Постанова № 8274870, 10.02.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2010 року          Справа №63/198-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Токар М,В,, суддя Івакіна В.О., суддя Ільїн О.В.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивач –Педченко А.П. (дов. б/н від 30.07.2009 року);

відповідач –Чуєв С.І. (директор), Веретун Н.І. (дов. б/н від 02.12.2009 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3777Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 23 листопада 2009 року по справі №63/198-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сенат”, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інком-авто Харків”, м. Харків

про стягнення 117561,48 грн., -

встановила:

Позивач, ТОВ «Сенат», звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, ТОВ “Інком-авто Харків”, в якому просив, з урахуванням уточнення до позовної заяви, стягнути з відповідача на користь позивача 94624,57 грн. заборгованості з орендної плати, 3595,41 грн. пені, посилаючись на те, що відповідачем частково погашена заборгованість в сумі 56682,50 грн., а станом на 05 жовтня 2009 року він повинен сплатити орендну плату за жовтень 2009 року. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23 листопада 2009 року по справі №63/198-09 (суддя Погорелова О.В.) позов було задоволено повністю. Стягнуто з відповідача, ТОВ “Інком-авто Харків”, на користь позивача 94624,57 грн. основного боргу, 3595,41 грн. пені, 1160,31 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим, винесеним з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, при недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, з порушенням норм процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, висновки суду не відповідають обставинам справи. У зв’язку з чим просить рішення скасувати повністю і прийняти нове, яким відмовити ТОВ “Сенат” у задоволенні позову в частині стягнення орендної плати за жовтень 2009 року.

Через канцелярію суду 03 лютого 2010 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. 780), в якому він просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Інком-авто Харків»–без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Між позивачем, ТОВ “Сенат” та відповідачем, ТОВ “Інком-авто Харків” 07 березня 2008 року було укладено Договір оренди нежитлового приміщення (далі - Договір), яке розташоване на першому поверсі будівлі за адресою: м. Харків, пр. Московський, 199-Д, загальною площею 434,6 кв.м. У відповідності до умов даного Договору позивач зобов’язувався передати, а відповідач прийняти в строкове платне користування вказане приміщення (пункти 1.1, 1.2 Договору).

Про що було складено Акт №С-00000021 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за липень 2009 року на суму 38264,00 грн. та рахунком-фактурою № С-00000021 від 25 червня 2009 року на суму 38264,00 грн.; Актом № С-00000024 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за серпень 2009 року на суму 38941,98 грн. та рахунком-фактурою № С-00000024 від 24 липня 2009 року на суму 38264,00 грн.; Актом № С-00000027 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за вересень 2009 року на суму 38341,15 грн. та рахунком-фактурою № С-00000027 від 25 серпня 2009 року на суму 38341,15 грн.

У пункті 4.3.1 Договору (а також відповідно до Додаткової угоди до Договору від 03 листопада 2008 року та Додаткової угоди від 01 червня 2009 року) сторони домовились про те, що орендна плата складає 36941,00 грн. на місяць та повинна вноситись відповідачем до п’ятого числа оплачуваного місяця (пункт 4.3.4 Договору).

У п. 4.4 Договору відповідач зобов’язувався щомісячно відшкодовувати вартість спожитих ним комунальних послуг.

Як свідчать наявні в матеріалах справи Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №№С-00000021, 00000024, 00000027 позивач свої зобов’язання за Договором виконав в повному обсязі.

У свою чергу, відповідач свої зобов’язання щодо внесення орендної плати та плати за спожиті комунальні послуги за Договором не виконав. Внаслідок чого, станом на 05 жовтня 2009 року утворилась заборгованість у сумі 94624,57 грн.

          Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частиною 1 статті 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 статті 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи те, що вказана сума боргу відповідачем не оспорювалась і останній не надав суду доказів його погашення, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Пунктом 1 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Крім того, статтею 611 Цивільного кодексу України встановлені правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.2. спірного договору за несвоєчасну оплату відповідач несе відповідальність у вигляді пені у розмірі двох облікових ставок НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Таким чином, відповідно до загальних засад відповідальності учасників господарських відносин, сторони у пункті 7.2 Договору передбачили відповідальність за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов’язань за договором, шляхом застосування до правопорушника санкцій у вигляді сплати пені, що повністю відповідає вимогам розділу V Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР, у зв’язку з чим колегія суддів вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3595,41 грн. пені є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 98219,98 грн. заборгованості обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На думку колегії суддів, позивач надав докази того, що свої зобов‘язання за спірним договором він виконав повністю, а господарський суд Харківської області належним чином дослідив та оцінив докази, які свідчать про невиконання відповідачем своїх зобов’язань. Проте, судом першої інстанції неправильно визначений розмір державного мита, що полягає в наступному.

Відповідно до статті 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Так, відповідно до пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»державне мит о становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги в сумі 98219,98 грн., суд першої інстанції стягнув з відповідача державне мито в сумі 1160,31 грн. замість 982,20 грн.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Харківської області 23 листопада 2009 року по справі №63/198-09 в частині стягнення 178,11 грн. підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 85, 99, 101, п. 4 ст. 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

          Рішення господарського суду Харківської області від 23 листопада 2010 року по справі №63/198-09 в частині стягнення 1160,31 грн. державного мита змінити. В частині стягнення 178,11 грн. державного мита рішення скасувати. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інком-Авто Харків»(61044, м. Харків, пр. Московський, 247, літ. А-13, р/р 26004010422801 в ПАТ "Альфа-банк" м. Харків, МФО 300346, код 35247203) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенат" (63506, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Есхарівська, 6, р/р 260064042 в ХОД "Райфайзен банк Аваль" м. Харків, МФО 350589, код 30048078) - 982,20 грн. державного мита. В решті рішення господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя Токар М.В.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Ільїн О.В.