Постанова № 8270520, 22.02.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2010                                                                                           № 6/716

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Корсака В.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача: представник – Давиденко О.В. – за довіреністю,

від відповідача: представник – Громніцький Ю.П. – за довіреністю,

від Міністерства палива та енергетики України (третьої особи): представник – Кошарський О.В. – за довіреністю,

від Національної комісії регулювання електроенергетики України (третьої особи): представник – Бондарчук Г.С. – за довіреністю,

від Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Вінницягаз”: представник – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз"

на рішення Господарського суду м.Києва від 27.11.2009

у справі № 6/716 ( .....)

за позовом                               Дочірнього підприємства "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України"

до                                                   Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

третя особа позивача           Міністерство палива та енергетики України           Національна комісія регулювання електроенергетики України

третя особа відповідача           Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз"

про                                                   визнання права користування майном

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2009 року Дочірнє підприємство „Нафтогазмережі” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (надалі – ДП „Нафтогазмережі” НАК „Нафтогаз України”) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (надалі - НАК „Нафтогаз України”) про визнання права користування державним майном газорозподільних мереж (розподільні газопроводи, споруди на них, транспортні засоби спеціального призначення, а також необхідну проектно-кошторисну та виконавчо-технічну документацію), перелік якого за результатами інвентаризації станом на 31.12.2008 р., затверджений наказом Міністерства палива та енергетики № 438 від 04.09.2009 р.

Одночасно з поданням позову, позивач звернувся з клопотанням про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом:

- заборони НАК “Нафтогаз України” вчиняти будь-які дії, що перешкоджають передачі з позабалансового рахунку відповідача на баланс позивача майна державних газорозподільних мереж (розподільні газопроводи, споруди на них, транспортні засоби спеціального призначення, а також перешкоджають передачі необхідної проектно-кошторисної та виконавчо-технічної документації), перелік якого затверджений за результатами інвентаризації станом на 31.12.2008 р. наказом Мінпаливенерго № 438 від 04.09.2009 р., а ДП “Нафтогазмережі” прийняти зазначене майно відповідно до вимог чинного законодавства;

- заборони Відкритому акціонерному товариству “Вінницягаз” (надалі – ВАТ „Вінницягаз”) (21000, м. Вінниця, пров. Щорса, 24 код 03338649) вчиняти будь-які дії, які приведуть до обмеження права ДП “Нафтогазмережі” на користування державним майном, в тому числі:

- відмовляти в передачі газорозподільних мереж (розподільних газопроводів, споруд на них, транспортних засобів спеціального призначення, а також необхідної проектно-кошторисної та виконавчо-технічної документації тощо);

- чинити перешкоди в доступі до газорозподільних мереж (розподільних газопроводів, споруди на них, транспортних засобів спеціального призначення, а також необхідної проектно-кошторисна та виконавчо-технічної документації тощо);

- заборони Національній комісії регулювання електроенергетики України вчиняти будь-які дії, які перешкоджатимуть ДП “Нафогазмережі” в реалізації права користування майном та провадження господарської діяльності з постачання та розподілу природного газу.

В обґрунтування підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, позивач послався на те, що на момент звернення з позовом, майно, право користування яким є предметом позову, знаходиться на балансі та у користуванні ВАТ „Вінницягаз.” Позивач, зокрема, стверджує, що в разі відмови НАК “Нафтогаз України” підписати акт приймання-передачі та передати на баланс ДП “Нафтогаз мережі” майно державних газорозподільних мереж (розподільні газопроводи, споруди на них, транспортні засоби спеціального призначення, в тому числі необхідну проектно-кошторисну та виконавчо-технічну документацію), позивач не зможе використовувати зазначене майно та в подальношо – виконати рішення суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.11.2009 р. у даній справі вжито заходів забезпечення позову шляхом: заборони НАК “Нафтогаз України” вчиняти будь-які дії, що перешкоджають передачі з позабалансового рахунку НАК “Нафтогаз України” на баланс ДП “Нафтогазмережі” НАК “Нафтогаз України” майна державних газорозподільних мереж (розподільні газопроводи, споруди на них, транспортні засоби спеціального призначення, необхідної проектно-кошторисної та виконавчо-технічної документації), перелік якого затверджений за результатами інвентаризації станом на 31.12.08 наказом Мінпаливенерго № 438 від 04.09.2009 р., в тому числі відмовляти в підписанні акту приймання-передачі, а ДП “Нафтогазмережі” НАК “Нафтогаз України” відмовляти у прийняті зазначеного майна та підписання акту приймання-передачі; заборони ВАТ “Вінницягаз”(21000, вчиняти будь-які дії, які приведуть до обмеження права ДП “Нафтогазмережі” на користування державним майном газорозподільних мереж (розподільних газопроводів, споруди на них, транспортних засобів спеціального призначення, а також необхідної проектно-кошторисна та виконавчо-технічної документації), в тому числі: відмовляти в передачі на баланс НАК “Нафтогаз України” та підписанні акту приймання-передачі газорозподільних мережі (розподільні газопроводи, споруди на них, транспортні засоби спеціального призначення.); чинити перешкоди в доступі до газорозподільних мереж (розподільних газопроводів, споруди на них, транспортних засобів спеціального призначення, а також необхідної проектно-кошторисна та виконавчо-технічної документації) тощо.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду, ВАТ „Вінницягаз” (третя особа) звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, місцевим господарським судом.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, зокрема, посилається на те, що внаслідок зміни обставин відпала потреба у забороні вчинення дій, визначених в оскаржуваній ухвалі, які можуть привести до обмеження прав позивача в зв’язку з виконанням наказів Мінпаливенерго № 438 від 04.09.09 та № 439 від 04.09.09, з огляду на те, що зазначені накази є предметом розгляду інших судових справ, а дія одного з них, яким визначена передача газових мереж, призупинена ухвалою адміністративного суду.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 27.11.2009 р. - без змін.

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 27.11.2009 р. - без змін.

Міністерством палива та енергетики України та Національною комісією регулювання електроенергетики України не надано відзивів на апеляційну скаргу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо задоволення заяви про забезпечення позову, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання постанови КМУ №775 від 10.06.09 Мінпаливенерго прийнято наказ №439 від 04.09.09, яким ВАТ “Вінницягаз” зобов’язано до 30.11.09 передати з балансу, а НАК “Нафтогаз України” прийняти на позабалансовий рахунок державне майно державних газорозподільних мереж (розподільні газопроводи, споруди на них, транспортні засоби спеціального призначення, а також необхідну проектно-кошторисну та виконавчо-технічну документацію) з метою його подальшої передачі на баланс ДП “Нафтогазмережі” НАК “НАфтогаз України” відповідно до чинного законодавства та відомостей, складених за результатами проведеної та затвердженої наказом Мінпаливенерго від 04.09.2009 №438 інвентаризації державного майна станом на 31.12.08.; ВАТ “Вінницягаз”та НАК “НАфтогаз України” оформити передачу державного майна відповідними актами приймання-передачі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову, позивач послався на те, що на момент звернення з позовом, майно, право користування яким є предметом позову, знаходиться на балансі та у користуванні ВАТ „Вінницягаз.”

Позивач також стверджує, що в разі відмови НАК “Нафтогаз України” підписати акт приймання-передачі та передати на баланс ДП “Нафтогаз мережі” майно державних газорозподільних мереж (розподільні газопроводи, споруди на них, транспортні засоби спеціального призначення, в тому числі необхідну проектно-кошторисну та виконавчо-технічну документацію), позивач не зможе використовувати зазначене майно та в подальшому – виконати рішення суду.

Зазначені вище доводи позивача, судова колегія вважає необґрунтованими та безпідставними, а заява про забезпечення позову такою, що задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 67 Господарського процесуального кодексу України суд вправі забезпечити позов також забороною іншим особам вчинять дії, що стосуються предмета спору.

Таким чином, із змісту вищенаведеної статті вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.

Відповідний висновок міститься в роз’ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 р. №02-5/611 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” в пункті 3 якого зазначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У вирішені питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступного: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу) про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вибір способу забезпечення позову залежить від суті позовної вимоги та повинен бути співрозмірним, а заборона на вчинення дій може стосуватися лише предмета позову.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду справи є визнання права користування майном. В той же час, оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду вжито заходів до забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії, що перешкоджають передачі з позабалансового рахунку відповідача на баланс позивача майна, в тому числі відмовляти в підписанні акту приймання-передачі, а відповідачеві відмовляти у прийняті зазначеного майна та підписання акту приймання-передачі, що свідчить про те, що суд першої інстанції при задоволенні заяви про забезпечення позову, вийшов за межі позовних вимог.

Крім того, ухвалою про забезпечення позову Відкритому акціонерному товариству “Вінницягаз” (третя особа), яке не є відповідачем по справі, заборонено відмовляти в передачі на баланс НАК “Нафтогаз України” та підписанні акту приймання-передачі газорозподільних мереж, тобто фактично зобов’язано вчинити певні дії - передати на баланс та підписати акт приймання-передачі газорозподільних мереж, що також виходить за межі інституту забезпечення позову.

Судова колегія також зазначає, що місцевий господарський суд, забезпечив позов таким чином, що фактично вирішив спір по суті. Спосіб забезпечення позову співпадає із задоволенням позовних вимог, хоча справа по суті ще не розглянута та відповідне рішення не прийняте.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що невжиття заходів до забезпечення позову саме в спосіб, що визначений заявником, утруднить виконання або не виконання рішення господарського суду в даній справі.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що відсутня ймовірність утруднення виконання або фактичного невиконання рішення в разі задоволення позову; заява про забезпечення позову, у зазначений спосіб, не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, а отже, задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищенаведене, колегія вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду м. Києва № 6/716 про забезпечення позову - скасуванню.

Позивачем та відповідачем не спростовані належними та допустимими доказами відповідно до положень ст.ст.33,34 ГПК України зазначені вище обставини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103- 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Вінницягаз” задовольнити.

2. Ухвалу про забезпечення позову Господарського суду м. Києва від 27.11.2009 р. у справі № 6/716 скасувати. Заяву про забезпечення позову відхилити.

3. Матеріали справи № 6/716 повернути до Господарського суду м. Києва для подальшого розгляду по суті.

Постанова може бути оскаржена протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді