Рішення № 82739651, 20.06.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/35/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2019 справа № 908/421/19

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Інагротех” (70600, Запорізька область, м. Пологи, пров. Водопровідний, 9)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Авангард-Агро” (69063, м. Запоріжжя, вул. Благовіщенська/вул. Академіка Амосова, 4/40, кв. 1)

про стягнення 250935,81 грн.,

господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.

при секретарі судового засідання Лінчук А.В.

учасники справи:

від позивача: Кравченко С.І., ордер ЗП № 110702 від 11.02.2019

від відповідача: не з`явився (в судовому засіданні 16.05.2019 – Ренгевич А.В., наказ № 04-К від 22.01.2018, паспорт № СВ 289619 від 15.02.2001, директор з юридичних питань)

Розглядаються позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Авангард-Агро” 250935,81 грн. на підставі договору поставки товару від 23.02.2018 № 23/02-18, які складаються з: 203058,96 грн. основного боргу, 10152,95 грн. штрафу, 26837,16 грн. пені, 2236,43 грн. 3% річних та 8650,31 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 18.03.2019, після усунення позивачем обставин, які зумовили залишення позовної заяви без руху, відкрито провадження у справі № 908/421/19, справі присвоєно номер провадження 18/35/19, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 16.04.2019 постановлено розглядати справу 908/421/19 за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 16.05.2019; судом оголошувалась перерва у підготовчому засіданні до 05.06.2019; ухвалою від 05.06.2019 підготовче провадження закрито, почато судовий розгляд справи по суті, судове засідання призначено на 20.06.2019.

В судовому засіданні 20.06.2019 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача позовні вимоги підтримав.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки товару від 23.02.2018 №23/02-18, що призвело до утворення у останнього заборгованості за отриманий за договором товар в розмірі 203058,96 грн. Відзначив, що встановлений умовами договору та Специфікаціями строк оплати товару відповідачем не дотримано, вартість отриманого товару відповідачем оплачено частково, що є підставою для покладення на нього відповідальності у вигляді передбачених договором та законом санкцій. Посилаючись на ст.ст. 509, 530, 625, 692 ЦК України, ст.ст. 20, 193, 199, 230 ГК України, позивач просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 20.06.2019 не з`явився, 05.06.2019 надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що враховуючи підписання договору від імені ТОВ “Авангард-Агро” генеральним директором Устименко Катериною Володимирівною, яка не мала повноважень на його підписання, оскільки повноваження генерального директора щодо укладення правочинів (договорів, контрактів та інших угод) про надання або одержання будь-якої позики (кредиту) обмежені уставними документами товариства, цей договір є таким, що суперечить нормам чинного законодавства. Вказав на знаходження на розгляді господарського суду Запорізької області справи № 908/795/19 про визнання недійсним цього договору, тому, за доводами відповідача позовні вимоги є необґрунтованими та передчасними, оскільки позивач просить стягнути заборгованість за оспорюваним правочином. Просив в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Інагротех” (постачальником, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю “Авангард-Агро” (покупцем, відповідачем у справі) 23.02.2018 укладено договір поставки № 23/02-18 з протоколом розбіжностей (надалі – Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується на умовах дійсного договору передати (поставити) у власність покупця засоби захисту рослин, надалі ЗЗР або товар, та/або насіння, надалі Насіння або товар, та/або мінеральні добрива, надалі Добрива або товар, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити товар по цінам, в кількості і асортименті, визначених умовами даного договору, на суму згідно Специфікацій до даного договору та видаткових накладних в цінах визначених на момент поставки товару.

За визначенням п. 2.1. Договору конкретний асортимент, кількість, дата поставки товару наведені в Специфікаціях або накладній на поставку товару. Якщо в період дії цього договору між сторонами відбудеться поставка товару, але не буде підписана Специфікація на нього, то накладна на такий товар, підписана представником покупця, прирівнюється до Специфікації, якою погоджено асортимент, ціна та кількість товару, що постачається покупцю, покупець зобов`язується оплатити такий товар (у т.ч. сплатити суму індексації ціни такого товару) на умовах; у строки та в порядку, визначеному в цьому Договорі.

Згідно з п. 2.2 Договору усі підписані представниками сторін у період дії цього договору Специфікації та накладні з поставки (відпуску) покупцю засобів захисту рослин, та/або насіння, та/або мінеральних добрив, є невід`ємними частинами цього Договору, навіть якщо в них немає посилання на реквізити цього договору. Умови поставок, оплати товару за ними та відповідальність покупця за прострочення оплати товару регулюється цим договором.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціни товарів визначаються сторонами як договірні. Ціна; та вартість товару, узгоджується сторонами по кожній партії товару окремо в гривнях та валютному еквіваленті (міжбанківському курсу продажу долара США за гривні на міжбанківському валютному ринку України на день укладення договору, (специфікації), далі курс долара США за договором. Курс договору визначається, як курс продажу долара США за гривні на міжбанківському валютному ринку України на дату, що передує даті укладення договору (специфікації на окрему партію товару), зазначеному на електронному сайті за такою адресою: http:/index.minfin.com.ua/ або на офіційному сайті НБУ.

Пунктом 3.7. Договору визначено, що у випадках; передбачених специфікацією, покупець здійснює обов`язкову повну або часткову попередню оплату вартості товару у розмірі зазначеному в Специфікації. На решту суми постачальник надає покупцеві відстрочку по оплаті на умовах товарного кредиту, зі сплатою відсотків за користування товарним кредитом. Покупець оплачує товар черговими платежами, згідно строків, які відображені в специфікації. У випадку порушення строків оплати обумовлених Специфікацією, визначена сума, яка підлягала оплаті є заборгованістю покупця перед постачальником.

Згідно п. 4.1. Договору поставлений покупцю товар на умовах його оплати з відстроченням або розстроченням платежу (тобто оплатою повної вартості товару після поставки), сторони вважають товаром, що поставлений покупцю на умовах товарного кредиту. Розмір товарного кредиту становить вартість отриманого та неоплаченого покупцем товару (його частини), зазначеного в Специфікації в гривнях на день укладення специфікації.

Пунктом 4.2. Договору (в редакції протоколу розбіжностей) визначено, що товарний кредит з відстрочкою платежу по даному договору надається на умовах сплати 0,0001 (одна десятитисячна) відсотка за кожен день користування товарним кредитом, якщо інший розмір процентів не встановлений умовами оплати товару по специфікації до договору.

Згідно п. 4.8. Договору сплата нарахованих процентів здійснюється покупцем у строк, визначений у специфікації, як дата сплати останнього чергового платежу. Проценти, нараховані за період заборгованості оплати отриманого товару, сплачуються не пізніше 10 дня наступного місяця.

Пунктом 6.2. Договору (в редакції протоколу розбіжностей) передбачено, що у разі порушення термінів оплати поставленого товару та процентів за користування товарним кредитом, визначених умовами даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент існування заборгованості.

За визначенням п. 6.4. Договору (в редакції протоколу розбіжностей) при простроченні оплати за поставлений товар та процентів за користування товарним кредитом, по термінах, визначених умовами даного договору, більш ніж на 10 (десять) днів, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді штрафу у розмірі 5 (п`яти) відсотків від суми заборгованості з указаним терміном.

Згідно з п. 9.1. Договору договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2018 року, а в частині розрахунків, нарахування процентів та відповідальності – до повного виконання покупцем своїх зобов`язань.

Відповідно до Специфікації № 1 від 23.02.2018 позивач зобов`язався поставити відповідачу агрохімікати на суму 251159,52 грн.

Пунктом 1.2 зазначеної Специфікації передбачено, що оплата за замовлену партію товару здійснюється з розстрочення платежу (тобто з оплатою повної вартості товару після поставки) на умовах товарного кредиту визначених договором, в наступні терміни:

- передплату поставленого товару, 30% вартості партії товару, що становить 75347,86 грн., покупець зобов`язаний здійснити не пізніше 26 лютого 2018 року;

- остаточну оплату поставленого товару, 70% вартості партії товару, що становить 175811,66 грн., покупець зобов`язаний здійснити не пізніше 01.10.2018.

Платіжним дорученням № 92 від 27.02.2018 відповідачем сплачено 30% вартості партії товару в сумі 75348,00 грн.

На виконання умов Договору та Специфікації № 1 від 23.02.2018 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 251159,52 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 16 від 13.03.2018 на суму 62679,60 грн. з ПДВ, № 37 від 23.03.2018 на суму 48479,76 грн. з ПДВ, № 47 від 28.03.2018 на суму 140000,16 грн. з ПДВ.

Сума заборгованості за отриманий за Специфікацією № 1 товар становить 175811,52 грн.

Відповідно до Специфікації № 5 від 30.05.2018 позивач зобов`язався поставити відповідачу агрохімікати на суму 27247,44 грн.

Пунктом 1.2 цієї Специфікації передбачено, що оплата поставленої партії товару здійснюється з розстрочення платежу (тобто з оплатою повної вартості товару після поставки) на умовах товарного кредиту визначених договором, в наступні терміни:

- передплату поставленого товару, 30% вартості партії товару, що становить 8174,23 грн., покупець зобов`язаний здійснити не пізніше 31 травня 2018 року;

- остаточну оплату поставленого товару, 70% вартості партії товару, що становить 19073,21 грн., покупець зобов`язаний здійснити не пізніше 01.10.2018.

На оплату виставлено рахунок № 182 від 30.05.2018. Доказів сплати відповідачем 30% вартості партії товару за Специфікацією № 5 суду не надано.

Згідно зазначеного рахунку на підставі видаткових накладних № 229 від 04.06.2018 та № 237 від 07.06.2018 позивачем поставлено товар на суму 15719,76 грн. з ПДВ та 11527,68 грн. з ПДВ, відповідно, всього на суму 27247,44 грн.

Вартість отриманого за Специфікацією № 5 товару відповідачем не сплачено, заборгованість складає 27247,44 грн.

У зв`язку з наявністю заборгованості за поставлений товар позивачем 28.11.2018 та 27.12.2018 направлялись на адресу відповідача вимоги по оплаті заборгованості.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого товару у визначений договором та Специфікаціями строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строк оплати отриманого товару визначено у п. 1.2 Специфікацій №№ 1, 5 – за отриманий за Специфікацією № 1 товар передплата 30% вартості вноситься по 26.02.2018, остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 01.10.2018; за Специфікацією № 5 передплата 30% вартості вноситься не пізніше 31.05.2018, остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 01.10.2018.

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати повної вартості товару у визначений договором та Специфікаціями строк, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, не виконав, що призвело до утворення у останнього заборгованості за Договором за отриманий за Специфікаціями №№ 1, 5 в період березень, червень 2018 року товар на загальну суму 203058,96 грн.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов`язанням термін вартості отриманого товару є доведеним та відповідачем не заперечувався. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

Стосовно доводів відповідача про передчасність заявлених позивачем вимог з огляду на оспорювання ним договору поставки товару № 23/02-18 від 23.02.2018, суд відзначає, що знаходження на розгляді господарського суду Запорізької області справи за позовом про визнання недійсним спірного договору не перешкоджає дослідженню судом обставин даної справи.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд відзначає, що відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечував фактичної поставки позивачем відповідачу товару за переліченими у позові видатковими накладними.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 203058,96 грн. основного боргу за договором заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню в повному обсязі.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення 10152,95 грн. штрафу, 26837,16 грн. пені, 2236,43 грн. 3% річних та 8650,31 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” (далі – Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем вимоги про стягнення 26837,16 грн. пені та 10152,95 грн. штрафу заявлені на підставі п. 6.2 та 6.4 Договору, відповідно, якими передбачено відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату у вигляді 0,1% пені, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, та 5% штрафу за прострочення оплати більш ніж на 10 днів.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 01.10.2018 (останній день виконання зобов`язання) по 12.02.2019 (фактично виконано розрахунок з 02.10.2018 за 134 дні прострочення) за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, виходячи з простроченої суми заборгованості за Специфікаціями №№ 1, 5, розрахунок визнано правильним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи прострочення відповідачем зобов`язання по оплаті більш ніж на десять днів, суд визнав нарахування відповідачу 5% штрафу обґрунтованим, розрахунок правильним.

Вимоги про стягнення 26837,16 грн. пені та 10152,95 грн. штрафу задовольняються судом у визначеному позивачем розмірі.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 01.10.2018 (останній день виконання зобов`язання) по 12.02.2019 (фактично виконано розрахунок з 02.10.2018 за 134 дні прострочення) за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, виходячи з простроченої суми заборгованості, розрахунок визнано правильним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства. Вимоги про стягнення з відповідача 3% річних задовольняються судом у заявленому позивачем розмірі 2236,43 грн.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення 8650,31 грн. за період з 01.10.2018 по 12.02.2019 втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, в якому зазначено, що при застосуванні індексу інфляції потрібно мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно необхідно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», врахувавши дату початку порушення грошового зобов`язання за кожною окремо накладною у спірний період та суми боргу, що існували у спірний період на останній день місяця окремо за Специфікацією № 1 та Специфікацією № 5 (загальний період: жовтень 2018 року – січень 2019 року), суд встановив, що сума втрат від інфляції складає 6708,98 грн. та підлягає стягненню за період листопад 2018 року – січень 2019 року, тому вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат задовольняється судом частково в наведеній сумі, в решті заявлених вимог про стягнення 1941,33 грн. інфляційних втрат слід відмовити, як заявлених необґрунтовано.

При цьому суд звертає увагу, що позивачем при розрахунку не враховано, що у випадку настання зобов`язання по оплаті у перших числах місяця, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції необхідно визначати виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 203058,96 грн. основного боргу, 26837,16 грн. пені, 10152,95 грн. штрафу, 2236,43 грн. 3% річних та 6708,98 грн. інфляційних втрат. В решті заявлених вимог (1941,33 грн. інфляційних втрат) суд відмовляє через необґрунтованість.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов`язання по оплаті отриманого товару в повному обсязі та у визначений договором та Специфікаціями строк, не надав.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 3734,92 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Авангард-Агро” (69063, м. Запоріжжя, вул. Благовіщенська/вул. Академіка Амосова, 4/40, кв. 1, ідентифікаційний код 36836110) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Інагротех” (70600, Запорізька область, м. Пологи, пров. Водопровідний, 9, ідентифікаційний код 40635925) 203058,96 грн. (двісті три тисячі п`ятдесят вісім грн. 96 коп.) основного боргу, 26837,16 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот тридцять сім грн. 16 коп.) пені, 10152,95 грн. (десять тисяч сто п`ятдесят дві грн. 95 коп.) штрафу, 2236,43 грн. (дві тисячі двісті тридцять шість грн. 43 коп.) 3% річних, 6708,98 грн. (шість тисяч сімсот вісім грн. 98 коп.) інфляційних втрат та 3734,92 грн. (три тисячі сімсот тридцять чотири грн. 92 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 01.07.2019.

Суддя В.В. Носівець