Постанова № 8268672, 17.02.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.02.2010 р.                                                             справа №9/147

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддів від позивача:не з»явився від відповідача:Шишко Ю.А. –(за дов. №03/02 від 12.02.10р.) Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Спецавтоматика», м. Дніпропетровськ та Товариства з обмеженою відповідальністю «Техніка для ланів», м. Дружківка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від09.12.2009 року

у справі№ 9/147 (суддя Марченко О.А.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Спецавтоматика», м. Дніпропетровськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Техніка для ланів», м. Дружківка Донецької області простягнення 80552 грн.

ВСТАНОВИВ:

У 2009 році Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство «Спецавтоматика», м. Дніпропетровськ звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техніка для ланів», м. Дружківка Донецької області про стягнення основного боргу в розмірі 62500грн., пені в розмірі 8679грн. 99 коп., 3% річних в розмірі 1891грн. 32 коп., інфляційних в розмірі 6532грн. (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 03.12.09р.).

          Рішенням господарського суду Донецької області від 09.12.09 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство «Спецавтоматика», м. ДНіпропетровськ були задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 62500грн.00коп., 3% річних в розмірі 1891грн.32коп., інфляційні в розмірі 6532рн.00коп. В іншій частині позовних вимог –відмовлено.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Техніка для ланів», м. Дружківка Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України і неповним з'ясуванням обставин справи. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 09.12.09р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство «Спецавтоматика», м. Дніпропетровськ з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 09.12.09р. змінити, а саме: стягнути пеню та змінити розподіл господарських витрат.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 04.02.10р. об»єднано розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Спецавтоматика», м. Дніпропетровськ з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Техніка для ланів», м. Дружківка Донецької області для спільного розгляду в одному апеляційному провадженні.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення 08.02.10р. поштового відправлення ухвали суду про порушення апеляційного провадження від 04.02.10р., своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 04.02.10р. не була визнана обов’язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам в установленому порядку.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційні скарги, оскільки для з’ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 9/147, та наданих представником відповідача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статей 28-29 Закону України «Про судоустрій»та статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Техніка для ланів», м. Дружківка Донецької області не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга позивача - підлягає задоволенню частково. Рішення суду відповідає вищезазначеним вимогам, але підлягає частковій зміні в частині розподілу судових витрат, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство «Спецавтоматика»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техніка для ланів»був укладений договір купівлі-продажу №1997/1 (далі по тексту –Договір), згідно п. 1 якого продавець зобов»язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити мінісільгосптехніку, навісне обладнання, запасні частини до них та інший товар на умовах даного Договору, в асортименті, кількості та номенклатурі у відповідності з накладними, які є невід»ємними частинами Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору, продавець продає покупцю товар за договірними цінами, вказаними в накладних до кожної партії товару.

Оплата за товар, який поставляється за договором, здійснюється протягом 20 банківських днів з моменту поставки кожної партії товару за накладною ( п. 3.2 Договору).

Даний договір набирає чинність з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2010р., але в любому випадку до повного закінчення всіх розрахунків між сторонами.

Договір підписаний обома сторонами без зауважень і заперечень та скріплений печатками.

На виконання умов Договору позивачем був поставлений відповідачу товар на загальну суму 84 000грн., що підтверджується видатковою накладною №СА081208-038 від 08.12.2008р., яка підписана уповноваженими особами сторін без заперечень та зауважень і скріплена печатками підприємств сторін.

Товар за вищезазначеною накладною отриманий відповідачем через представника Гриньова Володимира Петровича відповідно до довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №16/12-42 від 08.12.2008р.

Враховуючи вищенаведене, позивач звернувся до господарського суду Донецької області з вимогами (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог б/н від 03.12.2009р. ) про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 62500грн., пені в розмірі 8679грн. 99 коп., 3% річних в розмірі 1891грн. 32 коп., інфляційних в розмірі 6532грн.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, вислухавши пояснення представника відповідача, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно з пунктом 4 статті 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Статтею 193 Господарського Кодексу України зазначено, що зобов’язання повинні виконуватись у повному обсязі та у встановлені строки. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не припустима.

Згідно приписів статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив поставку товару на адресу відповідача за умовами договору, який визначено в якості підстави позову.

У видатковій накладній №СА081208-038 від 08.12.2008р., яка підписана уповноваженими особами підприємств сторін та має печатки підприємств, є посилання на договір №1997/??1 від 01.10.08р., тому господарський суд дійшов вірного висновку, що поставка продукції здійснювалась саме за вищезазначеним договором, а доводи заявника апеляційної скарги в частині нібито отримання ним товару за іншим договором, який не є підставою даного позову, спростовуються вищезазначеним документом та іншими матеріалами справи.

Відповідач всупереч вимогам ст. 526 Цивільного кодексу України свої зобов’язання стосовно оплати поставленого товару виконав частково, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно задоволено позов в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техніка для ланів», м. Дружківка Донецької області основного боргу в розмірі 62 500 грн., оскільки відповідач не довів належними та допустимими доказами ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції виконання свого зобов»язання з оплати поставленого товару належним чином і в строк, передбачений умовами Договору, а позивачем доведено суду його позовні вимоги.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 6 532 грн. та 3% річних в розмірі 1891грн. 32коп. за період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з 08.01.09 року по 25.09.09 року.

Господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 1 891 грн. 32 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання та інфляційних в розмірі 6 532грн., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошовою одиниці України.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення зобов'язань або їх неналежне виконання, винна сторона сплачує господарські санкції у вигляді грошової суми ( неустойка, штраф, пеня).

Пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що у разі невиконання або неналежного виконання умов данного Договору сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства України.

Позивачем на підставі п. 5.1 Договору та п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст. 3 закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ станом на 27.11.09р.

За приписами ч.1 ст.547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

З огляду на вищевикладене, застосування штрафних санкцій (пені) можливе лише у разі узгодження сторонами у договорі (угоді тощо) відповідальності за прострочення грошового зобов’язання саме у вигляді пені.

Тому, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про неправомірність застосування позивачем такої міри відповідальності як пеня, оскільки сторони в договорі в письмовому вигляді не домовились про її застосування, в зв»язку з чим позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та безпідставними і суд правомірно відмовив у їх задоволенні про стягнення пені в розмірі 8679 грн. 99 коп.

Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Спецавтоматика», м. Дніпропетровськ в цій частині не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Техніка для ланів», м. Дружківка Донецької області не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи, але підлягає зміні в частині стягнення з відповідача суми державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу і стягнення з позивача в доход Державного бюджету України нібито недоплаченого державного мита, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Спецавтоматика», м. Дніпропетровськ в цій частині підлягає задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 09.12.2009р. у справі № 9/147 з урахуванням змін, внесених апеляційною інстанцією, ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційних скарг частково не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

                                                  П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техніка для ланів», м. Дружківка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 09.12.2009 року у справі № 9/147 –залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство «Спецавтоматика», м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Донецької області від 09.12.2009 року у справі № 9/147 –задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 09.12.09р. у справі № 9/147 –частково змінити в частині розподілу судових витрат шляхом виключення з тексту рішення абзаців 3 та 4 резолютивної частини, виклавши абзац 2 резолютивної частини рішення наступним чином:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Техніка для ланів”, 84205, м.Дружківка Донецької області, вул. Леніна, 15/34, ЗКПО 35087855 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Спецавтоматика”, 49040, м.Дніпропетровськ, ж/м Тополя-1, б.15, корп. 1, кв.54, ЗКПО 24247395 суму основного боргу в розмірі 62500 грн., 3% річних в розмірі 1891 грн. 32 коп., інфляційні в розмірі 6532 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 709 грн. 23 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 210 грн. 27 коп.».

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області по справі № 9/147 від 09.12.09р. - залишити без змін.

Зобов’язати господарський суд Донецької області видати відповідний наказ.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в п’ятиденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у місячний строк.

Головуючий          

Судді:          

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС