Рішення № 82711381, 01.07.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1120/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі представників сторін

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Балтік Медікал», 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 23 - Б , код ЄДРПОУ 41282570;

до товариства з обмеженою відповідальністю «МТВ-ФАРМ», 62011, Харківська обл., Краснокутський район, с. Козіївка, вул. Слобожанська, 40 - В, кв. 10, ЄДРПОУ 41162547;

про стягнення заборгованості за договором поставки № П-01/09/2017 у розмірі 198240, 28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Балтік Медікал» звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «МТВ-ФАРМ» про стягнення заборгованості за договором поставки № П-01/09/2017 у розмірі 198240, 28 грн., з яких: 158507, 71 грн. - сума боргу, 8738, 88 грн. - інфляційне збільшення, 28609, 56 грн. - пеня, 2384, 13 грн. - 3 % річних.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем в порушення п. 7.1, 7.3, договору не здійснено повного та остаточного розрахунку з позивачем з поставлений товар згідно видаткових накладних у строки визначені п. 7.3. договору, у зв`язку з чим, останній був вимушений звернутись до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № П-01/09/2017 у розмірі 198240, 28 грн., з яких: 1458507, 71 грн. - сума боргу, 8738, 88 грн. - інфляційне збільшення, 28609, 56 грн. - пеня, 2384, 13 грн. - 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/1120/19, розгляд справи № 922/1120/19 визначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та на підставі ч. 4 ст. 250 ГПК України встановлено строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

08.05.2019 від товариства з обмеженою відповідальністю «МТВ-ФАРМ» надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 11205 від 08.05.2019), в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.05.2019 відзив на позовну заяву повернуто без розгляду з підстав відсутності доказів надіслання вказаного відзиву позивачу.

Водночас, відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, відзиву на позов не надав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, про розгляд вказаної справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення ухвали про відкриття провадження по справі, у звязку з чим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалам.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Таким чином, строк розгляду справи № 922/1120/19, відповідно до вимог ст. 248 ГПК України, закінчується 21.06.2019. Проте, відповідно до наказу № 126-в від 16.05.2019 суддя Новікова Н.А. з 05.06.2019 по 28.06.2019 перебуває у відпустці, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що останнім днем розгляду справи є перший день після відпустки судді, а саме: 01.07.2019.

Розглянувши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Балтік Медікал» (надалі контекстом - «Позивач», «Постачальник») та Товариством з обмеженою відповідальністю «МТВ-ФАРМ» (надалі за контекстом - «Відповідач», «Покупець») укладено договір поставки №31-01/09/2017 від 05.09.2017 р..

Відповідно до п.1.1 Договору Позивач зобов`язується постачати Відповідачу вироби медичного призначення, найменування, кількість, ціна та асортимент яких визначаються накладними і які є невід`ємною частиною Договору.

Згідно п. 2.1 договору поставка Товару здійснюється окремими партіями, що формуються Постачальником на замовлення Покупця. Покупець у Заявці на поставку партії Товару визначає місце поставки (місце, в яке Постачальник має доставити партію Товару). Основним місцем поставки за даним Договором є склад, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Л.Малої, 6.

Пунктами 3.1 та 3.2 договору визначено, що в Замовленні на поставку, Сторони узгоджують асортимент, кількість та суму кожної партії Товару. Замовлення може направлятися Постачальнику у письмовій або електронній формі. Строк виконання Постачальником замовлення Покупця (виконання поставки партії Товару) протягом трьох робочих днів з моменту отримання Постачальником Замовлення Покупця. Постачальник має виконати поставку партії Товару на адресу вказану в Замовленні.

Відповідно до п.3.3 та п.3.3.1. Договору, передача товару від Постачальника Покупцю здійснюється за Видатковою накладною, в якій Сторони зазначають найменування Товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. Дата, вказана Покупцем у Видатковій накладній, є датою виконання поставки Товару Постачальником (датою прийняття товару Покупцем, датою переходу права власності та ризиків).

Відповідно до п. 6.3 договору остаточно узгоджена ціна Товару, який входить у партію поставки, вказується Сторонами у Видатковій накладній на поставку партії Товару.

Відповідно до п.7.1 Договору Відповідач зобов`язаний сплачувати Позивачу вартість поставленого за цим Договором товару не пізніше 10 числа кожного місця, відповідно до звіту про реалізацію, який надається Відповідачем до 5 числа кожного місяця, що слідує за звітним.

Згідно із п.7.3 Договору в будь-якому випадку Відповідач зобов`язаний сплатити Позивачу повну вартість поставленого Товару не пізніше 120 днів з дані його поставки або повернути нереалізований товар.

Згідно п. 10.1 договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін та діє протягом одного року.

Проаналізувавши правовідносини між сторонами, які виникли з договору № П-01/09/2017 від 01.09.2017, суд дійшов висновку про те, що даний договір за своє правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.1 ст. 181 ГК України, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 158 507,71грн. згідно видаткових накладних №ВФ-0000405 від 07.11.2017 р. - на суму 305,08 грн.; №ВФ-000042.9 від 14.11.2017 р. - на суму 4999,35 грн.; №ВФ-0000453 від 16.11.2017 р. - на суму 34 366,26 грн.; №ВФ-0000527 від 29.11.2017р. - на суму 6353,78 грн.; №ВФ-0000579 від 07.12.2017 р.- на суму 7907,75 грн.; №ВФ-0000638 від 15.12.2017 р. - на суму 2335,49 грн.; №ВФ-0000637 від 15.12.2017 р. - на суму 7907,75 грн.; №ВФ-0000015 від 04.01.2018 р. - на суму 3764,83 грн.; №ВФ-0000057 від 11.01.2018 р. - на суму 10 839,60 грн.; №ВФ-0000112 від 24.01.2018 р. - на суму 2242,24 грн.; №ВФ-0000113 від 24.01.2018 р. - на суму 2035,10 грн.; №ВФ-0000132 від 26.01.2018 р. - на суму 3178,31 грн.; №ВФ-0000168 від 01.02.2018 р. - на суму 33880,75 грн.; №ВФ-0000169 від 02.02.2018 р. - на суму 1618,85 грн.; №ВФ-0000194 від 07.02.2018 р. - на суму 26 886,07 грн.; №ВФ-0000227 від 13.02.2018 р. - на суму 2084,06 грн.; №ВФ-0000232 від 14.02.2018 р. - на суму 16 023,62 грн.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказує позивач, відповідач отримав товар на загальну суму 158507,71грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, однак остаточного розрахунку з позивачем у строки встановлені п. 7.3 договору не здійснив, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідно до п. 7.1-7.3 договору сторонами обумовлено, що покупець зобов`язаний сплачувати Продавцю вартість поставленого за цим Договором Товару не пізніше 10 числа кожного місяця, відповідно звіту про реалізацію, який надається Покупцем до 5 числа кожного місяця, що слідує за звітним. Оплата товару по цьому Договору здійснюється Покупцем у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, визначений в цьому Договорі.

Оплата здійснюється Покупцем на підставі наданого рахунку-фактури та видаткових накладних складених Постачальником на вартість поставленої партії Товару. Продавець має право перевіряти наявність нереалізованого Товару зазначеного у звіті Покупця. У випадку ненадання (несвоєчасного надання) Покупцем такого звіту, не допуску Продавця до перевірки звіту Покупця або непред`явлення заявлених Покупцем залишків Товару Продавцю, Покупець зобов`язаний негайно сплатити Продавцю повну вартість за весь поставлений та раніше не оплачений Товар. В будь-кому випадку, Покупець зобов`язаний сплатити Продавцю повну вартість поставленого Товару не пізніше 120 днів з дати його поставки, або повернути не реалізований товар.

Таким чином, відповідач зобов`язаний сплатити вартість поставленого товару не пізніше 120 днів з дати його поставки відповідно до видаткових накладних, у звя`зку з чим, суд дійшов висновку, що відповідач був зобов`язаний оплатити вартість товару : за видатковою накладною №ВФ-0000405 від 07.11.2017 р. - на суму 305,08 грн. не пізніше ніж 07.03.2018; №ВФ-000042.9 від 14.11.2017 р. - на суму 4999,35 грн. не пізніше ніж 14.03.2018; №ВФ-0000453 від 16.11.2017 р. - на суму 34 366,26грн. не пізніше ніж 16.03.2018; №ВФ-0000527 від 29.11.2017р. - на суму 6353,78 грн. не пізніше ніж 29.03.2018; №ВФ-0000579 від 07.12.2017р.- на суму 7907,75 грн. не пізніше ніж 06.04.2019; №ВФ-0000638 від 15.12.2017 р. - на суму 2335,49 грн. не пізніше ніж 11.04.2018; №ВФ-0000637 від 15.12.2017 р. - на суму 7907,75 грн. не пізніше ніж 11.04.2019; №ВФ-0000015 від 04.01.2018 р. - на суму 3764,83 грн. не пізніше ніж 04.05.2019; №ВФ-0000057 від 11.01.2018 р. - на суму 10 839,60 грн. не пізніше ніж 11.05.2018; №ВФ-0000112 від 24.01.2018 р. - на суму 2242,24 грн. не пізніше ніж 24.05.2018; №ВФ-0000113 від 24.01.2018 р. - на суму 2035,10 грн. не пізніше ніж 24.05.2018; №ВФ-0000132 від 26.01.2018 р. - на суму 3178,31 грн. не пізніше ніж 26.05.2018; №ВФ-0000168 від 01.02.2018 р. - на суму 33880,75 грн. не пізніше ніж 31.05.2018; №ВФ-0000169 від 02.02.2018 р. - на суму 1618,85 грн. не пізніше ніж 01.06.2018; №ВФ-0000194 від 07.02.2018 р. - на суму 26 886,07 грн. не пізніше ніж 06.06.2018; №ВФ-0000227 від 13.02.2018 р. - на суму 2084,06 грн. не пізніше ніж 12.06.2018; №ВФ-0000232 від 14.02.2018 р. - на суму 16 023,62 грн. не пізніше ніж 13.06.2018.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення ст. 73, 74 ГПК України, не надано доказів, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за поставлений товар у строки визначені п. 7.3 договору чи повернення нереалізованого товару позивачу, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що сума основного боргу у розмірі 158 507,71грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги, що відповідачем не здійснено остаточного розрахунку з позивачем за поставлений товар у порядку та строки визначені договором, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання щодо розрахунку з позивачем за поставлений товар згідно видаткових накладних №ВФ-0000405 від 07.11.2017 р. - на суму 305,08 грн. з 12.03.2018; №ВФ-0000429 від 14.11.2017 р. - на суму 4999,35 грн. з 15.03.2018; №ВФ-0000453 від 16.11.2017 р. - на суму 34 366,26грн. з 19.03.2018; №ВФ-0000527 від 29.11.2017р. - на суму 6353,78 грн. з 30.03.2018; №ВФ-0000579 від 07.12.2017р.- на суму 7907,75 грн. з 09.04.2018; №ВФ-0000638 від 15.12.2017 р. - на суму 2335,49 грн. з 12.04.2018; №ВФ-0000637 від 15.12.2017 р. - на суму 7907,75 грн. з 12.04.2019; №ВФ-0000015 від 04.01.2018 р. - на суму 3764,83 грн. з 07.05.2019; №ВФ-0000057 від 11.01.2018 р. - на суму 10 839,60 грн. з 14.05.2018; №ВФ-0000112 від 24.01.2018 р. - на суму 2242,24 грн. з 25.05.2018; №ВФ-0000113 від 24.01.2018 р. - на суму 2035,10 грн. з 25.05.2018; №ВФ-0000132 від 26.01.2018 р. - на суму 3178,31 грн. з 28.05.2018; №ВФ-0000168 від 01.02.2018 р. - на суму 33880,75 грн. з 01.06.2018; №ВФ-0000169 від 02.02.2018 р. - на суму 1618,85 грн. з 04.06.2018; №ВФ-0000194 від 07.02.2018 р. - на суму 26 886,07 грн. з 07.06.2018; №ВФ-0000227 від 13.02.2018 р. - на суму 2084,06 грн. з 13.06.2018; №ВФ-0000232 від 14.02.2018 р. - на суму 16 023,62 грн. з 14.06.2018.

Як вбачається з позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача 8738, 88 грн. - інфляційних, 28609, 56 грн. - пені та 2384, 13 грн. - 3 % річних, які останній нараховує за період прострочення з 08.10.2018 по 08.04.2019.

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок інфляційних у розмірі 8738, 88 грн. та 3 % річних у розмірі 2384,13 грн., які останній нараховує за період прострочення з 08.10.2018 по 08.04.2019, судом встановлено правомірність та обґрунтованість нарахованих позивачем сум, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Водночас, що стосується вимог щодо стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8.2. Договору в разі прострочення Покупцем оплати товару Постачальник має право вимагати, а Покупець зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період вчинення правопорушення у сфері господарювання, від суми заборгованості (невиконаного зобов`язання), за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Стаття 549 ЦК України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вбачається, з розрахунку пені позивача, останній здійснює розрахунок пені виходячи з загального розміру заборгованості відповідача починаючи з 08.10.2018 по 08.04.2019, однак, розрахунок пені відповідно до умов договору та вимог ст. 230-231 ГК України, ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань повинен здійснюватись по кожній видатковій накладній окремо з дати прострочення протягом шести місяців.

Таким чином, відповідно до п. 7.3 та п. 8.2 договору, пеня повинна бути розрахована за видатковою накладною №ВФ-0000405 від 07.11.2017 р. - на суму 305,08 грн. в період з 12.03.2018 по 12.09.2018; №ВФ-0000429 від 14.11.2017 р. - на суму 4999,35 грн. в період з 15.03.2018 по 15.09.2018; №ВФ-0000453 від 16.11.2017 р. - на суму 34 366,26грн. з 19.03.2018 по 19.09.2018; №ВФ-0000527 від 29.11.2017р. - на суму 6353,78 грн. в період з 30.03.2018 по 30.09.2018 ; №ВФ-0000579 від 07.12.2017р.- на суму 7907,75 грн. в період з 09.04.2018 по 09.10.2018; №ВФ-0000638 від 15.12.2017 р. - на суму 2335,49 грн. в період з 12.04.2018 по 12.10.2018; №ВФ-0000637 від 15.12.2017 р. - на суму 7907,75 грн. в період з 12.04.2019 по 12.10.2018; №ВФ-0000015 від 04.01.2018 р. - на суму 3764,83 грн. в період з 07.05.2019 по 07.11.2018; №ВФ-0000057 від 11.01.2018 р. - на суму 10 839,60 грн. в період з 14.05.2018 по 14.11.2018; №ВФ-0000112 від 24.01.2018 р. - на суму 2242,24 грн. в період з 25.05.2018 по 25.11.2018; №ВФ-0000113 від 24.01.2018 р. - на суму 2035,10 грн. в період з 25.05.2018 по 25.11.2018; №ВФ-0000132 від 26.01.2018 р. - на суму 3178,31 грн. в період з 28.05.2018 по 28.11.2018; №ВФ-0000168 від 01.02.2018 р. - на суму 33880,75 грн. в період з 01.06.2018 по 01.12.2018; №ВФ-0000169 від 02.02.2018 р. - на суму 1618,85 грн. в період з 04.06.2018 по 04.12.2018; №ВФ-0000194 від 07.02.2018 р. - на суму 26 886,07 грн. в період з 07.06.2018 по 07.12.2018; №ВФ-0000227 від 13.02.2018 р. - на суму 2084,06 грн. в період з 13.06.2018 по13.12.2018; №ВФ-0000232 від 14.02.2018 р. - на суму 16 023,62 грн. в період з 14.06.2018 по 14.06.2018.

Провівши власні розрахунки пені, суд, виходячи з періоду зазначеного позивачем та приймаючи до уваги вимоги законодавства щодо порядку обрахунку пені, дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня у загальному розмірі 5717,49грн., з яких згідно видаткової накладної №ВФ-0000579 від 07.12.2017р.- на суму 7907,75 грн. в період з 08.10.2018 по 09.10.2018 у розмірі 15,60грн; №ВФ-0000638 від 15.12.2017 р. - на суму 2335,49 грн. в період з 08.10.2018 по 12.10.2018 у розмірі 12,25грн.; №ВФ-0000637 від 15.12.2017 р. - на суму 7907,75 грн. в період з 08.10.2018 по 12.10.2018 у розмірі 37,26грн.; №ВФ-0000015 від 04.01.2018 р. - на суму 3764,83 грн. в період з 08.10.2018 по 07.11.2018 у розмірі 115,09грн.; №ВФ-0000057 від 11.01.2018 р. - на суму 10 839,60 грн. в період з 08.10.2018 по 14.11.2018 у розмірі 406,24грн.; №ВФ-0000112 від 24.01.2018 р. - на суму 2242,24 грн. в період з 08.10.2018 по 25.11.2018 у розмірі 106,35грн.; №ВФ-0000113 від 24.01.2018 р. - на суму 2035,10 грн. в період з 08.10.2018 по 25.11.2018 у розмірі 100,35грн.; №ВФ-0000132 від 26.01.2018 р. - на суму 3178,31 грн. в період з 08.10.2018 по 28.11.2018 у розмірі 162,99грн.; №ВФ-0000168 від 01.02.2018 р. - на суму 33880,75 грн. в період з 08.10.2018 по 01.12.2018 у розмірі 1837,87грн.; №ВФ-0000169 від 02.02.2018 р. - на суму 1618,85 грн. в період з 08.10.2018 по 04.12.2018 у розмірі 92,56грн.; №ВФ-0000194 від 07.02.2018 р. - на суму 26 886,07 грн. в період з 08.10.2018 по 07.12.2018 у розмірі 1617,58грн.; №ВФ-0000227 від 13.02.2018 р. - на суму 2084,06 грн. в період з 08.10.2018 по13.12.2018 у розмірі 137,72грн.; №ВФ-0000232 від 14.02.2018 р. - на суму 16 023,62 грн. в період з 08.10.2018 по 14.06.2018 у розмірі 1074,64грн..

Вимоги щодо стягнення пені за видатковими накладними №ВФ-0000405 від 07.11.2017 р. - на суму 305,08 грн. в період з 12.03.2018 по 12.09.2018; №ВФ-0000429 від 14.11.2017 р. - на суму 4999,35 грн. в період з 15.03.2018 по 15.09.2018; №ВФ-0000453 від 16.11.2017 р. - на суму 34 366,26грн. з 19.03.2018 по 19.09.2018; №ВФ-0000527 від 29.11.2017р. - на суму 6353,78 грн. в період з 30.03.2018 по 30.09.2018; задоволенню не підлягають, оскільки нараховані в порушення вимог ч.6 ст. 232 ГПК України поза межами шестимісячного строку. Таким чином, суд, приймаючи до уваги, що заявлений позивачем період нарахування пені з 08.10.2018 по 08.04.2019 виходить за межі шестимісячного періоду нарахування пені по вищеперелічених накладних, враховуючи, що суд не має права виходити за межі позовних вимог, дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 5717,49грн., а вимоги в іншій частині розміру пені заявленої позивачем до стягнення задоволенню не підлягають.

Підсумовуючи вищенаведене стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за договором поставки № П-01/09/2017 у розмірі 175348,21грн., з яких: 158507,71 грн. - сума боргу, 8738,88 грн. - інфляційне збільшення, 5717,49грн. - пеня, 2384,13 грн. - 3 % річних.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, загальна сума сплаченого судового збору становить 2973,60грн.

Беручи до уваги те, що позов задоволено частково та враховуючи правила п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим витрати по сплаті судового збору у розмірі 2630,22грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, в іншій частині судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст 2, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МТВ-ФАРМ» (62011, Харківська обл., Краснокутський район, с. Козіївка, вул. Слобожанська, 40 - В, кв. 10, ЄДРПОУ 41162547) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Балтік Медікал» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 23 - Б , код ЄДРПОУ 41282570) заборгованості у розмірі у розмірі 175348,21грн., з яких: 158507, 71 грн. - сума боргу, 8738, 88 грн. - інфляційне збільшення, 5717,49грн. - пеня, 2384, 13 грн. - 3 % річних, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2630,22грн.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Повне рішення складено "01" липня 2019 р.

Суддя Н.А. Новікова