з оригіналом.

Щодо ненадання позивачем до митного оформлення товару Сертифікату про походження форми EUR-1 (який подається до митного оформлення тільки з товарами, виробленими в країнах Європейського Союзу), то суд зазначає таке.

Відповідно до частин 4-5 статті 17 Протоколу І (Протоколу щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва) до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, яка була ратифікована Законом України від 16.09.2014 №1678-VII, сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Отже, видача сертифікату з перевезення товару EUR.1 здійснюється митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України.

Суд зазначає, що оскільки країною виробництва товару, який був поставлений позивачу за вказаним контактом, є Китайська Народна Республіка, то сертифікат форми EUR.1 на такий товар не підлягає видачі.

Окрім того, сертифікат про походження товару не входить до визначеного частиною другою статті 53 МК України переліку документів, який декларант зобов`язаний надавати для підтвердження митної вартості товару. Більше того, сертифікат про походження товару не є документом, який підтверджує складові митної вартості товару, а тому відсутність сертифікату про походження товару не впливає на числове значення митної вартості товару, а може вплинути лише на визначення розміру ставки податків і зборів.

Безпідставними є також доводи відповідача про те, що договір на перевезення № 1763 від 07.11.2016 містить розбіжності, оскільки згідно розділу 6 «Порядок розрахунків» (6.1.) вказаного договору в англомовній версії передбачено надання рахунку за фрахт та послуги розвантаження у день прибуття судна. В російськомовній версії ж цей пункт просто видалено.

Оскільки пунктом 12.3. договору на перевезення № 1763 від 07.11.2016 передбачено, що при тлумаченні договору російськомовна версія має пріоритет перед англомовною, це виключає будь-які розбіжності і сумніви у їх наявності. Окрім того, вказане не може впливати на числові значення складових митної вартості товару, оскільки дата надання рахунку за фрахт та послуги розвантаження не вливають на вартість наданих послуг.

Доводи відповідача про те, що поданий позивачем прайс-лист складений безпосередньо його контрагентом, а не товаровиробником є безпідставними, оскільки імпортування товару здійснювалося позивачем саме на підставі правовідносин з його контрагентом, а не з товаровиробником, тож такі обставини не можуть слугувати підставою для коригування заявленої митної вартості.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, якщо частиною статті 53 МК України передбачає, що декларант зобов`язаний надати такі документи тільки за наявності, то позивач зобов`язаний надати тільки ті документи, які у нього є. А оскільки позивач придбав товар не у виробника, а у посередника - AIMON GROUP LIMITED, то позивач не має змоги надати прайс-лист саме від виробника товару, бо з виробником товару жодних контрактів не укладав і взаємовідносин із виробником товару у позивача немає, але на виконання вимог митниці, надав усе, що має і цим підтвердив контрактну ціну імпортованого товару.

А тому, не надання документу, який відсутній у декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.

Твердження відповідача про те, що при складанні експертного висновку від 22.03.2017 № Ц-251 використовувались документи, що мають розбіжності та не містять достовірних і об`єктивних даних, суд також вважає такими, що не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості товару, оскільки становлять лише суб`єктивні судження за відсутності жодних належних і допустимих у розумінні статей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України доказів, зокрема, недійсності даного експертного висновку.

Аналізуючи наведене, суд доходить до висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для визначення митної вартості товару.

Аналогічної правової позиції дотримується і Шостий апеляційний адміністративний суд, про що зазначено, зокрема, в постанові цього суду від 27.03.2019 у справі № 810/1445/18.

Стосовно посилань митного органу про те, що вимоги митного органу про надання додаткових документів позивачем не виконані, суд звертає увагу на таке.

Відповідачем, в порушення частини третьої статті 53 МК України не доведено, що подані документи для підтвердження митної вартості оцінюваних товарів містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В той же час, Верховним Судом України в постанові від 17.06.2014 у справі №21-148а14 зазначено, що митні органи у випадку наявності обґрунтованого сумніву щодо правильності задекларованої митної вартості товару мають право витребувати додаткові документи для перевірки правильності цієї вартості товару. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності або помилковості задекларованої митної вартості, а не всі документи. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митницею митної вартості самостійно, якщо подані документи не спростовують сумніву у правильності задекларованої митної вартості.

Так, суд зазначає, що декларантом позивача були надані усі наявні у нього документи, на вимогу митного органу, про що й зазначено в листах позивача, з приводу надання прайс-листів та комерційних пропозицій від продавця, а не від виробника товару, то в даному випадку позивачем було реалізовано його право на подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, позаяк прайс-листи та комерційні пропозиції від виробника товару у декларанта позивача на момент митного оформлення були відсутні.

При цьому, суд також зазначає, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 (справа № 826/25605/15).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, відповідачем невизнання митної вартості, заявленої декларантом, та визначення митної вартості за іншим методом, відмінним від першого методом, здійснено не обґрунтовано, без посилання на документи, надані декларантом та причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості.

Суд зазначає, що обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, митниця посилалась на наявність інформації про те, що ідентичні товари було оформлено за вищою митною вартістю. Однак жодних законних підстав для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною контракту митницею не зазначено.

Відомості з iнформацiйних баз даних відповідача мають лише допоміжний iнформацiйний характер при прийнятті митницею вiдповiдних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів i умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Розбiжнiсть мiж рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовiрнiсть даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.01.2018 (справа №814/1204/15) та в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа №21-591а15).

Разом з цим, та обставина, що в ціновій базі даних є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не створює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Цінова база даних ДФС не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

З наявних матеріалів справи суд доходить до висновку, що Київська митниця ДФС безпідставно зазначила в рішенні про коригування митної вартості товарів, що використані декларантом відомості не підтверджені документально.

Не знайшли свого підтвердження й доводи відповідача щодо відсутності у наданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв`язку з чим оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Відтак, суд доходить висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 1 706,90 грн, підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 24.03.2017 № UA125220/2017/010024/1.

3. Стягнути судовий збір у розмірі 1 706,90 грн. (одна тисяча сімсот шість грн. 90 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» (ідентифікаційний код 40720198; місцезнаходження: 02090, м. Київ, вул. Бутлерова, 1) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39470947, місцезнаходження: 08307, Київська область, місто Бориспіль, міжнародний аеропорт «Бориспіль»).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.