Рішення № 82751860, 01.07.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 липня 2019 року (о 12 год. 30 хв.)Справа № 280/2046/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В. за участю секретаря судового засідання Стовбур А.Ю., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

03.05.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни (далі – відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі – третя особа), в якому позивач, з урахуванням уточненого адміністративного позову просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 20.02.2019 про відкриття виконавчого провадження ВП № 58442768;

визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 07 березня 2019 року ВП №58442768 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, інші доходи боржника, якою звернено стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 08.05.2019 позовну заяву залишено без руху на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України). 13.06.2019 позивачем до суду надано документи, якими усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 19.06.2019 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 26.06.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконанні у відповідача перебуває виконавче провадження №58442768 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Хара Н.С., про стягнення з позивача (боржник) на користь Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» коштів. Позивач вважає, що приватним нотаріусом Вольф Т.Л. порушено під час прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження положення Закону України «Про виконавче провадження», оскільки приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у його виконавчому окрузі. Зазначає, що відповідно до приписів Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника, або за місцем знаходженням майна боржника. Вказує, що позивач, як боржник у виконавчому провадженні, зареєстрований у місті Запоріжжі та жодного майна на території міста Києва не має, що виключає можливість відкриття виконавчого провадження в межах виконавчого округу міста Києва. Доводи відповідача, що виконавче провадження відкрито за місцезнаходженням майна (грошових коштів) божника, позивач вважає також безпідставними, оскільки у матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які докази того, що позивач має грошові кошти в банках чи в інших установах, розташованих в межах виконавчого округу відповідача. Також зазначає, що виконавчий напис нотаріуса виданий 25.08.2017 строком пред`явлення один рік. Проте відповідачем виконавче провадження відкрито 20.02.2019. Ураховуючи зазначене, просить позов задовольнити.

Відповідач до суду наданий відзив (вх. №26256 від 25.06.2019). Зазначає, що стягувачем було подано заяву із зазначенням місцезнаходження майна боржника (грошових коштів) – карткового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» (далі – ПАТ «ПУМБ»), який розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4. Зазначає, що позивач є власником карткового рахунку та наявних на ньому грошових коштів. Відповідно в даному випадку порушення Закону України «Про виконавче провадження» відсутнє, оскільки майно боржника (грошові кошти) перебуває у м.Києві, а відповідно до статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи, за місцезнаходженням боржника – юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Щодо твердження позивача про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису, строк пред`явлення якого пропущений, то відповідач вказує, що на виконавчому документі наявна відмітка приватного виконавця Сколибога О.С. про повернення виконавчого документу стягувану. Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, тому виконавче провадження відкрито відповідачем у межах строку. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судове засідання учасники справи не прибули. Про дачу, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі викладеного, враховуючи неявку всіх учасників справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 с. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступні обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що за виконавчим написом приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. від 25.08.2017 звернено стягнення з громадянина ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» коштів у розмірі 8511,39 грн.

До приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. у лютому 2019 році надійшла заява ПАТ «ПУМБ» про примусове виконання рішення – виконавчого напису нотаріусу.

20.02.2019 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №58442768, за виконавчим написом приватного нотаріуса КМНО Хара Н.С., боржник – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), стягувач – ПАТ «ПУМБ» (м.Київ, вул.Андріївська, 4).

Також, 07.03.2019 відповідачем винесено постанову ВП №58442768 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, відповідно до якої постановлено звернути стягнення на доходи боржника, що отримує дохід у ДЕПО №1 КП «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо відкриття зазначеного виконавчого провадження та звернення стягнення на доходи, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 в редакції, чинній на час прийняття спірних постанов (далі – Закон №1404-VIII), виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.3 ст. 26 Закону №1404-VIII, у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Згідно з ч.1 ст. 5 Закону №1404-VIIІ, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» № 1403-VII від 02.06.2016, (далі – Закону №1403) про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. У повідомленні про початок діяльності обов`язково зазначаються зокрема виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.

Згідно з п.4 ч.2 ст. 23 Закону №1403, у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Наявні в матеріалах справи відомості з Єдиного реєстру приватних виконавців України свідчать про те, що виконавчим округом приватного виконавця Вольф Тетяни Леонідівни визначено місто Київ (а.с.27-28).

Відповідно до ч.1 ст. 25 Закону №1403, виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Згідно з ч.2 ст. 25 Закону №1403, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону №1404-VIIІ, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Як зазначає позивач та підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорту позивача, останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, в матеріалах адміністративної справи містяться запити, які робились приватним виконавцем в ході проведення виконавчих дій для з`ясування джерел доходу позивача, з яких вбачається, що наявності у позивача доходів та майна на території міста Києва не встановлено.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для прийняття приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження про стягнення коштів з фізичної особи та звернення стягнення на доходи, яка має місце проживання у місті Запоріжжі Запорізької області.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що місцем майна боржника є місцезнаходження банку, у якому у боржника відкритий рахунок (ПАТ «ПУМБ», який розташований за адресою м. Київ вул. Андріївська, буд.4) з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.27 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 №2346-III (далі - Закон №2346-III) платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Пунктом 3.1 статті 3 Закону № 2346-III визначено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Згідно зі статтею 7 Закону № 2346-III банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Таким чином, картковий рахунок - це банківський поточний картковий рахунок Клієнта, який відкривається на договірній основі для обліку грошових коштів Клієнта та здійснення розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України. По картковому рахунку проводиться облік операцій за платіжними картками Клієнта.

Грошові кошти на картковому рахунку не є майном в розумінні статті 190 Цивільного кодексу України. Так само, не передбачено й визначення місцезнаходження «карткового рахунку» за місцем знаходження будь-якого банку. Передавши гроші в банк у вкладника припиняється право власності на них, але одночасно - на його заміну - він набуває майнове право вимоги до банку в межах переданої грошової суми. Власник рахунку (кредитор), який має право вимоги до банку (боржника), де обліковані грошові кошти у безготівковій формі, під час розрахунку з контрагентом відступає своє право вимоги до банку в межах суми платежу.

Таким чином, грошові кошти, обіг яких здійснюється у безготівковій формі, є правом вимоги, що виникають в межах договірних правовідносин і не є майном в розумінні Закону №1404-VIII.

Норми Закону №1404-VIII є спеціальними до даних правовідносин. Відповідно до частини першої статті 10 Закону заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами. Відповідно до частини першої статті 48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Закон №1404-VIII вирізняє майно боржника на майно як таке, що підлягає державній реєстрації з метою встановлення його місцезнаходження та примусової реалізації, інше майно, а також кошти не залежно від того зберігаються вони на рахунках у банківській установі чи отриманні у вигляді заробітної плати, пенсії, стипендії і в інший спосіб або зберігаються у власності боржника.

При цьому, якщо законодавець у Законі №1404-VIII вживає термін «майно», поширюючи його значення на «кошти», то термін «кошти» відображається в дужках чи пов`язується змістом у відповідному реченні. Натомість у частини другій статті 24 Закону №1404-VIII термін «майно» вжито без вказівки про кошти.

Отже, виконання рішення за місцезнаходженням майна в розумінні вимог частини другої статті 24 Закону №1404-VIII не передбачає можливості виконання рішення за місцезнаходженням коштів.

На переконання суду, положення частини другої статті 24 Закону №1404-VIII, що стосуються виконання рішення за місцезнаходженням майна, розроблені для найбільш швидкого та ефективного доступу державного виконавця до майна, з метою його опису та примусової реалізації, натомість арешт коштів на рахунках не вимагає особистої присутності державного виконавця та може бути здійснений навіть за умови значної віддаленості установи банку.

З огляду на зазначене, частина друга статті 24 Закону №1404-VIII не поширює свою дію на випадки стягнення грошових коштів, що знаходяться на рахунках банківських установ.

Крім того, відповідно до довідки ПАТ «ПУМБ» у даному банку позивачем відкритий рахунок № НОМЕР_1 у валюті гривня. Поряд з цим, відповідачем не надано доказів, які б свідчили що на момент відкриття виконавчого провадження, або в подальшому відповідачем було виявлено кошти та відповідно накладено арешт на кошти та інші цінності позивача, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, в тому числі на картковому рахунку, відкритому в ПАТ «ПУМБ».

Враховуючи встановлені обставини, суд зазначає, що відповідач протиправно, всупереч чинного законодавства України прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності достовірної інформації про місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі.

Відтак, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни (02094, м.Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, оф.15), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (04070, м.Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829) про визнання протиправними та скасування постанов, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження від 20.02.2019 ВП № 58442768.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни від 07.03.2019 ВП №58442768 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, інші доходи боржника, якою звернено стягнення на доходи боржника.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни судовий збір у розмірі 1536,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, в 10-денний строк з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 01.07.2019.

Суддя Ю.В. Калашник