Постанова № 8270120, 16.02.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2010                                                                                           № 05-5-43/30941

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Лосєва А.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Савічев В.Л., довіреність б/н від 21.09.2009 року

від відповідача - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Регіональне бюро охорони "Абсолют-Безпека"

на ухвалу Господарського суду м.Києва від 26.10.2009

у справі № 05-5-43/30941 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Регіональне бюро охорони "Абсолют-Безпека"

до                                                   ТОВ "Київбуд-Епос"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 19130,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2009 року у справі № 05-5-43/30941 повернуто позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіональне бюро охорони „Абсолют – Безпека” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Київбуд – Епос” про стягнення 19130,57 грн. на підставі п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України).

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю „Регіональне бюро охорони „Абсолют – Безпека” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою вих. № 61 від 23.11.2009 року (вх. № 02-4.1/199 від 14.01.2010 року), в якій просить суд поновити пропущений строк на подання апеляційної скарги, прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.10.2009 року та направити справу на розгляд до місцевого господарського суду. Вважає, що судом порушено норми процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2010 року апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.02.2010 року о 12 год. 25 хв.

В судове засідання 16.02.2010 року з’явився представник позивача та підтримав свої вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання, без поважних причин не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а ухвала скасуванню з наступних підстав:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 19130,57 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2009 року позовну заяву було повернуто позивачу без розгляду на підставі п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Ухвала мотивована тим, що додані до матеріалів позовної заяви платіжні доручення № 124 від 02.10.2009 року та № 126 від 05.10.2009 року не можуть вважатися належними доказами сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі, оскільки на зворотньому боці зазначених доручень відповідний напис кредитної установи скріплений підписами головного бухгалтера та невідомої особи, про що свідчить похила риска перед зазначенням посади керуючого кредитної установи.

Також, місцевий господарський суд зазначає, що до позовної заяви не додано доказів надсилання відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами, оскільки доданий до матеріалів позовної заяви фіскальний чек № 1983 від 19.10.2009 року не може вважатися належним доказом направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів з тієї підстави, що з його змісту неможливо дійти беззаперечного висновку про направлення копії позовної заяви з доданими до неї документами саме відповідачу по справі. Суд першої інстанції також зазначає, що належним доказом направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачеві у справі є бланк опису вкладення, який в матеріалах позовної заяви відсутній.

На підставі зазначених вище висновків суд першої інстанції повернув позивачу позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що підставою для повернення позовної заяви є невідповідність платіжних доручень № 124 від 02.10.2009 року та № 126 від 05.10.2009 року вимогам пункту 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита.

Згідно з частиною першою статті 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України, зокрема, Декретом Кабінету Міністрів України „Про державне мито” та Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженого наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 року № 15.

До позовної заяви позивачем додані платіжні доручення № 124 від 02.10.2009 року та № 126 від 05.10.2009 року акцептовані філією відділення Промінвестбанку в м. Біла церква Київської області, в якому отримувачем державного мита вказано УДК у Шевченківському районі міста Києва із зазначенням рахунку отримувача № 31110095700011, коду ЄДРПОУ 26077968 та коду банку отримувача 820019, що підтверджує перерахування державного мита до державного бюджету за подачу позовної заяви.

Згідно з пунктом 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 року № 15, зареєстрованого Міністерством юстиції України 19.05.93 року за № 50 належним доказом сплати державного мита є останній примірник платіжного доручення з написом кредитної установи такого змісту: “Зараховано в доход бюджету ____ грн. (дата)”. Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб та відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Колегія суддів відмічає, що на зворотній стороні платіжних доручень № 124 від 02.10.2009 року та № 126 від 05.10.2009 року відповідно до вимог пункту 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, зроблено напис про зарахування державного мита до державного бюджету. Цей напис скріплений підписами посадових осіб і відтиском круглої печатки кредитної установи з зазначенням дати виконання платіжного доручення.

Викладене свідчить, що платіжні доручення № 124 від 02.10.2009 року про сплату 187 грн. та № 126 від 05.10.2009 року. про сплату 5,00 грн. є належними доказами сплати державного мита.

Крім того суд, відповідно до п. 4 ст. 65 Господарського процесуального кодексу, наділений правом витребувати від сторін документи та додаткові докази необхідні для вирішення спору.

Оскільки однією з основних умов, за якої господарський суд приймає заяву до розгляду, є факт надходження державного мита до державного бюджету України, господарський суд у разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування державного мита до державного бюджету міг і повинен був витребувати від позивача, відповідне підтвердження територіального органу казначейства, якому державне мито перераховано, про що зазначити в ухвалі про порушення провадження у справі.

Враховуючи викладене, повернення судом першої інстанції позовної заяви на підставі пункту 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України не є правомірним.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно пункту 36 Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку” від 17.08.2002 за № 1155, про прийняття для пересилання реєстрованого поштового відправлення (поштового переказу) відправникові з додержанням вимог Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” видається розрахунковий документ, що підтверджує надання такої послуги (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Відповідно до Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” розрахунковим документом є документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт надання послуг, отримання (повернення) коштів, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

При цьому, необхідно зазначити, що відповідно до пункту 3.3. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997 року № 02-5/289 (зі змінами і доповненнями), розрахунковий документ, виданий відправникові поштового відправлення відповідно до пункту 36 Правил надання послуг поштового зв’язку, може вважатися належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Відсутність опису вкладення до листа не тягне за собою наслідків у вигляді повернення позовної заяви, оскільки згідно з пунктом 78 названих Правил листи, бандеролі і посилки приймаються з таким описом лише за бажанням відправника, і у господарського суду відсутні правові підстави спонукати відправників до обов’язкового оформлення описів вкладення.

З урахуваннями викладеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем до позовної заяви не було додано належних доказів направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу та вважає, що доданий до позовної заяви фіскальний чек № 193 від 19.10.2009 року, виданий відділенням поштового зв’язку, є належним доказом відправки відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до вимог статті 38 ГПК України у випадку, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов’язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їхньої участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до частини 3 пункту 3.2. Роз’яснення Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997 року суд не вправі повернути позовну заяву також з мотиву недодання документів, що є доказами, оскільки позивач може їх надавати, а суд - вимагати їх надання до закінчення розгляду справ.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, спростовують висновки господарського суду першої інстанції, оскільки останнім безпідставно та необґрунтовано повернуто позовну заяву без розгляду на підставі п.п. 4, 6 ч. 1 ст.63 ГПК України, чим порушено норми процесуального права.

Тому, колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу та скасовує ухвалу суду першої інстанції.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіональне бюро охорони „Абсолют – Безпека” на ухвалу Господарського суду міста Києва 26.10.2009 року у справі № 05-5-43/30941 задовольнити.

2.          Ухвалу Господарського суду міста Києва 19.01.2009 року у справі № 05-5-43/30941 скасувати.

3.          Справу № 05-5-43/30941 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

22.02.10 (відправлено)