Ухвала суду № 82677136, 19.06.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

Справа № 500/332/19

19 червня 2019 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді - Хрущ В.Л.,

за участю:

секретаря судового засідання - Порплиці Т.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Загнійної І.В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 (неповнолітньої), до Бережанської міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Бережанська школа-гімназія ім. Б.Лепкого, Відділ освіти, молоді та спорту Бережанської міської ради, про визнання незаконним та скасування в частині пункту 7 рішення Виконавчого комітету Бережанської міської ради від 06.09.2018 року №663 "Про затвердження мережі розвитку освіти у м.Бережани на 2018-2019 навчальний рік" щодо ліквідації з 01.01.2019 року гуртожитку при Бережанській школі-гімназії ім. Б.Лепкого, -

ВСТАНОВИВ:

19.06.2019 року в судовому засіданні позивачем подано заяву про залишення позову без розгляду - на підставі пункту 5 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та повернення судового збору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення заяви позивача про залишення позовної заяви без розгляду та повернення судового збору за наведених нею підстав - не заперечувала.

Заслухавши позивача та представника відповідача, - суд приходить до висновку про можливість задоволення вказаної заяви ОСОБА_1 з урахуванням наведених нею обставин, з огляду на наступне.

Пунктом 5 частини 1 статті 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду.

Частиною 2 статті 240 КАС України визначено, що заява про залишення позову без розгляду може бути подана лише до початку розгляду справи по суті.

Розгляд даної справи по суті через ряд незалежних від суду обставин не розпочинався та не проводився, а тому, враховуючи наведені позивачем обставини щодо неактуальності на даний час для неї даного спору, які були підставою для звернення позивача до суду із даним позовом, зважаючи на те, що дії позивача не суперечать вимогам закону, не порушують будь-чиї права та обов`язки, - суд приходить до висновку про необхідність залишення даного адміністративного позову без розгляду у зв`язку з надходженням від позивача відповідної заяви (клопотання).

Відповідно до частин 3-4 статті 240 КАС України про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена. Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що дії позивача не суперечать вимогам закону, не порушують будь-чиї права та обов`язки і є підставою для постановлення судом відповідної ухвали.

Крім того, щодо задоволення заявленого позивачем прохання про повернення судового збору, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 143 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

У відповідності до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 2 статті 132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI.

Крім того, повернення помилково сплаченого судового збору встановлено вимогами Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (далі - Порядок), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182.

Під час огляду матеріалів до позовної заяви встановлено, що при зверненні до суду до позовної заяви було подано дві квитанції про сплату судового збору: №74 від 21.01.2019 року - на суму 65,00грн. та №95 від 15.02.2019 року - на суму 703,40 грн.

Вказані вище суми судового збору були зараховані до Державного бюджету України за подання позовної заяви у даній справі №500/332/19 як за окремий об`єкт справляння судового збору, згідно відомостей програмного комплексу "Діловодство спеціалізованого суду".

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Відповідно до п. 14 ч.2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" - судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Пунктами 7, 9 частини статті 5 наведеного закону, передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб; особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Статтею 8 вказаного Закону визначено можливість відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати судом не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

В ході проведення підготовчого засідання (провадження) на підставі пояснень позивача та її представника, судом були з`ясовані певні обставини, які призвели до потреби звернення ОСОБА_1 до суду в інтересах її неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , яка потребувала додаткових соціальних гарантій під час навчання у Бережанській школі-гімназії ім. Б.Лепкого у зв`язку з вадами здоров`я.

При цьому, суд звертає увагу на те, що така особа, в силу положень Закону України "Про судовий збір" підпадає під категорії осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору, оскільки ОСОБА_1 - є одинокою матір`ю чотирьох дітей, однією з яких є ОСОБА_2 (за твердженням позивача дитина є інвалідом).

Вказані обставини визнані та не заперечувались представником відповідача, і у суду, зважаючи на надані в ході підготовочго провадження пояснення учасників справи, не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин. Відтак, додаткового доказування вони не потребують.

З огляду на зазначене, враховуючи законодавчі норми, можливість застосування яких встановлена після відкриття провадження у справі в ході проведення підготовчого засідання, з метою недопущення прав та інтересів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , закріплених статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Україною Законом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.97 року, - суд, з ряду підстав та їх визнання, вважає за можливе застосувати в даному випадку норми законодавства, яке регулює порядок звільнення позивача від сплати судового збору та повернути ОСОБА_1 судовий збір, сплачений нею за подання даного позову в інтересах її неповнолітньої доньки.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у рішенні Європейського суд з прав людини від 02.11.2004 у справі «Трегубенко проти України» (Заява № 61333/00), Суд повторює, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Також, Суд визначає, що «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії»). Що ж до тлумачення поняття «інтереси суспільства», то його необхідно розуміти широко (пункт 46 рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»). Крім того, у даному рішенні зазначається, що завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи влади мають у принципі кращі, ніж міжнародний суд, можливості для оцінки того, що відповідає «суспільним інтересам». Отже, створена Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок початкової оцінки як існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і проблеми необхідності заходів з усунення несправедливості (пункт 48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хендісайд проти Сполученого Королівства» від 07.12.1976 року, серія A, № 24). Це означає, що в цій сфері, як і в інших сферах, на які поширюються гарантії Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, національні органи влади мають певну свободу розсуду.

Тому, вирішуючи дане питання, суд виходить з того, що покладення на позивача обов`язку щодо сплати судового збору, за наявності правових підстав для звільнення від такої сплати, та неповернення сплачених нею коштів судового збору, - може бути визнане "ідивідуальним" і "надмірним тягарем" в розумінні статті 1 вищенаведеного Протоколу до Конвенції, та за встановлених судом обставин, - може стати в певній мірі перешкодою для забезпечення важливих життєвих потреб позивача, необхідності постійного лікуванння та подальшої реалізації права на освіту, закріпленого статтею цього ж Протоколу №1 до Конвенції, а, відтак, - буде неспіврозмірним із загальними принципами законодавства та верховенства права, спрямованими на недопущення звуження прав осіб, які звернулись за судовим захистом.

Частиною 5 статті 7 Закону України "Про судовий збір" зазначено, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

За таких обставин та враховуючи те, що позовна заява згідно даної ухвали залишається без розгляду, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви позивача про повернення сплаченого судового збору за відповідними квитанціями та наявність підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 132, 143, 229, 240, 241, 243, 373 КАС Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду та повернення судового збору - задовольнити.

2. Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 (неповнолітньої), до Бережанської міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Бережанська школа-гімназія ім.Б.Лепкого, Відділ освіти, молоді та спорту Бережанської міської ради, про визнання незаконним та скасування в частині пункту 7 рішення Виконавчого комітету Бережанської міської ради від 06.09.2018 року №663 "Про затвердження мережі розвитку освіти у м.Бережани на 2018-2019 навчальний рік" щодо ліквідації з 01.01.2019 року гуртожитку при Бережанській школі-гімназії ім. Б. Лепкого - залишити без розгляду, на підставі пункту 5 частини 1 статті 240 КАС України, у зв`язку з надходженням заяви позивача про залишення позову без розгляду.

3. Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: с.Мирне, Підгаєцький район, Тернопільська область АДРЕСА_1 ) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 703,40 грн. (сімсот три гривні 40 копійок), сплачений ОСОБА_1 згідно квитанції №95 від 15.02.2019 року.

4. Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: с.Мирне, Підгаєцький район, Тернопільська область, АДРЕСА_1 ) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 65,00 грн. шістдесят п`ять гривень), сплачений ОСОБА_1 згідно квитанції №74 від 21.01.2019 року.

5. Дана ухвала в силу частини третьої статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України - є виконавчим документом, на підставі якого здійснюється повернення судового збору.

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складений 24.06.2019 року.

Головуючий суддя Хрущ В.Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В.Л.