Рішення № 82740110, 24.06.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.06.2019Справа № 910/5940/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О. розглянувши в порядку загального позовного провадження

позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд», м. Київ

до Аграрного фонду, м. Київ

про стягнення 8 517 737, 94 грн.

За участі представників:

від позивача: Каленська М.А.

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Аграрний фонд» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Аграрного фонду про стягнення заборгованості у розмірі 8 517 737, 94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з відшкодування витрат, спрямованих на забезпечення схоронності прийнятого на зберігання цукру-піску.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 03.06.2019 р.

16.05.2019 р. позивач звернувся до суду з клопотанням про долучення до матеріалів справи розрахунку заборгованості та орієнтовного розрахунку судових витрат.

29.05.2019 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову, посилаючись на те, що Аграрний фонд є установою, яка фінансується за рахунок бюджетних коштів, тому всі витрати понесені ним, в тому числі за зберігання цукру-піску, повинні бути відшкодовані з Державного бюджету України.

03.06.2019 р. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що посилання Аграрного фонду на власну організаційно-правову форму та особливості фінансування є недоцільним, оскільки відсутність коштів не є підставою для невиконання своїх зобов`язань.

У підготовчому засіданні 03.06.2019 р. представник позивача надав пояснення щодо аналогічних судових справ, в яких предметом розгляду було стягнення заборгованості за попередні періоди. Представник відповідача 03.06.2019 р. не з`явився, проте подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У підготовчому засіданні 03.06.2019 р. судом було оголошено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 24.06.2019 р.

У підготовчому засіданні 24.06.2019 р. представник позивача на виконання п. 6 ст. 183 ГПК України подав письмову згоду про розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого засідання.

Отже, у підготовчому засіданні, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, у зв`язку з чим, ухвалив клопотання позивача задовольнити, закрити підготовче засідання та розпочати розгляд справи по суті в одному засіданні. Постановлену судом ухвалу внесено до протоколу судового засідання.

У даному судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Аграрний фонд листом № 40-07/1372 від 30.12.2015 звернувся до ПАТ «Аграрний фонд» із проханням розглянути можливість прийняти на зберігання цукор-пісок та його інвентаризації. Зі змісту листа також вбачається, що позивач звернувся до слідчого ГПУ в кримінальному провадженні № 22012000000000016 задля підтвердження наявності, забезпечення належного зберігання, речового доказу та унеможливлення його викрадення, знищення, псування та призначення інвентаризації цукру-піску, який знаходиться у складських приміщеннях за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Підприємницька, 22 (зберігач ТОВ «ВФК «АМОС») шляхом його переміщення.

Відповідач листом № 01/3436 від 31.12.2015 повідомив, що не заперечує щодо передачі йому на зберігання зазначеного вище цукру-піску при дотриманні ряду умов, зокрема, після отримання відповідного погодження Мінагрополітики та постанови слідчого ГПУ, а також відшкодування власником витрат на утримання майна, зокрема його переміщення, охорону, страхування та зберігання.

26 лютого 2016 року Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення № 42016000000000588 за фактом вчинення службовими особами ТОВ «ВКФ «Амос» без відповідних дозволів незаконного відчуження майна Аграрного фонду - цукру-піску, що знаходився на зберіганні ТОВ «ВКФ «Амос», за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 367 КК України.

Постановою старшого слідчого Генеральної прокуратури України В. Кислого від 17 березня 2015 року про визнання речовими доказами та передачу їх на відповідальне зберігання, цукор-пісок, який належить Аграрному фонду та виявлений на складах ТОВ «ВКФ «Амос» за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Підприємницька, 22, визнано речовим доказом у кримінальному провадження № 22012000000000016 та передано на відповідальне зберігання ПАТ «Аграрний фонд», якому належить забезпечити його переміщення до складів які орендуються ПАТ «Аграрний фонд» за адресою: вул. Привокзальна, 21, м. Бориспіль, Київська область.

З метою забезпечення схоронності цукру-піску, відповідачем було укладено ряд договорів, які спрямовані на забезпечення належних умов зберігання та охорону цукру- піску, а саме:

- Договір оренди нежитлового приміщення від 09.02.2016 № 1(АФ)-02/16 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс»;

- Договір про надання послуг від 09.02.2016 № 1(АФ)/16 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс»;

- Договір про надання послуг з охорони громадського порядку на об`єкті від 04.04.2016 № 24-01/16 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімпіас Груп»;

- Договір про надання послуг з охорони на об`єкті від 01.07.2016 № 01/07/2016 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тарантул».

За вищевказаними договорами ПАТ «Аграрний фонд» за період з січня по грудень 2018 року понесло витрати в загальному розмірі 8 517 737, 94 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до Аграрного фонду з вимогою № 02-08/3/256 від 14.02.2019 перерахувати кошти, при цьому, надавши докази понесених витрат.

У відповідь на вказану вимогу відповідач листом № 40-07/126 від 19.03.2019 просив надати пояснення про необхідність вжиття заходів охорони громадського порядку на складах відповідального зберігача.

Листом № 02-08/3/739 від 03.04.2019 ПАТ «Аграрний фонд» повідомило причини необхідності вжиття заходів охорони громадського порядку на складах відповідального зберігача та просило виконати вимогу № 02-08/3/256 від 14.02.2019 про перерахування коштів у розмірі 8 517 737, 94 грн.

У свою чергу, відповідач у листі № 40-07/185 від 25.04.2019 повідомив, що не має можливості здійснити оплату понесених ПАТ «Аграрний фонд» витрат через відсутність бюджетного фінансування.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. (ч. 2 ст. 509 ЦК України)

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до положень статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, цукор-пісок, який визнано речовим доказом відповідно до постанови слідчого Генеральної прокуратури України від 17 березня 2015 року передано на відповідальне зберігання позивачеві, належить Аграрному фонду.

Як встановлено судом, між сторонами існували аналогічні спори за попередні проміжки часу, які були предметом дослідження Господарського суду міста Києва у справах № 910/12029/17 та № 910/9645/18. Рішення у вказаних справах набрали законної сили.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи обставини, встановлені у попередніх судових рішеннях щодо наявності у Аграрного фонду перед Публічним акціонерним товариством «Аграрний фонд» невиконаних зобов`язань з відшкодування понесених останнім витрат за договорами, спрямованими на забезпечення належних умов зберігання та охорони належного відповідачу цукру-піску.

Як встановлено судом, на виконання зобов`язань зі зберігання цукру-піску в період з січня 2018 року по грудень 2018 року позивачем було прийнято та здійснено оплату робіт і послуг, а також орендних платежів за Договором про надання послуг від 09.02.2016 № 1(АФ)/16, Договором оренди нежитлового приміщення від 09.02.2016 № 1(АФ)-02/16, Договором про надання послуг з охорони громадського порядку на об`єкті від 04.04.2016 № 24-01/16, Договором про надання послуг з охорони на об`єкті від 01.07.2016 № 01/07/2016 на загальну суму 8 517 737, 94 грн., що підтверджується актами приймання-передачі приміщень, актами надання послуг, рахунками на оплату та платіжними документами дорученнями.

Таким чином суд приходить до висновку про порушення відповідачем своїх зобов`язань, щодо відшкодування понесених позивачем витрат на зберігання належного Аграрному фонду майна, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість у розмірі 8 517 737, 94 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 75, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» задовольнити.

Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Грінченка, будинок 1; ідентифікаційний код 33642855) на користь Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, будинок 1; ідентифікаційний код 38926880) - заборгованість у розмірі 8 517 737 (вісім мільйонів п`ятсот сімнадцять тисяч сімсот тридцять сім) грн. 94 коп. та 127 766, 07 грн. (сто двадцять сім тисяч сімсот шістдесят шість) грн. 07 коп. - судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повний текст рішення складено 02.07.2019 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук