Рішення № 82725663, 13.05.2019, Дружківський міський суд Донецької області

Провадження № 2/229/127/2019

ЄУН 229/4486/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2019 року м. Дружківка

Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Грубника О.М.,

за участю секретаря судового засідання Варламової О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні у залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки.

27 вересня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Дружківського міського суду Донецької області з позовом до ПАТ "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки виплати сум, що належать від підприємства. З 01 вересня 2016 року позивач був прийнятий на посаду начальника дільниці виробничого підрозділу «Ясинуватське управління механізації» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (наказ від 31.08.2016 року №1/ОС). Згідно з наказом від 10 липня 2017 року № 9641/ДН-ОС, у зв`язку з скороченням штату був звільнений з займаної посади, про що зроблена відмітка у трудовій книжці. На день звільнення позивача нарахована, але не виплачена йому заробітна плата з березня 2017 року по 17 липня 2017року: 23545гривень 29 копійок, відповідно до наданих йому відповідачем розрахунків заробітної плати з сумами до виплати:

- за березень 2017року - 3910,77 грн. заробітної плати;

- за квітень 2017року - 3460,02 грн. заробітної плати;

- за травень 2017року - 3460,02 грн. заробітної плати;

- за червень 2017року - 1915,00 грн. заробітної плати ;

- за липень 2017року - 10799,48 грн. заробітної плати

Зараз суми, що належать позивачу від відповідача не виплачені. Ці дії відповідача є незаконними, так як згідно з вимогами ч. 1 ст. 47 та ч. 1 ст. 116 КЗпП України, виплата усіх сум, що належать працівнику від підприємства, проводиться у день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, передбачені ст. 116 КЗпП України, згідно з вимогами ч. 1 ст. 117 КЗпП України, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Дії АТ «Укрзалізниця» по несвоєчасній виплаті заробітної плати є противоправними, тому що не відповідають вимогам чинного законодавства оскільки у діючих законах немає будь-якого переліку підстав для затримки заробітної плати. Навпаки, ч. 1 ст. 117 КЗпП чітко підтверджує, що у разі несвоєчасної виплати заробітної плати, компенсації за відпустку, та інших пов`язаних із заробітною платою начислень, власник несе матеріальну відповідальність, яка виражається у тому, що він повинен ще сплатити середній заробіток звільненому працівнику за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. (далі Порядок) в інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Час, протягом якого працівники, згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період. Виходячи з того, що датою звільнення є 17липня 2017 року, а з 16 березня 2017 року по 16 липня 2017року на підприємстві встановлено простій і заробітна плата по простою не включається до розрахунку середньої зарплати, тому останніми календарними місяцями для розрахунку середньої зарплати перед звільненням були березень (де фактично відпрацьовано 24 години) та квітень(часткова зарплата по простою не включається до розрахунку середньої зарплати) 2017 року. Згідно розрахунків заробітної плати за березень 2017 року, розрахунок середньоденного заробітку складає:

(заробітна плата за березень 2017 року: оплата по окладу + вислуга років 30%) / (відпрацьовано днів у березні 2017 року) (867,98+260,39) / 3=376,12грн./на день

З урахуванням належних утримань (податок на доходи фізичних осіб 18% та військовий збір 1,5%) середньоденний заробіток складає:376,12 - (376,12х 0,18) - (376,12х 0,015) = 302,78 грн.

Сума середнього заробітку за період затримки з 17 липня 2017 року по 3 серпня 2018 року складає: 410 днів період затримки х 302,78грн./на день = 124139,80 гривень - сума середнього заробітку за період затримки з 17 липня 2017 року по 31 серпня 2018 року.

Частина 2 ст.233 КЗпП України встановлює, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позивом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на його користь суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 23545 грн. 29 коп.; суму середнього заробітку за період затримки з 17 липня 2017 року по 31 серпня 2018 року 124139 грн. 80 коп. та донарахувати по день фактичного розрахунку.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 02 жовтня 2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито спрощене позовне провадження; призначено судове засідання для розгляду справи по суті в приміщенні Дружківського міського суду Донецької області на 26 листопада 2018 року на 09:00 год. (а.с.24)

10 листопада 2018 року представник відповідача ПАТ "Українська залізниця" надав відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому зазначив наступне. Стаття 617 Цивільного кодексу України закріплює, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року " Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України " було уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року, п.1 якого визначено, що тимчасово, до реалізації пунктів 1 і 2 Мінського "Комплексу заходів" від 12 лютого 2015 року, а також до повернення захоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України, припинити переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей. Окрім того, по факту захоплення 17 березня 2017 року адміністративної будівлі структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ "ДОНЕЦЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", яка знаходиться за адресою: Донецька область, місто Донецьк, вулиця Артема, 168 було відкрито кримінальне провадження №12017050420000286. Також, по факту захоплення адміністративної будівлі структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень" РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ "ДОНЕЦЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", яка знаходиться за адресою: Луганська область, місто Луганськ, вулиця Кірова, 44 було відкрито кримінальне провадження № 12017050420001019.

Про унеможливлення виконання ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", в особі РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ "ДОНЕЦЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", обов`язків передбачених чинним законодавством України, через вплив форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зазначила Торгово-промислова палата України у своєму Науково-правовому висновку від 16 січня 2018 року №126/2/21-10.2. Враховуючи наведене у відзиві, відповідач вважає вимогу позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки, не обґрунтованою та такою, що суперечить статті 117 Кодексу законів про працю України, через відсутність вини відповідача. На виконання указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року "Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України", у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ "ДОНЕЦЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" та структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень" РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ "ДОНЕЦЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", а також виробничих підрозділів, підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, і як наслідок відсутністю доступу до первинних документів, нарахування заробітної плати було припинено з 16 березня 2017 року. Враховуючи наведене, на теперішній час, відповідач підтвердити інформацію щодо фактичного виконання позивачем робіт визначених трудовим договором, а також здійснити нарахування заробітної плати та інших виплат, не має можливості. Виходячи з викладеного у відзиві відповідач ПАТ "Українська залізниця" просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ "Українська залізниця" (а.с.27-30).

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з"явився, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином: судовою повісткою, про що у справі є повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи він був повідомлений належним чином. Надав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність. (а.с.27-30).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини та зміст правовідносин.

Правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 % акцій якого належать державі, визначено Законом України від 23.02.2012 № 4442-VI «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» (далі Закон № 4442-VI).

Згідно п.6 ст.2 Розділу ІІ Закону № 4442-VI, товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 735 «Питання публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» затверджено Статут ПАТ «Укрзалізниця».

Згідно з пунктів 1, 2, 12 Статуту ПАТ «Укрзалізниця» є юридичною особою, утвореною відповідно до Закону № 4442-VI, постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. N 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі Постанова № 200); Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. Товариство є юридичною особою з дня державної реєстрації.

Державну реєстрацію ПАТ «Укрзалізниця» здійснено 21 жовтня 2015 року, про що свідчить відповідний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до Закону № 4442-VI постановою № 200, утворено ПАТ «Укрзалізниця» на базі Укрзалізниці, підприємств залізничного транспорту, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

До переліку, наведеного у зазначеному додатку, включено ДП «Донецька залізниця».

Відповідно до частини 4 ст.36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

За змістом частини 1 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Отже, АТ «Укрзалізниця» є належним відповідачем по справі.

Частиною 1 ст. 94 КЗпП України передбачено, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Отже, законом передбачено, що при звільненні працівник одержує від підприємства, установи, організації всі суми, зокрема й заробітну плату, одержати яку він має право з урахуванням встановленого належним чином розміру заробітної плати.

Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

У ст. 30 Закону України «Про оплату праці» міститься аналогічна норма, доповнена зобов`язанням власника або уповноваженого ним органу забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, трудовою книжкою НОМЕР_1 підтверджено, що з 01 вересня 2016 року по 17 липня 2017 року позивач ОСОБА_1 працював на посаді начальника дільниці виробничого підрозділу Ясинуватське управління механізації структурного підприємства «Донецької дирекції залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця»; з якої наказом № 9641/ДН-00 від 10 липня 2017 року його було звільнено у зв`язку зі скороченням штату (п.1 ст. 40 КЗпП України) (а.с.09-15).

З розрахунків заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 нараховане в березні 2017 року до оподаткування 4769,23 грн., до виплати 3910,77 грн., в квітні 2017 року до оподаткування 4219,54 грн., до виплати 3460,02 грн., в травні 2017 року до оподаткування 4219,54 грн., до виплати 3460,02 грн., в червні 2017 року до оподаткування 2335,35 грн., до виплати 1915,00 грн., в липні 2017 року до оподаткування 13170,10 грн., до виплати 10799,48 грн. (а.с. 16-21).

Відповідачем не надано до суду доказів на спростування зазначеної довідки та на відсутність заборгованості перед позивачем. Станом на час ухвалення рішення судом заборгованість позивачу відповідачем не виплачена.

З позовної заяви вбачається, що позивач помилково при обчисленні заборгованості по заробітній платі виходив з сум до виплати після утримання податків і обов`язкових платежів, без урахування Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстат, від 13.01.2004, № 5 , яка містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об`єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, оскільки позивачу в день звільнення відповідачем не виплачено всіх сум, що належать йому від АТ «Укрзалізниця», зокрема заробітну плату, з відповідача на користь ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість нарахованої та невиплаченої заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року у загальному розмірі 23545,29 грн.

З урахуванням викладеного заборгованість по заробітній платі у сумі 23545,29 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача без утримання податку й інших обов`язкових платежів.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, суд дійшов до наступного.

Так, згідно із частиною 1 статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Тобто, обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Згідно ст.4 КЗпП України, законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частина 1 ст.9 ЦК України, кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема і трудових, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами.

Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати компенсації у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, та відшкодування моральної шкоди застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.

Стаття 617 Цивільного кодексу України закріплює те, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання. Якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок обставин непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати, засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Відповідно до висновку Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно ПАТ «Укрзалізниця», засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі за місцем роботи позивачки.

З 20.03.2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно ПАТ «Укрзалізниця», що знаходиться в тому числі за фактичним місцем роботи позивачки, перебуває у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна.

Початок дій форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є 20 березня 2017 року. Унеможливлення виконання ПАТ «Укрзалізниця», регіональною філією «Донецька залізниця» обов`язків, передбачених законодавством України про працю, спричинено впливом дії форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме актами тероризму, тривалими перервами в роботі транспорту, регламентними умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайними, непередбачуваними і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов`язаної сторони за трудовим договором.

На переконання суду зазначений висновок Торгово-промислової палати України є належним та допустимим доказом та підтверджує відсутність вини відповідача у не проведенні своєчасного розрахунку з позивачем при його звільненні, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Відповідні правові позиції висловлені у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року № 6-2159цс15, від 11 травня 2016 року № 6-383цс15, від 23 березня 2016 року № 364цс16, від 23 березня 2016 року № 365цс16, від 25 травня 2016 року № 948цс16, від 31 травня 2017 року № 6-2163 цс16, а також у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 264/925/17-ц, від 10 жовтня 2018 року у справі № 225/5072/17.

З урахуванням викладеного, доводи відповідача про відсутність його вини у не проведенні своєчасного розрахунку при звільненні позивача є обґрунтованими.

Згідно із ст.10 Закону України від 02.09.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до пункту 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 р. № 44(5) ( із змінами та доповненнями, внесеними рішенням Президії ТПП України від 26 квітня 2016 № 11 (6)) сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ, затвердженої Президією ТПП України форми, який засвідчує настання форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Пунктом 6.12 вказаного Регламенту визначено, що сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), після його внесення до Реєстру сертифікатів і підготовки тексту, роздруковується на бланку Торгово-промислової палати України / регіональної ТПП, що проводить засвідчення форс-мажорних обставин, і підписується уповноваженою особою, яка прийняла рішення про засвідчення форс-мажорних обставин, і відповідно першим віце-президентом або віце-президентом ТПП України / президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної ТПП. На сертифікаті ставиться печатка ТПП України / регіональної ТПП.

У даній справі відповідачем надано висновок Торгово-промислової палати України, у розділі VII якого зазначено, що цей висновок складено на бланку Торгово-промислової палати України в 5 автентичних примірниках, він підписаний фахівцями, які склали цей висновок та першим віце-президентом ТПП України, на сертифікаті поставлена печатка ТПП України.

Відсутність у вказаному висновку назви сертифікат не свідчить про те, що цей доказ є неналежним.

Отже, унеможливлення виконання обов`язків, передбачених ст.116 КЗпП України перед працівниками, що звільнені за п.5 ст.36 КЗпП України, у зв`язку з переведенням, а саме в день звільнення провести з працівниками розрахунок, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) - актами тероризму на територіях міста Донецька Донецької області та міста Луганська Луганської області, що є обставинами, які не залежать від волі сторін за трудовим договором, а також мають надзвичайний і невідворотний характер, що підтверджено висновком Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року, є підставами для звільнення відповідача від відповідальності через відсутність вини підприємства, а тому і відсутні правові підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, а також відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також стягнення моральної шкоди.

Відповідно до частин 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач судовий збір не сплачував.

Відповідно до частини 6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.п 1 п.1 частини 2, частини 1 ст.4 Закону України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Позивач звернувся до суду з позовом 27 вересня 2018 року (а.с.1).

Відповідно до ст.7 Закону України від 07.12.2017 року «Про Державний бюджет України на 2018 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2018 року встановлено у розмірі 1762 гривні.

Задовольняючи позов частково, а саме позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за березень - липень 2017 року - в розмірі 23545 грн.29 коп., суд вважає, що розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь держави - 704 грн. 80 коп.

Отже, відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача АТ «Укрзалізниця» на користь держави (оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову про стягнення заробітної плати) має бути стягнуто судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Керуючись статтями 12,13,81,89,141,258,259,263-265,430 ЦПК України, 36,47,94,110,116,117 КЗпП України, суд,

постановив:

позовні вимоги ОСОБА_1 до акціонерного товариства 'Українська залізниця' про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки виплат сум, що належать від підприємства, задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства 'Українська залізниця' (м. Київ вул. Тверська, б. 5, ЄДРПОУ 40075815 ) на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року у сумі 23545 (двадцять три тисячі п"ятсот сорок п"ять) грн 29. коп. без утримання податку й інших обов`язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська,5) в Державний бюджет м.Дружківка р/р 31212206700040 банк ГУДКУ у Донецькій області, МФО 834016 Код ЕДРПОУ (банку) 34686563 Код ЕДРПОУ (суду) 02895722, КБК 22030001 в дохід держави судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 травня 2019 року.

Суддя: О. М. Грубник