Рішення № 82708615, 07.06.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12623/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2019 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання - Струтинська Н.Ю.

за участі :

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Зеленяк С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визнання протиправною бездіяльність Ужгородської міської ради щодо неприйняття рішення та зобов`язання вичинити певні дії,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 в особі уповноваженого представника ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Ужгородської міської ради про визнання протиправною бездіяльність Ужгородської міської ради щодо неприйняття рішення за заявою позивача щодо передачі у власність земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва та зобов`язання вичинити певні дії.

Мотивуючи позовні вимоги представник позивача вказує на те, що позивач, будучи особою, яка має право на пільги для сімей загиблих ( померлих) ветеранів війни, скористався своїм правом, звернувшись до Ужгородської міської ради з заявою про безоплатне виділення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Дана заява знаходиться на обліку у відділі землекористування Ужгородської міської ради з 07.07.2005 року. Позивачем отримані усні та письмові відповіді про те, що на обліку щодо безоплатного виділення земельної ділянки понад 6000 звернень .

Представником позивача отримано на адвокатський запит відповідь Ужгородської міської ради від 12.10.2017 року за № 4437/03-17, в якій зазначено, що відповідно до наявних облікових даних відділу землекористування , заява гр. ОСОБА_1 щодо безоплатного виділення земельної ділянки знаходиться на обліку у відділі від 07.07.2005 року. Облік ведеться в хронологічному порядку з 1993 року по алфавіту із зазначенням пільгової категоріі, якщо така є. Відповідно до рішення сесії міської ради від 23.12.2015 року № 71 на території міста Ужгород призупинено безоплатне виділення нових земельних ділянок на термін проведення іниентаризації земель.

Представник позивача покликається на те, що відповідачем за наслідками розгляду заяви позивача фактично не прийнято жодного рішення відповідно до вимог ст. 118 Земельного кодексу України, тим самим створивши перешкоди позивачу на шляху реалізації права на отримання земельної ділянки у власність.

Представник позивача вказує на те, що відповідачем порушено приписи ст.118 ЗК України , оскільки заява позивача про безоплатне виділення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд відповідачем не розглянута, відсутність рішення за наслідками розгляду заяви позивача про надання або відмову у наданні в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу .

Оскільки відповідач взагалі не приймав будь-яке рішення за заявою позивача, поданою у липні 2005 року, чим порушив його права на отримання земельної ділянки у власність, а від так за захистом таких, вимушений звертатися до суду.

З посиланням на викладене, представник позивача просить суд ухвалити рішення, яким позовні вимоги задовольнити : визнати протиправною бездіяльність Ужгородської міської ради щодо неприйняття рішення по питанню передачі безоплатно у власність ОСОБА_1 земельної діялнки для індивідуального житлового будівництва; зобов`язати Ужгородську міську раду , розглянути питання про передачу безоплатно у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва на першій черговій сесії Ужгородської міської ради, що відбудеться після набрання законної сили рішенням суду.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові. Надав пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмовому відзиві. Вказала на те, що можливості органу місцевого самоврядування щодо надання громадянам земельних ділянок обмежуються кількістю земельних ділянок , які знаходяться в межах населеного пункту , вільні від забудови і перебувають у комунальній власності. Рішенням Ужгородської міської ради 23.12.2015 року № 71 «Про тимчасову заборону ( мараторій) на передачу у власність та користування вільних від забудови земельних ділянок в м. Ужгороді» п.1 введено тимчасову заборону ( мораторій) на передачу у власність користування вільних від забудови земельних ділянок на термін проведення інвентаризації земель міста Ужгорода. Заперечуючи проти позовних вимог, вказала на те, що на час звернення 07.07.2005 року до Ужгородської міської ради , позивач не додав до заяви жодних граничних матеріалів із зазначенням площі та місця розташування земельної ділянки. Лістом від 12.10.2017 року № 4437/03-17 була надана відповідь про можливість звернення позивача до міської ради з відповідним клопотанням щодо виділення земельної ділянки та подачі його до Центру надання адміністративних послуг. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

14.12.2017 року представником позивача надіслано на адресу суду клопотання про приєднання до справи письмових доказів;

22.05.2018 року представником відповідача надіслано на адресу суду заяву про перенесення розгляду справи;

24.09.2018 року представником відповідача надіслано на адресу суду відзив з додатками;

12.10.2018 року представником позивача надіслано на адресу суду відповідь на відзив;

У даній справі заходи забезпечення доказів та забезпечення позову судом не застосовувалися.

Провадження у справі ухвалою суду не зупинялося, а тому не було підстав для його поновлення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини,на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Так, спір між сторонами виник з приводу допущення суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності стосовно розгляду поданої позивачем заяви 07.07.2005 року.

Згідно ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 77 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України (надалі за текстом - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України та Законом України «Про землеустрій».

Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Судом встановлено, що 07.07.2005 року ОСОБА_3 звернувся до Ужгородської міської ради із заявою, в якій просив надати безоплатно у власність земельну ділянку згідно ЗК України для будівництва та обслуговування індивідуального житла.

Вказана заява з додатками отримана Ужгородською міською радою 07.07.2005 року , що стверджується відповідними відмітками на заяві, копія якої долучена до відзиву на позов .

Листом від 12.10.2017 року за № 4437/03-17, відповідач повідомив представника позивача на адвокатський запит , що відповідно до наявних облікових даних відділу землекористування , заява гр. ОСОБА_1 щодо безоплатного виділення земельної ділянки знаходиться на обліку у відділі від 07.07.2005 року. Облік ведеться в хронологічному порядку з 1993 року по алфавіту із зазначенням пільгової категоріі, якщо така є. Відповідно до рішення сесії міської ради від 23.12.2015 року № 71 на території міста Ужгород призупинено безоплатне виділення нових земельних ділянок на термін проведення інвентаризації земель.

Відповідно до п. б) частини 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до п. б) частини 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Отже, ОСОБА_1 , який є громадянином України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд .

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, у частині 7 ст. 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою:

а) надати дозвіл;

б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

При цьому частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав длявідмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земель-ної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним.

Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питаньвідведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарсь-кої діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 вказаного Закону рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Судом встановлено, що відповідач не розглянув по суті заяву ОСОБА_1 від 07.07.2005 року і не прийняв будь-яке конкретне рішення за результатами розгляду заяви у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, у тому числі про наданнядозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або про відмову у наданні дозволу.

Посилання відповідача у відповіді від 12.10.2017 року за № 4437/03-17, на адвокатський запит , про те , що відповідно до наявних облікових даних відділу землекористування , заява гр. ОСОБА_1 щодо безоплатного виділення земельної ділянки знаходиться на обліку у відділі від 07.07.2005 року, облік ведеться в хронологічному порядку з 1993 року по алфавіту із зазначенням пільгової категоріі, якщо така є, суд вважає необґрунтованим .

У даному випадку те, що позивач знаходиться на обліку у відділі від 07.07.2005 року, а надання йому бажаної земельної ділянки стане можливим після того, як підійде його порядковий номер черги, суд не бере до уваги, оскільки будь-які дії щодо організації розгляду заяв є питаннями внутрішньої діяльності та роботи підконтрольних міській раді структурних підрозділів чи департаментів, і не звільняють відповідача від обов`язку виконати вимоги Земельного кодексу України в частині процедури та строків розгляду заяв, поданих в порядку статті 118 ЗК України.

Враховуючи те, що повноваження щодо розгляду заяв та прийняття рішень покладені саме на міські ради, а не їх структурні підрозділи, взяття позивача на облік не звільняє від обов`язку розглянути подане звернення по суті.

Отже, відсутність належним чином оформленого рішення органу про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність Ужгородської міської ради.

Слід зауважити, що подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об`єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодокомплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися «відмовою у наданні дозволу» у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України. Проте, звернення з такою пропозицією незвільняє відповідний орган від обов`язку прийняти рішення щодо надання дозволу ( або відмову) в межах встановленого законом місячного строку.

Відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу .

Разом з тим, з урахуванням наведеного, враховуючи обмежений строк розгляду клопотання, а також положення частини шостої статті 118 ЗК України, яка містить імперативні вимоги щодо обов`язковості додавання до клопотання зацікавленої особи графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб), Суд у контексті спірних правовідносин дійшов висновку, що недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів або погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка неє вільною, може бути самостій-ною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

При цьому, відмовляючи у наданні дозволу, відповідний орган повинен навести усі підстави відмови.

Вказана правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі №509/4156/15-а.

Таким чином, в даному випадку відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України «Про землеустрій», без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, що свідчить про допущення останнім, як суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності стосовно розгляду поданої позивачем заяви 07.07.2005 року.

Відповідачем не надано доказів того, що станом на час розгляду справи ним вирішена заява позивача у порядку, встановленому вимогами закону.

У зв`язку з цим, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності відповідача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання Ужгородської міської ради розглянути заяву позивача ОСОБА_1 від 07.07.2005 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та прийняти відповідне рішення з питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Виходячи із норм викладених в ст. 77 КАС України встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Судом враховується положення ст. 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Підсумовуючи вказане, з огляду на встановленні в судовому засіданні обставини та визначені відповідно до них правовідносини, враховуючи те, що на час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог, відповідачем доказів щодо правомірності своїх дій суду надано не було, будь-які відомості, які б спростовували зазначені позивачем обставини у суда відсутні, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог, а відтак позовні вимоги слід задовольнити.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

При зверненні до суду з позовом позивач є звільненим від сплати судового збору на підставі п.8 ч.1 ст.5 ЗУ « Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI з наступними змінами та доповненнями.

На підставі ст. ст. 6-14, 77, 139, 243 - 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визнання протиправною бездіяльність Ужгородської міської ради щодо неприйняття рішення та зобов`язання вичинити певні дії - задовольнити .

Визнати протиправною бездіяльність Ужгородської міської ради, яка полягає у неприйнятті рішення за заявою ОСОБА_1 від 07 липня 2005 року про виділення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку.

Зобов`язати Ужгородську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 липня 2005 року та вирішити питання, щодо якого звернувся заявник, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, на підставі та у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України.

Оскільки сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, судовий збір компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 - ( місце проживання АДРЕСА_1 , 88000 )

Відповідач:

Ужгородська міська рада (місце знаходження м. Ужгород, пл. Поштова , 3 , 88000).

Дата складання повного тексту рішення з врахуванням святкових і вихідних днів 18.06.2019 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца