Ухвала суду № 82727678, 25.06.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 25.06.2019

Справа № 320/1896/19

Провадження № 2-з/320/69/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2019 року м. Мелітополь

Суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Бахаєв І.М., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі № 320/1896/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

24 червня 2019 року від позивача ОСОБА_1 до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшла заява про забезпечення позову по цивільній справі № 320/1896/19 за його позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, в якій він просить накласти арешт на: земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № НОМЕР_1 , площею 6.2207 га, що знаходиться за адресою: Запорізька АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 с/рада, яка належить ОСОБА_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 , проживає по АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , на підставі Державного акту про право приватної власності на землю, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 26, серія та номер: НОМЕР_3 , виданий Костянтинівською сільською Радою народних депутатів 15 липня 2002 року; земельну ділянку № 13 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № НОМЕР_4 , площею 2.156 га, що знаходиться на масиві земель колишнього КСП «ім. Фрунзе» на території Костянтинівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, яка належить ОСОБА_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 , проживає по АДРЕСА_4 , на підставі розпорядження голови Мелітопольської районної державної адміністрації, серія та номер: 513, виданий 22 листопада 2017 року; домоволодіння АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 , проживає по АДРЕСА_4 , на підставі договору дарування, р. № 11754, 27 вересня 2006 року, посвідчений нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Дурицьким А.П.; 1/2 нежилого приміщення, яке розташовано у будинку АДРЕСА_5 , яке належить ОСОБА_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 , проживає по АДРЕСА_4 , на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_5 від 07 жовтня 2008 року, оскільки неприйняття заходів для забезпечення позову може призвести до неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Суд, дослідивши матеріали справи, подану заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»: єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі (п.1.); розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів.

Отже, закон пов`язує забезпечення позову з неможливістю чи утрудненням виконання судового рішення.

Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 26 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь матеріальної шкоду у розмірі 445 447,41 грн., витрат на проведення авто-товарознавчого дослідження у розмірі 2 500,00 грн., витрат на евакуацію автомобіля у розмірі 8 000,00 грн., а всього 455 947,41 грн., а також просить стягнути моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

Суд вважає, що заявлений позивачем вид забезпечення позову співмірний із заявленою позивачем вимогою, вид забезпечення позову відповідає позовним вимогам, а невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду, в разі задоволення позову.

З урахування викладеного, та враховуючи, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 18 червня 2019 року ОСОБА_2 належать: на праві приватної власності земельна ділянка з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № НОМЕР_1 , площею 6.2207 га, що знаходиться за адресою: Запорізька АДРЕСА_1 район, Костянтинівська с/рада; на праві приватної спільної часткової власності 1/10 земельної ділянки № НОМЕР_6 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № НОМЕР_4 , площею 2.156 га, що знаходиться на масиві земель колишнього КСП «ім. Фрунзе» на території Костянтинівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області; на праві приватної власності домоволодіння АДРЕСА_2 ; на праві приватної спільної часткової власності 1/2 нежилого приміщення, яке розташовано у будинку АДРЕСА_5 , суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 81, 149-153, 157, 247, 258-260, 353 ЦПК України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі № 320/1896/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою – задовольнити частково.

Накласти арешт на:

- земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № НОМЕР_1 , площею 6.2207 га, що знаходиться за адресою: Запорізька АДРЕСА_1 район, Костянтинівська с/рада, яка належить ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , який проживає по АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , на підставі Державного акту про право приватної власності на землю, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 26, серія та номер: НОМЕР_3 , виданий Костянтинівською сільською Радою народних депутатів 15 липня 2002 року;

- 1/10 частину земельної ділянки № 13 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № НОМЕР_4 , площею 2.156 га, що знаходиться на масиві земель колишнього КСП «ім. Фрунзе» на території Костянтинівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, яка належить ОСОБА_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 , який проживає по АДРЕСА_4 , на підставі розпорядження голови Мелітопольської районної державної адміністрації, серія та номер: 513, виданий 22 листопада 2017 року;

- домоволодіння АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 , який проживає по АДРЕСА_4 , на підставі договору дарування, р. № 11754, 27 вересня 2006 року, посвідчений нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Дурицьким А.П.;

- 1/2 частину нежилого приміщення, яке розташовано у будинку АДРЕСА_5 , яке належить ОСОБА_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 , який проживає по АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_5 від 07 жовтня 2008 року.

В задоволенні іншої частини заяви – відмовити.

Копію ухвали направити до відділу реєстрації виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області (м. Мелітополь, вул. М. Грушевського, буд. 27) для виконання, заявнику до відома.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Строк пред`явлення ухвали до виконання 3 роки з дня постановлення даної ухвали, тобто до 25 червня 2022 року.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Учасник справи може подати до суду вмотивоване клопотання про скасування заходу забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ