Рішення № 82706736, 27.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 червня 2019 року № 826/10150/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області

Управління праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи.

Представник публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-західна залізниця» (далі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - Суд) з позовом до Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області (далі - Відповідач 1) та Управління праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області (далі - Відповідач 2) та просить суд:

Визнати протиправною бездіяльність:

- Андрушівської районної державної адміністрації в частині не передбачення коштів на компенсаційні виплати за надання пільг в наданні послуг електрозв`язку окремим категоріям громадян при розробці бюджету міста на 2017 рік;

- Управління праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адмінітсрації в частині невиконання вимог пункту 6 «Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256, а саме не реєстрації за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року додаткових зобов`язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремим категоріям громадян зі станцій та зупиночним пунктам, що розташовані у межах Андрушівського району за цей же період та не надсилань інформації про додаткові зобов`язання щомісячно до 18 числа фінансовому органу Андрушівської районної державної адміністрації.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» 20 511 гривень 65 копійок - шкоди, заподіяної протиправними діями та бездіяльністю відповідачів, у сумі витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року та 3 524,00 гривень судових витрт, сплачених позивачем.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за період з 01 січня по 31 грудня 2017 року позивачем перевезено пасажирів пільгових категорій на суму 20 511,65 гривень. Однак, в порушення вимог чинного законодавства України щодо пільг, компенсацій та гарантій, відповідачем було протиправно не здійснено заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256 та не зареєстровано за період з 01 січня по 31 грудня 2017 року додаткових зобов`язань за фактично надані позивачем послуги пільгового проїзду залізницею окремим категоріям громадян та не сплачено Регіональній філії "Південно-західна залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" витрат на перевезення пасажирів залізницею, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за вказаний період у сумі 20 511,65 гривень.

Ухвалою суду від 09 липня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/10150/18 (далі - справа), з одноособовим розглядом справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Запропоновано відповідачам у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення зазначеної ухвали надати відзив на позовну заяву, або заяву про визнання позову.

31 липня 2018 року через канцелярію суду надійшов відзив відповідача 1 на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи та який обґрунтовано тим, що в державному бюджеті за 2017 рік не вистачало достатньої кількості коштів. Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» не було передбачено субвенції на надання пільг з послуг зв`язку, інших пільг та компенсацій за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Окрім того, договори між позивачем та відповідачем 2 щодо компенсаційних витрат за пільгові перевезення окремих категорій громадян залізничним транспортом за рахунок коштів місцевого бюджету не було укладено.

02 серпняя 2018 року через канцелярію суду надійшли заперечення відповідача 2 на позовну заяву, які долучено до матеріалів справи та які обґрунтовано тим, що що управління неодноразово зверталось до голови районної державної адміністрації та голови районної ради з листами в яких висловлювалось прохання про виділення коштів на відшкодування за пільгове перевезення окремих категорій громадян у 2017 році. Однак вказані звернення не дали позитивних результатів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Обставини встановлені судом.

Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу регіональної філії «Південно-Західна залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» Коростенська дирекція залізничних перевезень, згідно з вимогами діючого законодавства України щодо пільг, компенсацій і гарантій протягом 2017 року надавались послуги по пільговому перевезенню окремих категорій громадян у приміському сполученні зі станцій та зупиночних пунктів Андрушівського району Житомирської області.

Позивач неодноразово звертався до відповідачів щодо передбачення у місцевому бюджеті суми компенсації за пільгові перевезення на 2017 рік.

З метою виконання вимог законодавства України сторонами мав бути укладений договір про порядок відшкодування витрат від перевезень окремих категорій громадян, що мають відповідні пільги, залізничним транспортом у приміському сполученні за рахунок коштів місцевого бюджету,так як це здійснювалось у попередні роки.

Однак, на пропозицію позивача щодо укладення договору відповідач 2 відмовився від його укладення, посилаючись на відсутність відповідних видатків у вигляді субвенцій у Державному бюджеті на 2017 рік.

Зважаючи на неможливість в односторонньому порядку відмовитись від виконання державної програми соціального захисту населення, позивач протягом 2017 року здійснив всі дії щодо виконання державної програми з надання послуг по перевезенню пільгових категорій громадян та обліку цих пасажирів.

Так, з 01 січня по 31 грудня 2017 року включно, залізницею надано послуги по перевезенню пільгових категорій громадян на суму 20 511,65 гривень.

Однак органом місцевого самоврядування, всупереч вимогам чинного законодавства, не проводилась робота щодо відшкодування збитків по від перевезення пільгових категорій громадян.

Відповідачами не забезпечено виконання державної програми соціального захисту населення та не передбачено у річному кошторисі Андрушівського району на 2017 рік відповідних видатків та не перераховано із місцевого бюджету на користь позивача понесених ним витрат.

Внаслідок невиконання державної програми соціального захисту населення із сторони відповідачів порушується законне право залізниці на компенсацію витрат, як суб`єкта господарювання, внаслідок чого суб`єкт господарювання не отримує гарантовану державою та передбачену законом компенсацію понесених збитків при виконанні державної програми соціального захисту населення. Збитковість приміських перевезень може потягнути за собою скорочення залізницею кількості приміських поїздів, закриття залізничних станцій та зупиночних платформ, що спричинить незручності для великої кількості громадян.

Відповідч 1 при складанні бюджету Андрушівського району на 2017 рік не передбачив коштів на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом. Відповідач 2 не проводив реєстрації додаткових зобов`язань та щомісячно не інформував органи місцевої державної адміністрації про вартість фактично здійснених у поточному місяці послуг залізничним перевізником. В результаті, протягом 2017 року на розгляді місцевої ради питання компенсацій залізниці вирішено не було.

Таким чином, відповідачами не виконано вимоги чинного законодавства, чим допущено протиправну бездіяльність. При цьому, діями та бездіяльністю відповідачів завдається шкода позивачу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Діючими законами України, а саме: Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24 березня 1998 року N 203/98-ВР, Законом України «Про охорону дитинства» 26 квітня 2001 року № 2402-III, Законом України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16 грудня 1993 року № 3721-ХІІ, Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України «Про безплатний проїзд пенсіонерів та транспорті загального користування» від 17 травня 1993 року № 354 для відповідних категорій громадян передбачено пільги по безоплатному користуванні приміським транспортом.

Кабінетом Міністрів України 04 березня 2002 року прийнято постанову № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах, бюджетах об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад:

до 3 числа поточного місяця - щодо допомоги сім`ям з дітьми, малозабезпеченим сім`ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу;

до 5 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг і житлових субсидій населенню на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу;

до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, доставки громадянам повідомлень про призначення субсидії. Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року N 20 (пункт 5 Порядку).

Пунктом 6 Порядку передбачено, що фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі:

до 5 числа поточного місяця - щодо допомоги сім`ям з дітьми, малозабезпеченим сім`ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу;

до 7 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу;

до 25 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, доставки громадянам повідомлень про призначення субсидії. Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року N 20.

Форма реєстрів встановлюється Мінфіном за поданням Казначейства.

Управління Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі щомісяця подають Державній казначейській службі відповідні дані щодо фактично нарахованих сум пільг, субсидій, допомоги та кредиторської заборгованості відповідних бюджетів згідно із зазначеними реєстрами.

Державна казначейська служба перераховує до 10 числа поточного місяця субвенцію на виплату допомоги сім`ям з дітьми, малозабезпеченим сім`ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу.

У разі виникнення додаткових зобов`язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

Державна казначейська служба перераховує щомісяця до 25 числа субвенцію на виплату допомоги сім`ям з дітьми, малозабезпеченим сім`ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу згідно з уточненою інформацією про фактично нараховані у поточному місяці суми допомоги.

Відповідно до пункту 7 Порядку Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органи обласних держадміністрацій протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенцій надають органам Державної казначейської служби платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, пропорційно фактичним зобов`язанням з пільг, субсидій і допомоги населенню відповідних бюджетів на дату проведення платежів з їх оплати.

Щомісячні суми субвенцій перераховуються органами Державної казначейської служби на рахунки місцевих бюджетів з урахуванням їх обсягів, передбачених у бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних бюджетах для відповідних місцевих бюджетів.

Органи Державної казначейської служби протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби.

Згідно з пунктом 8 Порядку отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п`ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; доставки громадянам повідомлень про призначення субсидії; допомоги сім`ям з дітьми, малозабезпеченим сім`ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу.

З 2015 року в Україні розпочато децентралізацію та запроваджено реформу міжбюджетних відносин, відповідно до яких 28 грудня 2014 року Верховна Рада України ухвалила зміни до Податкового та Бюджетного кодексів України, які визначали нову фінансову основу органів місцевого самоврядування, встановили новий розподіл загальнодержавних податків та запровадили нову систему бюджетного вирівнювання.

Вказаними змінами до Бюджетного кодексу України на законодавстому рівні забезпечено повну бюджетну самостійність місцевих бюджетів, у тому числі шляхом збільшення доходних джерел їх формування та розширення прав органів самоврядування як в частині адміністрування податків та зборів, так і в частині визначення напрямів використання бюджетних коштів.

Так, статтею 4 Бюджетного кодексу України визначено, що якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у Кодексі, застосовуються відповідні норми Кодексу.

Відповідно до статті 7 Бюджетного кодексу України місцеві бюджети є самостійними. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленими за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети.

Компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян Бюджетним кодексом України віднесено до видатків, що здійснюються з бюджетів міст обласного значення районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно з законом та перспективним планом формування третиторій громад, за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетом та державні програми соціального захисту (статті 89, 102 Бюджетного кодексу України) та видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів (стаття 91 Бюджетного кодексу України).

Однак, Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» не було передбачено субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв`язку, інших передбачених законодавством пільг та компенсацій за пільговий проїзд окремих категорій громадян, за рахунок якої здійснювалися компенсаційні виплати за пільгове перевезення окремих категорій громадян.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Бюджетного кодексу України головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання місцевим фінансовим органам у терміни та порядку, встановлені цими органами. Головні розпорядники бюджетних коштів забезпечують своєчасність, достовірність та зміст поданих місцевим фінансовим органам бюджетних запитів, які мають містити всю інформацію, необхідну для аналізу показників проекту місцевого бюджету, згідно з вимогами місцевих фінансових органів.

Статтею 91 Бюджетного кодексу України передбачено, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на:

1) місцеву пожежну охорону;

1-1) муніципальні формування з охорони громадського порядку;

2) органи місцевого самоврядування;

3) соціальний захист та соціальне забезпечення:

а) програми місцевого значення стосовно дітей, молоді, жінок, сім`ї;

б) місцеві програми соціального захисту окремих категорій населення;

в) програми соціального захисту малозабезпеченої категорії учнів професійно-технічних навчальних закладів;

г) центри обліку та заклади соціального захисту для бездомних осіб, центри соціальної адаптації осіб, звільнених з установ виконання покарань;

ґ) компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян;

д) компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують сторонньої допомоги;

е) надання ветеранським організаціям фінансової підтримки та кредитування;

5) місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів;

6) культурно-мистецькі програми місцевого значення;

7) програми підтримки кінематографії та засобів масової інформації;

8) місцеві програми з розвитку фізичної культури і спорту;

9) типове проектування, реставрацію та охорону пам`яток архітектури;

10) транспорт, дорожнє господарство:

а) регулювання цін (тарифів) на перевезення пасажирів у пасажирському транспорті за рішенням місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування відповідно до наданих повноважень;

б) експлуатацію дорожньої системи місцевого значення (у тому числі роботи, що проводяться спеціалізованими монтажно-експлуатаційними підрозділами);

в) будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання доріг місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах, а також капітальний та поточний ремонт вулиць і доріг населених пунктів та інших доріг, які є складовими автомобільних доріг державного значення (як співфінансування на договірних засадах);

11) заходи з організації рятування на водах;

12) обслуговування місцевого боргу;

13) програми природоохоронних заходів місцевого значення, заходи програм у сфері житлово-комунального господарства з будівництва та реконструкції водопровідних та каналізаційних очисних споруд, доочищення питної води, модернізації систем теплопостачання, заміни природного газу альтернативними видами палива, модернізації та ремонту ліфтового господарства, реконструкції та ремонту житлових будинків, оснащення житлового фонду будинковими засобами обліку енергоносіїв та споживання води, капітального ремонту, реконструкції, будівництва мереж зовнішнього освітлення вулиць, капітального ремонту гуртожитків, що передаються у власність територіальних громад, впровадження енергозберігаючих технологій;

14) управління комунальним майном;

15) регулювання земельних відносин;

16) заходи у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру в межах повноважень, встановлених законом;

17) заходи та роботи з мобілізаційної підготовки місцевого значення;

18) проведення місцевих виборів у випадках, передбачених законом, та республіканських Автономної Республіки Крим і місцевих референдумів;

19) членські внески до асоціацій органів місцевого самоврядування та їх добровільних об`єднань;

20) підвищення кваліфікації депутатів місцевих рад та посадових осіб місцевого самоврядування;

20-2) реалізацію програм допомоги і грантів міжнародних фінансових організацій та Європейського Союзу;

20-3) програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян;

21) інші програми, пов`язані з виконанням власних повноважень, затверджені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною місцевою радою згідно із законом.

При цьому, місцеві органи виконавчої влади, які володіють ситуацією на місцях та можуть оперативно впливати на її зміну, мають можливість самостійно визначити обсяг пільгових перевезень та відповідно до вказаної статті передбачити видатки, забезпечуючи контроль за ефективним і цільовим використанням коштів на цю мету.

Зазначена стаття містить зобов`язальний характер та не передбачає можливості включення таких видатків до бюджетів усіх рівнів.

Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначено Законом України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 року N 586-XIV (далі - Закон).

Статтею 5 Закону визначено, що склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій.

У межах бюджетних асигнувань, виділених на утримання відповідних місцевих державних адміністрацій, а також з урахуванням вимог статті 18 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" їх голови визначають структуру місцевих державних адміністрацій.

Типове положення про структурні підрозділи місцевої державної адміністрації та рекомендаційний перелік її структурних підрозділів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 частини першої статті 18 Закону передбачено, що місцева державна адміністрація, зокрема: складає і подає на затвердження ради проект відповідного бюджету та забезпечує його виконання; звітує перед відповідною радою про його виконання.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 23 Закону місцева державна адміністрація: реалізує державну політику в галузі соціального забезпечення та соціального захисту соціально незахищених громадян - пенсіонерів, інвалідів, одиноких непрацездатних, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб із їх числа, одиноких матерів, багатодітних сімей, інших громадян, які внаслідок недостатньої матеріальної забезпеченості потребують допомоги та соціальної підтримки з боку держави.

Згідно зі статтею 35 Закону місцеві державні адміністрації на відповідній території взаємодіють з сільськими, селищними і міськими радами, їх виконавчими органами та сільськими, селищними і міськими головами, сприяють у здійсненні ними власних повноважень місцевого самоврядування, зокрема у вирішенні питань економічного, соціального та культурного розвитку відповідних територій, зміцнення матеріальної та фінансової бази місцевого самоврядування, контролюють виконання наданих їм законом повноважень органів виконавчої влади, розглядають та враховують у своїй діяльності пропозиції депутатів, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб.

У разі розгляду місцевою державною адміністрацією питань, які зачіпають інтереси місцевого самоврядування, про це повідомляється заздалегідь відповідним органам місцевого самоврядування. Представники цих органів та посадові особи територіальних громад мають право брати участь у розгляді таких питань місцевою державною адміністрацією, висловлювати зауваження і пропозиції.

Голови місцевих державних адміністрацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів місцевої державної адміністрації або їх представники мають право бути присутніми на засіданнях органів місцевого самоврядування та бути вислуханими з питань, що стосуються їх компетенції.

Місцеві державні адміністрації не мають права втручатися у здійснення органами місцевого самоврядування власних повноважень.

Для здійснення спільних програм місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування можуть укладати договори, створювати спільні органи та організації.

Відповідно до пункту 1 Рекомендаційного переліку структурних підрозділів районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2012 року № 606, до складу районної державної адміністрації входить структурний підрозділ соціального захисту населення.

Відповідно до пункту 5 Типового положення про структурний підрозділ місцевої державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2012 року № 887 основним завданням структурного підрозділу є забезпечення реалізації державної політики у визначеній одній чи кількох галузях на відповідній території.

Пунктом 15 вказаного Типового положення передбачено, що структурні підрозділи, утворені як юридичні основи публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки.

Порядок розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян затверджено постановою Кабінету Міністрів України 16 грудня 2009 року № 1359.

Відповідно до пункту 9 Порядку, залізниця на підставі місячної станційної звітності складає облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовується з державного або місцевих бюджетів.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства соціальної політики України від 18 травня 2016 року № 7073/0/14-16/5 та Міністерства фінансівУкраїни від 10 червня 2016 року № 31-09010-16-10/16690 відповідно до Бюджетного кодексу України компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян віднесено до видатків, що здійснюються з бюджетів міст обласного значення, районних та міських бюджетів. Бюджетів об`єднаних територіальних громад, згідно із законом та перспективним планом формування територіальних громад. За рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на державні програми соціального захисту (статті 89, 102) та видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів (стаття 91). В умовах поглиблення децентралізації влади та розширення повноважень органів місцевого самоврядування, одним із ключових заходів наближення фінансування послуг до рівня де вони надаються. Місцеві органи виконавчої влади, які володіють ситуацією на місцях та можуть оперативно впливати на її зміну, мають можливість самостійно визначати обсяз пільгових компенсацій та відповідно до статті 91 Бюджетного кодексу України передбачати видатки, забезпечуючи при цьому контрль за ефективним та цільовим використанням коштів на зазначену мету. Такий підхід підвищує ефективність надання цього виду соціальної підтримки саме соціально вразливим категоріям населення.

Відповідно до частини шостої статті 10 Закону України «Про залізничний транспорт», джерелом коштів для будівництва і реконструкції (у тому числі електрофікації) залізничних ліній, вокзалів, пішохідних мостів і тунелів, пасажирських платформ та інших об`єктів залізничного траспорту, пов`язаних з обслуговуванням населення регіону, придбання електропоїздів та дизель-поїздів для приміського сполучення, визначено кошти залізниць.

Частиною п`ятою статті 7 цього Закону передбачено право Укрзалізниці у разі неприйняття органами місцевого самоврядування (протягом 6 місяців після звернення залізниці) рішень про компенсацію збитків залізниць з місцевих бюджетів або за рахунок підприємств, що обслуговуються цими дільницями, станціями та під`їзними коліями, прийняти рішення про закриття малодіяльних збиткових залізничних дільниць, станцій та залізничних під`їзних колій.

Відповідно до пункту 5 статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному проведенні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Відповідач 1 заперечуючи проти позову зазначив про те, що 15 лютого 2017 року за № 64 головою Андрушівської районної державної адміністрації було прийнято розпорядження «Про внесення змін до районної комплексної програми соціального захисту інвалідів, ветеранів війни, праці, пенсіонерів та незахищених верств населення Андрушівського району на 2017-2018 роки».

Рішенням чотирнадцятої сесії районної ради сьомого скликання від 10 березня 2017 року № 17 затверджено вищевказані зміни, проте кошторисні призначення на зазначені цілі залежить від рішення депутатів районної ради. Тільки при умові виділення коштів з районного бюджету, управління матиме можливість укласти договір на відшкодування за пільговий проїзд залізничним транспортом окремих категорій громадян.

Таким чином, загальний обсяг виплат з місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, не може перевищувати розміру затверджених субвенцій.

Разом з тим, в державному бюджеті у 2017 році не вистачало достатньої кількості коштів.

Районна державна адміністрація неодноразово зверталась до голови районної ради та фінансового управління районної державної адміністрації, однак фінансування необхідних обсягів витрат не відбувалося (а.с. - 78-79).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» не було передбачено субвенцій на надання пільг з послуг зв`язку, інших пільг та компенсацій за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Окрім того, між позивачем та відповідачем 2 не було укладено договорів про компенсаційні витрати за пільгові перевезення окремих категорій громадян залізничним транспортом за рахунок коштів місцевого бюджету, а тому підстави для відшкодування збитків залізниці відсутні (а.с. - 76-77).

З письмових заперечень відповідача 2 вбачається, що управління праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації неодноразово зверталось до голови районної державної адміністрації та голови районної ради щодо виділення коштів на відшкодування за пільгове перевезення окремих категорій громадян у 2017 році з місцевого бюджету (а.с. - 81-82, 87-88).

З метою відшкодування за пільгове перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян у 2017 році з місцевого бюджету управлінням були розроблені та затверджені (розпорядження голови райдержадміністрації № 24 від 15 лютого 2017 року, рішення чотирнадцятої сесії сьомого скликання районної ради № 17 від 10 березня 2017 року) зміни до «Районної комплексної програми соціального захисту інвалідів, ветеранів війни та праці, пенсіонерів та незахищених верст населення Андрушівського району на 2016-2018 роки».

В районній комплексній програмі у пункті 16 зазначено: забезпечити відшкодування ПАТ «Українська залізниця» регіональна філія «Південно-Західна залізниця» за надані послуги перевезення пільгових категорій громадян, які перебувають на обліку в ЄДАРП, відповідно до звіту форми « 2-пільга» та відповідно до чинного законодавства.

У відповіді на листи № НЗ-14/37 від 23 січня 2017 року, № ЦУЛ-13/281 від 16 березня 2017 року, № 0779/47/2-17 від 23 лютого 2017 року регіональній філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» було повідомлено, що звіти для відшкодування за перевезення пільгових категорій громадян мають подаватися згідно форми « 2-пільга».

Згідно з затвердженого головою районної державної адміністрації кошторису та плану асигнувань на 2017 рік УПСЗН Андрушівська РДА на відшкодування по перевезенню пільгових категорій громадян залізничним транспортом, виділено 50 тисяч гривень на виконання вищезазначеної районної програми на 2017 рік (орієнтовний обсяг фінансування 90 тисяч гривень).

Оскільки Коростенська регіональна філія «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» не надає звіт згідно форми « 2-пільга» кошти було перераховано виробничому підрозділу Козятинської дирекції залізничних перевезень, які надавали звіт згідно з пунктом 16 «Районної комплексної програми соціального захисту інвалідів, ветеранів війни та праці, пенсіонерів та незахищених верств населення Андрушівського району на 2016-2018 роки» (а.с. - 81-82).

Разом з тим, матеріали справи жодних підтверджень того, що відповідач 2 звертався до голови районної державної адміністрації та голови районної ради щодо виділення коштів на відшкодування за пільгове перевезення окремих категорій громадян у 2017 році з місцевого бюджету не містять.

Окрім того, матеріали справи також не містять жодних підтверджень того, що відповідачем 2 надавались позивачу роз`яснення щодо необхідності подання звітів для відшкодування за перевезення пільгових категорій громадян згідно форми «2-пільга».

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідачів щодо передбачення у місцевому бюджеті суми компенсації за пільгові перевезення на 2017 рік.

З метою виконання вимог законодавства України сторонами мав бути укладений договір про порядок відшкодування витрат від перевезень окремих категорій громадян, що мають відповідні пільги, залізничним транспортом у приміському сполученні за рахунок коштів місцевого бюджету,так як це здійснювалось у попередні роки.

Однак, на пропозицію позивача щодо укладення договору (а.с. - 51-54, 56-59) відповідач 2 відмовився від його укладення, посилаючись на відсутність відповідних видатків у вигляді субвенцій у Державному бюджеті на 2017 рік (а.с. - 55).

Зважаючи на неможливість в односторонньому порядку відмовитись від виконання державної програми соціального захисту населення, позивач протягом 2017 року здійснив всі дії щодо виконання державної програми з надання послуг по перевезенню пільгових категорій громадян та обліку цих пасажирів.

Так, з 01 січня по 31 грудня 2017 року включно, залізницею надано послуги по перевезенню пільгових категорій громадян на суму 20 511,65 гривень (а.с. - 14).

Окрім того, позивачем щомісячно готувалась облікова форма про неоодтримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовується з державного та місцевих бюджетів (а.с. - 15-17, 19-21, 23-25, 27-29, 32, 34, 36, 38, 40, 42, 44, 46) а також рахунки № 01/17 від 03 лютого 2017 року, № 02/17 від 03 березня 2017 року, № 03/17 від 03 квітня 2017 року, № 04/17 від 05 травня 2017 року, № 05/17 від 06 червня 2017 року, № 06/17 від 04 липня 2017 року, № 07/17 від 04 серпня 2017 року, № 08/17 від 06 вересня 2017 року, № 09/17 від 06 жовтня 2017 року, № 10/17 від 06 листопада 2017 року, № 11/17 від 06 грудня 2017 року, № 12/17 від 06 січня 2018 року, на відшкодування неоотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом окремих катеогій громадян (а.с. - 18, 22, 26, 30, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43, 45).

Обставини направлення облікових форм та рахунків на адресу відповідача 2 підтверджується копіями фіскальних чеків, долученими до матеріалів справи (а.с. - 47-49).

З наведеного вбачається, що обставини надання послуг позивачем та нараховані суми коштів за надані послуги відповідачами не заперечуються.

Однак неможливість відшкодування коштів обгрунтовується відсутністю передбачених видатків в рішенні про місцевий бюджет на 2017 рік та незабезпеченням коштами захищених статтей бюджету.

У постанові Верховного суду України від 13 жовтня 2009 року у справі № 21-348во09 зазначено про те, що мета укладання договорів про розрахунки за надані послуги електрозв`язку, позбавлені ознак що притаманні меті цивільно-правової угоди, тобто не має на меті набуття майнового блага, а сторони не можуть бути вільні у визначенні умов договору. При цьому, відсутність бюджетних асигнувань не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов`язання, взятого на себе державою в особі органу виконавчої влади.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 червня 2010 року № 781/11/13-10 зазначено, що суди, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення коштів, дійшли помилкового висновку, що відсутність бюджетного асигнування є підставою для звільнення від виконання грошового зобов`язання, взятого на себе державою в особі органу виконавчої влади, в даному випадку в особі відповідачів.

Таким чином, ненадходження субвенції з державного бюджету не може порушувати право позивача на отримання компенсаційних виплат за надані послуги щодо перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян в повному розмірі та вказані обставини не можуть бути підставою для звільнення від виконання зобов`язань.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у справах «Кечко проти України», «Ромашов проти України», «Шевченко проти України» зауважив, що реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними. Виходячи із наведеного висновку, Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Судом встановлено, що органом місцевого самоврядування, всупереч вимогам чинного законодавства, не проводилась робота щодо відшкодування збитків від перевезення пільгових категорій громадян.

Відповідачми не забезпечено виконання державної програми соціального захисту населення та не перераховано із місцевого бюджету на користь позивача понесених ним витрат.

Таким чином, відповідачами не виконано вимоги чинного законодавства, чим допущено протиправну бездіяльність.

Встановлені судом обставини є підставами для задоволення позовних вимог. Відповідачем не було доведено протиправність заявлених позовних вимог із наданням підтверджуючих документів. Натомість позивачем доведено правовірність та обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд не може витребувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову, що є підставою для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Долученим до матеріалів справи платіжним дорученням від 27 червня 2018 року № 6 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 3 524,00 гривень, які підлягають відшкодуванню на його користь.

Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Тверська, 5, код ЄДРПОУ: 40075815) в особі Регіональної філії «Південно-західна залізниця» (01601, місто Київ, вулиця Лисенка, 6, код ЄДРПОУ: 40081221) до Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області (13400, Житомирська область, місто Анрушівка, площа Т.Г. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ: 04053588) та Управління праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області (13400, Житомирська область, місто Анрушівка, вулиця Зозулінського, 5, код ЄДРПОУ: 03192784) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Визнати протиправною бездіяльність:

- Андрушівської районної державної адміністрації в частині не передбачення коштів на компенсаційні виплати за надання пільг в наданні послуг електрозв`язку окремим категоріям громадян при розробці бюджету міста на 2017 рік;

- Управління праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації в частині невиконання вимог пункту 6 «Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256, а саме не реєстрації за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року додаткових зобов`язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремим категоріям громадян зі станцій та зупиночним пунктам, що розташовані у межах Андрушівського району за цей же період та не надсилань інформації про додаткові зобов`язання щомісячно до 18 числа фінансовому органу Андрушівської районної державної адміністрації.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» 20 511 гривень 65 копійок - шкоди, заподіяної протиправними діями та бездіяльністю відповідачів, у сумі витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року

Присудити користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Тверська, 5, код ЄДРПОУ: 40075815) в особі Регіональної філії «Південно-західна залізниця» (01601, місто Київ, вулиця Лисенка, 6, код ЄДРПОУ: 40081221) за рахунок бюджетних асигнувань Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області (13400, Житомирська область, місто Анрушівка, площа Т.Г. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ: 04053588) та Управління праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області (13400, Житомирська область, місто Анрушівка, вулиця Зозулінського, 5, код ЄДРПОУ: 03192784) сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3 254 (три тисячі, п`ятсот двадцять чотири гривень, 00 копійок в рівних частинах з кожного відповідача, тобто по 1 762,00 (одній тисячі сімсот шістдесят дві) гривень.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда