Постанова № 8269135, 27.02.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.02.2010 р.                                                             справа №38/243

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Діброви Г.І.

суддівСтойка О.В. , Шевкової Т.А. від позивача:Петухова Я.М. –(за дов. №2 від 04.01.10р.) Бойко М.Ю. –(за дов. №1 від 04.01.10р.)

від відповідача:не з»явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуМалого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма Лія”, м. Донецьк

на рішення господарського суду Донецької області

від10.12.2009 року

у справі№38/243 (суддя Богатир К.В.)

за позовомМалого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лія», м. Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа «Сарепта», м. Донецьк простягнення 142717 грн. 26 коп. У 2008 році Мале підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма «Лія», м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа «Сарепта», м. Донецьк про стягнення 142717 грн. 26 коп.

Позивач в процесі слухання справи неодноразово змінював позовні вимоги та остаточно просив стягнути з відповідача суму основного боргу в сумі 68863 грн. 79 коп.; 3% річних в розмірі 2224 грн. 79 коп.; пеню в сумі 17798грн. 44 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.03.09 р. у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лія», м. Донецьк, відмовлено в зв»язку з недоведеністю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.06.2009р. рішення господарського суду від 27.03.2009р. залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.09.2009р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.06.2009р. та рішення господарського суду від 27.03.2009р. скасовано, а справу №38/243 передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

При новому розгляді справи, рішенням господарського суду Донецької області від 10.12.2009р. у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю „Фірма «Лія», м. Донецьк, відмовлено в зв»язку з неукладеністю договору, що є підставою позову.

Позивач, Мале підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма Лія”, м. Донецьк з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України, невірним з'ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 10.12.09 р. скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа «Сарепта», м. Донецьк, до судового засідання, яке відкладалося, не з»явився, але через канцелярію суду, надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив апеляційну інстанцію залишити рішення господарського суду Донецької області від 10.12.09р. без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги своєї апеляційної скарги та надали пояснення і додаткові документи, які судовою колегією були витребувані ухвалою суду.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з’ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 38/243 та наданих представниками позивача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статей 28-29 Закону України «Про судоустрій»та статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду не відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами був підписаний договір постачання №115 від 12.10.2006р. (далі по тексту - Договір), згідно п.1.1 якого постачальник (позивач) зобов’язувався у встановлений строк поставляти товар відповідно до поданного покупцем замовлення, а покупець (відповідач) зобов»язувався прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість.

Постачальник зобов»язався прийняти від покупця замовлення на постачання товару та здійснити постачання товару за адресою, вказаною в замовленні своїми транспортними засобами та за свій рахунок (товар постачається на умовах Інкотермс-2000: DDP –склад покупця, визначений в замовленні на придбання товару, що є додатком №1 до даного Договору).

Договір підписаний з протоколом розбіжностей від 12.10.2006р.

На виконання умов Договору з листопада 2006 року по жовтень 2008 року, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1759 774 грн. 58 коп., відповідач частково оплатив отриманий товар на загальну суму 1689356 грн. 88 коп., було здійснено повернення товару на загальну суму 1553 грн. 91 коп., що підтверджується матеріалами справи, в тому числі специфікаціями до Договору постачання №115 від 12.10.06р., які підписані позивачем та відповідачем без зауважень і заперечень та скріплені печатками обох підприємств.

Відповідачем товар, поставлений позивачем, отримувався через представників відповідно до генеральних довіреностей від 12.10.06р., від 04.01.07р., від 06.08.07р. та кольцевій довіреності від 12.10.06р., в яких зазначено про те, що вони є додатками до Договору –підстави позову. Передача та отримання товару підтверджені підписаними з обох сторін видатковими накладними.

Позивачем на адресу відповідача направлено претензію №96 від 29.08.2008р. на суму 276943 грн. 73 коп., яка визнана відповідачем відповідно до листа №323 від 04.09.08р., але не оплачена в повному обсязі.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 68863 грн. 79 коп.; 3% річних в розмірі 2224 грн. 79 коп., пені в розмірі 17798грн. 44 коп. ( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду є неправомірним та таким, що не відповідає обставинам справи, в зв»язку з чим підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення по справі про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 4 статті 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Підставами виникнення цивліьних прав та обов»язків, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, є зокрема договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків ( ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України).

За прпиписами статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства. З цією нормою Цивільного кодексу України кореспондуються положення глави 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договор.

Згідно норм ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.10.2006р. був підписаний з протоколом розбіжностей договір постачання №115, згідно п.1.1 якого постачальник (позивач) зобов’язався у встановлений строк поставляти товар відповідно до поданного покупцем замовлення, а покупець (відповідач) зобов»язався прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість.

При підписанні договору у сторін виникли питання щодо конкретизації порядку оформлення заявки на постачання товару, оплати товару та таке інше.

Господарський суд Донецької області відмовив у задоволенні позовних вимог позивачу в зв»язку з відсутністю в матеріалах справи та у сторін протоколу узгодження розбіжностей до Договору, зробивши висновок про його неукладеність. Цей висновок суду є помилковим, виходячи з наявних у справі матеріалів, які не були досліджені судом першої інстанції в повному обсязі.

Так, в матеріалах справи є наявними оформлені належним чином специфікації №1 від 12.10.06р., №9 від 03.11.08р., №3 від 27.09.2007р., які є додатками до Договору №115 від 12.10.06р. та в яких сторонами узгоджено всі істотні умови вищезазначеного Договору, а саме: кількість, асортимент та вартість товару, що поставлявся позивачем та приймався відповідачем згідно видаткових накладних і довіреностей.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач здійснював часткову оплату поставленного товару відповідно до платіжних доручень та витягів з банківського реєстру, в яких відповідачем в якості підстави перерахування грошових коштів позивачу зазначено: «оплата за договором №115 від 12.10.06». Належних та допустимих доказів наявності у сторін будь-яких інших правовідносин, крім правовідносин за Договором постачання №115 від 12.10.06 року, відповідач ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надав, навпаки здійснивши конклюдентні дії в підтвердження існування між сторонами стосунків саме за договором, що є підставою позову.

Отже, враховуючи всі матеріали справи в їх сукупності та те, що сторонами здійснені конклюдентні дії з фактичного досягнення згоди за істотними умовами Договору, наявність підписаних належних чином додатків до Договору, судова колегія дійшла висновку, що поставка товару здійснювалася саме за Договором №115 від 12.10.06р., який є укладений відповідно до вимог ст.ст. 638, 642 Цивільного кодексу України.

Посилання відповідача на нібито помилкові дії його працівників по оформленню бухгалтерських документів судовою колегією розглянуті та відхилені, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами по справі.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов’язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін ( ст. 712 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами були підписані належним чином оформлені акти звірок взаєморозрахунків за спірним Договором, станом на 31.07.08р., 30.09.08р., 31.12.08р., 23.02.09р., в яких визначені різні суми боргу в залежності від періоду виконання умов Договору. За актом звірки станом на 23.02.09р. за даними позивача борг за договором №115 від 12.10.06р. складає 108863грн. 79коп., а за даними відповідача –108761 грн. 85 коп.

Різниця між даними позивача та відповідача на суму 43 грн. 29 коп. пов»язана з тим, що на думку відповідача товар на суму 43 грн. 25 коп. за накладною № 2224/1 від 18.07.08р. не поставлений позивачем, але це твердження спростовується матеріалами справи, а саме: за данною накладною товар прийнятий на всю суму 1189 грн. 68 коп., що підтверджено підписом та печаткою відповідача на накладній. Щодо різниці в розмірі 0,04грн., яка на думку відповідача виникла внаслідок поставки позивачем за накладними №№2403/1, 2404/1 від 05.08.08р. та №2531/1 від 15.08.08р. товару на суму 723 грн. 22 коп., 889 грн. 88 коп., 5747 грн. 90 коп. відповідно, то це також не підтверджено матеріалами справи.

Після підписання сторонами останнього акту звірки відповідачем без заперечень та зауважень, здійснено часткову оплату боргу, що підтверджується матеріалами справи. Судовою колегією розглянуті та відхилені посилання відповідача на наявність в останніх платіжних дорученнях підстави перерахування цих грошових коштів –іншого договору №55 від 24.06.07р., оскільки відповідач не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції доказів існування такого договору між сторонами.

Таким чином, висновок господарського суду щодо неукладеності договору є помилковим та таким, що спростовується матеріалам справи, оскільки договір виконувався сторонами і відсутні підстави для визначення його неукладеним.

Первинні документи, що є в матеріалах справи, відповідають вимогам чинного законодавства України, фіксують факт здійснення сторонами господарських операцій, тому є всі підстави для покладення на відповідача обов»язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

Отже, відповідач всупереч вимогам ст. 526 Цивільного кодексу України свої зобов»язання за договором №115 щодо оплати поставленного товару виконав неналежним чином, тому у нього перед позивачем існує основний борг в розмірі 68863 грн. 79 коп., який підлягає стягненню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 2224 грн. 79 коп. та пені в розмірі 17798 грн. 44 коп. за порушення строків оплати за поставлений товар за період з 15.10.08р. по 24.03.2009р. з різних сум боргу з урахуванням часткової оплати та повернення товару на підставі норм ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 6.2 Договору.

Судовою колегією перевірений розрахунок, наданий позивачем та встановлено наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 2224 грн. 79 коп. та пені в розмірі 17798 грн. 44 коп., оскільки відповідач своїми конклюдентними діями з часткової оплати та прийняття товару від позивача підтвердив узгодження з позивачем запропонованих умов порядку поставки та оплати товару.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовані норми матеріального права України, тому рішення господарського суду Донецької області від 10.12.2009 року у справі № 38/243 підлягає скасуванню, апеляційна скарга –задоволенню, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, в тому числі, по сплаті державного мита по апеляційній скарзі, покладаються на відповідача.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма Лія”, м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 10.12.2009 року у справі №38/243 –задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 10.12.2009 року у справі №38/243 –скасувати.

Задовольнити позовні вимоги Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лія», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа «Сарепта», м. Донецьк про стягнення суми основного боргу 68863 грн. 79 коп., 3% річних в розмірі 2224 грн. 79 коп., пені в розмірі 17798грн. 44 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа «Сарепта», м. Донецьк 83054, м. Донецьк, пр. Київський, 46, ЗКПО 34557310 на користь Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лія», м. Донецьк 83086, м. Донецьк, вул. Артема, 13, ЗКПО 20336647 основний борг в сумі 68863 грн. 79 коп., 3 % річних в розмірі 2224 грн. 79 коп., пеню в розмірі 17798грн. 44 коп., витрати по сплаті державного мита в розмірі 888 грн. 87 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 73 грн. 50 коп., витрати по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги в розмірі 444 грн. 44 коп.

Зобов»язати господарський суд Донецької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в п’ятиденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у місячний строк.

Головуючий          Г.І. Діброва

Судді:          О.В. Стойка

          Т.А. Шевкова

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС

5 гос. суду