Рішення № 82751902, 27.06.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2019 р. справа № 300/495/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Біньковської Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA206010/2019/000285/2 від 17.01.2019 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206010/2019/00343 від 17.01.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення статей 57, 58 Митного кодексу України, за наявності всіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки RENAULT, модель MEGANE, 2012 року випуску, що був у використанні, номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна – дизель, об`єм циліндрів двигуна – 1461 см.куб., та обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), протиправно здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за резервним методом, внаслідок чого прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206010/2019/000285/2 від 17.01.2019 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206010/2019/00343 від 17.01.2019. Позивач зазначає, що рішення відповідача має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 Митного кодексу України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів, обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Натомість, рішення не містить конкретизованих причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, не вказано про наявну у митного органу інформацію, що стала підгрунтям сумнівів щодо правильності визначення декларантом митної вартості товару, числове значення скоригованої митної вартості жодним чином не обґрунтовано, а факти які вплинули на таке коригування не описано, не доведено неможливості застосування основного методу визначення митної вартості товару.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 в адміністративній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження. 03.05.2019 ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання Івано-Франківської митниці ДФС про розгляд справ із викликом сторін.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно заявлених позовних вимог заперечив (а.с.26-31). Просив суд в задоволенні позову відмовити, оскільки відповідачем правомірно застосовано резервний метод для визначення митної вартості товару, передбачений ст.64 Митного кодексу України, на основі джерела інформації: АСАУР ДФС. Зазначив, що до митного оформлення не було подано повний перелік первинних документів, наведених у ч.2 ст.53 Митного кодексу України, а саме не долучено банківського платіжного документу чи будь-якого іншого та/або бухгалтерського документу, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, та які б свідчили про завершення фінансової операції під час купівлі транспортного засобу. Декларант в даному випадку погодився з рішенням про коригування та оформив митну декларацію з вартістю 25978 PLN. Звернув увагу, що відповідно до рахунку-фактури продавцем виступає AKONTO EDWARD ZBANSKI, натомість в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу вказано власником автомобіля “ARVAL SERVICE LEASE ITALIA”, що є суттєвими відмінностями в документах і дає підстави митному органу сумніватись в правильності визначення митної вартості.

Відповідачем також надано суду письмові пояснення (а.с.48-49), в яких відповідач вказав про те, що в рішенні про коригування зазначено основні відомості, а саме за яким методом було визначено митну вартість і яке джерело інформації було використано. Коригування митної вартості відбулось у зв`язку зі спрацюванням системи ризиків АСАУР. В такому випадку при введенні VIN коду система вибиває конкретне числове значення, тому розрахунок не проводиться і не зазначається в рішенні про коригування. Щодо використання джерела інформації АСАУР ДФС, зазначив, що використання даної системи передбачено наказом МФ України №631 від 30.05.2012 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», а саме п.4.5.4 Наказу. У письмових поясненнях вказав також про наказ МФ України №684 від 31.07.2015 «Про затвердження Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю». Щодо документів, які містять запитувані вихідні дані при використанні джерела інформації АСАУР ДФС, то в систему вносяться дані VIN коду, система вибиває конкретне числове значення.

Також відповідач у письмових поясненнях (а.с.50-51) зазначив про те, що позивач фактично погодився із митною вартістю, визначеною митним органом, а тому позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Позивач надав суду відповідь на відзив (а.с.54-55), в якому вважає правову позицію відповідача необґрунтованою та зазначив, що оплата за автомобіль здійснена готівкою, підтвердженням оплати є рахунок - фактура, витребування інших документів є неправомірним, що відповідає правовим висновкам Верховного Суду у подібних справах.

Відповідач на адресу суду надав письмові заперечення на відповідь на відзив (а.с.57-59), згідно яких заперечив проти тверджень позивача про те, що рахунок – фактура підтверджує оплату автомобіля, оскільки вважає, що такими документами про оплату можуть бути платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера тощо. Вказав, що в разі придбання транспортного засобу мають бути в наявності документи, що підтверджують право власності, у разі придбання у громадян чи підприємств - засвідчені нотаріально в країні придбання або в консульських установах чи посольствах України договори купівлі-продажу, міни чи дарування, у разі придбання у підприємства – оформлені на відповідних бланках та завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали рахунків, чеків, рахунків – фактур, інвойсів, інших документів, які мають містити дані чеку, дані ідентифікації транспортного засобу. Надані до митного оформлення документи не підтверджують заявлену митну вартість.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на них, встановив наступне.

21.12.2018 позивачем придбано у нерезидента AKONTO EDWARD ZBANSKI транспортний засіб - автомобіль марки RENAULT, модель MEGANE, 2012 року випуску, без гарантії на його технічний стан і пробіг, бувший у вжитку, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1461 см куб/81 kw, реєстраційний номер ЕМ920НР, ціна продажу – 13600 злотих, оплачено готівкою. Вказані обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи копією рахунку – фактури № 0% 829/2018 від 21.12.2018 (а.с.14, 15).

16.01.2019 декларантом ОСОБА_2 . ОСОБА_3 ., в інтересах позивача, як одержувача товару, подано до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA206010/2019/401482, якою задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: автомобіль легковий універсал марки RENAULT, модель MEGANE, що був у використанні, 2012 року випуску, номер двигуна – немає даних, об`єм двигуна 1461 см куб/81 kw, тип двигуна – дизель, номер кузова НОМЕР_1 (а.с. 37).

У вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 13600 PLN - графа 42 митної декларації.

Одночасно із митною декларацією декларантом надано ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраного методу її визначення. Зокрема, рахунок-фактуру (інвойс) № 829/2018 від 21.12.2018, в якому вказано покупця автомобіля марки RENAULT, модель MEGANE, номер кузова НОМЕР_1 – ОСОБА_1 , ціна - 13600 PLN (а.с.14, 15), декларацію про походження товару від №0380 від 21.12.2018, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2019/01163 від 09.01.2019 (а.с.19), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 13.11.2013 (а.с.43), паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні СС 372628 від 11.11.1997 (а.с.10).

За результатами розгляду поданої електронної митної декларації Івано-Франківською митницею ДФС прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206010/2019/000285/2 від 17.01.2019, згідно якого митна вартість товару визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Джерело інформації: АСАУР ДФС. Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN – кодами: НОМЕР_1 , валюта – EUR, вартість - 6100. Сума скоригованої митної вартості визначена у розмірі 25978 PLN (а.с.13).

Також Івано-Франківською митницею ДФС винесено оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206010/2019/00343 від 17.01.2019, відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з тих причин, що “Митна вартість визначена за резервним методом визначення митної вартості (ст.64 Митного кодексу України). Джерело інформації: АСАУР ДФС. Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN – кодами: НОМЕР_1 , валюта – EUR, вартість - 6100. Також роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість прийняття митної декларації, митного оформлення – подати митну декларацію згідно рішення №UA206010/2019/000285/1, а також можливість оскарження цього рішення у відповідності до глави 4 Митного кодексу України (а.с.12).

18.01.2019 декларантом подано до митного органу електронну митну декларацію за №UA206010/2019/401576, якою задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України - автомобіль легковий універсал марки RENAULT, модель MEGANE, що був у використанні, 2012 року випуску, об`єм двигуна 1461 см куб/81 kw, тип двигуна – дизель, номер кузова НОМЕР_1 , із зазначенням митної вартості товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 13600,00 PLN - графа 42 митної декларації, однак із зазначенням у графі 45 суми коригування – 193266,60, що еквівалентно 25978 PLN (а.с.13, 71).

Не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації №UA206010/2019/401482 від 16.01.2019 та коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом скасування оскаржуваних картки відмови та рішення від 17.01.2019.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України (надалі також - МК України) та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.

За приписами частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно частини 1 статті 248 коментованого Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 МК України).

Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).

За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Як встановлено судом вище, митну вартість транспортного засобу, яка вказана декларантом у електронній митній декларації №UA206010/2019/401482 від 16.01.2019, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом ОСОБА_4 ., в інтересах позивача, були надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення: рахунок-фактуру № 829/2018 від 21.12.2018, в якому вказано про оплату готівкою 13600 PLN; декларацію про походження товару від №0380 від 21.12.2018; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2019/01163 від 09.01.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 13.11.2013; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні СС 372628 від 11.11.1997.

Тобто, судом встановлено, що подані 16.01.2019 декларантом до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України.

Що стосується інших документів, визначених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, суд звертає увагу на таке.

Виходячи із доводів позивача, у спірних відносинах не мало місце укладення зовнішньоекономічного контракту (договору) з придбання товару, а також його переміщення до митного кордону України за допомогою перевізника. Отож, подання документів, визначених пунктами 2, 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України об`єктивно є неможливим.

Щодо переліку документів, визначений в пунктах 7-8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України (ліцензія на імпорт товару, страхові документи), то такі документи не стосуються спірних правовідносин.

Що стосується документів, визначених пунктом 4 і 5 частини 2 статті 53 Митного кодексу України (банківські платіжні документи, інші платіжні документи про оплату рахунку), на необхідність подання яких зазначив відповідач, суд вважає доводи відповідача про необхідність їх подання безпідставними, так як сплата за автомобіль здійснена готівкою, про що зазначено у рахунку-фактурі № 829/2018 від 21.12.2018.

Суд констатує, що позивачем підтверджено факт придбання транспортного засобу та сплати 13600 PLN.

При цьому, відповідач не вжив заходів щодо витребування у позивача додаткових документів щодо підтвердження сплати коштів відповідно до рахунку-фактури № 829/2018 від 21.12.2018.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.

При цьому, частиною 1 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Пунктом 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що органи доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З аналізу коментованих вимог Митного кодексу України суд приходить до висновку, що відповідач під час здійснення наданих повноважень зобов`язаний здійснювати контроль правильності визначення митної вартості товарів. Тобто, перевіряти числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, а не тільки перевіряти виконання договірних зобов`язань власника транспортного засобу щодо сплати коштів за його придбання.

Як наслідок, при належному підтвердженні власником транспортного засобу митної вартості та її складових, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, факт відсутності підтвердження сплати кошів за придбаний товар, не є обґрунтованою підставою вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 Митного кодексу України).

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.

Згідно частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 коментованої статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).

Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).

За приписами частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно частини 2 коментованої статті Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Суд констатує, що відповідач не надав суду жодних доказів щодо проведення консультацій з декларантом з приводу застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів. При цьому, не підтверджено доказами неможливість застосування в спірних правовідносинах кожного наступного методу, перелік яких визначено частиною 1 статті 57 Митного кодексу України.

Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури № 829/2018 від 21.12.2018, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів Республіки Польщі інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем нерезидентом нерезидента AKONTO EDWARD ZBANSKI автомобіля марки RENAULT, модель MEGANE, номер кузова НОМЕР_1 , та отримання або не отримання від позивача готівкою коштів в сумі 13600 PLN та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб.

Відтак, системний аналіз змісту тексту перекладеного документу – рахунку-фактури № 829/2018 від 21.12.2018, свідчить, що позивач, 21.12.2019, при виданні нерезидентом AKONTO EDWARD ZBANSKI рахунку-фактури на продаж бувшого у вжитку автомобіля марки RENAULT, модель MEGANE, номер кузова НОМЕР_1 , сплатив нерезиденту вартість товару саме готівкою в сумі 13600 PLN, про що зазначено у цьому документі.

Розрахунок через фінансову установу не здійснювався, а тому обґрунтованими є доводи позивача про відсутність будь яких банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, на необхідність подання яких наполягав відповідач.

На спростування вказаного відповідач не надав суду жодного доказу.

В спірному випадку у суду відсутня підстави приходити до висновку про не подання декларантом документа, визначеного пунктом 4 частини 2 статті 53 МК України, зокрема, банківського платіжного документа, що засвідчує оплату рахунку за оцінюваним товаром, суд в котре вказує на таке.

Коментована норма закону чітко регламентує вид документа про оплату – "банківський платіжний документ", який може бути виданий виключно у випадку оплати по рахунку через фінансову установу, яка володіє відповідною ліцензією на певний вид банківський послуг. А у випадку, що досліджується судом мова не йде про обставину оплати в готівковій формі.

Більше того, пункт 4 частини 2 статті 53 МК України чітко зазначає банківський платіжний документ, як підтвердження оплати по "рахунку", як один із видів документах, які можуть засвідчувати обставину придбання ТЗ згідно переліку, визначеного підпунктом "б" пункту 2 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 за №1118 (надалі по тексту також – Правила №1118).

У спірному ж випадку факт набуття права власності підтверджується рахунком-фактурою № 829/2018 від 21.12.2018, який є одним із документів, що відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 МК України і підпункту "б" пункту 2 Правил №1118 підтверджує митну вартість товару та є один із видів документів на підтвердження обставини придбання ТЗ..

Безпідставними є також доводи відповідача, що в силу вимог Правил №1118 до обов`язково переліку документів, які підтверджують права власності на ТЗ, визначено чек із відповідними реквізитами чи ідентифікації ТЗ.

Безпосередній зміст підпункту "б" пункту 2 Правил №1118 свідчить, що одним із документів, які підтверджують право власності на ТЗ придбані в підприємств є оформлені на відповідних бланках і завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали як рахунків-фактур, інвойсів так і чеків.

Всі вказані документи є самостійним доказом придбання ТЗ і положення Правил №1118 не вимагають обов`язкового підтвердження обставини придбання на підставі чека при умові наявності рахунку-факти або інвойсу.

Крім того, застереження, які містяться в підпункті "б" пункту 2 Правил №1118 щодо необхідності обов`язкового відображення в документах, які засвідчують придбання ТЗ, даних (відомостей) про реквізити чи індивідуальні ідентифікуючі ознаки такого ТЗ, не стосується чека.

В контексті вказаного суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Згідно рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2019/000285/2 від 17.01.2019 та картки відмови від 17.01.2019, митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості (ст. 64 Митного кодексу України). Джерело інформації:АСУАР ДФС “Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN кодами: НОМЕР_1 , валюта – EUR, вартість – 6100,00.

При цьому, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.

Відповідач в оскаржуваному рішенні від 17.01.2019 та відзиві на позов не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також в постанові Верховного Суду від 06.03.2019, справа №809/278/17.

Також, відповідач не надав суду жодних доказів про те, що при прийнятті ним рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №UA206010/2019/000285/2 від 17.01.2019 за резервним методом, було враховано стан транспортного засобу, показники одометра, які зазначені в акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2019/01163 від 09.01.2019.

Так, згідно додаткового аркуша до акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2019/01163 від 09.01.2019, встановлено, що транспортний засіб марки RENAULT, модель MEGANE, номер кузова НОМЕР_1 , на час митного огляду містив пошкодження лакофарбового покриття, показник одометра становив 262772 км.

Відповідно до заперечення на відповідь на відзив представник відповідача вказала, що розрахунок митної вартості робиться інспектором при застосуванні каталогу Schwacke. В такому випадку при введенні VIN – коду система вибиває конкретне числове значення, тому розрахунок не проводиться і не зазначається в рішенні про коригування.

Тобто, представник Івано-Франківської митниці ДФС фактично підтвердила те, що вводиться лише VIN – код автомобіля, без зазначення його технічного стану та переліку пошкоджень, а система Schwacke надає конкретне числове значення. При цьому, будь яких доказів коригування даних системи Schwacke, а також самого витягу із системи Schwacke відповідачем суду не надано.

На підставі наведеного, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною рахунку-фактури № 829/2018 від 21.12.2018, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 11.09.2012 в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Таким чином, визначення відповідачем митної вартості транспортного засобу марки RENAULT, модель MEGANE, 2012 року випуску, бувший у вжитку, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1461 см куб., який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за резервним методом (залежно від комплектації та технічного стану транспортного засобу), є необґрунтованим та безпідставним.

При цьому суд зазначає, що згідно оскаржуваних рішень і картки за результатами формування модулем автоматизованої системи аналізу та управління ризиками Державної фіскальної служби України митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів, попри це, як стверджує відповідач, другий-п`ятий методи визначення митної вартості не застосовані у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що суперечить наведеним обставинам.

Стосовно аргументів відповідача про те, що декларант погодився із прийнятим рішенням про коригування митної вартості та з самою митною вартістю, визначеною відповідачем, суд зазначає наступне.

Предметом оскарження у спірних правовідносинах є рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №UA206010/2019/000285/2 від 17.01.2019 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206010/2019/00343 від 17.01.2019.

Відповідно до статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, що передбачено статтею 55 Конституції України.

Згідно зі змістом частин 3 і 4 статті 6 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Частиною 1 статті 29 МК України передбачено, що рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду також гарантовано підпунктом "б" пунктом 5 частини 2 статті 55 цього Кодексу.

Відтак, у спірних правовідносинах позивачу законом гарантовано право на оскарження до суду рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №UA206010/2019/000285/2 від 17.01.2019.

Разом з цим, слід зазначити, що у правовідносинах, які розглядаються судом слід розрізняти окремо "право" позивача погодитися, чи не погодитися із рішенням про коригування митної вартості із відповідними правовими наслідками такого погодження, чи не погодження в частині: оплати визначеної контролюючим органом скорегованої митної вартості або надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України, від іншого, самостійного гарантованого Конституцією і законами України "права" на оскарження спірного рішення в суді незалежно від того погодився декларант із рішенням про коригування митної вартості товару, чи не погоджується із самою скорегованою митною вартістю, навіть за умови сплати обов`язкових платежів із скорегованої митної вартості товару.

Зокрема, частиною 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, серед іншого, має містити інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини 7 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Отже, правовідносини які виникають із приписів підпунктів "а" і "б" пункту 5 частини 2, частини 7 статті 55 МК України є реалізацією декларантом права на випуск у вільний обіг товарів у разі згоди або не згоди з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів, в тому числі із застосуванням заходів надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Такі правовідносини мають місце виключно між декларантом і митним органом.

У свою чергу, частина 1 статті 29 і підпункт "б" пункту 5 частини 2 статті 55 МК України врегульовує правовідносини щодо права декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до суду, без будь яких застережень чи умов, в тому числі за умови сплати митних платежів згідно із митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, та/або за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу.

Не можуть бути враховані судом і аргументи представника відповідача про погодження із оскаржуваним рішенням у зв`язку із оформленням нової митної декларації №UA206010/2019/401576 від 18.01.2019 із визначеною відповідачем вартістю транспортного засобу в розмірі 25978,00 PLN.

Відповідно до глави 2 розділу ІІ "Заповнення граф митної декларації" Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №651 від 30.05.2012 (надалі також - Порядок №651), графа 43 "Метод визначення вартості" заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів.

У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався.

У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом.

Як свідчить лівий підрозділ графи 43 нової митної декларації №UA206010/2019/401576 від 18.01.2019, проставлено 6 метод визначення митної вартості, при цьому, правий підрозділ графи 43 вказаної декларації залишено не заповненим, що мало б свідчити про відсутність рішення про коригування митної вартості товарів (а.с.38).

Однак, наведена інформація не відповідає дійсності, оскільки на час подання декларації №UA206010/2019/401576 від 18.01.2019 рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2019/000285/2 від 17.01.2019 було чинним, відтак, на позивача або уповноважену ним особу покладався обов`язок у лівому підрозділі графи 43 проставити 1 (первинний метод), а у правому підрозділі декларації проставити 6 (скоригований метод).

На переконання суду внесення саме таких відомостей в лівий і правий підрозділи графи 43 нової митної декларації є порушенням декларантом глави 2 розділу ІІ графа 43 "Метод визначення вартості" Порядку №651, так як абзацом третім вказаної графи Порядку чітко визначено - "у разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом". В даному випадку, суд встановив порушення декларантом порядку і умов заповнення усіх обов`язкових граф нової митної декларації, однак перевірка правильності, повноти та відповідності заповнених відомостей такої декларації фактичним даним (обставинам) покладено саме на відповідача.

Крім того, суд не погоджується із доводами представника відповідача про самостійне визначення декларантом у новій декларації від 18.01.2019 митної вартості "коригування" (графа 45) в сумі 193266,60 грн. (25978,00 PLN), так як позивач у вказаній декларації в графі 42 визначив ціну товару 13600,00 PLN, яка повністю відповідає митній вартості (ціна товару), визначеної декларантом у тій же графі 42 первинної митної декларації за №UA206010/2019/401482 від 16.01.2019.

Також, у графі 44 "додаткова інформація/подані документи" нової митної декларації №UA206010/2019/401576 від 18.01.2019, на відміну від тієї ж графи первинної митної декларації за від 16.01.2019, додатково зазначено первинну митну декларацію №UA206010/2019/401482, рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2019/000285/2 від 17.01.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206010/2019/00343 від 17.01.2019.

В частині недотримання (допущення порушення) декларантом глави 2 розділу ІІ графа 43 "Метод визначення вартості" Порядку № 651 при заповненні (занесення відомостей до) графи 43 нової митної декларації №UA206010/2019/401576 від 18.01.2019, суд зазначає наступне.

Частиною 6 статті 257 МК України визначено, що умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до частин 5 і 6 статті 264 МК України з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам орган доходів і зборів здійснює перевірку митної декларації.

Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

За змістом пункту 4.4 розділу IV Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №631 від 30.05.2012, та частини 11 статті 264 МК України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав:

1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу;

2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів;

3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Відтак, неналежне заповнення лівого і правого підрозділу графи 43 нової митної декларації №UA206010/2019/401576 від 18.01.2019 є свідченням відсутності у декларації усіх необхідних відомостей, обов`язковість вірного заповнення яких визначено коментованими нормами закону і підзаконними нормативно-правовими актами.

Разом з тим, в силу вимог частини 5 і 6 статті 264 Митного кодексу України посадова особа відповідача при визначенні правильності заповнення поданої нової митної декларації зобов`язана вказати на такі недоліки декларанту, більше того у відповідності до частини 11 статті 264 Митного кодексу України нова декларація не підлягала прийняттю.

Подання позивачем нової митної декларації при чинному рішенні про коригування митної вартості товару, навіть за умови, невірного заповнення одного із підрозділів графи 43 такої декларації, правильність внесення даних до яких перевіряє саме посадова особа митного органу, не може обмежити чи позбавити декларанта права на оскарження в суді відповідного рішення і ставити питання про перевірку його на предмет обґрунтованості і законності, в тому числі на відповідність вимогам частини 2 статті 55 МК України.

Свідченням існування спору між декларантом і митним органом, а відтак й факту непогодження позивача із скорегованою митною вартістю товару є його судовий розгляд, який є триваючим, з дня звернення особи до суду, та, у випадку, встановлення судом протиправності рішення про коригування митної вартості товару - безумовною підставою для скасування рішення органу контролю.

Також, суд звертає увагу на те, що факт нескористання правом випущення товару у вільний обіг на умовах, визначених частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України не може автоматично позбавити позивача права на оскарження рішення органів доходів і зборів, якщо він вважає, що цим рішенням порушено його права, свободи чи інтереси, що гарантовано не лише статтею 8 Конституції України, але й статтею 29 Митного кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню, а оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2019/000285/2 від 17.01.2019 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення ДФС №UA206010/2019/00343 від 17.01.2019 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1536,80 грн. відповідно до квитанції №0.0.1288050072.1 від 06.03.2019 (а.с.3).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби № UA206010/2019/000285/2 від 17.01.2019.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби №UA206010/2019/00343 від 17.01.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39640261, вул. Короля Данила 20, м. Івано-Франківськ, 76010) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1536,80 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.