Рішення № 82735824, 18.06.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/23830/18

Провадження № 2/761/1606/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Піхур О.В.,

за участю :

секретаря судового засідання - Мусійчук В.С.,

представника позивача - ОСОБА_1 .,

представника відповідача

Головного територіального управління

юстиції у Чернігівській області в особі

відділу примусового виконання рішень

управління державної виконавчої служби

Головного територіального управління юстиції

у Чернігівській області - Ленька А.М.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Державного концерну «Укроборонпром» до ОСОБА_2 , Державного підприємства «СЕТАМ», Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, третя особа: Державне підприємство «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння» про визнання результатів електронних торгів недійсними, -

в с т а н о в и в:

У червні 2018 року Державний концерн «Укроборонпром» (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач1), Державного підприємства «СЕТАМ» (далі - відповідач 2), Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (даної - відповідач 3), третя особа: Державне підприємство «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння» про визнання результатів електронних торгів недійсними.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є суб`єктом, уповноваженим управляти майном третьої особи. Постановою відповідача 3 від 08.02.2018 року №32377267 проведено опис майна третьої особи та накладено арешт на майно. 22.03.2018 року на офіційному веб-мсайті відповідача 2 розміщеного оголошення про продаж зварювального агрегату АДД 303У1 зі стартовою ціною 12096,00 грн. 11.04.2018 року закінчилися електронні торги з реалізації майна третьої особи, а саме : реалізовано зварювальний агрегат АДД 303У1 за ціною 13400,00 грн., переможець відповідач 1. Позивач вважає проведення реалізації арештованого зварювального агрегату АДД 303У1 незаконною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки, державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника без отримання судового дозволу на це, планом санації передбачено перелік майна, незадіяного у виробництві, яке підлягає реалізації, до якого зварювальний агрегат АДД 303У1 не віднесено та вказане майно використовується у виробничій діяльності третьої особи, порушено порядок реалізації арештованого майна, в оголошеннях про продаж майна не зазначені відомості про зберігача, електронну адресу третьої особи, фактичну адресу зберігання майна, порядок та умови отримання майна переможцем, найменування, контактні телефони, адресу та реквізити рахунку ВДВС, відомості про майно, його склад, характеристики, опис, наявність дефектів, порядок ознайомлення з майном, а реалізація майна відбулась за заниженою вартістю.

Тому, позивач просив суд визнати недійсними електронні торги з продажу арештованого майна ДП «НРЗІО», які відбулись 11.04.2018 року за лотом №271068, зварювальний агрегат АДД 303У1, технічний стан невідомий (протокол проведення електронних торгів №326311) ; стягнути з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати у справі в сумі 1762,00 грн. судового збору.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07.08.2018 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 27.03.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача 3 заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні.

У судове засідання представники відповідач 1, 2 та третьої особи не з`явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 223 ЦПК України).

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача 3, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи із таких підстав.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч.1 ст. 5 «Закону України «Про виконавче провадження»).

Права і обов`язки виконавців визначені ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», в якій крім іншого передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області знаходиться зведене виконавче провадження №АСВП 32377267 з виконання виконавчих документів про стягнення заборгованості з ДП «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння», розпочате постановою про об`єднання виконавчих проваджень від 27.04.2012 року. До складу зведеного виконавчого провадження входять виконавчі документи про стягнення заробітної плати, тобто, вимоги, на які не поширюється дія мораторію.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.11.2012 року порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, ухвалою від 07.12.2012 року введено процедуру санації ДП «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння».

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.07.2018 року відмовлено в задоволенні заяви державного виконавця про звернення стягнення на майно боржника, в якій вказано, що Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції до 18.01.2013 року не передбачає вчинення судом такої процесуальної дії як надання згоди на звернення стягнення на майно боржника щодо вимог, на які не поширюється дія мораторію.

Крім того, як вказує в своїх поясненнях представник відповідача 3, арештоване майно - зварювальний агрегат АДД 303У1 у виробничому процесі підприємства не використовується і цей факт був встановлений під час проведення арешту майна.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

12.03.2018 року відповідачем 3 отримано звіт про незалежну оцінку арештованого майна, а 13.03.2018 року сторонам направлено повідомлення про оцінку.

Оцінка майна, яка проведена у даному виконавчому провадженні сторонами не оскаржувалась.

15.03.2018 року до відповідача 2 направлено заявку на реалізацію арештованого майна.

11.04.2018 року відбулись електронні торги з реалізації арештованого майна зварювального агрегату АДД 303У1.

25.04.2018 року на депозитний рахунок відповідача 3 надійшли кошти від реалізованого майна в сумі 12730,00 грн., які були розподілені за зведеним виконавчим провадженням за виконавчими документами про стягнення заробітної плати, тобто за вимогами на які не розповсюджується дія мораторію.

Щодо дій державного виконавця необхідно звернути увагу на правову позицію у справі №6-116цс12 ВСУ від 24.10.2012 року в якій вказано наступне :

«Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу .

Згідно із ч. 2 ст. 16, ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Таким чином, ураховуючи, те що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (ст. ст. 203, 215 ЦК України).

Необхідно також зазначити, що оскільки виходячи зі змісту ч.1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстрованого в зазначеному Міністерстві 2 листопада 1999 року за № 745/4838.

Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (ст. ст. 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, ч. 7 ст. 24, ч. 4 ст. 26, ч. 3 ст. 32, ч. 3 ст. 36, ч. 2 ст. 57, ст. ст. 55, 85 Закону).

Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Оскільки, як убачається із заяви про перегляд судових рішень і матеріалів справи, підставами для пред`явлення позову про визнання прилюдних торгів від 3 лютого 2004 року недійсними є як недодержання державним виконавцем вимог Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, так і недодержання спеціалізованою організацією - філією "Чернівецький аукціонний центр" - вимог Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, то при вирішенні позову про визнання прилюдних торгів недійсними суду необхідно було встановити такі факти: чи мало місце порушення вимог Тимчасового положення та інших норм при проведенні прилюдних торгів; чи вплинули ці порушення на результати торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати торгів.

Постановляючи ухвалу від 25 листопада 2011 року у справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції зазначених положень не врахував, не застосував до спірних правовідносин норм ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України та пп. 3.11, 4.12 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, які підлягали застосуванню, і неправильно застосував норму ч. 1 ст. 16 ЦК України, унаслідок чого помилково дійшов протилежних висновків, ніж ті, які покладені в основу судових рішень у справах, що надані для порівняння».

Суду не надано позивачем будь-яких доказів щодо оскарження дій та рішень державного виконавця.

Відповідно до ч.1 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в ч.8 ст. 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів регулюється Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 16 квітня 2014 року № 656/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 квітня 2014 року за № 427/25204.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові № 3-112гс14 від 23.09.2014 року прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (пункт 2.2 Тимчасового положення).

Тимчасовим положенням передбачено вимоги щодо проведення таких торгів, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розділ 3) по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розділ 4), і по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 6).

Відповідно до п. 3.11 Тимчасового положення спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувана та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.

Згідно розділу 4 Тимчасового положення прилюдні торги розпочинаються з оголошення ліцитатором порядку їх проведення. Лот виставляється на торги за наявності не менше двох покупців, за кожним лотом, що виставляється на прилюдні торги, ліцитатор оголошує номер, указаний в інформаційній картці, назву, коротку характеристику майна, стартову ціну. У ході торгів учасники прилюдних торгів повідомляють про готовність придбати заявлений лот за оголошену ліцитатором ціну, піднімаючи аукціонну картку з номером, повернутим до ліцитатора, або одночасно піднімають картку учасника прилюдних торгів і пропонують свою ціну. Якщо протягом трьох хвилин після триразового оголошення стартової ціни покупці не висловлюють бажання придбати майно за ціною, оголошеною ліцитатором, то запропонований об`єкт продажу знімається з торгів і прилюдні торги за даним лотом не проводяться. Повторні прилюдні торги проводяться не раніше ніж через місяць з часу проведення перших прилюдних торгів. Порядок підготовки і проведення прилюдних торгів, визначений цим Положенням, є обов`язковим у разі проведення повторних торгів. На повторних торгах стартова ціна лота може бути зменшена, але не більше ніж на 30%. Якщо майно не було продане або прилюдні торги не відбулися, то майно знімається з прилюдних торгів. Якщо запропонована учасником прилюдних торгів ціна є більшою за ціну, запропоновану ліцитатором, то останній називає номер учасника і запропоновану ним ціну. Якщо протягом трьох хвилин після триразового повторення останньої ціни не буде запропоновано вищої ціни, то ліцитатор одночасно з ударом молотка оголошує про продаж лота, називає продажну ціну й номер переможця, під яким він зареєстрований як учасник прилюдних торгів.

Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином.

Цей висновок узгоджується і з нормами статей 650, 655 та частини 4 статті 656 ЦК України, що відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги (розділ 6 Тимчасового положення, стаття 34 Закону України "Про нотаріат").

Отже, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами 1-3 та 6 статті 203 ЦК України (частина 1 статті 215 цього Кодексу).

Позивач вважає, що торги із реалізації майна позивача були проведені із порушенням чинного законодавства.

Відповідно постанови від 18 листопада 2015 року (справа № 6-1884цс15) Верховний Суд України зазначив, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав, установлених частиною першою ст.215 ЦК України. Нерухоме майно передається на реалізацію з прилюдних торгів за ціною та в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», при цьому умови, процедура підготовки та порядок проведення торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а також розрахунків за придбане майно й оформлення результатів торгів визначено Тимчасовим положенням. Таким чином, дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності правочину.

Разом із тим слід зазначити, що оскільки за змістом частини 1 статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням.

За умовами п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Наслідком визнання прилюдних торгів недійсними є визнання свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів незаконним та його скасування ( пункт 27 Постанови №3 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визнання підсудності цивільних справ»), так як таке свідоцтво, видане владним органом, суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведення вище зазначених торгів, було складено протокол №326311 проведення електронних торгів від 11.04.2018 року з визначенням переможця ОСОБА_2 та акт про проведені електронні торги.

Разом з цим, головною умовою, яка повинна бути встановлена судами, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів підлягає встановленню наявність порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у постанові № 6-323ц16 від 16.03.2016 року.

Відповідно п. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Разом з тим, однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам у їх сукупності, беручи до уваги, що в судовому засіданні представником позивача не надано суду жодних доказів, які б свідчили про те, що електронні торги відбулися з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження», Тимчасового положення та підтвердження того, що проведення електронних торгів спричинило порушення прав чи інтересів позивача, тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 215, 216 ЦК України, ст. ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 82, 258, 262, 264, 265, 268, 280, 352-353 ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження», ЗУ «Про нотаріат», суд -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову Державного концерну «Укроборонпром» до ОСОБА_2 , Державного підприємства «СЕТАМ», Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, третя особа: Державне підприємство «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння» про визнання результатів електронних торгів недійсними - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 27.06.2019 року.

Суддя