Рішення № 82681197, 04.06.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2019 року м. Рівне №460/586/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Романчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Маслюк О.М.,

відповідача: представник Довгалюк І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Малого приватного підприємства фірмиа "Промсервіс" доГоловного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -В С Т А Н О В И В:

Позивач, Мале приватне підприємство фірма "Промсервіс", звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Головного управління ДФС у Рівненській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.03.2018 №0002811404 на суму 84296,55 грн. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем була проведена у нього документальна планова виїзна перевірка, за наслідками якої складений акт від 12.03.2018 №710/17-00/14-01/13981123. Згідно з висновками акта перевірки контролюючим органом було встановлено, зокрема, порушення пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, яке полягає в неоприбуткуванні інкасової готівкової виручки до каси підприємства та не здачі до банку на розрахунковий рахунок підприємства готівкових коштів на загальну суму 16859,31 грн. В подальшому відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 27.03.2018 №0002811404, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) на суму 84296,55 грн. Спірне податкове повідомлення-рішення позивач вважає протиправним, а відповідні висновки акта перевірки хибними, оскільки в силу вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та відображення на їх підставі готівки у КОРО. Так, позивач звернув увагу на те, що належне вчинення позивачем таких дій не заперечується відповідачем згідно зі змістом акта перевірки. Натоміть, спірне податкове повідомлення-рішення винесене у зв`язку з не здачею позивачем до банку на розрахунковий рахунок готівки оприбуткованої в КОРО на суму 16859,31 грн, що, на думку позивача, вказує на неправильне застосування контролюючим органом норм матеріального права. З наведених підстав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що в ході документальної планової перевірки було встановлення порушення позивачем вимог пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, яке полягає в неоприбуткуванні інкасової готівкової виручки до каси підприємства та не здачі до банку на розрахунковий рахунок підприємства готівкових коштів на загальну суму 16859,31 грн. Покликання позивача на те, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК належним оприбуткуванням готівки є фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та відображення на їх підставі готівки у КОРО, відповідач вважає помилковим та необґрунтованим, позаяк, пунктом 2.8 вказаного вище Положення передбачено, що підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси; готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов`язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Таким чином, відповідач стверджує, що під час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, добросовісно та розсудливо, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач відповідь на відзив до суду не подавав.

Заяви, клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:

15.03.2019 позовна заява надійшла до суду.

18.03.2019 ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадженнябез виклику сторін.

08.04.2019 до суду від відповідача надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

23.04.2018 представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

23.04.2019 ухвалою суду судовий розгляд справи відкладений на 04.06.2019. Також, вказаною ухвалю суд постановив здійснити розгляд справи з викликом сторін.

04.06.2019 представник позивача подав до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позицію, викладену в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом:

Відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання позивачем податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, валютного – за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування – за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, за результатами якої було сформовано акт перевірки від 12.03.2018 № 710/17-00-14-01/13981123.

У висновках акту перевірки (за предметом даного спору) встановлено порушенняп.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320, а саме, встановлені факти не оприбуткування інкасової готівкової виручки до каси підприємства та не здано до банку на розрахунковий рахунок підприємства готівкових коштів на загальну суму 16859,31 грн.

На підставі складеного акту перевірки, було прийняте, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 27.03.2018 №0002811401, яким, із посиланням на п.54.3 ст.54 ПКУ, п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 (далі – Постанова № 637), ст.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 №436/95, застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за платежем – штрафні санкції за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 84296,55 грн.

Позивач, не погоджуючись зі спірним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, звернувся до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 № 436/95 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі – Указ №436/95), у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами і підприємцями, а також окремі питання організації банками роботи з готівкою за перевірений період було регламентовано Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (далі - Положення №637).

Так, за вимогами п.2.6 – 2.9 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов`язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Готівкова виручка (готівка) підприємств (підприємців), у тому числі готівка, одержана з банку, використовуються ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов`язковими платежами).

Підприємства не повинні накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення потрібних витрат до настання строків цих виплат.

Відповідно до п.5.9 Положення №637, готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного дня на потреби, які пов`язані з діяльністю підприємства.

Не вважаються понадлімітними в день їх надходження і ті готівкові кошти, що надійшли до кас підприємств у вихідні та святкові дні та були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків наступного робочого дня банку та підприємства або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного робочого дня на потреби, які пов`язані з діяльністю підприємства.

Отже, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій і веденням КОРО на підставі фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: роздрукування фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій та своєчасне відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій, передача готівки на банківський рахунок.

Таким чином, процедура оприбуткування готівки в касі полягає не лише в роздрукуванні фіскального чеку і в здійсненні запису в книзі обліку розрахункових операцій на підставі відповідного z-звіту, а і у передачі готівкових коштів на рахунок товариства в банківській установі.

За змістом заяв по суті учасниками справи не заперечується, що в колонку №4 «Службова видача» розділу 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків» КОРО позивача вносилися записи про оприбуткування готівки згідно з «Z»-звітів РРО, яка в подальшому передавалася до банку не в повному обсязі в день її фактичного надходження, а саме:

1) 09.06.2016 згідно з «Z»-звіту РРО №1081 інкасовано готівкові кошти на загальну суму 2087,86 грн, з яких не здано до установи банку на розрахунковий рахунок підприємства кошти в сумі 1687,86 грн;

2) 31.08.2016 згідно з «Z»-звіту РРО № 1371 інкасовано готівкові кошти на загальну суму 2452,45 грн, з яких не здано до установи банку на розрахунковий рахунок підприємства кошти в сумі 2452,45 грн;

3) 16.12.2016 згідно з «Z»-звітів РРО №№ 1214, 1215 інкасовано готівкові кошти на загальну суму 19219 грн, з яких не здано до установи банку на розрахунковий рахунок підприємства кошти в сумі 12719 грн.

Всього, за 09.06.2016, 31.08.2016 та 16.12.2016 не передано до банку інкасовані готівкові кошти на суму 16859,31 грн.

Доказів на підтвердження протилежного позивачем суду не надано та судом в ході судового розгляду справи не встановлено.

Суд повторює, що в силу вимог п.1 Указу № 436/95 за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки до юридичних осіб всіх форм власності, фізичних осіб - громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійних представництв нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність,застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафув п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 27.03.2018 № 0002811404 відповідає критеріям правомірності, визначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Посилання позивача на те, що у податковому повідомленні-рішенні відповідачем не зазначений конкретний абзац пункту Указу №436/95, на підставі якого був визначений розмір штрафних санкцій, суд оцінює критично, оскільки форма спірного повідомлення-рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204 «Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків» та передбачає необхідність зазначення посилання лише на пункт та статтю законодавчого акта, який є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), а не на окремий їх абзац.

Також, судом відхиляються як безпідставні та необґрунтовані посилання позивача на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду України від 11.12.2012 у справі № 21-400а12, від 04.11.2015 у справі № 825/554/15-а, Верховного Суду від 31.07.2018 у справі № 813/229/17, від 17.12.2018 у справі № 810/3811/17, позаяк, обставини встановлені судом касаційної інстанції у вказаних справах є відмінними від обставин даної справи, а відтак висловлені у вищенаведених постановах правові позиці Верховного Суду України та Верховного Суду не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи.

При цьому, доводи та обґрунтування позивача не спростовують правомірності поведінки відповідача та не дають суду підстав для висновку про прийняття останнім протиправного рішення.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що в задоволенні вказаного позову належить відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Малого приватного підприємства фірми «Промсервіс» (код ЄДРПОУ 13981123, вул. Київська, 98, м. Рівне, 33027) до Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217, вул.Відінська, 12, м. Рівне, 33023) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за № 0002811404 від 27 березня 2018 року відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 11 червня 2019 року.

Суддя Друзенко Н.В.