Рішення № 82713890, 26.06.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.001522

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань Жовковська Ю.В.

з участю представників:

від позивача - Свистович Ю.П.,

від відповідача - Дорош А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛМАР" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛМАР" звернулося в суд з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.12.2018 року №0022031402 та №0022041402 в частині донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 3708842 грн. 60 коп. та штрафних санкцій в сумі 1854421 грн. 30 коп.

Позивач свої вимоги аргументує тим, що під час перевірки позивачем надано всі первинні документи, які складались за участю ТзОВ «Олмар» щодо господарських відносин з ТзОВ «Олимпия». Реальність господарських операцій підтверджується наданими контролюючому органу актами прийому-передачі видатковими накладними, прибутковими накладними, ордерами, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, витягами з оборотно-сальдової відомості, накладними на відпуск та іншими документами, які не є документами первинного бухгалтерського обліку, але які складено в процесі здійснення господарських операцій і підтверджують факти виконання взаємних зобов`язань сторін. Зауважень до повноти надання складання документів та форми їх складення податковий орган в акті перевірки не висловив. Також, позивач зазначає, що висновки контролюючого органу не ґрунтуються на об`єктивно досліджених фактах та інформації, податковий орган визнавши встановленими два взаємовиключних факт - сам заперечує факти наявності порушень. Також, позивач зазначає, що висновок про відсутність проведення тих чи інших господарських операцій лише на підставі аналізу даних Єдиного державного реєстру податкових накладних є невірним, оскільки платник податку не обмежений вести свою господарську діяльність з контрагентами, які в силу обраної ними системи оподаткування не є платниками податку на додану вартість. В акті перевірки відсутня інформація, що податковий орган досліджував та встановив обставини того, що вказані операції не могли бути вчинені контрагентом товариства з залученням орендованих транспортних засобів, праці найманих працівників на підставі відповідних цивільно-правових угод, укладених вказаними контрагентами Товариства з третіми особами. Законодавством України не передбачено обов`язковість наявності на праві власності (на балансі підприємства) земельних ділянок, майна, обладнання, устаткування та інших видів майна, які відносяться до категорії основних засобів. Для забезпечення потреб діяльності можуть залучатися комплексні послуги сторонніх організацій, придбання у власність будь-яких основних засобів у даному випадку не обов`язковим та у більшості випадків не є раціональним та економічно обґрунтованим.

Відповідач у відзиві на позов зазначає вказує на те, що, оскільки, господарські операції між ТзОВ «Олимпия» та ТзОВ «Олмар» у січні - лютому 2018 року фактично не здійснювались, тому, видаткова накладна та податкова накладна, видані ТзОВ «Олимпия» не є підставою для бухгалтерського обліку, відповідно, не підлягають відображенню і у податковому обліку, оскільки вони не фіксують факт здійснення господарських операцій. Вищезазначене підтверджує неможливість реального здійснення господарських операцій ТзОВ «Олимпия», а отже перевіркою встановлено відсутність фактичного отримання ТзОВ «Олмар» товарів від ТзОВ «Олимпия» на загальну суму 22 253 055грн. 60 коп., у т.ч. ПДВ 3 708 842 грн. 60 коп. Зазначені операції ТзОВ «Олмар» із наведеним контрагентом-постачальником не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, якщо платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТзОВ «Олимпия» є виключно чи переважно формування податкових зобов`язань на адресу контрагентів. Таким чином, відповідач вважає, що задекларована господарська операція із придбання олії соняшникової, макухи та шроту соняшникового не відбулась у дійсності. Рух активу від ТзОВ «Олимпия» до ТзОВ «Олмар» в дійсності не відбувся. Надані ТзОВ «Олмар» первинні документи, не опосередковувалися реальним рухом активів між ТзОВ «Олмар» та даними ТОВ «Олимпия». Відтак, на думку відповідача, господарська операція, яка фактично не відбулась не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту та витрат у зв`язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Позивач у відповіді на відзив додатково вказує на те, що посилання на неможливість здійснення господарських операцій по постачання ТзОВ «Олимпия» і його контрагентів може створювати відповідні наслідки лише для них і жодним чином не впливає на операції з позивачем. Щодо відсутності інформації про власні або орендовані фонди, що необхідні для з фінансово-господарської діяльності підприємства позивач вважає, що відображення даної інформації в Акті перевірки має виключно констатуючий характер без наведення будь-яких належних доказів на його підтвердження.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з викладених міркувань, просить позов задовольнити.

Представник відповідача дала аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 22.04.2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою суду від 11.06.2019 року, занесеною в протокол судового засідання, закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

На підставі наявних в матеріалах доказів судом встановлені такі обставини.

За результатами документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «Олмар» з питань дотримання податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 30.09.2018 року, Головним управління ДФС у Львівській області складено акт від 14.12.2018 року за №2840/13-01-14-02/22411887.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3337958 грн. 00 коп.;

- п.44.1 ст.44, підп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, у сумі 3337958 грн. 00 коп.

Як наслідок контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.12.2018 року:

- за № 0022041402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 5572736 грн. 00 коп., в тому числі 3715157 грн. 00 коп. за податковими зобов`язаннями та 1857579 грн. 00 коп. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

- за №0022031402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 5006937 грн. 00 коп., в тому числі 3337958 грн. 00 коп. за податковими зобов`язаннями та 1668979 грн. 00 коп. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Вказані податкові повідомлені-рішення оскаржувались в адміністративному порядку та були залишені без змін.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, перевіряючі дійшли до висновку, що задекларована господарська операція із придбання олії соняшникової, макухи та шроту соняшникового не відбулась у дійсності. Рух активу від ТзОВ «Олимпия» до ТзОВ «Олмар» в дійсності не відбувся. Надані ТзОВ «Олмар» первинні документи, не опосередковувалися реальним рухом активів між ТзОВ «Олмар» та даними ТзОВ «Олимпия». Відтак, на думку контролюючого органу, господарська операція, яка фактично не відбулась не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту та витрат у зв`язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту та податкових зобов`язань по господарських операціях, які стосуються спірних правовідносин.

Щодо висновків контролюючого органу про завищення податкового кредиту та податкових зобов`язань з податку на додану вартість, то такі ґрунтуються на аналізі господарських операцій позивача та його контрагента - ТзОВ «Олимпия».

Між ТзОВ «Олмар» (покупець) і ТзОВ «Олимпия» (постачальник) 29.01.2018 року було укладено договір поставки №290118/1, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у встановлений Договором термін товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

На підтвердження реальності виконання даного договору позивачем надано специфікації, видаткові накладні, акт прийому-передачі, податкові накладні, платіжні доручення, посвідчення про якість від 29.01.2018 року на олію соняшникову нерафіновану першого ґатунку ДСТУ 4492:2005

Отриману продукцію було передано позивачем на комісію ТзОВ «Грейнлайн» на підставі укладеного Договору №290118-О/Г комісії на реалізацію сільськогосподарської продукцію від 29.01.2018 року та актів прийому - передачі сільськогосподарської продукції на комісію. Дану продукцію доставлено до місця приймання - передачі до олійних терміналів постачальником та комісіонером, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними. Комісіонером було експортовано продукцію на підставі наявних зовнішньоекономічних контрактів: №GR2018/0207 та №GR2018/0207-1 від 07.02.2018 року з компанією Nord projects UAB (Литва), №GR2018/0214 від 14.02.2018 року з компанією UAB «Eglauta» (Литва).

На підтвердження реальності здійснення вищезгаданих господарських операцій позивачем надано специфікації до договору №290118-О/Г від 29.01.2018 року комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції, доповнення до специфікацій, акти прийому-передачі сільськогосподарської продукції на комісію, звіти комісіонера, акти надання послуг, акти про технологічні втрати, вантажно-митні декларації, рахунки-фактури, листи ПАТ «Укргазбанк» про надання інформації про продаж валютних коштів, тощо.

Щодо походження придбаного товару, то позивачем надано договір про виготовлення продукції з давальницької сировини від 16.11.2017 року за №0118П, укладеного між ТзОВ «Олимпия» і ТзОВ «Будмаркет-99», посвідчення про якість від 29.01.2018 року на олію соняшникову нерафіновану першого ґатунку ДСТУ 4492:2005, довідка про порядок виготовлення товару, протокол дослідження проб харчових продуктів від 06.02.2018 року за №14, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), акти приймання-передачі готової продукції по договору про виготовлення продукції з давальницької сировини.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_1 пояснив, що він надавав позивачу послуги з юридичного супроводу, зокрема на його ім`я від імені товариства була виписана довіреність на підставі якої він здійснював всі необхідні дії пов`язані з прийманням - передачею продукції та документації. Також, вказаний свідок пояснив, що видаткові накладні ним підписувались у м.Миколаїв, а також те, що ним перевірялась матеріально-технічна база контрагентів - постачальників.

Допитана в судовому засіданні свідок директор ТзОВ «Олмар» ОСОБА_2 підтвердила реальність здійсненні господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Олимпия», додатково зазначила, що відповідні договори надсилались поштою, а потім підписувались у м.Львові.

Попри це, в акті перевірки відповідач вказує на те, що проведеним аналізом ЄДРПН за період жовтень 2017 року - лютий 2018 року не встановлено реєстрації податкових накладних на користь ТзОВ «Олимпия» по операціях з придбання послуг оренди складських приміщень та/або послуг зберігання товарно-матеріальних цінностей, в тому числі за адресою Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Громадянська, 117. Згідно поданої звітності ТзОВ «Олимпия» до органів ДФС перевіркою встановлено, що у контрагента -постачальника відсутні основні фонди, а саме: нерухоме майно, транспортні засоби та земельні ділянки, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності. Також, зазначають перевіряючі, проведеним аналізом встановлено, що постачальник ТЗОВ «Олімпія» - ТзОВ «Хайбуд», ТзОВ «Агро-Спектр» та ТзОВ «Айрон-Альянс Інтер» не являються виробниками реалізованих товарів, а відсутність реального (законного) джерела походження ідентифікованого товару (відсутність дійсного формування цього активу), унеможливлює його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій, зокрема до ТзОВ «Олимпия» та наступного за ним платника податків ТзОВ «Олмар».

При цьому, контролюючим органом були направлені запити на проведення зустрічних звірок вищенаведених суб`єктів господарювання, однак на час складення акта перевірки і розгляду справи в суді матеріали таких перевірок відсутні.

Таким чином, суд не може покласти в основу судового рішення аргументи та обґрунтування контролюючого органу обставин нереальності згаданих господарських операцій, оскільки такі ґрунтуються на припущеннях і у своїй сукупності не можуть беззаперечно підтверджувати згадані обставини.

При цьому, викладені в акті перевірки висновки ґрунтуються в тому числі на аналізі господарської діяльності контрагента позивача ТзОВ «Олимпия», а також його постачальників ТзОВ «Хайбуд», ТзОВ «Агро-Спектр» та ТзОВ «Айрон-Альянс Інтер», а не на дослідженні господарських операції безпосередньо між позивачем та його контрагентом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що прямими доказами, в підтвердження реальності здійснення вищенаведених господарських операцій є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які не містять недоліків, а не докази, на які посилається контролюючий орган в акті перевірки, які ґрунтуються на припущеннях.

А відтак, суд вважає, що інформація, яка міститься у наданих позивачем первинних документах, не спростована відповідачем.

Таким чином, суд не може покласти в основу судового рішення документи та обґрунтування контролюючого органу обставин нереальності господарських операцій, в силу встановлених вище обставин.

Крім того, не можна залишити поза увагою і те, що як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В матеріалах справи наявні копії податкових накладних, які не мають недоліків.

Відтак, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб`єкта владних управлінських функцій вважається правомірним - таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов`язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.

Як наслідок позивачем правомірно було сформовано податковий кредит за результатами господарських операцій з ТзОВ «Олимпия» на загальну суму 3708843 грн. 00 коп.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 29.12.2018 року за №0022041402 в частині донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 3708842 грн. 60 коп. та штрафних санкцій в сумі 1854421 грн. 30 коп. є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток, то суд зазначає наступне.

Відповідно до підп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України, фінансовою допомогою вважається фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Як передбачено підп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з п.137.1 ст.137 ПК України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Підпунктом 138.10.3 п.138.10. ст.138 ПК України встановлено, що до складу інших витрат включаютьсявитрати на збут, які включають витрати, пов`язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов`язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов`язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

У відповідності до вимог підп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З врахуванням того, що в процесі судового розгляду не знайшли свого підтвердження висновки контролюючого органу про заниження податку на додану вартість по господарських операціях з контрагентом позивача ТзОВ «Олимпия», та з якими контролюючий орган пов`язує порушення податкового законодавства при оподаткуванні податком на прибуток, суд вважає неправомірним висновок відповідача про заниження податку на прибуток в розмірі 3337958 грн. 00 коп.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 29.12.2018 року №0022031402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток загальну суму 5006937 грн. 00 коп., в тому числі 3337958 грн. 00 коп. за податковими зобов`язаннями та, як наслідок, 1668979 грн. 00 коп. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати, прийняті Головним управлінням ДФС у Львівській області, податкові повідомлення-рішення від 29.12.2018 року №0022031402 та від 29.12.2018 року №0022041402 в частині донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 3708842 грн. 60 коп. та штрафних санкцій в сумі 1854421 грн. 30 коп..

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області (код ЄДРПОУ 39462700), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Стрийська, 35 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олмар» (код ЄДРПОУ 224111887), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Зелена, 204, 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 01 липня 2019 року.

Суддя В.Я.Мартинюк