Постанова № 8270982, 16.03.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2010                                                                                           № 3/83

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           Попікової О.В.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Ломейко О.О. – представник, дов. № 12 від 01.02.2010р.;

від відповідача -Кеба А.В. – представник, дов. б/н від 09.03.2010р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Український-Аграрний-Союз"

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.11.2009

у справі № 3/83 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Агроскоп Україна"

до                                                   ТОВ "Український-Аграрний-Союз"

про                                                   стягнення 211105,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Україна» (надалі позивач) заявлений позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Аграрний союз» (надалі відповідач) 188271,72 грн. заборгованості за поставлений товар, 4006,42 грн. – пені та 18827,17 грн. - штрафу за прострочення з боку відповідача зобов’язання за Договором купівлі-продажу № 9ЗК003/ЧКДО від 06.04.2009 року, укладеного між позивачем – «продавцем» та відповідачем – «покупцем». Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 230, 231 Господарського кодексу України та статями 526, 530, 549 Цивільного кодексу України, з огляду на те, що відповідач отримавши товар на суму 276102,46 грн., оплатив його частково, залишок несплаченої суми становить 188271,72 грн. На зазначену заборгованість на підставі п. 5.3 та п. 5.4 Договору відповідачеві нарахована пеня в сумі 4006,42 грн. та штраф у сумі 18827,17 грн.

В процесі розгляду справи позивачем було подано заяву від 03.11.2009 року, в якій останній зменшив суму позовних вимог та просив стягнути з відповідача 183271,72 грн. – основного боргу, 4006,42 грн. – пені та 18827,17 грн. - штрафу (в зв’язку із частковим погашенням відповідачем суми боргу на 5 000,00 грн.).

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 17.11.2009р. у даній справі з відповідача на користь позивача стягнуто 183271,72 грн. заборгованості, 18827,17 грн. – штрафу та 4006,42 грн. - пені. В частині стягнення 5 000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинено. Рішення мотивовано приписами статті 193 Господарського кодексу України та статтями 526, 530 Цивільного кодексу України з огляду на доведеність факту заборгованості з боку відповідача за поставлений та неоплачений товар.

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Український Аграрний союз» не погоджуючись із рішенням Господарського суду Чернігівської області від 17.11.2009р. у цій справі просить його скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- позивач, наголошує на тому, що судом першої інстанції було порушено його процесуальні права, а саме: не повідомлено належним чином про час та місце судового розгляду;

- також, зазначає про те, що судом першої інстанції в порушення статті 49 Господарського процесуального кодексу, було стягнуто суму державного мита у розмірі 2111,05 грн. замість 2061,05 грн.;

- заявник не заперечуючи факт заборгованості перед позивачем за отриманий товар, посилається на те, що вимога щодо сплати відповідачем суми боргу за поставлений товар позивачем не пред’являлась.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2010 року було прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Аграрний союз» до провадження та призначено розгляд справи на 16.03.2010 року.

У судовому засіданні 16.03.2010 року присутній представник відповідача усно підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача усно заперечував проти апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції просив залишити без змін з мотивів у ньому викладених.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи заперечень на апеляційну скаргу, письмові пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне:

Пред'являючи позов, ТОВ «Агроскоп Україна» зазначив в позовній заяві адресу відповідача – ТОВ «Український Аграрний союз»: 16600, Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Шевченка, 176.

За вказаною адресою господарським судом і направлялись ухвали про порушення справи і призначення її до розгляду, а також ухвала про відкладення розгляду справи.

Проте, місцезнаходженням юридичної особи відповідача - ТОВ «Український Аграрний союз» є адреса: 16646, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, с. Кунашівка, вул. Гагаріна, 43 (що підтверджується залученими відповідачем до матеріалів справи Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 333943 Серія А01 та Довідкою з ЄДРПОУ № 314316 Головного управління статистики у Чернігівській області.

Стосовно того, що зазначена у позовній заяві адреса є старою адресою відповідача, останній не заперечував, наголошуючи на тому, що ухвали суду він не отримував і відповідно був позбавлений можливості прибути в судове засідання і надати докази, що спростовують позовні вимоги ТОВ «Агроскоп Україна». При цьому, відповідач наголошує на тому, що позивачеві було відомо про те, що змінилася адреса місцезнаходження юридичної особи відповідача.

З урахуванням наведеного не можна погодитись з висновком господарського суду щодо належного повідомлення відповідача про місце і час слухання справи.

Відповідно до п. 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 із змінами та доповненнями, ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення.

Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи.

В матеріалах справи знаходяться повідомлення за №№ 1458639 та 1465657 скеровані на адресу: 16600, Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Шевченка, 176, в яких зазначено, що згадані повідомлення вручено уповноваженому Запорожець – 27.10.2009 року та 11.11.2009р. відповідно.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, в судових засіданнях 03.11.2009р. та 17.11.2009р. відповідача не було.

З залученого відповідачем до матеріалів справи Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 333943 Серія А01 вбачається, що 23.09.2009р. відповідачем було змінено місцезнаходження юридичної особи на іншу адресу: 16646, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, с. Кунашівка, вул. Гагаріна, 43. Згадана адреса була зазначена відповідачем і в апеляційній скарзі.

З огляду на викладене, розглянувши справу у відсутності відповідача, не повідомленого належним чином, суд першої інстанції порушив статті 42, 43 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також принципу змагальності.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 06.04.2009 року між позивачем - «продавцем» та відповідачем - «покупцем» укладено Договір купівлі-продажу № 9ЗК003/ЧКДО, згідно умов якого позивач зобов’язується поставляти у власність відповідача засоби захисту рослин згідно специфікацій, визначених у Додатку до Договору, які є невід’ємною частиною цього Договору, а відповідач – прийняти та оплатити його згідно умов Договору.

Згідно п. 2.1 зазначеного Договору ціна, загальна вартість, найменування товару, що поставляється на умовах Договору, визначаються в гривнях та зазначаються у Додатках.

Умовами договору сторони погодили порядок розрахунків, а саме: покупець здійснює попередню оплату за товар у розмірі 30% вартості кожної окремої партії товару, зазначеної в Додатку або замовленні покупця. Решта вартості товару (70%) виплачується покупцем до 30.08.2009р.

Повний розрахунок за товар здійснюється не пізніше 30 серпня 2009 року (п. 2.3 Договору).

Оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 2.4).

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наведена норма кореспондується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Як було вірно встановлено судом І інстанції, на виконання умов згаданого Договору купівлі-продажу № 9ЗК003/ЧКДО від 06.04.2009р., позивач - ТОВ «Агроскоп Україна» поставив відповідачеві - ТОВ «Український Аграрний союз» товар на загальну суму 276102,46 грн., а відповідач прийняв цей товар, що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних: № ЧЕР-000090 від 30.04.2009р. на суму 37363,42 грн., № ЧЕР-000222 від 13.05.2009р. на суму 175936,32 грн., № ЧЕР-000488 від 05.06.2009р. на суму 62802,72 грн. та довіреностями на отримання цінностей: № 23 від 29.04.2009р., № 30 від 12.05.2009р. та № 36 від 04.06.2009р.

Надані документи обґрунтовано прийняті судом до уваги у якості належних доказів на підтвердження факту виконання з боку позивача обов’язку за Договором № 9ЗК003/ЧКДО від 06.04.2009р. щодо поставки відповідачеві товару загалом на суму 276102,46 грн.

Факт поставки позивачем товару на загальну суму 276102,46 грн. визнається апеляційною інстанцією доведеним, підтверджується матеріалами справи та не заперечується з боку відповідача.

Однак, відповідач, в свою чергу, власні зобов'язання за договором щодо оплати поставленого товару належним чином не виконав, отриманий товар оплатив частково на загальну суму 92830,74 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок від 29.04.2009р., від 13.05.2009р, від 04.06.2009р. від 06.10.2009р., та від 07.10.2009р.

І відповідно заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар не погашена та становить 183271,72 грн.

Доказів погашення відповідачем в добровільному порядку заборгованості за поставлений згідно Договору купівлі-продажу № 9ЗК003/ЧКДО від 06.04.2009р. товар на суму 183271,72 грн. відповідачем надано не було.

Наведені обставини визнаються апеляційною інстанцією встановленими, що підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються і з боку відповідача.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку не спростував обставини, які повідомлені позивачем, апеляційний суд погоджується з висновком суду І інстанції про правомірність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача – 183271,72 грн. боргу за поставлений згідно Договору купівлі-продажу № 9ЗК003/ЧКДО від 06.04.2009р. товар.

Відповідно до вимог статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно вимог статті 663 продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Приписами статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов Договору купівлі-продажу № 9ЗК003/ЧКДО від 06.04.2009р., сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару, проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за отриманий товар розрахувався не повністю.

Предметом договору є поставка товару, за який відповідач повинен здійснити оплату. Саме оплата поставленого товару формує зміст прав і обов’язків відповідача. Документами, які підтверджують поставку товару, тобто виконання позивачем своїх обов’язків є видаткові накладні та довіреності на отримання матеріальних цінностей. Саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарської операції і містить інформацію як про асортимент, кількість, так і про вартість поставленого товару.

При цьому, слід зауважити наступне: факт передачі товару відповідачеві не оспорюється і з боку останнього, так само як і факт часткової оплати з його боку отриманого за Договором купівлі-продажу № 9ЗК003/ЧКДО від 06.04.2009р. товару.

Окрім цього, як вірно встановив місцевий господарський суд, у п. 2.3 Договору № 9ЗК003/ЧКДО від 06.04.2009р. чітко встановлений строк виконання зобов’язання щодо оплати отриманого товару, а тому воно підлягає виконанню у зазначений у договорі строк, а саме: до 30.08.2009р.

Отже, доводи відповідача щодо ненастання строку остаточного розрахунку відповідача із позивачем за поставлений згідно Договору № 9ЗК003/ЧКДО від 06.04.2009р. товар, визнаються апеляційною інстанцією юридично неспроможними.

Поряд з цим, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення 4006,42 грн. пені, з огляду на наступне:

Згідно частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Приписами частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.4 Договору купівлі-продажу № 9ЗК003/ЧКДО від 06.04.2009р. за несвоєчасний або неповний розрахунок за придбаний товар покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати пені, від неоплаченої суми за кожний день прострочення до моменту повної оплати.

В свою чергу, апеляційна колегія здійснивши перерахунок пені встановила, що з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 4018,18 грн. (188271,72 грн. * 38 днів (31.08.2009р. – по 07.10.2009р.) * 2 * 10,25 % (розмір облікової ставки НБУ)/100 / 365).

Однак, зважаючи на те, що позивачем заявлялась вимога про стягнення пені у розмірі 4006,42 грн., саме цей розмір пені і підлягає задоволенню.

Стосовно стягнення з відповідача 18827,17 грн. штрафу, передбаченого п. 5.3 Договору купівлі-продажу № 9ЗК003/ЧКДО від 06.04.2009р., апеляційна інстанція не вбачає правових підстав для задоволення позову в цій частині з огляду на наступне:

Пунктом 5.3 згаданого Договору № 9ЗК003/ЧКДО від 06.04.2009р. сторони погодили, що в разі порушення покупцем попередньої оплати та/або оплати за товар згідно договору покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 10% від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості товару. Штраф сплачується за кожне порушення строків проведення оплати, встановлених договором.

Згідно частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України пеня і штраф є різновидами неустойки, то стягнення з відповідача одночасно пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання протирічить Конституції України та загальним засадам цивільного законодавства, а тому підстави для нарахування одночасно пені та штрафу відсутні (дана правова позиція також підтверджується постановою Вищого Господарського суду України N 13/710-06 від 12.07.2007 року.)

З огляду на викладене та враховуючи приписи статті 233 Господарського кодексу України, апеляційна колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 18827,17 грн.

Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції було прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення суми позовних вимог в частині стягнення 5000,00 грн. основного боргу.

Дослідивши зміст поданої заяви та оцінивши такий зміст з раніше заявленими позовними вимогами, колегія суддів дійшла висновку, що позивач фактично у відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог.

У пункті 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 N 01-8/2351 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" зазначається, зокрема, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

З огляду на викладене, судом першої інстанції було порушено вимоги процесуального законодавства, і відповідно не було правових підстав для припинення провадження у даній справі в частині стягнення 5000,00 грн.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Український Аграрний союз» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.11.2009р. у справі №3/83 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Аграрний союз» (16646, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, с. Кунашівка, вул. Гагаріна, 43, код ЄДРПОУ 36045313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Україна» (03065, м. Київ, бул. І.Лепсе, буд. 55, код ЄДРПОУ 32154038) 183271 (сто вісімдесят три тисячі двісті сімдесят одна) грн. 72 коп. – основного боргу, 4006 (сімдесят вісім тисяч шістсот сорок дві) грн. 42 коп. – пені, 1872 (тисяча вісімсот сімдесят дві) грн. 77 коп. державного мита та 214 (двісті чотирнадцять) грн. 44 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 18827,17 грн. штрафу відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Україна» (03065, м. Київ, бул. І.Лепсе, буд. 55, код ЄДРПОУ 32154038) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Аграрний союз» (16646, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, с. Кунашівка, вул. Гагаріна, 43, код ЄДРПОУ 36045313) 96 (дев’яносто шість) грн. 42 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду Чернігівської області.

5.Справу №3/83 скерувати до Господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          Попікова О.В.

18.03.10 (відправлено)