Рішення № 82707892, 24.06.2019, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/3077/18

Номер провадження 2/570/225/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2019 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовського О.О.

з участю:

секретарів судових засідань Дзюбишиної І.Ю., Кмін В.В., Беднарчук Г.П.

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

представників позивачів - ОСОБА_3 , адвоката Коробової Т.М.

відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

в с т а н о в и в :

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що на праві спільної часткової власності їм належить житловий будинок АДРЕСА_1 . В цьому помешканні зареєстрований відповідач. Він проживав у будинку до того часу, як була жива матір позивачів – ОСОБА_5 . Також з її дозволу у цьому будинку була проведена реєстрація відповідача. Проте, після смерті ОСОБА_5 відповідач залишив будинок, та перейшов проживати у інше помешкання. За відповідачем, як колишнім членом сім`ї ОСОБА_5 , не зберігається житлове приміщення, а тому він втратив право на користування цим майном. Відповідач не є членом сім`ї позивачів; з ним не укладалися договори найму, оренди, чи інші договори, які б надавали право на подальше проживання у будинку АДРЕСА_1 . Покликаючись на положення ст. 156 ЖК України, ст. 405 ЦК України позивачі просять суд задоволити заявлений позов про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням – будинком АДРЕСА_1 . Судові витрати стягнути з відповідача на користь позивачів.

Позивачі позов підтримали та пояснила про обставини, що описані вище. Додали, що відповідач залишив помешкання добровільно, на даний час проживає у сусідньому будинку. Добровільно знятися з реєстраційного обліку не бажає. Він не приймає участі в утриманні будинку. Ніхто з позивачів не чинить відповідачеві перешкоди у користуванні майном. Зважаючи на це просять суд задоволити заявлений позов.

Відповідач позов не визнав. Пояснив суду, що він змушений був залишити помешкання через те, що позивачі змінили замки у вхідних дверях. Додав, що він дійсно проживає у сусідньому будинку, який орендує. З огляду на заначене позов не визнає.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачам на праві спільної часткової власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 .

В цьому помешканні зареєстрований відповідач.

Він проживав у будинку до того часу, як була жива матір позивачів – ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З дозволу матері позивачів була проведена реєстрація відповідача у цьому будинку.

Відповідач належав до членів сім`ї ОСОБА_5 .

Відповідач зазначає, що він залишив помешкання не з власної волі, оскільки позивачі змінили замок у вхідних дверях, і він не може потрапити до будинку.

Тобто, відповідачеві чиняться перешкоди в користуванні будинковолодінням, і ці перешкоди чиняться позивачами.

Проте таке твердження відповідача не знайшло свого підтвердження.

Свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 надали суду пояснення про те, що після сплину сорока днів після смерті ОСОБА_5 відповідач добровільно залишив будинок АДРЕСА_1 , та перейшов проживати до сусіднього помешкання. Позивачі не чинили відповідачеві перешкод у користуванні будинком, де раніше проживав відповідач. У сусідньому будинку відповідач проживає разом з жінкою. Свідки бачили, як відповідач господарює на території цього будинковолодіння, як він заготовляв дрова.

Допитаний за клопотанням відповідача свідок ОСОБА_11 підтвердив, що відповідач проживає у сусідньому будинку, і став там проживати після смерті ОСОБА_5

Отже, в судовому засіданні було встановлено, що відповідач:

-належав до членів сім`ї ОСОБА_5 та був зареєстрований і проживав у будинку будинок АДРЕСА_1 з її дозволу;

-після смерті ОСОБА_5 на початку листопада 2017 року він добровільно залишив будинок АДРЕСА_1 ;

-відповідач з листопада 2017 року має інше постійне місце проживання;

-позивачі не чинили і не чинять відповідачеві перешкод у користування будинком АДРЕСА_1 ;

-відповідач з листопада 2017 року не приймає участі в утриманні будинку АДРЕСА_1 ;

-з відповідачем не укладалися договори найму житлового приміщення, договори оренди, тощо, щодо його проживання у будинку АДРЕСА_1 ;

-позивачі, як власники будинку АДРЕСА_1 , не бажають щоб відповідач проживав чи користувався цим майном.

За положеннями статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Чинне законодавство дає ще й інше розуміння поняття «місце проживання», під яким слід розуміти адміністративно-територіальну одиницю, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік (ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»). Від місця проживання законодавець відмежовує «місце перебування», тобто адміністративно-територіальну одиницю, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.

Таким чином на підставі статті 107 ЖК України відповідач втратив право на користування будинком, що належить позивачам, оскільки вибув на постійне місце проживання в інше жиле приміщення.

Правовий зміст права користування жилим приміщенням не є тотожним змісту поняття реєстрації місця проживання особи.

Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» № 1382-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані, в тому числі, й зі зняттям з реєстрації місця проживання.

Частина 2 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлює, що реєстрація місця проживання особи не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, є підстави визнати відповідача такими, що втратив право користування житловим приміщенням позивачів.

При цьому права відповідача не будуть порушені. Адже він забезпечений житлом за іншим місцем проживання.

Ще однією з підстав для задоволення позову є наступне.

В ході розгляду справи було встановлено, що відповідач свого часу проживав з ОСОБА_5 та належав до членів її сім`ї.

Таким чином відповідач проживав у спірному будинку в якості члена сім`ї ОСОБА_5 , і набув право користуванням чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом.

На даний час позивачі та відповідач не мають взаємних прав та обов`язків.

Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов`язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.

Відповідно до частини другої статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Такий висновок міститься у рішенні Верховного Суду у складі колегії Касаційного цивільного суду (справа № 357/7940/16-ц, рішення від 27.02.2019 р.).

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2017 року в справі № 734/387/15-ц.

За наведеного заявлений позов підлягає до задоволення.

Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України.

Оскільки позивачі сплатили судовий збір у сумі 704,80 грн., то з відповідача на їх користь слід стягнути судові витрати по 234 грн. 93 коп. кожному.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задоволити повністю.

ОСОБА_4 визнати таким, що втратив право на користування будинком за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 234 грн. 93 коп. - судові витрати (сплата судового збору).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 234 грн. 93 коп. - судові витрати (сплата судового збору).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 234 грн. 93 коп. - судові витрати (сплата судового збору).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня проголошення, або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивачка: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканка АДРЕСА_2 ).

Позивач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканець АДРЕСА_1 ).

Позивач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканець АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ; фактично проживає: АДРЕСА_3 ).

Суддя Красовський О.О.

Повне рішення суду складено 29.06.2019 року