Постанова № 8270271, 01.03.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2010                                                                                           № 42/415

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коротун О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Мамуня О.С. - представник за довіреністю № б/н від 06.10.08року

Чижова Ю.В.- представник за довіреністю № 1856 від 05.12.08 року

Журкова Т.О.- представник за довіреністю № б/н від 21.02.07 року

від відповідача - Шостаківський О.П.– представник за довіреністю № 71/19/10-10 від 12.01.10 року

від третьої особи - Дяченко А.М.- представник за довіреністю № 2/44 від 16.11.09 року

від прокуратури - Некрасов О.М. – посвідчення № 259 від 08.12.09 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Форенд"

на рішення Господарського суду м.Києва від 07.12.2009

у справі № 42/415 ( .....)

за позовом                               Компанія "Е.І. Дюпон де Немур енд Компані" (I.E. du Pont de Nemours and Company)

до                                                   Міністерство охорони навколишнього природного середовища України

третя особа позивача           

третя особа відповідача           ТОВ "Форенд"

про                                                   визнання наказу частково недійсним

Суть рішення та апеляційних скарг:

Компанія “Е.І. Дюпон де Немур енд Компані” (далі – позивач) у вересні 2007 року звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (далі – відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, – Товариство з обмеженою відповідальністю “Форенд” (далі – третя особа), про визнання недійсним наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 22.01.2007 р. № 17 в частині положень про внесення гербіцидного препарату “Карабін, з.п.” до “Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні” та визнання недійсним дозволу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 8 від 16.03.2009 р. на використання залишків препарату “Карабін, з.п.”. Також позивач просив стягнути з відповідача суми витрат сплачених позивачем за послуги адвокатів.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.12.2009 р. у справі № 42/415 позов задоволено повністю: визнано недійсним Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 22.01.2007 р. № 17 в частині положень про внесення гербіцидного препарату “Карабін, з.п.” до “Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні”, зобов’язано відповідача виключити гербіцидний препарат “Карабін, з.п.” з Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів, зобов’язано відповідача виключити гербіцидний препарат “Карабін, з.п.” з “Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні”, визнано недійсним дозвіл Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 8 від 16.03.2009 р. на використання залишків препарату “Карабін, з.п.”. У стягненні витрат, сплачених позивачем за послуги адвокатів, судом першої інстанції було відмовлено з огляду на те, що відповідач є бюджетною та неприбутковою організацією.

Рішення суду мотивоване тим, що препарат третьої особи “Карабін, з.п.” виготовлений із застосуванням винаходу позивача за патентом України №26336, що є порушенням прав інтелектуальної власності позивача на такий винахід. З огляду на зазначене, включивши гербіцидний препарат “Карабін, з.п.” до “Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні”, відповідач своїм наказом ввів у цивільний оборот зазначений препарат третьої особи, виготовлений із застосуванням винаходу позивача, чим порушив права інтелектуальної власності останнього. На підставі здійсненої відповідачем державної реєстрації необмежене коло осіб отримало право виготовляти, застосовувати, продавати, пропонувати для продажу та імпортувати препарат “Карабін, з.п.” в Україні, що є незаконним використанням патенту України № 26336 і порушує права інтелектуальної власності та інтереси позивача. Таким чином, оскаржуваний наказ відповідача, а також виданий на його підставі дозвіл, були прийняті з порушенням вимог законодавства України та підлягають визнанню недійсними.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2009 у справі № 42/415.

Апеляційна скарга мотивована тим, що державна реєстрація препарату “Карабін, з.п.” здійснюється без комерційної мети та засвідчує лише токсиколого-гігієнічну та екологічну безпечність гербіциду, а також можливість його застосування за призначенням на території України. Після державної реєстрації препарату, але до отримання відповідної ліцензії, його забороняється виготовляти, здійснювати оптову чи роздрібну торгівлю ним в Україні, з огляду на що державна реєстрація не може вводити препарат у цивільний оборот.

Також апелянт зазначає, що при реєстрації препарату “Карабін, з.п.” Мінприроди діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Враховуючи те, що серед підстав для відмови у державній реєстрації препарату відсутні порушення прав інтелектуальної власності та недостовірність інформації про виробника препарату, відповідач не мав права відмовити третій особі у державній реєстрації препарату “Карабін, з.п.”.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2010 р. апеляційну скаргу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України було прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду м. Києва від 07.12.2009 р., Товариство з обмеженою відповідальністю “Форенд” також звернулося з апеляційною скаргою, в якій просиkj скасувати рішення від 07.12.2009 у справі №42/415.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, а саме приписи ст.ст. 42, 43 ГПК України щодо повного, всебічного, об’єктивного дослідження в їх сукупності всіх доказів, оскільки в оскаржуваному рішенні експертний висновок визначений як єдиний (основний) доказ.

Апелянт вказує на те, що суд першої інстанції порушив норму ст. 42 ГПК України, відмовивши третій особі у задоволенні клопотання про призначення додаткової судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2010 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Форенд” було прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Розгляд апеляційних скарг відповідача та третьої особи призначено на 10.02.2009 р. Розгляд апеляційних скарг здійснюється в одному апеляційному провадженні.

08.02.2010 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач подав клопотання про відкладення розгляду апеляційних скарг.

09.02.2010 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли відзиви на апеляційні скарги відповідача та третьої особи.

10.02.2010 р. представник третьої особи через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подав клопотання про здійснення фіксування судового процесу технічними засобами та клопотання про призначення додаткової судової експертизи.

У судове засідання 10.02.2010 р. з’явилися представники позивача та третьої особи. Клопотання третьої особи про здійснення фіксування судового процесу технічними засобами задоволено судом у відповідності з приписами ст.81-1 ГПК України. Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено судом. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2010 р. розгляд апеляційних скарг у даній справі відкладений на підставі ч. 1 ст. 77 ГПК України до 01.03.2010 р. 10:30год.

У судовому засіданні 01.03.2010 р. взяли участьпредставники обох сторін, третьої особи та Прокуратури м. Києва.

У судовому засіданні 01.03.2010 р. представник позивача просив суд рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2009 р. у справі № 42/415 залишити без змін, а апеляційні скарги Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Товариства з обмеженою відповідальністю “Форенд” – без задоволення з підстав, викладених у відзивах на апеляційні скарги. Зокрема, позивач посилається на те, що оскаржуваний наказ по суті є рішенням відповідача про державну реєстрацію гербіцидного препарату “Карабін, з.п.”, на підставі якого препарат в порушення приписів чинного законодавства був занесений до Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів і, таким чином, введений у цивільний оборот, що спричинило порушення прав інтелектуальної власності Позивача на винахід за патентом України № 26336.

У судовому засіданні 01.03.2010 р. представник відповідача просив суд апеляційну скаргу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2009 у справі № 42/415 скасувати. Проти задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Форенд” не заперечував, письмовий відзив на апеляційну скаргу останнього не надав.

У судовому засіданні 01.03.2010 р. представник третьої особи просив суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Форенд” задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2009 р. у справі № 42/415 скасувати. Проти задоволення апеляційної скарги відповідача не заперечував.

У судовому засіданні 01.03.2010 р. представник Прокуратури м. Києва підтримав апеляційну скаргу відповідача; щодо апеляційної скарги третьої особи ставлення не висловив.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 15:00 год. 01.03.2010 р.

В судове засідання 01.03.2010 р. після перерви з’явилися представники позивача, третьої особи та прокуратури.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали документів, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України за результатами розгляду документів, поданих третьою особою для державної реєстрації препарату “Карабін, з.п.”, видало Наказ від 22 січня 2007 р. № 17 (далі – наказ), яким було затверджено Доповнення № 3 і № 4 до “Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні”, та внесено препарат “Карабін, з.п.” до вказаного Переліку пестицидів і агрохімікатів.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України “Про пестициди і агрохімікати” державна реєстрація пестицидів і агрохімікатів здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на підставі позитивних результатів випробувань та матеріалів досліджень.

Вказаний порядок встановлений у Постанові Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку проведення державних випробувань, державної реєстрації та перереєстрації, видання переліків пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні” № 255 від 04.03.1996 р., відповідно до якого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, який здійснює державну реєстрацію пестицидів і агрохімікатів є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням відповідача стосовно того, що серед підстав відмови у державній реєстрації препарату порушення прав інтелектуальної власності та недостовірність інформації про виробника препарату відсутні.

Разом з тим, згідно з п. 2 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” від 26.01.2000 р. № 02-5/35 підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Позивач є власником патенту України № 26336 на винахід, об’єктом якого є хімічні речовини – “Фторалкоксіамінотриазини”. В матеріалах справи міститься Висновок судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності № 518 від 15.07.2009р., відповідно до якого було встановлено, що при виготовленні препарату “Карабін, з.п.” використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу позивача за патентом України № 26336.

Відповідно до п.п. 4-5 ч. 2 ст. 28 Закону України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” використанням винаходу визнається, зокрема, виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу, застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях.

У відповідності з п. 8 ч. 2 ст. 28 Закону України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу, якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй.

Згідно з ч. 5 ст. 28 Закону України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” патент надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати винахід (корисну модель) без його дозволу.

На підставі матеріалів справи встановлено, що позивач не надавав відповідачу дозволу на введення препарату “Карабін, з.п.” в цивільний оборот.

Таким чином, місцевий господарський суд вірно встановив, що видані Міністерством охорони навколишнього природного середовища України Наказ від 22.01.2007 р. № 17 в частині положень про внесення гербіцидного препарату “Карабін, з.п.” до “Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні” та дозвіл № 8 від 16.03.2009 р. на використання залишків препарату “Карабін, з.п.” порушують виключні права інтелектуальної власності позивача та приписи ст. 28 Закону України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, оскільки фактично вводять у цивільний оборот гербіцидний препарат, виготовлений із застосуванням винаходу позивача за патентом України № 26336.

За таких обставин Київський апеляційний господарський суд не погоджується із твердженням відповідача про те, що внаслідок державної реєстрації препарату “Карабін, з.п.” до отримання відповідної ліцензії останній не був введений у цивільний обіг, а також, що вказана реєстрація лише засвідчила токсиколого-гігієнічну та екологічну безпечність гербіциду.

У відповідності з приписами пунктів 22-23 Порядку проведення державних випробувань, державної реєстрації та перереєстрації, ведення переліків пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, результати державної санітарно-гігієнічної експертизи препарату затверджуються головним державним санітарним лікарем України, державної екологічної експертизи – заступником Міністра охорони навколишнього природного середовища. У разі позитивних результатів експертиз та рекомендацій науково-експертної ради Мінприроди приймає рішення про державну реєстрацію препарату.

З огляду на викладене, результати санітарно-гігієнічної експертизи та екологічної експертизи затверджуються окремими рішеннями відповідно головного державного санітарного лікаря України та заступника Міністра охорони навколишнього природного середовища України. Водночас державна реєстрація гербіцидних препаратів здійснюється на підставі рішення, яке приймається Міністерством охорони навколишнього природного середовища. Зі змісту оскаржуваного наказу випливає, що даний наказ є рішенням відповідача про затвердження, зокрема, доповнення № 4 до “Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні”, яким препарат “Карабін, з.п.” був введений у цивільний обіг в Україні.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України “Про пестициди і агрохімікати” забороняються ввезення на митну територію України (крім дослідних партій, що використовуються для державних випробувань та наукових досліджень), виробництво (крім виробництва для експорту та виробництва дослідних партій, що використовуються для державних випробувань, науково-технологічних досліджень та випробувань), торгівля, застосування та рекламування пестицидів і агрохімікатів до їх державної реєстрації.

Із викладеного вбачається, що препарат може вироблятись, реалізовуватись, застосовуватись та рекламуватись, тобто перебувати у цивільному обороті, тільки з моменту його державної реєстрації у Міністерстві навколишнього природного середовища України.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції не погоджується із твердженням відповідача про необхідність отримання ліцензії для введення певного препарату в цивільний оборот, оскільки ліцензія на здійснення господарської діяльності з виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пестицидами та агрохімікатами отримується суб’єктом господарювання безвідносно до конкретних препаратів, які він виробляє чи реалізує, а державна реєстрація вводить у цивільний обіг саме конкретний гербіцид.

Слід погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що внаслідок видання відповідачем наказу препарат “Карабін, з.п.”, виготовлений із застосуванням винаходу за патентом України № 26336, був введений у цивільний оборот із комерційною метою, оскільки державна реєстрація даного препарату має на меті надання дозволу саме на його комерційне використання шляхом ввезення на митну територію України, виготовлення, продажу, застосування та рекламування, що є порушенням прав інтелектуальної власності позивача на винахід за патентом України № 26336.

З огляду на викладене, суд першої інстанції повно, всебічно дослідив матеріали справи та дійшов правильних висновків, в зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача відсутні.

Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Форенд” не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судом першої інстанції правильно була призначена експертиза для з’ясування питань, які потребують спеціальних знань. Окрім висновку експертизи, судом були досліджені також інші докази, що містяться в матеріалах справи, зокрема: патент України № 20604 на корисну модель “Гербіцидна композиція”, патент України №26336 на винахід, матеріали заявки на державні випробування гербіцидного препарату “Карабін, з.п.”, витяг із архіву підприємств КНР, статут компанії Санрайз Кемікалз Ко., довідка Асоціації агрохімічної промисловості КНР, “Каталог засобів захисту рослин”, що пропонуються третьою особою до продажу в Україні тощо, про що зазначається в рішенні господарського суду першої інстанції. Враховуючи викладене, суд не погоджується з твердженням третьої особи про те, що доведеність вимог позивача встановлена на підставі єдиного доказу, а саме висновку експерта. Суд першої інстанції дотримався норм ст.ст. 42, 43 ГПК України при дослідженні доказів та надав оцінку висновку експерта у сукупності з іншими доказами у справі.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд відхиляє як безпідставні твердження третьої особи про те, що господарським судом м. Києва було необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи про призначення додаткової судової експертизи.

Згідно з ч. 3 ст. 42 ГПК України у випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу.

Відповідно до п. 9.2. Роз’яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики призначення судової експертизи” від 11.11.1998 р. №02-5/424 додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо. Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об’єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання. Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер.

          Третя особа вказує на те, що у висновку судової експертизи не надано вичерпної відповіді на питання: “Чи використано при виготовленні препарату “Карабін, з.п.” кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули або ознаку, еквівалентну їй, корисної моделі за патентом України №20604 на корисну модель “Гербіцидна композиція”?”, в зв’язку з чим третьою особою під час розгляду даної справи у господарському суді м. Києва та Київському апеляційному господарському суді було подано клопотання про призначення додаткової судової експертизи.

Матеріалами справи підтверджується, що під час розгляду справи у суді першої інстанції третьою особою було подано клопотання про виклик експерта в судове засідання, яке судом було задоволено. Експерт Петренко С.А. був присутній у судовому засіданні 19.10.2009 р. та надав відповідні пояснення щодо Висновку судового експерта учасникам процесу. За таких обставин апеляційний суд вважає, що законні підстави для призначення додаткової судової експертизи у цій справі відсутні.

З огляду на викладене, Київським апеляційним господарським судом відмовлено у задоволенні клопотання про призначення додаткової судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності, зважаючи на його безпідставність та необґрунтованість.

Окрім того, апеляційний суд вважає, що обставина використання кожної ознаки, включеної до незалежного пункту формули або ознаки, еквівалентної їй, корисної моделі “Гербіцидна композиція” за патентом України №20604 (що належить третій особі) при виготовленні препарату “Карабін, з.п.”, яку третя особа просить експертів додатково роз’яснити, не має значення для правильного вирішення даної справи, оскільки відповідно до припису ч. 2 ст. 28 Закону України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” патент надає його власнику виключне право використовувати корисну модель за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів.

З огляду на встановлене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 ГПК України.

Однак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, при розподілі судових витрат, припустився помилки.

Так, в ході судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що 14.11.2005р. позивачем було видано довіреність, якою було призначено та затверджено у якості повноправних судових повірених на території України Макарова О.А., Філатова О.В. та якою було уповноважено вказаних осіб представляти позивача у господарському суді. В рамках власних повноважень за вказаною довіреністю Філатов О.В. видав (в порядку передоручення) довіреності на представництво позивача у господарському суді Беляневичу В.Е., Мамуні О.С., Гусаку А.М. У зв’язку із завершенням 27.09.2008р. строку первісної довіреності Філатову О.В., Мамуні О.С., Гусаку А.М. 02.10.2008р. позивач видав довіреність на представництво його інтересів у господарських судах України. Згідно довідки Адвокатського об’єднання “Юридична фірма “Василь Кісіль і Партнери”за вих. № 351 від 10.08.2009р. вищевказані особи Беляневич В.Е., Гусак А.М., Мамуня О.С., Філатов О.В. є адвокатами та працівниками Адвокатського об’єднання “Юридична фірма “Василь Кісіль і Партнери”. В підтвердження того, що Філатов О.В., Беляневич В.Е., Гусак А.М., Мамуня О.С. є адвокатами надано ксерокопії: посвідчення адвоката Беляневича В.Е., виданого на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 301/10 від 24.02.1994р.; Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3518, виданого Гусаку А.М.; Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2816/10, виданого Мамуні О.С., Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1162, виданого Філатову О.В.

За надані послуги по справі № 42/415 адвокатським об’єднанням “Юридична фірма “Василь Кісіль і Партнери” було виставлено позивачу рахунки: № 3226 від 06.11.2007р. на суму 5983,74 євро, № 5563 від 05.06.2009р. на суму 677,16 євро, № 3323 від 08.02.2008р. на суму 4 166,00 євро, № 3356 від 08.02.2008р. на суму 4 831,00 євро, № 3473 від 04.04.2008р. на суму 2 414,90 євро, № 3686 від 20.03.2008р. на суму 5002,00 євро, № 3837 від 05.06.2008р. на суму 3 674,30 євро, № 6064 від 02.07.2009р. на суму 244,20 євро. Які були оплачені позивачем згідно банківських виписок адвокатського об’єднання “Юридична фірма “Василь Кісіль і Партнери”від 04.01.2008р., 29.02.2008р., 25.04.2008р., 13.08.2008р., 24.06.2008р., 19.06.2009р., 14.08.2009р.

28.08.2009р. між адвокатським об’єднанням “Юридична фірма “Василь Кісіль і Партнери” та позивачем було складено та підписано акт про надання послуг, відповідно до якого фірма надала належним чином, а клієнт (позивач) прийняв та оплатив згідно з рахунками №№ 3226, 3323, 3356, 3473, 3686, 3837, 5563, 6064 наступні юридичні послуги з представництва інтересів клієнта у судовій справі № 42/415 за позовом Е.І. Дюпон де Немур енд Компані до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю “Хімагромаркетинг Україна”про визнання недійсним Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 22.01.2007р. № 17 в частині положень про внесення гербіцидного препарату “Карабін, з.п.” до “Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні”, що розглядається Господарським судом м. Києва, включаючи наступні послуги: підготовка процесуальних документів, участь у судових засіданнях, розробка правової позиції клієнта та процесуальної стратегії ведення справи у суді, представництво інтересів клієнта в органах державної влади і місцевого самоврядування у зв’язку з веденням даної судової справи. Виставлені фірмою рахунки №№ 3226, 3323, 3356, 3473, 3686, 3837, 5563, 6064 за надані послуги на загальну суму 26993 євро 30 центів сплачені клієнтом у повному обсязі 04.01.2008р., 29.02.2008р., 25.04.2008р., 13.08.2008р., 24.06.2008р., 19.06.2009р., 14.08.2009р.

          Встановивши вказані обставини справи, суд відмовив в частині стягнення з відповідача витрат, сплачених позивачем за послуги адвоката в розмірі 322839,87 грн.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до частини 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката покладаються, при задоволенні позову, на відповідача.

Судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги, що відповідач - Міністерство охорони навколишнього природного середовища України є бюджетною неприбутковою організацією, що фінансується за рахунок Державного бюджету України та враховано, що в діях відповідача не вбачається умислу, оскільки державна реєстрація препарату “Карабін, з.п.” відповідачем не передбачає його комерційного використання останнім, а також те, що сума господарських витрат має бути співрозмірною позовним вимогам.

Таким чином, враховуючи вказані вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на відповідача мають бути покладені витрати на послуги адвоката в сумі співрозмірній позовним вимогам, в розмірі 85 грн.

Крім того, судом помилково стягнуто з відповідача на користь позивача 170 грн. державного мита та стягнуто з позивача додатково 85 грн. мита до Державного бюджету України, тоді як за декілька немайнових вимог має сплачуватись всього 85 грн.

З огляду на встановлене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що рішення в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.

Судові витати за розгляд апеляційних скарг у зв’язку з відмовою в їх задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянтів.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Міністерства охорони навколишнього природного середовища України таТовариства з обмеженою відповідальністю “Форенд” залишити без задоволення.

2. Змінити рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2009 р. у справі № 42/415 в частині розподілу судових витрат, виклавши пункти 6,7,8,9 резолютивної частини в наступній редакції:

“6. Стягнути з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (03035, м. Київ, вул. Урицького, 35, код ЄДРПОУ 00013735, рахунки в банку невідомі) на користь компанії“Е.І. Дюпон де Немур енд Компані” (E. I. du Pont de Nemours and Company) (1007, Маркет Стріт, Уілмінгтон, Делавер 19898, США, 1007 Market Street, Wilmington, Delaware 19898, U.S.A) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 85,00 грн. (вісімдесят п’ять гривень 00 коп.) грн. державного мита, 118, 00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 85,00 (вісімдесят п’ять гривень 00 коп.) витрат на оплату послуг адвокатів.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

8. Після набрання рішенням законної сили видати накази.”

3. Пункти 1,2,3,4,5 рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2009 р. у справі №42/415 залишити без змін.

4. Матеріали справи № 42/415 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

Головуючий суддя                                                                      

Судді