Постанова № 8271005, 10.03.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2010                                                                                           № 40/461

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Гарник Л.Л.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Хворостовський Е.С., дов. № 1765 від 0312.2009 року

від відповідача -Ляхович С.О., дов. № 159 від 11.01.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закрите акціонерне товариство "Телесистеми України"

на рішення Господарського суду м.Києва від 03.11.2009

у справі № 40/461 ( .....)

за позовом                               Регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області

до                                                   Закрите акціонерне товариство "Телесистеми України"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 55028,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2009 року у справі № 40/461 позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області (далі - позивач) до Закритого акціонерного товариства “Телесистеми України” (далі – відповідач) про стягнення 55 028, 45 грн. задоволено повністю. З відповідача на користь позивача стягнуто суму неустойки у розмірі 55 028, 45 грн. Стягнуто з відповідача в доход Державного бюджету України 550,28 грн. державного мита та 235 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2009 року у справі № 40/461 та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні, не відповідають дійсним обставинам справи.

В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначає, що розмір неустойки, яка підлягає стягненню з останнього, становить значно меншу суму ніж стягнуто місцевим господарським судом. При цьому, застосовуючи до нарахування неустойки облікову ставку НБУ позивачем, на думку апелянта, помилково не враховано, що облікова ставка НБУ є процентною ставкою, а отже повинна розраховуватись із застосуванням річних відсотків. До того ж , апелянт зазначає, що твердження позивача, з яким доречі погодився місцевий господарський суд, щодо повернення відповідачем орендованого майна лише 13.08.2009 року, тобто з порушенням умов договору оренди щодо повернення орендованого майна протягом трьох днів з моменту припинення договору, а саме, з 02.05.2009 року, є таким, що не відповідає обставинам справи, через те, що фактично, орендні відносини не припинялись і орендоване майно не поверталось, оскільки сторонами 13.08.2009 року було укладено договір оренди того ж самого індивідуально визначеного майна.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2010 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження, призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.02.2010 року.

В судовому засіданні 10.02.2010 року представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. Представник відповідача надав письмові пояснення до апеляційної скарги, в яких підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні 10.02.2010 року було оголошено перерву до 03.03.2010 року.

В судовому засіданні представник позивача надав розрахунок неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ орендної плати згідно з п. 8.2 по договору оренди № 744 ЗАТ “Телесистеми України”, відповідно до якого, на його думку, розмір неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 55 028, 45 грн.

В судовому засіданні 03.03.2010 року було оголошено перерву до 10.03.2010 року.

В судове засідання 03.03.2009 року з’явились представники позивача та відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду зміні з наступних підстав:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 55 028,45грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.07.2007 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області (Орендодавець) та Закритим Акціонерним товариством “Телесистеми України” (Орендар) укладено договір № 744 оренди індивідуально визначеного (нерухомого майна), що належить до державної власності (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування індивідуально визначене (нерухоме) майно – частину приміщення технічного поверху площею 12 кв.м., розміщене за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 92, що знаходиться на балансі Вокзалу станції Хмельницький (Балансоутримувач), вартість якого визначена за незалежною оцінкою і становить – 97 660 грн. Майно передано в оренду з метою розміщення радіотехнічних засобів стільникового мобільного зв’язку та антенно-фідерних пристроїв на даху.

Передача зазначеного майна оформлена актом приймання-передачі індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 02.07.2007 року (Додаток 2 до договору).

Частина 1 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1 договору сторонами встановлено, що договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 02.07.2007 року до 01.06.2008 року включно.

Згідно з додатковим договором від 03.07.2008 року до договору № 744 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, строк дії договору продовжено на 11 місяців, з 02.06.2008 року по 01.05.2009 року включно (п.8 додаткового договору).

Відповідно до пп.3.1 -3.5 Договору від 02.07.2007 року орендна плата становить 2 500 грн., без ПДВ за базовий місяць розрахунку і перераховується, з урахуванням коригування на індекс інфляції, щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, у співвідношенні: до державного бюджету (70%) та балансоутримувачу (30%).

Додатковим Договором від 03.07.2008 року сторонами внесено зміни до Договору, а саме:

- п.2.4 викладено у такій редакції: “У разі припинення або розірвання договору майно, протягом трьох робочих днів, повертається Орендарем Балансоутримувачу. У разі, якщо Орендар затримав повернення Майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження. Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання Сторонами акта приймання-передавання”;

- п.2.5 викладено у такій редакції: “Обов’язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря”;

- п.8.2 викладено у такій редакції: “Якщо орендар не виконує обов’язку щодо повернення Майна, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ орендної плати за користування Майном за кожний день прострочення”.

Згідно з п.10.1 Договору та п 8.2 Додаткового договору від 03.07.2008 року строк Договору оренди закінчився 02.05.2009 року. Позивач направив на адресу відповідача листи від 10.04.09 №11-06-01242 та від 20.05.09 № 11-06-02008 у яких зазначено, що дію Договору оренди продовжено не буде, та відповідно до п.п. 2.4, 2.5 Договору відповідач зобов’язаний повернути майно балансоутримувачу - Вокзалу станції Хмельницький, шляхом підписання акта приймання-передавання.

Відповідачем повернуто майно 13.08.09, про що свідчить акт приймання-передачі індивідуально-визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, з орендного користування (копія акта наявна у матеріалах справи).

В порядку досудового врегулювання господарського спору позивач звернувся до відповідача з претензією від 16.07.09 №11-08-026448 з проханням, протягом одного місяця з дня отримання претензії сплатити неустойку до державного бюджету України за договором оренди. За доводами позивача зазначена претензія залишена без відповіді і без задоволення.

Вважаючи обґрунтованим заявлений позивачем до стягнення розмір неустойки, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача неустойку в розмірі 55 028, 45 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки є обґрунтованими, проте вважає, що при проведенні нарахування неустойки за порушення відповідачем строків повернення орендованого майна судом першої інстанції та позивачем не враховано наступне.

Згідно з п. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 8 додаткового договору від 03.07.2008 року пункт 10.1 договору змінено, а саме: строк дії договору продовжено на 11 місяців, з 02.06.2008 року по 01.05.2009 року включно.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.04.2009 року позивач направив відповідачеві листа за № 11-06-01242, в якому вимагав повернення орендованого майна у зв’язку з не продовженням дії договору оренди, втім орендоване майно, згідно акту приймання-передачі було повернуто відповідачем лише 13.08.2009 року.

Згідно з п. 2.4 договору у разі припинення або розірвання договору майно, протягом трьох робочих днів, повертається Орендарем Балансоутримувачу. У разі, якщо Орендар затримав повернення Майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження. Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання Сторонами акта приймання-передавання.

Відповідно до ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем зобов’язань щодо вчасності повернення майна у відповідності до умов договору, а відтак позивач вправі вимагати сплатити неустойку у розмірі, передбаченому саме пунктом 8.2 Договору.

В п.8.2 додаткового договору від 03.07.2008 року зазначено, що якщо орендар не виконує обов’язку щодо повернення Майна, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ орендної плати за користування Майном за кожний день прострочення.

Відповідно до ЗУ “Про Національний банк України” від 20.05.1999 року № 679 ХIV облікова ставка НБУ – це виражена у відсотках плата, що береться Національним банком України за рефінансування комерційних банків шляхом купівлі векселів до настання строку платежу по них і утримується з номінальної суми векселя. Облікова ставка є найнижчою серед ставок рефінансування і є орієнтиром ціни на гроші.

До того ж, згідно з постановою НБУ “Про затвердження Положення про процентну політику Національного банку України” від 18.08.2004 року № 389 облікова ставка НБУ - це дин з монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк установлює для суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів на відповідний період і є основною процентною ставкою, яка залежить від процесів, що відбуваються в макроекономічній, бюджетній сферах та на грошово-кредитному ринку.

При цьому, відсоткова ставка (норма відсотка) розраховується, виходячи з показників річного доходу, а саме, відсоток (процент) позначається знаком % і означає соту долю, тобто: 1% = 10-2 = 0,01, відповідно – n % = n/100.

Відповідно до п. 3.1 договору розмір орендної плати, визначений на підставі рішення конкурсної комісії (Протокол № 2 від 02.07.2006 року), становить без ПДВ за базовий місяць – квітень 2007 року – 2 500 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з до п.3.2 договору орендна плата перераховується не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, у співвідношенні: до державного бюджету (70%) та балансоутримувачу (30%).

Таким чином, за перерахунком апеляційного господарського суду розмір нарахованої позивачем неустойки, на підставі п. 8.2 додаткового договору, у вигляді подвійної облікової ставки орендної плати за кожен день прострочення, виходячи з її правової природи, становить:

За травень 2009 року – 41, 75 грн.

Орендна плата за травень 2009 року – 3 760, 47 х 100,5% = 3 779, 27 грн.

3 779, 27 грн. х 70% = 2 645, 49 грн.

Неустойка: 2 645, 49 грн. х 24% х 24 днів / 100 / 365 = 41, 75 грн.

За червень 2009 року – 50,44 грн.

Орендна плата за червень 2009 року – 3 779, 27 х 101,1% = 3 820, 84 грн.

3 820, 84 грн. х 70% = 2 674, 59 грн.

Неустойка: 2 674, 59 грн. х 24% х 14 днів / 100 / 365 = 24, 65 грн.

                     2 674, 59 грн. х 22% х 16 днів / 100 / 365 = 25, 79 грн.

За липень 2009 року – 49, 92 грн.

Орендна плата за липень 2009 року – 3 820, 84 х 99, 9% = 3 817, 02 грн.

3 817, 02 х 70% = 2 671, 91 грн.

Неустойка: 2 671, 91 грн. х 22% х 31 день / 100 / 365 = 49, 92 грн.

За серпень 2009 року – 8, 67 грн.

Орендна плата за серпень 2009 року – 3 817, 02 х 13 днів / 31 день х 99,8 % = 1 597, 48

1 597, 48 грн. х 70% = 1 118, 24 грн.

Неустойка:1 118, 24 грн. х 22% х 11 днів / 100 / 365 = 7, 41 грн.

                     1 118, 24 грн. х 20, 6 % х 2 дні / 100 / 365 = 1, 26

Отже, загальний розмір неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, за перерахунком колегії суддів становить 150, 75 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав доказів, які б підтверджували наявність підстав для звільнення від розрахунків за фактично отримані послуги.

Оскільки судом першої інстанції неустойка стягнута правильно, а лише не вірно визначено її розмір, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції необхідно змінити.

У зв’язку зі зміною рішення судові витрати підлягають перерозподілу шляхом покладення їх на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

При цьому, з позивача пропорційно розміру задоволених вимог підлягає стягненню державне мито на користь відповідача за подачу апеляційної скарги на підставі ч. 4 ст. 49 ГПК України, відповідно до якої стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від спати державного мита.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Телесистеми України” задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2009 року у справі № 40/461 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області до Закритого акціонерного товариства “Телесистеми України” змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

“Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Телесистеми України” (02090, м. Київ, Дніпровський район, вул. Червоногвардійська, 27 а, ідентифікаційний код 22599262) на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області (29000, м. Хмельницький, вул. Соборна,75, ідентифікаційний код 02898152) для зарахування до державного бюджету України (Одержувач: УДК у м. Хмельницькому, код 23565225, р/р: 31113094700002, МФО 815013, банк одержувача: ГУДКУ у Хмельницькій області) суму неустойки у розмірі 150, 75 грн. (сто п’ятдесят гривень сімдесят п’ять копійок).

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Телесистеми України” (02090, м. Київ, Дніпровський район, вул. Червоногвардійська, 27 а, ідентифікаційний код 22599262) в доход Державного бюджету України 1, 51 грн. державного мита та 0, 65 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.”

3.Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області (29000, м. Хмельницький, вул. Соборна,75, ідентифікаційний код 02898152) на користь Закритого акціонерного товариства “Телесистеми України” (02090, м. Київ, Дніпровський район, вул. Червоногвардійська, 27 а, ідентифікаційний код 22599262) 274, 40 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

4.Видачу наказів із зазначенням реквізитів сторін доручити Господарському суду міста Києва.

5.Матеріали справи № 40/461 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

15.03.10 (відправлено)