Постанова № 8274725, 25.05.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

18 травня 2009 року Справа № 2-5/5091.1-2007

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

представник позивача, Колосюк Ірина Павлівна (повноваження перевірені), паспорт ЕС 634261 від 31.03.98, Директор, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "АгроМир-9";

представник відповідача, Огороднічук Віктор Анатолійович, довіреність № 78/1/01-3 від 21.01.09, відкрите акціонерне товариство "ПІРЕУС БАНК МКБ" в особі філії відкритого акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" Кримська Регіональна Дирекція" ;

розглянувши апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АгроМир-9" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим ( суддя М.П. Гаврилюк) від 11 грудня 2008 року у справі №2-5/5091.1-2007

за позовом           сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АгроМир-9" (вул. Шевченка, 20,с.Завіт-Ленінський, Джанкойський р-н, Автономна Республіка Крим, 96126)

до           відкритого акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" (вул. Контрактова площа, 4, місто Київ 70,04070) в особі Філії відкритого акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" Кримська Регіональна Дирекція" (вул. Севастопольська, 4, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

про стягнення 5 417 430,00 грн,

                                                            ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "АгроМир-9" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відкритого акціонерного товариства "Міжнародний комерційний банк" в особі філії відкритого акціонерного товариства "Міжнародний комерційний банк" "Кримська регіональна дирекція", в якому з урахування останньої заяви про уточнення позовних вимог від 09 грудня 2008 року (а. .с 108, т. 4), просить стягнути майнову шкоду у сумі 5 417 430,00 грн.

Позивач з посиланням на положення статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України, обґрунтовує свої вимоги тим, що незаконними діями відповідача з самовільного збору врожаю йому було спричинено майнову шкоду.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 липня 2006 року у справі 2-3/1446, залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 вересня 2006 року, позов задоволено частково. З відкритого акціонерного товариства „Міжнародний комерційний банк” на користь позивача стягнуто 2279101,66 грн збитків, 12750,59 грн державного мита, 59,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також 4 675,00 грн витрат за проведення судово-економічної експертизи. В частині стягнення 3193884,34 грн у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду від 23 листопада 2006 року у справі 2-3/1446-2006 судові акти судів першої та апеляційної інстанції скасовані, справу направлено на новий розгляд.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2008 року у справі №2-5/5091.1-2007 у задоволенні позову сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АгроМир-9" відмовлено. Стягнуто з позивача на користь відповідача витрати за проведення судової експертизи у сумі 5 255,04 грн.

В основу судового рішення покладений висновок про те, що позивачем не доведено факту протиправної поведінки відкритого акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" в особі Філії відкритого акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" Кримська Регіональна Дирекція" та заподіяння йому майнових збитків у процесі збору відповідачем у 2004 році врожаю посівів зернових культур.

Не погодившись з рішенням суду, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "АгроМир-9" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати.

Заявник апеляційної скарги обґрунтовує свої вимоги тим, що судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що відповідач самовільно, не у встановлений спосіб, без відкриття виконавчого провадження, провів у липні 2004 року збір врожаю на полях позивача неякісно, без дотримання технологічних норм та правил, внаслідок чого заподіяв позивачеві збитки, які підлягають відшкодуванню.

Крім того, позивач посилається на порушення судом норм процесуального права, яке виразилось не в вирішенні питання про задоволення чи відхилення клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, відповідального зберігача заставленого майна.

Відповідачем до суду апеляційної інстанції було надано відзив на апеляційну скаргу (а. с. 24, т.5), в якому він висловлює позицію щодо безпідставності та необґрунтованості доводів апеляційної скарги.

Розгляд справи відкладався.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 травня 2009 року суддю Прокопанич Г.К. замінено на суддю Остапову К.А.

Переглянувши матеріали справи відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

06 грудня 2002 року між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Агромир 9" та відкритим акціонерним товариством „Міжнародний комерційний банк” в особі Кримської філії м. Сімферополь був укладений кредитний договір № 52 про відкриття позичальникові кредитної лінії у сумі 600000,00 грн на термін з 06 грудня 2002 року по 24 грудня 2004 року.

Як вбачається з матеріалів справи, в забезпечення кредитного договору між сторонами у справі укладений договір застави майна від 24 жовтня 2003 року (а. с. 37, т.1) та додаткові угоди до нього від 15 січня 2004 року (а. с. 1, т. 2) і від 19 лютого 2004 року (а. с. 39, т. 1), що належить сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю „Агромир-9”, а саме: врожаю 2004 року озимої пшениці, озимого жита, озимого ячменю та насіння ячменю ярового.

В зв'язку з простроченням позичальником погашення заборгованості за кредитним договором № 52, банк звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання його права на звернення стягнення на предмет застави шляхом організації та здійснення збору врожаю зернових культур власними силами, який рішенням господарського суду Автономної республіки Крим від 15 червня 2004 року у справі № 2-8/8214-04 (а. с. 121-127, т. 1), що набрало законної сили, було задоволено і на його виконання видано накази про примусове виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (том 2, а. с. 4).

Накази господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 липня 2004 року були пред'явлені до виконання у Відділ державної виконавчої служби Джанкойського РУЮ.

Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Джанкойського РУЮ від 15 липня 2004 року відкритому акціонерному товариству „Міжнародний комерційний банк" було відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі статті 26 Закону України „Про виконавче провадження", у зв'язку з тим, що у виконавчих документах були відсутні юридичні адреси та банківські реквізити сторін (том 32, а. с. 7).

Судовою колегією також встановлено, що листом від 23 липня 2004 року за вих. № 978/02-1 начальник Відділу державної виконавчої служби Джанкойського РУЮ повідомив про причину відмови у відкритті виконавчого провадження за наказами господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 2-8/8214-2004 від 12 липня 2004 року: відсутність відомостей про юридичні та банківські адреси сторін, а у виконавчому документі „Про визнання права відкритого акціонерного товариства „Міжнародний комерційний банк" збирати врожай" - відсутність предмету примусового виконання (том 1, а.с.40).

Факт самостійного збирання відповідачем врожаю - посівів зернових культур позивача на території Завіт-Ленінської сільської ради Джанкойського району Автономної Республіки Крим у липні 2004 року, на думку позивача, свідчить про фактичне виконання наказів господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 липня 2004 року самим відповідачем без належної правової підстави.

Даний факт став підставою для звернення сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агромир 9” до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про відшкодування збитків, спричинених діями відкритого акціонерного товариства „Міжнародний комерційний банк" в результаті збирання врожаю силами та засобами відповідача неналежним чином. Позивач зазначає, що після збору врожаю зернових на його полях, розташованих на території Завіт-Ленінської сільської ради, відповідачем було залишено на полях частину врожаю сільськогосподарських зернових культур, а саме: солому у валках, полову, колосся з невимолоченим зерном.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності наявні докази, судова колегія дійшла висновку щодо відсутності підстав для задоволення вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи (а. с. 25-42, т.4), відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства „Міжнародний комерційний банк" (протокол №40 від 28 січня 2008 року) та рішення комісії Головного управління національного банку України по м. Києву і Київській області з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 05 березня 2008 року № 08061 відкрите акціонерне товариство „Міжнародний комерційний банк" перейменовано у відкрите акціонерне товариство "ПІРЕУС БАНК МКБ", яке відповідно до пункту 1.1 його Статуту є правонаступником всіх прав та обов’язків відкритого акціонерного товариства „Міжнародний комерційний банк".

Відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу. З урахуванням наведених положень судова колегія дійшла висновку щодо необхідності заміни відповідача, вказаного у позовній заяві, на його правонаступника - відкрите акціонерне товариство "ПІРЕУС БАНК МКБ" в особі Філії відкритого акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" Кримська Регіональна Дирекція".

Так, предметом позову у даній справі –є вимога про стягнення майнової шкоди, підставою якої визначена норма статті 1166 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З приписів зазначеної статті вбачається, що для застосування деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.

Частина 1 статті 1166 Цивільного кодексу України містить вказівку на протиправність поведінки заподіювача шкоди як обов’язкову підставу деліктної відповідальності. Протиправна поведінка в цивільних правовідносинах означає порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні заборонених дій або в утриманні від здійснення вимоги правової норми діяти певним чином (бездіяльність).

Однак, вбачаючи протиправність поведінки відповідача в збиранні врожаю поза межами виконавчого провадження, позивачем не враховано, що право банку на звернення стягнення на предмет застави згідно з договором застави № 52/4 від 24 жовтня 2003 року шляхом організації і здійснення збирання врожаю зернових силами відкритого акціонерного товариства „Міжнародний комерційний банк" було визнане рішенням господарського суду Автономної республіки Крим від 15 червня 2004 року у справі № 2-8/8214-04.

Зазначене рішення в цій частині не передбачає будь-якого обов’язку сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АгроМир-9" щодо визнаного за відкритим акціонерним товариством „Міжнародний комерційний банк" права, адже, правова вимога про визначення наявності у банку такого права не була поєднана з вимогою про присудження обов’язку заставодавця здійснити певні дії або утриматись від їх здійснення. При таких обставинах, застосування будь-яких заходів примусового виконання рішення в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”, не вимагається, оскільки, ні резолютивна частина судового рішення від 15 червня 2004 року, ані наказ суду від 12 липня 2004 року не визначають зобов’язаної особи (боржника), яку на вимогу статті 117 Господарського процесуального кодексу України обов’язково має бути вказано в наказі господарського суду і яка за приписами статті 11 зазначеного Закону могла б бути стороною у виконавчому провадженні, зобов’язаною за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов’язки, передбачені рішенням) або утриматись від їх вчинення.

Також колегія суддів звертає увагу, що відповідач неодноразово посилався як на підставу своїх заперечень проти позову на умови додаткової угоди від 15 січня 2004 року до договору застави № 52/4 від 24 жовтня 2003 року (а. с. 1, т.2), згідно з якою цей договір доповнено пунктом 3.6 наступного змісту: “У разі невиконання хоча б однієї з умов кредитного договору та договору застави, заставодержателю надається право самостійно організувати та здійснити збір урожаю, забезпечити його зберігання та охорону, при цьому, витрати компенсуються заставодавцем”.

Крім того, матеріали справи містять рішення господарського суду Автономної Республіці Крим від 13 серпня 2004 року у справі № 2-8/10953-2004 (а. с. 149, т. 1), яким відмовлено в позові сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АгроМир-9" про визнання незаконними дій відкритого акціонерного товариства „Міжнародний комерційний банк" зі здійснення збору врожаю зернових культур на полях позивача, його вивезенню без відома позивача та зобов’язання відповідача припинити такі дії, яке на думку судової колегії, прямо свідчить про безпідставність доводів позивача стосовно наявності в діях відповідача ознак протиправності.

Наступним елементом правопорушення, яке є підставою для застосування деліктної відповідальності, є спричинення шкоди.

Так, Висновком комплексної комісійної судової експертизи № 5161 від 12 червня 2008 року Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені М.С. Бокаріуса (а. с. 46, т. 4) , призначеної у справі ухвалою господарського суду Автономної Республіці Крим від 16 травня 2007 року, розрахунок матеріальної шкоди, вказаний в уточнених позовних вимогах позивача у сумі 2279101, 66 грн, не підтверджується.

Дослідивши висновок експертизи, суд вважає, що він цілком відповідає приписам статті 42 Господарського процесуального кодексу України та відсутні підстави для його відхилення.

З урахуванням викладених обставин судова колегія дійшла висновку щодо відсутності підстав для застосування до відповідача деліктної відповідальності за позадоговірну шкоду, встановленої нормою статтею 1166 Цивільного кодексу України, проте ототожнення такої відповідальності з відповідальністю за порушення договірних зобов’язань (статті 611, 623 Цивільного кодексу України) є помилковим, оскільки ці види відповідальності мають різне правове регулювання, умови, порядок і обсяги застосування, а, отже, і різні предмети доказування, при цьому, колегія суддів враховує, що матеріали справи не містять будь-яких заяв позивача про зміну підстав або предмету позову на підставі статті 22 Господасрького процесуального кодексу України.

Предметом позову, як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, є спосіб захисту цього права чи інтересу.

Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

Тобто, підставою позову є фактичні обставини, що підтверджують правомірність заявлених позовних вимог.

Зі змісту частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України випливає, що зміна предмету або підстави позову є виключним правом позивача, яким він може скористатися до прийняття судового рішення.

З урахуванням даних норм та фактичних обставин справи судова колегія дійшла висновку, що позивач не довів правомірність заявлених вимог.

З апеляційної скарги вбачається, що сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "АгроМир-9" посилається на обставини, зокрема на порушення відповідачем порядку збирання врожаю зернових, що були предметом застави, які вже були предметом судового дослідження у рішеннях господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 серпня 2005 року у справі № 2-20/10641-2005, від 29 листопада 2004 року у справі № 2-8/11885-2005, від 15 червня 2004 року у справі 2-8/8214-2004, і відповідно до вимог частини 2 статті 35 Господарського кодексу України не повинні доводитись знову.

Таким чином, у зв’язку з викладеним судова колегія дійшла висновку щодо недоцільності задоволення клопотань позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, відповідального зберігача заставленого майна (яке було заявлене під час розгляду в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі) та про проведення аналізу можливо отриманого врожаю за спірний період (яке було заявлено у судовому засіданні 18 травня 2009 року), у зв’язку з тим, що дані відомості не відносяться до предмету доказування у даній справі і заявник вказаних клопотань не довів суду: який елемент деліктного правопорушення, передбаченого статтею 1166 Цивільного кодексу України, вони підтверджують.

Відповідно до пункту 2 статті 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" державне мито справляється із позовних заяв і заяв кредиторів у справах про банкрутство, що подаються до господарських судів, та апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про їх перегляд за нововиявленими обставинами.

Згідно з підпунктом "г" пункту 2 статті 3 зазначеного Декрету встановлено розмір ставки державного мита із апеляційних та касаційних скарг на рішення та постанови - 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої, виходячи з оспорюваної угоди.

Зокрема, підпунктом "а" пункту 2 статті 3 Декрету встановлено ставку державного мита з заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, та складає 1 відсоток від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За подачу апеляційної скарги сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "АгроМир-9" було сплачено державне мито у сумі 2750 грн, проте відповідно до підпункту "г" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" сплаті підлягало держмито у розмірі 12500 грн, в зв'язку з чим відповідно до вимог статті 46 Господарського процесуального кодексу України з позивача необхідно стягнути за подачу апеляційної скарги держмито у розмірі 12500 грн –2 750 грн = 9750 грн.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АгроМир-9" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2008 року у справі №2-5/5091.1-2007залишити без змін.

3. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АгроМир-9" (96126, АР Крим, Джанкойський район, с. Завіт-Ленінський, вул. Шевченка, 20, р/р 26008301361044 у ФО «ПІБ»БО №3 м. Красноперекопськ, МФО 324418, ЗКПО 31336521) в дохід державного бюджету України 9750 грн державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.                              

Головуючий суддя                                                  

Судді