Постанова № 82698611, 26.06.2019, Апеляційний суд Черкаської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2019 року

м. Черкаси

Справа 709/1947/18 Провадження № 22-ц/793/947/19

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів :

головуючого: Василенко Л.І.

суддів: Єльцова В.О., Карпенко О.В.

секретаря: Анкудінова О.І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лєтол»;

третя особа на стороні відповідача – Приватний нотаріус Ватутінського нотаріального округу Черкаської області Побіянська Неллі Борисівна

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лєтол» на рішення Чорнобаївського районного суду Черкської області від 09 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лєтол», третя особа приватний нотаріус Ватутінського міського нотаріального округу Черкаської області Побіянська Неллі Борисівна про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації права оренди,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

18 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТзОВ «Лєтол» про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації права оренди.

Вимоги мотивовано тим, що він 26 березня 2001 року на підставі рішення Чорнобаївської селищної ради народних депутатів № 12 отримав у приватну власність земельну ділянку площею 2,40 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер № НОМЕР_1 в адміністративних межах Чорнобаївської селищної ради Черкаської області.

10 червня 2013 року між позивачем та ТОВ «Зелена Нива 2013» укладено договір оренди земельної ділянки строком на п`ять років. Даний договір зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Термін дії вищезазначеного договору закінчився 10 червня 2018 року. Позивач у травні 2018 року звернувся до ТОВ «Зелена Нива 2013» з метою повернення йому земельної ділянки, однак 3 вересня 2018 року йому стало відомо, що стосовно його земельної ділянки укладено договір оренди від

18 березня 2017 року між позивачем та відповідачем, а також проведено державну реєстрацію права оренди, хоча державний реєстратор мала відмовити у його державній реєстрації, оскільки таке право вже зареєстроване за ТОВ «Зелена Нива 2013».

Простив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий № НОМЕР_1 , укладений 18 березня 2017 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Лєтол» право оренди за договором зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 19 травня 2017 року.

Скасувати державну реєстрацію права оренди ТзОВ «Лєтол» земельної ділянки кадастровий № НОМЕР_1 , згідно договору оренди земельної ділянки від 18 березня 2017 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Лєтол», що зареєстровано в Державгному реєстрі речових прав на майно та їх обтяжень 19 травня 2017 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 09 квітня 2019 року позов задоволено повністю.

Визнано недійсним договір оренди землі № б\н від 18 березня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТзОВ «Лєтол».

Скасовано державну реєстрацію речового права оренди, зареєстрованого 19 травня 2017 року на підставі договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ТзОВ «Лєтол» від 18 березня 2017 року, відносно земельної ділянки площею 2,4019 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ), яка розташована в адміністративних межах Чорнобаївської селищної ради Черкаської області.

Стягнуто з ТОВ «Лєтол» на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 1536 грн. 80 коп.

Рішення суду мотивовано тим, що ухвалами Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 20 лютого 2019 року та 20 березня 2019 року клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи, задоволено, а відповідача, в свою чергу, зобов`язано надати суду оригінал договору оренди земельної ділянки від 18 березня 2017 року, укладеного між позивачем та відповідачем.

Водночас вимоги суду про надання оригіналу спірного договору оренди виконані не були.

Суд першої інстанції розцінив дії відповідача щодо ненадання оригіналу договору оренди земельної ділянки, належної позивачу, та неявку представника відповідача у судові засідання, як ухилення від участі в експертизі. А тому враховуючи ухилення відповідача від надання суду оригіналу договору оренди земельної ділянки, а також відсутність жодних інших належних і допустимих доказів, які б підтверджували виконання підпису на спірному договорі оренди позивачем, суд визнав факт не підписання позивачем договору оренди землі від 18 березня 2017 року.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 15 травня 2019 року, ТзОВ «Лєтол», важаючи що рішення є незаконним і необґрунтованим, винесеним з порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні норм матеріального права, просило його скасувати, ухвалити нову постанову якою в задоволенні позову відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд розцінив дії відповідача щодо ненадання, на виконання ухвал Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 20 лютого 2019 року та 20 березня 2019 року, про задоволення клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи, оригіналу договору оренди земельної ділянки укладеного між позивачем та відповідачем, а також неявку представника відповідача у судове засідання, як ухилення від участі у експертизі.

Крім того, рішення щодо визнання факту не підписання позивачем договору оренди землі від 18 березня 2017 року мотивоване тим, що відсутні інші належні і допустимі докази, які б підтверджували виконання підпису на спірному договорі позивачем. При цьому суд не використав можливості витребувати оригінал вказаного договору у третьої особи, а саме приватного нотаріуса Ватутінського міського нотаріального округу Побіянської Н.Б., яка проводила державну реєстрацію права оренди земельної ділянки та в якої мав залишитися оригінал спірного договору натомість обмежився зобов`язанням щодо його витребування лише з відповідача.

Не врахована судом і та обставина, що норми ст. 109 ЦПК України, на які, зокрема, він послався у рішенні застосовуються у разі коли експертиза вже була призначена, однак учасник справи ухиляється від подання експертам необхідних матеріалів. В даному випадку експертиза ще не призначалася, а тому, на переконання скаржника, вказана стаття не може бути застосована судом.

Також просив стягнути з позивача понесені судові витрати.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 27 травня 2019 року задоволено клопотання ТзОВ «Лєтол» про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за його апеляційною скаргою в даній справі.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 29 травня 2019 року розгляд апеляційної скарги призначено на 12 червня 2019 року на 10:30 год. з повідомленням учасників справи про дату, час і місце розгляду справи.

У зв`язку з відкладанням, справу повторно призначено розглядом на 26 червня 2019 року на 10:30 год.

Позиція Апеляційного суду Черкаської області

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв`язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Черкаської області.

Згідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. ч. 1, 2, 4 ст. 367 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом встановлено, що відповідно до Державного акту про право власності на землю та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,4019 га, кадастровий номер НОМЕР_1 (а.с. 5,12).

10 червня 2013 року між позивачем та ТОВ «Зелена Нива 2013» було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надав ТОВ «Зелена Нива 2013» в оренду належну йому земельну ділянку (а.с. 6, 7).

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частиною 1 ст. 2 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами ст. 1 ЗУ «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 ЗУ «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч. 3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Даний договір зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 лютого 2014 року за № 11118961 (а.с. 13, 14).

Термін дії вказаного договору оренди визначений п. 8 та встановлено п`ять років.

17 березня 2017 року між орендарем ТОВ «Зелена Нива 2013» та орендодавцем ОСОБА_1 укладено угоду про дострокове розірвання договору оренди земельної частки (паю) загальною площею 2,4019 га, кадастровий номер НОМЕР_2 0854.

18 березня 2017 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТзОВ «Лєтол» в особі директора ОСОБА_2 укладено договір оренди землі загальною площею 2,4019 га, кадастровий номер НОМЕР_1 . Строк дії вказаного договору відповідно до п. 8 встановлено сім років (а.с. 29, 30).

18 травня 2017 року приватним нотаріусом Ватутінського міського нотаріального округу Побіянською Н.Б. на підставі поданої ОСОБА_3 заяви (а.с. 28) прийнято рішення № 35255148 про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди земельної ділянки з реєстраційним номером 257493171251, кадастровий номер НОМЕР_1 . Дана реєстраційна дія проведена на підставі Угоди про дострокове розірвання договору оренди земельної частки (паю) загальною площею 2,4019 га., кадастровий номер НОМЕР_2 0854, укладеної 17 березня 2017 року між ТОВ «Зелена Нива 2013» та позивачем (а.с. 13, 14, 31).

19 травня 2017 року здійснено державну реєстрацію права оренди ТзОВ «Лєтол» приватним нотаріусом Ватутінського міського нотаріального округу (а.с. 27).

У п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що недійсним може бути визнано лише укладений договір.

У даному випадку, здійснено державну реєстрацію спірного договору оренди землі, він є укладеним, а тому оспорюваним та за рішенням суду може бути визнаний недійсним.

Матеріали справи містять видатковий касовий ордер від 24 листопада 2017 року про видачу ТзОВ «Лєтол» Сидоруку ОСОБА_4 . ОСОБА_5 . орендної плати за землю за 2017 рік в сумі 6 000 грн. та відомість з переліком прізвищ орендодавців та сумою отриманих ними коштів, зокрема ОСОБА_1 – 2 000 грн., на звороті якої копія платіжної відомості № 14 від квітня 2018 року згідно до якої у касу для оплати у строк з 11.04.2018 передано кошти у сумі 48 000 грн. (а.с. 36, 37).

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України та ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є визнання правочину недійсним.

Викладені обставини стали підставою для звернення власника земельної ділянки ОСОБА_1 із зазначеним позовом до суду за захистом, на його переконання, порушених відповідачем прав. При цьому позивачем зазначено, що він особисто ніколи не підписував та не укладав договір оренди з ТзОВ «Лєтол» ні 18 березня 2017 року ні в будь-який інший час, в свою чергу підпис у договорі поставлений не ним, а сам договір вважає недійсним.

Крім того, позивач заперечував отримання орендної плати від ТзОВ «Лєтол» та наголошував на її отриманні саме від ТОВ «Зелена Нива 2013» на підставі укладеного між сторонами договору оренди та під час його дії.

Сидоруком ОСОБА_6 13 грудня 2018 року подано до суду клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. В якості забезпечення необхідних матеріалів для її проведення, одночасно просив витребувати у ТзОВ «Лєтол» оригінал оспорюваного договору.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 20 лютого 2019 року клопотання ОСОБА_1 задоволено. Витребувано від ТзОВ «Лєтол» оригінал договору оренди земельної ділянки від 18 березня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТзОВ «Лєтол» право оренди за яким зареєстровано 19 травня 2017 року. Зобов`язано ТзОВ «Лєтол» надати Чорнобаївському суду Черкаської області відповідні докази не пізніше 04 березня 2019 року.

Копія вказаної ухвали суду була направлена ТзОВ «Лєтол» та згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримана адресатом 26 лютого 2019 року, однак виконана ним не була.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 20 березня 2019 року повторно витребувано від ТзОВ «Лєтол» оригінал договору оренди земельної ділянки від 18 березня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТзОВ «Лєтол» право оренди за яким зареєстровано 19 травня 2017 року. Зобов`язано ТзОВ «Лєтол» надати суду відповідні докази не пізніше 08 квітня 2019 року.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копія даної ухвали отримана адресатом 02 квітня 2019 року, проте аналогічно попередній виконана не була.

Виходячи з тих обставин, що зобов`язання покладені на відповідача ухвалами Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 20 лютого 2019 року та 20 квітня 2019 року, щодо надання за клопотанням позивача оригіналу договору оренди землі укладеного між сторонами даного спору, виключили можливість призначення судової почеркознавчої експертизи, суд першої інстанції визнав обставину для з`ясування якої зокрема і витребовувався оспорюваний договір, а саме відсутність доказів які б свідчили про виконання підпису позивачем на спірному договорі оренди.

Однак визнаючи даний факт суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про ухилення відповідача від участі у експертизі застосувавши при цьому норми ст. 109 ЦПК України, яка регулює правовідносини, що виникають у процесі подання експертові необхідних матеріалів, що можуть слугувати доказами під час проведення вже призначеної експертизи, тоді як експертиза судом не призначалася, а лише збиралися докази необхідні для її проведення.

Згідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до вимог ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 2 , 4 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подавати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаних доказів.

У свою чергу ст. 84 ЦПК України регламентує витребування доказів, зокрема, що учасники справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Згідно до ч. 3 приведеної статті у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду – ч. 6 ст. 84 ЦПК України.

Відповідно до ч. 7 ст. 84 ЦПК України особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Частиною 10 ст. 84 ЦПК України констатовано, що у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно зі ст. 103 ЦПК України одним із способів забезпечення письмових доказів являється висновок експерта, щодо проведення відповідної експертизи, яка призначається судом для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо.

Для проведення певного виду експертизи має бути наявність необхідних матеріалів. Згідно ч. 1 ст. 107 ЦПК України матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає, зокрема, суд, якщо експертиза призначена судом. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що за диспозицією ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Отже, обов`язковою умовою застосування ст. 109 ЦПК України є факт ухилення учасника справи від участі в експертизі, що повинно бути належним чином підтверджено та встановлено судом.

За обставинами даної справи, поведінка відповідача не може бути безумовно розцінена як ухилення від участі в проведенні експертизи, оскільки проведення експертизи судом не призначалося, водночас дана поведінка може свідчити про зловживання ТзОВ «Лєтол», своїми процесуальними правами, а саме неподання ним з неповажних причин витребуваного ухвалами суду від 20 лютого 2019 року та 20 березня 2019 року доказу, а саме оригіналу договору оренди земельної ділянки від 18 березня 2017 року, укладеного між ОСОБА_7 В та ТзОВ «Лєтол», право оренди земельної ділянки за яким зареєстровано 19 травня 2017 року.

Разом з тим дана обставина виключила можливість в подальшому призначення та проведення судової почеркознавчої експертизи для вирішення питання належності підпису на оригіналі оспорюваного договору оренди ОСОБА_1 .

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 109 ЦПК України, які регулюють відносини, що виникають з підстав ухилення сторони від виконання призначеної судом експертизи.

Враховуючи викладені обставини до даних правовідносин належним буде застосування п. 10 ст. 84 ЦПК України та визнання обставин для з`ясування яких витребовувалися докази, однак без повідомлення причин не були подані суду відповідачем ТзОВ «Лєтол», який є його стороною та який здійснив його реєстрацію.

Виходячи з викладеного та враховуючи, що обставини справи встановлені судом правильно, проте допущено порушенням норм процесуального права, а тому відповідно до ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині правового обґрунтування підстав задоволення позову.

В той же час твердження скаржника про наявність можливості у суду щодо витребування оспорюваного оригіналу договору оренди у третьої особи, а саме приватного нотаріуса Ватутінського нотаріального округу Черкаської області Побіянської Н.Б. суд не бере до уваги з огляду на те, що, як позов пред`явлено до відповідача так і клопотання про витребування доказів було заявлено позивачем саме до відповідача, тому і обов`язок щодо надання доказів у вигляді оригіналу оспорюваного договору оренди, відповідними ухвалами суду першої інстанції, покладено саме на останнього.

Крім того, врахуванню підлягає і те, що ТзОВ «Лєтол» не надав суду апеляційної інстанції доказів щодо неможливості подання доказів до суду першої інстанції та причин, що об`єктивно не залежали від Товариства.

Відповідно до принципу диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 49 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Вирішуючи вимогу апеляційної скарги щодо стягнення з позивача понесених позивачем судових витрат апеляційний суд враховує наступне.

З матеріалів справи вбачається, що судовий збір сплачений відповідачем ТзОВ «Лєтол» за подачу апеляційної скарги в сумі 2 305 грн. 20 коп. (а.с. 96)

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються особи віднесені до 1, 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 відповідно до належно завіреної фотокопії посвідчення Серія 132642 від 09 квітня 2012 року, являється особою яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, і відповідно є звільненим від сплати судового збору.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ст. 141 ЦПК України, зокрема згідно до ч. 12 приведеної статті, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи що позивач є собою звільненою від сплати судового збору, рішення суду першої інстанції змінено, разом з тим позовні вимоги позивача задоволено, судові витрати слід залишити за відповідачем.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лєтол» – задовольнити частково.

Змінити рішення Чорнобаївського районного суду Черкської області від 09 квітня 2019 року в частині правового обгрунтування задоволення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лєтол», третя особа приватний нотаріус Ватутінського міського нотаріального округу Черкаської області Побіянська Неллі Борисівна про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації права оренди, в редакції викладеній в мотивувальній частині даної постанови.

В решті рішення Чорнобаївського районного суду Черкської області від 09 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 26 червня 2019 року.

Головуючий Л.І. Василенко

Судді: В.О.Єльцов

О.В. Карпенко