Рішення № 82706112, 27.06.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2019 р. № 400/645/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув у спрощеному провадженні в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Миколаївської митниця ДФС, вул.Московська, 57-А, м.Миколаїв,54017

про:визнання протиправними та скасування картки відмови від № UA504170/2019/00155, рішення від 14.02.2019 № UA504000/2019/000133/2, визнання протиправними дій, стягнення надмірно сплаченої суми в розмірі 8500,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі: Позивач) звернувся з позовом до Миколаївської митниці ДФС (далі Відповідач), згідно якого просив: визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Миколаївської Митниці Державної фіскальної служби №UА504170/2019/00155; визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Миколаївської митниці Державної фіскальної служби №UА504000/2019/000133/2 від 14.02.2019 року; визнати противоправними дії Миколаївської митниці Державної фіскальної служби щодо необхідності сплати 8500 грн. та стягнути на користь - ОСОБА_1 надмірно сплачену суму в розмірі 8500 грн.; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці Державної фіскальної служби сплачений судовий збір в 768 (Сімсот шістдесят вісім гривень) 40 коп; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_1 за надання правової допомоги у сумі 6915,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтував тим, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації №UA504170/2019/002266 від 12.02.2019 року та доданих до неї документів, в тому числі договору купівлі-продажу 10.12.2018 року, відмовив у митному оформленні, випуску) товарів та у відповідності до оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA504170/2019/00155. Відповідачем здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та прийнято протиправне рішення про коригування митної вартості товарів №UA504000/2019/000133/2 від 14.02.2019 року, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів у розмірі 4850 EUR. Підставою зазначено те, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, транспортні витрати, зазначені особисто одержувачем товару про транспортні витрати, не підтверджені одним документом (квитанціями, накладними тощо). Однак, Позивачем надано всі необхідні документи, що підтверджують вартість ввезеного позивачем автомобіля. Норми ст. 54-55 МК України були дотримані, однак Відповідач необґрунтовано виніс протиправне рішення. Позивач, не маючи іншого виходу, змушений був сплатити 8500 гривень за прострочення режиму тимчасового ввозу.

Відповідачем надано відзив на позов, згідно якого: подані Позивачем до митної декларації документи: 2800 тех.пасп. Н718500 від 24.04.2018; договір купівлі-продажу № б/н від 10.12.2018; висновок №15/4841/1220 від 12.02.2019; довідка №16225655 від 05.12.2018; довідка ТОВ «Центр Авто» №16225655 від 28.01.2019; довідка № б/н від 07.02.2002 (ідентифікаційний код); копія паспорта ЕО 786001 від 15.12.1999, не містили всіх даних що підтверджують числові значення складових митної вартості, Декларантом направлена заява № б/н від 12.02.2019 щодо комплектації оцінюваного транспортного засобу та заява № б/н від 13.02.2019 щодо ненадання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, тому митна вартість не могла бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 Митного кодексу України, тому Митницею відповідно до статті 64 МКУ визначено митну вартість із застосуванням резервного методу на підставі інформації, зазначеної у довіднику «SuperSchwacke», компанії Eurotax. Позивачем під час митного оформлення автомобіля була подана митна декларація №UA504170/2019/00155 від 12.02.2019 в якій позивач самостійно включено у митну вартість товару суму 8500 грн., тому не має підстав для повернення позивачу суми у розмірі 8500 грн. які самостійно включені ним у митну вартість.

З врахуванням положень частин 1, 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) справа вирішується на підставі наявних у ній доказів у письмовому провадженні. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

10.12.2018 року між ТОВ «ДІЛОРЕТА» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу AUDI А6 limousine 2.4., VIN - НОМЕР_1 .

Уповноваженою особою від Декларанта (брокером) ОСОБА_3 подано до Миколаївської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA504170/2019/002266 від 12.02.2019, якою було задекларовано для митного оформлення товар «автомобіль легковий для перевезення людей, що був у використанні, оснащений бензиновим двигуном. Додатково оснащений газовим обладнанням. Марка - AUDI. Модель - AUDI А6 limousine 2.4. VIN - НОМЕР_1 , тип двигуна - бензиновий (конвертований для роботи на газі). Робочий об`єм циліндрів двигуна- 2393см3. Загальна кількість місць для сидіння– 5 (включаючи водія). Колісна формула - 4x2.Календарний рік виготовлення - 2004.Модельний рік виготовлення - 2005. Призначення - для перевезення людей по дорогах загального користування. Торгівельна марка: AUDI. Виробник: AUDI AG.» Митна вартість була визначена за методом визначення за ціною договору відповідно до ст.58 МК України.

До декларації приєднано скан копії документів, а саме тех.паспорту Н718500 від 24.04.2018, договору купівлі-продажу № б/н від 10.12.2018, висновку №15/4841/1220 від 12.02.2019, довідки №16225655 від 05.12.2018, довідки ТОВ «Центр Авто» №16225655 від 28.01.2019; довідки № б/н від 07.02.2002 (ідентифікаційний код); копії паспорту ЕО 786001 від 15.12.1999.

При виконанні митних формальностей за МД №UА504170/2019/002266 від 12.02.2019 спрацювала форма контролю системи управління ризиками. За результатами оцінки ризику модулем АСАУР (автоматизована система аналізу та управління ризиками) згенеровано такі обов`язкові митні процедури: за кодом 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів» та за кодом 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів».

Відповідно до «Системи оцінки транспортних засобів SchwackeNET» сформована цінова інформація 10118883 - 4850 євро.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості посадовою особою митного органу направлено декларантом електронне повідомлення: «Відповідно до ч.8 ПКМУ від 12 грудня 2018 р. № 1077 «Про затвердження Тимчасового порядку виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України та внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388 і від 4 червня 2007 р. № 795» для підтвердження заявленої фактурної вартості необхідно надати наступні документи: рахунок-фактура (інвойс); банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного транспортного засобу; інші платіжні документи, що підтверджують вартість оцінюваного транспортного засобу та містять реквізити, необхідні для ідентифікації такого транспортного засобу; договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку транспортного засобу; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) продавця транспортного засобу; копія митної декларації країни експорту; висновки про якісні та вартісні характеристики транспортного засобу, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, про вартість транспортного засобу; довідкова інформація щодо вартості у країні експорту транспортних засобів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним транспортним засобам, з вирахуванням із такої вартості сум податків, що підлягають поверненню у країні експорту у зв`язку з вивезенням (експортом) таких транспортних засобів.»

Декларантом направлена заява № б/н від 12.02.2019 щодо комплектації оцінюваного транспортного засобу та заява № б/н від 13.02.2019 щодо ненадання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

14.02.2019 винесено Рішення про коригування митної вартості № UА504170/2018/000133/2 та оформлено картку відмови №UА504170/2018/00155.

Згідно даного рішення про коригування, метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються не застосовується у зв`язку тим, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, транспортні витрати, зазначені особисто одержувачем товару про транспортні витрати, не підтверджені одним документом (квитанціями, накладними тощо). Відсутні документи у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначено згідно з положеннями статей 58 і 59 МК України, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними товарами, які продано на експорт в Україну і час підтверджено документально, надані документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. У зв`язку з відсутністю цінової інформації щодо вартості ідентичних товарів метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосовується. У в`язку з відсутністю цінової інформації щодо вартості подібних товарів метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних товарів не застосовується. Методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не застосовується. Митна вартість ґрунтується на раніше визначених митними органами вартостях, основою для її визначення є митна вартість оцінюваних товарів яка визначається з використанням способів, які не суперечать законам і є сумісними з відповідними принципами положенням з Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT), відомості з довідника «SuperSchwacke», на рівні 4850 евро/шт.)

Внаслідок чого була оформлена нова митна декларація №UA5O417O/2019/O02794 від 19.02.2019 року із додатковим нарахуванням митних платежів, виходячи з митної вартості товару в розмірі 4850 EUR, що склало 32 340 грн.

Як вбачається з матеріалів справи під час визначення митної вартості товару, Відповідачем застосований резервний метод, передбачений ст.64 Митного кодексу України, на підставі раніше визнаних (визначених) митними органами декларацій. Митницею відповідно до статті 64 МКУ визначено митну вартість із застосуванням резервного методу на підставі інформації, зазначеної у довіднику «SuperSchwacke», компанії Eurotax. Відповідно до інформації довідника «SchwackeNet» вартість авто в країні експорту з урахуванням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального та фактичного пробігу оцінюваного транспортного засобу 245385 км, зазначеного у акті про проведення огляду (переогляду) товарів транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 12.02.2019 МД №UA504170/2019002266.

Суд вважає, що дії Відповідача не відповідали нормам діючого законодавства з огляду на таке.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ст.58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч.2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Таким чином, відповідно до вимог митного законодавства, позивач має право на визначення митної вартості автомобіля за ціною договору. Відповідач вправі відмовити у визначенні митної вартості за ціною договору лише у разі виявлення підстав, передбачених ч.2 ст.58 МК України: 1) відомості не підтверджені документально 2) або не визначені кількісно і достовірні 3) та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У відповідності до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У цьому випадку відповідач в якості підстав для неможливості застосування методу за ціною договору, послався на те, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, декларантом не надано в повному обсязі витребувані додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до ч.2 ст.58 МК України відсутність складових митної вартості, можуть бути лише тоді підставою для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості, коли їх обов`язковість прямо передбачена.

На думку суду, оскільки у цьому випадку йде мова не про купівлю нового товару або товару комерційного призначення, необхідно враховувати побутовий характер правочину. Позивачем придбано автомобіль на вторинному ринку, який має індивідуальні недоліки та особливості, значний пробіг 245385 км.

Легковий автомобіль на вторинному ринку настільки річ з визначеними індивідуальними ознаками, що порівняння їх цін з іншими автомобілями, з тими самим характеристиками виробника, повинно враховувати зазнані ними зміни під час використання первинними власниками.

Порівняння відповідачем на підставі довіднику «SuperSchwacke», компанії Eurotaxраніше, не здатна врахувати ці особливості товару.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у відповідач не довів правомірність прийнятого ним рішення, у нього були відсутні підстави, передбачені ч.2 ст.58 МК України, для відмови у визначенні митної вартості за ціною договору та застосування резервного методу, тому належить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UА504170/2018/000133/2 від 14.02.2019 картку відмови №UА504170/2018/00155.

Щодо позовної вимоги про повернення добровільного внеску в розмірі 8500 грн., суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем самостійно внесено до митної декларації суму що включена до митної вартості товару 8500 грн.

Згідно п.1 ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно у тому числі шляхом консультації з органом доходів і зборів.

А тому, не має підстав для повернення позивачу суми у розмірі 8500 грн. які самостійно включені ним у митну вартість.

Крім того, Відповідно до ст. 103, ст. 105, ч. 1, 4 ст. 380 Митного кодексу України, тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Згідно ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами- нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.

Відповідно до ч. 1 статті 318, ч. 1 статті 321, статті 325 Митного кодексу України, всі товари та транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України перебувають під митним контролем з моменту перетинання митного кордону України і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. Користування та розпорядження товарами, транспортними засобами комерційного призначення, які перебувають під митним контролем, забороняються, крім випадків, передбачених Митним кодексом України та іншими законами України.

Стаття 485 Митного кодексу України передбачає адміністративну відповідальність за протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Таким чином, у разі встановлення факту користування транспортним засобом, митне оформлення якого незавершене, іншою особою, яка не здійснювала митні формальності, є підстави для розгляду питання щодо складання протоколу про порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України.

З огляду на норми статей 458, 459, 485 Митного кодексу України, особою, яка підлягає відповідальності за статтею 485 МК України є особа, яка використовувала товари стосовно яких надані пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 109 МК України, передача права на тимчасове ввезення товару здійснюється за заявою особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення, яка розглядається митним органом на предмет відповідності вимогам Митного кодексу України. Відповідної заяви до митного органу не надходило.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 276 Митного кодексу України платником мита є особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з МК України, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу).

Відповідно до положень пункту 9-3 Розділу XXI Прикінцевих та Перехідних Положень Митного Кодексу України Установлено, що протягом 180 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України" митне оформлення транспортного засобу, що класифікується за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД та щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, здійснюється за умови сплати належних митних платежів та добровільної сплати до державного бюджету фізичною особою, яка є власником такого транспортного засобу або уповноважена розпоряджатися ним та декларує такий транспортний засіб для вільного обігу на митній території України, коштів у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Здійснення митного оформлення транспортного засобу з дотриманням умов, визначених абзацом першим цього пункту, звільняє осіб, відповідальних за дотримання строків та умов (вимог) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 цього Кодексу, за порушення митних правил стосовно транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту. Оскільки митний режим тимчасового ввезення був порушений шляхом передачі вказаного у позові транспортного засобу іншій особі без відповідного дозволу митного органу, як передбачено ч. 1 ст. 109 МК України, позивачем був сплачений добровільний внесок у розмірі 8500 грн. і він був звільнений від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 цього Кодексу.

Таким чином, в даному випадку, позовні вимоги про визнання протиправними дій та стягнення 8500 грн. не обґрунтовані, тому не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача щодо компенсації витрат на правову допомогу суд зазначає таке.

Як вбачається з додатків до позовної заяви та матеріалів справи, Позивачем не надано доказів витрат на правову допомогу. Позивач не навів будь яких доказів щодо користування ним взагалі правовою допомогою.

Так, в постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року №826/1216/16 зазначено наступне «…склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.»

За такого в задоволенні вимог про відшкодування витрат на правову допомогу належить відмовити.

З огляду на викладене позов належить задовольнити частково.

Судові витрати розподілити відповідно до вимог ст. 139 КАС України, 768,40 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_2 ) до Миколаївської митниця ДФС (вул.Московська, 57-А, м.Миколаїв, 54017 КОД 39536431) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Миколаївської Митниці Державної фіскальної служби №UА504170/2019/00155.

3. Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Миколаївської митниці Державної фіскальної служби №UА504000/2019/000133/2 від 14.02.2019 року.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці ДФС (вул.Московська, 57-А, м.Миколаїв,54017 КОД 39536431) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) судові витрати в розмірі 768,40 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду – 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження – 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя О.М. Мельник