Постанова № 8268343, 09.02.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.02.2010 р.                                                             справа №17/205

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддів

за участю представників сторін:

від позивача:Зінченко Є.В. за дов. № 1832/1 від 09.06.09р.

від відповідача:

від третьої особи:Пилипенко Ю.С. за дов. № 01/10 від 01.02.2010р.

не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Асоціації „Фінансових, промислових та торгівельних підприємств „Донбаський розрахунково-фінансовий центр” м. Донецьк

на рішення господарського судуДонецької області

від21.12.2009 року

по справі№ 17/205 (суддя Татенко В.М.)

за позовомАсоціації „Фінансових, промислових та торгівельних підприємств „Донбаський розрахунково-фінансовий центр” м. Донецьк

до

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет споруТовариства з обмеженою відповідальністю „Транс Логістик Компані” м. Донецьк

Товариства з обмеженою відповідальністю „Геотранс Сервіс” м. Одеса

простягнення збитків в розмірі 9256,16 грн. Асоціація „Фінансових, промислових та торгівельних підприємств „Донбаський розрахунково-фінансовий центр” м. Донецьк (далі по тексту „Донбаський розрахунково-фінансовий центр”) звернулась до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс Логістик Компані” м. Донецьк (далі по тексту ТОВ „Транс Логістик Компані”) про стягнення збитків у розмірі 9256,16 грн.

Ухвалою від 09.11.2009 року суд першої інстанції за клопотанням відповідача залучив до участі у розгляді справи у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю „Геотранс Сервіс” м. Одеса (далі по тексту ТОВ „Геотранс Сервіс”).

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.12.2009 року по справі № 17/205 у позовних вимогах позивача відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спірна сума дійсно є збитком позивача, але завданню цього збитку сприяли не дії відповідача, а власна недбалість позивача, тобто позивач не довів вини відповідача, а також причинного зв’язку між діями відповідача та завданими збитками.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути на користь позивача суму збитків у розмірі 9256,16 грн.

Заявник апеляційної скарги вважає, що судом першої інстанції не вірно застосовано норми як матеріального, так і процесуального права, а саме при винесенні рішення по справі № 17/205 відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України не було всебічно, повно і об’єктивно розглянуто в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить оскаржуване рішення залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, а мотиви, з яких подано апеляційну скаргу - безпідставними.

Представники сторін у судовому засіданні висловилися на підтримку своїх доводів, викладених в апеляційній скарзі та в запереченнях на неї.

           Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, хоча про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, відзив на апеляційну скаргу суду не надав.

Представники позивача та відповідача не заперечували проти розгляду справи у відсутності представника третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, тому, з урахуванням строків, передбачених ст. 102 ГПК України, судова колегія розглядає справу за наявними у матеріалах справи доказами у відсутності представника третьої особи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та компанією Cyclons International Ltd” був укладений контракт № 1 від 01.04.2008р. (далі по тексту Контракт), з додатковими угодами до нього від 26.08.2008 року та 28.08.2008 року (а.с. 73-86), згідно умов якого позивач на умовах відстрочення поставки придбав у останньої обладнання.

Товар був придбаний на умовах постачання EXW “Інкотермс-2000”. При цьому за п. 4.4. Контракту товар мав бути готовий до відвантаження у 6-ти якісних контейнерах 20.08.2008р. за умови, що оплата товару буде отримана згідно умов, встановлених у п. 5.1. Контракту.

На виконання вимог Контракту позивачем Компанії Cyclons International Ltd” були здійснені авансові платежі 10.04.2008 р., 14.05.2008 р., 27.06.2008 р. та 12.08.2008 р. кожний –по 25941 англійських фунтів стерлінгів.

В подальшому, між сторонами по справі 03.09.2008р. був укладений договір про транспортно-експедиторське обслуговування № DZ/0226 (далі –“Договір ТЕО”, а.с. 11-13), згідно з яким відповідач прийняв на себе зобов'язання виконати заявку позивача на організацію перевезення та транспортно-експедиторське обслуговування (“ТЕО”) імпортних вантажів позивача, що перевозяться за межами території України та по території України, а позивач зобов'язується сплатити відповідачу узгоджену винагороду.

Відповідно до п. 2.2. Договору відповідач мав зобов'язання погоджувати у встановлені терміни з транспортними організаціями плани перевезень вантажів відповідними видами транспорту. Пунктом 2.3. Договору сторони передбачили, що відповідач інформує позивача про узгоджені умови перевезення вантажів.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.09.2008 року сторони узгодили заявку –додаток до Договору № DZ/0226 (а.с. 14), відповідно до якої відповідач зобов'язався організувати перевезення та ТЕО вантажу, а саме високоефективного радіального згущувача Компанії Cyclons International Ltd»діаметром 9 метрів у 4-х 40-футових контейнерах за маршрутом: Дурхам (Великобританія) –Фелікстоу (Великобританія) –Одеса (України) –Донецьк (Україна).

Виконання прийнятих на себе за Договором ТЕО обов’язків відповідач доручив третій особі, з якою існував Генеральний договір № 47/08 від 05.06.2008р. “на транспортно-експедиційне обслуговування” (а.с. 88-95,107-114,133-140). Організація виконання третьою особою перевезення здійснювалась на підставі замовлення відповідача (а.с. 106).

Вантаж був завантажений у чотири 40-футові контейнери, у порту Фелікстоу, Великобританія 14.09.2008 р. на борт судна “HS Dicsoverer”, рейс № 146/Е, який прямував в порт Одеса за коносаментом № ZIMUFLX09013303.

Відповідно до письмового повідомлення відповідача № 01/08 від 01.10.08 р. (а.с. 27), орієнтовний час прибуття вантажу у м. Донецьк (Україна) на місце митного очищення 03-05.11.08р.

У зв'язку з тим, що граничний термін для завершення імпортної операції за Контрактом № 1 від 01.04.08р. збігав 08.10.2008 р. позивач, керуючись нормами Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями” від 29.12.2007 р. № 1409 та Наказу Міністерства економіки України “Про затвердження Положення про порядок видачі висновків щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями” від 18.01.2008р. № 15, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 9 лютого 2008 р. за № 115/14806 (далі –“Положення”), звернувся до Міністерства економіки України листом № 5581 від 02.10.08р. (а.с. 120-122) з проханням продовжити термін для розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцію за вищевказаним Контрактом.

Висновком Міністерства економіки України № 392 (вих. № 392-4202/2008) від 17.10.2008р. термін розрахунків за вказаною зовнішньоекономічною операцією було продовжено з 08.10.2008 р. до 05.11.2008р., тобто до кінцевого строку прибуття вантажу до м.Донецьк, як це було вказано в письмовому повідомленні відповідача від 01.10.2008 року.

Однак, вантаж було доставлено до порту Одеса, Україна тільки 11.11.08р., тобто після закінчення граничного терміну завершення імпортної зовнішньоекономічної операції, а поставлено під митне очищення в м. Донецьк відповідно 14.11.2008р.

За фактом порушення законодавства про валютний контроль, а саме порушення ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” щодо позивача податковими органами була проведена перевірка та застосовані санкції у вигляді нарахування пені в розмірі 24867 грн., яка платіжним дорученням № 1079 від 05.05.09р. (а.с. 72) була позивачем перерахована до Державного бюджету України.

Позивач вважає, що зазнав збитки за вини відповідача, у зв’язку з чим 10.04.2009 року на адресу останнього надіслав претензію № 1380 від 10.04.2009р. з вимогою сплатити збитки в розмірі 9256,16 грн. на розрахунковий рахунок позивача.

У зв’язку з тим, що позивач не отримав відповіді на претензію та сума збитків не сплачена відповідачем, Асоціація „Фінансових, промислових та торгівельних підприємств „Донбаський розрахунково-фінансовий центр” звернулась до господарського суду Донецької області з вимогою стягнути з відповідача суму збитків у розмірі 9256,16 грн., у задоволенні якої рішенням від 21.12.2009р. по справі № 17/205 суд першої інстанції відмовив.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржуване рішення у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Збитки є одним із видів правових наслідків порушення зобов’язання (ст.611 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.22 Цивільного кодексу України під збитками розуміються витрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Предметом позову є стягнення збитків в сумі 9256,16 грн. на підставі ст.ст. 173, 174, 193, 216, 224-226 ГК України.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на п. 4.5 договору від 03.09.2008 року, який зазначає, що Експедитор несе матеріальну відповідальність за збитки, завдані Замовнику внаслідок неналежного виконання умов цього договору.

За ч. 2 ст. 217 ГК України відшкодування збитків є одним з видів господарських санкцій як правовий засіб відповідальності у сфері господарювання.

Виходячи з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Стаття 225 ГК України визначає, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитки внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Норми статей 33–34 ГПК України покладають на сторони обов’язок доказування обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до діючого законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підставою відповідальності за порушення зобов’язання є вина особи, яка порушила зобов’язання, якщо інше не встановлено договором або законом, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання (ст. 614 Цивільного кодексу України).

Об’єктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов’язання, причинний зв’язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов’язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Протиправність поведінки боржника або кредитора полягає в порушенні договірного зобов’язання. Відповідно до чинного законодавства, порушенням зобов’язання є невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Так, наполягаючи на стягненні з відповідача спірної суми, позивач зазначає, що саме у зв’язку із невиконанням відповідачем приписів п.п. 2.2. - 2.3. Договору ТЕО від 03.09.2008 року, позивач не був в змозі звернутися до Міністерства економіки з проханням продовжити термін розрахунків за Контрактом від 01.04.2008 року.

Зазначений п.п. 2.2,2.3 договору передбачає, що Експедитор зобов’язаний погоджувати у встановлені терміни з транспортними організаціями плани перевезень вантажів відповідними видами транспорту та інформувати Замовника про узгоджені умови перевезення його вантажів.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач повідомив позивача, що орієнтовна дата прибуття вантажу до м. Донецька на місце митного очищення вантажу 03.11. –05.11.2008р.

Однак, вантаж був доставлений в порт м. Одеса тільки 11.11.2008 року, а під митне очищення в м. Донецьк прибув 14.11.2008 року.

Доказів того, що відповідач повідомляв, відповідно до умов п. 2.3 договору від 03.09.2008р., позивача про затримку вантажу конкретно на 11.11. - 14.11.2008 року або на іншу дату в матеріалах справи відсутні. Не були надані такі докази відповідачем як суду першої, так і апеляційної інстанції.

Крім того, як вбачається з пояснень представника відповідача, наданих апеляційному суду в ході слухання справи, останнім не заперечувався факт неподання повідомлення про затримку вантажу на більш тривалий строк. Тобто останнім був порушений п.2.3. договору від 03.08.2008 року

Щоб стягнути зазнані збитки, потерпіла особа має довести їх наявність і розмір.

Судова колегія вважає, що позивач належним чином довів наявність та розмір збитків, оскільки в матеріалах справи є рішення ДПІ у Калінінському районі м. Донецька про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.04.2009 року відносно позивача за порушення ним ст. 2 Закону України «Про порядок розрахунків у іноземній валюті»у вигляді нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 24867 грн., яку останній сплатив платіжним дорученням № 1079 від 05.05.2009 року (а.с. 72).

Позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогою стягнути з відповідача збитки в розмірі 9256,16 грн. та надав обґрунтований розрахунок зазначеної суми. Оскільки позивачу була виставлена претензія третьою особою в розмірі 24867 грн.00 коп., тому він і вимагає стягнути з відповідача 9256,16 грн., тобто частину суми збитків, яка була нарахована йому з вини відповідача за порушення законодавства про валютний контроль, що виявилося в незверненні до Міністерства економіки України з проханням продовження термінів розрахунків з Контрагентом.

Однією з необхідних умов цивільно-правової відповідальності є наявність безпосереднього причинного зв’язку між протиправною поведінкою правопорушника і збитками потерпілої сторони. Тобто протиправна дія або бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, що виникли у потерпілої особи, - наслідком протиправної поведінки заподіювача.

Судова колегія вважає, що не надавши попередження про затримку у прибутті вантажу в порт м. Одеси та м. Донецьк для митного очищення, відповідач позбавив позивача можливості звернутися з відповідною заявою до Міністерства економіки України, що призвело до порушення останнім Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.

Як вбачається з п. 4 п.п. 1 Постанови „Про затвердження Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями” від 29.12.2007р. № 1409, резидент для одержання висновку подає Мінекономіки такі документи: складений у добровільній формі лист-звернення, що містить дані про стан виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) на момент звернення, із зазначенням суми заборгованості та обґрунтуванням необхідності продовження встановленого строку на певний період.

Відповідно до п. 7 зазначеної Постанови, Мінекономіки розглядає подані резидентом документи протягом 10 робочих днів після їх реєстрації і видає висновок або письмово відмовляє у його видачі із зазначенням підстави.

Оскільки дані про поточний стан виконання договору, а саме щодо строку прибуття вантажу мав відповідач, але він не повідомив позивача про затримку вантажу, останній не мав змоги своєчасно звернутися до Мінекономіки з відповідною заявою.

У цивільному праві діє презумпція вини особи, яка вчинила правопорушення. Відповідно до приписів цивільного законодавства особа, яка не виконала зобов’язання або виконала його неналежним чином, несе майнову відповідальність лише за наявності вини, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відсутність вини доводиться особою, яка порушила зобов’язання.

Як встановлено судовою колегією та як вбачається з пояснень представника відповідача, йому було відомо, що у зв’язку з форс-мажорними обставинами вантаж буде доставлений у порт призначення м. Одеса пізніше, ніж зазначено в повідомленні, направленому позивачу 01.10.2008 року за №01/08. Тобто, в порушення умов, укладеного між сторонами по справі договору від 03.09.2008 року, відповідач не повідомив позивача про затримку прибуття вантажу до місця призначення. Посилання відповідача на те, що він повідомляв позивача про затримку вантажу у телефонному режимі, судовою колегією до уваги не приймається, оскільки належних письмових доказів цього факту в матеріалах справи не міститься.

Тому, враховуючи викладене, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивачем не представлено суду належних та допустимих, у відповідності з вимогами ст. 33 ГПК України, доказів на підтвердження наявності обставин, з якими закон пов’язує право кредитора на відшкодування збитків, пов’язаних з порушенням боржником зобов’язань, а тому господарський суд необґрунтовано та неправомірно відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми збитків у розмірі 9256,16 грн.

Оскільки збитки, завдані позивачу, доведені, що підтверджується наявністю збитків кредитора, протиправними винними діями боржника та причинним зв'язком між збитками кредитора та діями боржника, а наданими позивачем в підтвердження позовних вимог матеріалами справи обґрунтований та доведений розмір збитків, а також доведена наявність протиправних винних дій відповідача та причинний зв’язок між збитками кредитора та діями боржника, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає, що позовні вимоги Асоціації „Фінансових, промислових та торгівельних підприємств „Донбаський розрахунково-фінансовий Центр” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс Логістик Компані” збитків у розмірі 9256,16 грн. підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 21.12.2009 року по справі № 17/205 підлягає скасуванню, а позов - задоволенню у повному обсязі по вищевказаним мотивам.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита при поданні апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Асоціації „Фінансових, промислових та торгівельних підприємств „Донбаський розрахунково-фінансовий Центр” м. Донецьк -задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 21.12.2009 року по справі № 17/205 - скасувати.

Позовні вимоги Асоціації „Фінансових, промислових та торгівельних підприємств „Донбаський розрахунково-фінансовий Центр” м. Донецьк про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс Логістик Компані” м. Донецьк, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю „Геотранс Сервіс” м. Одеса, збитків у розмірі 9256,16 грн.- задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс Логістик Компані” (83049, м. Донецьк, вул.. Лебединського, 7, код ЄДРПОУ 32994410) на користь Асоціації „Фінансових, промислових та торгівельних підприємств „Донбаський розрахунково-фінансовий Центр” (83014, м. Донецьк, вул. Лівобережна, 66, код ЄДРПОУ 24820699) збитки в розмірі 9256,16 грн., витрати по сплаті державного мита при поданні позовної заяви в сумі 102 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн., а також витрати по сплаті державного мита при поданні апеляційної скарги в сумі 51 грн.

Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Головуючий          

Судді:          

Надруковано: 6 прим.:1-позивачу,2-відповідачу,3 –третій особі, 4 -у справу, 5-ГСДО, 6-ДАГС