Постанова № 8270513, 02.03.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2010                                                                                           № 8/206

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Вербицької О.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Авраменко О.М. (дов. Б\н від 09.06.2010 р.);

від відповідача -Моторний В.А. (дов. 1-317 від 12.06.2009 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой"

на рішення Господарського суду м.Києва від 12.06.2009

у справі № 8/206 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Охоронна компанія "Фортеця"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Солстрой"

про                                                   стягнення 84363,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.06.2009 року у справі № 8\206 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Охоронна компанія “Фортеця” (далі – позивач, ТОВ “Охоронна компанія “Фортеця”) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Солстрой” (далі – відповідач, ТОВ “Солстрой”) про стягнення 84 363,05 грн. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 54 632,26 грн. основного боргу, 4 414, 36 грн. пені, 725, 64 грн. трьох відсотків річних, 597,72 грн. державного мита, 83,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ “Солстрой” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при прийнятті спірного рішення судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2009 року апеляційну скаргу ТОВ “Солстрой” було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14 год. 00 хв. 15.09.2009 року.

28.08.2009 року через відділ документального забезпечення КАГС від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ “Солстрой”, в якому ТОВ “Охоронна компанія “Фортеця” просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

15.09.2009 року в судове засідання в апеляційній інстанції з’явились представники сторін. Ухвалою суду було задоволено клопотання представника відповідача щодо призначення по справі судово-бухгалтерської експертизи. Провадження у справі № 8\206 було зупинено .

Ухвалою від 05.02.2010 року провадження по справі було поновлено , оскільки Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повернув без виконання вищевказану ухвалу суду через несплату відповідачем вартості експертизи. Справу призначено до розгляду на 10 год. 30 хв. 02.03.2010 року.

02.03.2010 року у судовому засіданні представник позивача звернулась до суду письмовим клопотанням щодо залучення до розгляду в справі фізичної особи – з підприємця Петрика Володимира Федоровича.

Дослідивши заявлене клопотання та матеріали до нього, вислухавши представника відповідача. Колегія суду вважає за можливе залучити до розгляду справи у якості третьої особи фізичну особу – підприємця Петрика Володимира Федоровича. В той же час, клопотання в частині перерахування коштів, стягнених з ТОВ “Солстрой” в примусовому порядку на користь фізичної особи – підприємця Петрика В.Ф.” задоволенню не підлягає, оскільки зазначена вимога не ґрунтується на вимогах діючого законодавства.

В судовому засіданні представник ТОВ “Солстрой”” усно підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити: скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю; представник ТОВ “Охоронна компанія “Фортеця” усно просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а спірне рішення – без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.01.2008р. між ТОВ “Солстрой” (замовник) та ТОВ “Охоронна компанія “Фортеця” (охорона) був укладений договір № 12/Ф8/01 про надання охоронних послуг (договір), відповідно до п.1.1 якого замовник передав, а ТОВ „охорона компанія „Фортеця” компанія прийняла під охорону об’єкт: “Будівництво житлового будинку за адресою: м. Київ, проспект Григоренка, 9-А”(надалі –об’єкт), а замовник в сою чергу зобов’язався вчасно здійснювати оплату послуг охорони на умовах і в порядку, передбачених даним договором.

Згідно з п.7.1 договору замовник сплачує щомісячну плату вартості охоронних послуг у розмірі 5800,00 грн. за один пост (з урахуванням ПДВ).

Вартість робіт по даному договору становить 17400,0 грн. (з врахуванням ПДВ) щомісяця (п.7.1.2 договору).

Факт надання замовнику охоронних послуг підтверджується актом виконаних робіт, який складається щомісячно та затверджується представниками замовника і охорони, що підписали даний договір (п.7.5 договору).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, сторонами по договору були складені, підписані та скріплені печатками сторін акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000001 від 31.01.2008р., № ОУ-0000003 від 29.02.2008р., № ОУ-0000012 від 31.03.2008р., №ОУ-0000019 від 30.04.2008р., № ОУ-0000026 від 31.05.2008р., № ОУ-0000034 від 30.06.2008р., № ОУ-0000045 від 31.07.2008р., № ОУ-0000064 від 30.09.2008р., які свідчать про надання позивачем послуг з охорони та прийняття їх відповідачем .

Крім того, в матеріалах справи наявні акти здачі-приймання робіт надіслані ТОВ “Солстрой” в установленому порядку та залишені ним без підпису та мотивованої відмови від їх підписання, а саме: № ОУ-0000055 від 31.08.2008р., № ОУ-0000075 від 31.10.2008р., № ОУ-0000091 від 30.11.2008р.

Умовами договору, а саме п. 7.2. сторони погодили, що оплата послуг охорони за даним договором здійснюється шляхом безготівкового банківського перерахування відповідних сум з банківського рахунку замовника на банківський рахунок охорони згідно цього договору без щомісячного виставлення рахунку охороною на підставі затвердженого акту виконаних робіт, який надається охороною не пізніше останнього для звітного місяця і затверджується замовником протягом 5 днів. Якщо замовник не затверджує акт, то в той же термін надає мотивовану відмову.

Як свідчать матеріали справи, сторонами 11.12.2008 р. був підписаний акт про зняття цілодобових постів охорони згідно договору, яким сторони погодили, що спірний договір буде вважатися розірваним після остаточного розрахунку замовником перед виконавцем.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані матеріали справи, колегія суду приходить до висновку, що ТОВ “Охоронна компанія “Фортеця” було виконано умови договору, та надано відповідачеві послуги щодо охорони об’єкту за період з січня 2008 року по 10.12.2008 року.

Відповідно до умов договору, вартість наданих послуг становить 17 400 грн. щомісяця. Отже, з урахуванням того, що дія договору була припинена достроково, за згодою сторін, то загальна вартість наданих послуг позивачем відповідачу складає 197 013 грн.(208 800 грн. загальної вартості – 11 707 грн. не наданих послуг за грудень).

Як вбачається з матеріалів справи а саме : довідки про перерахування коштів ТОВ “Солстрой” на користь позивача; відповідних платіжних доручень № 1892199 від 15 квітня 2008 року на суму 23 200 грн., № 1892072 від 20 березня 2008 року на суму 19200 грн., № 189188 від 13 лютого 2008 року на суму 8 700 грн., № 1892424 від 20 травня 2008 року на суму 23 200 грн., № 1892529 від 12 червня 2008 року на суму 23 200 грн., № 17469 від 24 березня 2009 року на суму 23 200 грн., № 15888 від 17 листопада 2008 року на суму 23 200 грн., № 1892731 від 4 серпня 2008 року на суму 23 200 грн., № 1892825 від 21 серпня 2008 року на суму 23 200 грн. -- відповідачем було перераховано позивачу на виконання умов договору 190 300 грн.

Таким чином, з ТОВ “Солстрой” на користь ТОВ “Охоронна компанія “Фортеця” повинно бути стягнуто 6 713 грн. боргу.

Колегія суду не може погодитись з доводами позивача та висновком суду першої інстанції щодо встановлення загальної вартості наданих позивачем послуг за договором в сумі 244 932,26 грн., оскільки вони не відповідають як матеріалам справи так і умовам договору.

Так, відповідно до п.п.7.1.2 вартість послуг по договору складає 17 400 грн. на місяць, а п. 7.4 договору передбачено, що у разі зміни норм витрат охорони, у тому числі при проведенні державної інспекції доходів населення, інших заходів, що викликають зміну суми витрат на утримання охорони, вартість охоронних послуг змінюється на основі наданого охороною обґрунтованого розрахунку шляхом підписання додаткової угоди, але не раніше 6 місяців від дати укладання договору.

Отже, умовами договору передбачено певний порядок узгодження сторонами зміни вартості наданих послуг, однак доказів його виконання – підписання додаткової угоди - сторонами не надано, що дає можливість зробити висновок щодо незмінності умов договору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (далі – ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з вищевикладеного, відповідач свої зобов’язання не виконав належним чином, за надані позивачем послуги з охорони у повному обсязі не розрахувався, а тому вимоги позивача щодо стягнення боргу підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 6 713 грн.

Крім основного боргу, позивач також просив стягнути з відповідача 5805,15 грн. пені, 725,64 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору № 12/Ф8/01 про надання охоронних послуг від 15.01.2008р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних робіт у повному обсязі.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної сплати замовником вартості послуг охорони згідно до цього договору, замовник зобов’язаний сплатити охороні пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми оплати за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожен день прострочення (п.7.6 договору).

Враховуючи вищевикладене, колегія суду приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково. Так, станом на час закінчення строку сплати послуг по договору, ТОВ “Солстрой” не було сплачено борг в сумі 29 913 грн., відповідно до наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 17469 від 24.03.2009 року, відповідачем було погашено 23 200 грн. боргу. Таким чином, станом на час звернення позивача до суду розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 1048 грн. 48 коп. (942,48 +106).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до вимог діючого законодавства, з ТОВ “Солстрой” на користь позивача повинно бути стягнуто 168 грн. 43 коп. (152,43 +16) встановлених 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено колегією суду, матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 6 713 грн. основного боргу, 1048, 48 грн. пені, та 168,43 грн. трьох відсотків річних, відповідач не довів протилежне, а тому позовні вимоги слід задовольнити в зазначеному обсязі.

На підставі викладеного, на думку апеляційної інстанції, ТОВ “Солстрой” не доведено в повному обсязі свої апеляційні вимоги, а тому вони підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд не повно з’ясував обставини справи та не дав їм належну правову оцінку. Судом порушено норми матеріального права, що є підставою для зміни оскаржуваного рішення по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Солстрой” задовольнити частково.

          2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2009 року по справі № 8\206 змінити. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

“Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" (02140, м. Київ, вул. Гмирі, буд. 1-А; р\р 26008010015880 у ВАТ “Укрсімбанк” м. Києва , МФО 322313, код ЄДРПОУ 30210582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Охоронна компанія “Фортеця” (02232, м. Київ, пр.-т. Маяковського, буд. 89, кВ. 18; р\р 26005052606654 у філії “РЦ” ПриватБанку в м. Києві, МФО 320649, код ЕДРПОУ 320649) 6 713 грн. основного боргу, 1048 грн. 48 коп. пені, 168 грн. 43 коп. трьох відсотків річних, 79 грн. 30 коп. державного мита та 11 грн. 09 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. “

3. В іншій частині рішення господарського суду м. Києва від 12.06.2009 року по справі № 8\206 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Солстрой” без задоволення.

4. Доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

5. Справу № 8\206 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

09.03.10 (відправлено)