Рішення № 82676783, 27.06.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/330/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2019 року м.Одеса

Зала судових засідань №21

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

За участю секретаря Макаренко А.І.

За участю сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 .,

Від відповідача: Рамжев О.Д.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_2 до начальника Головного управління ДМС в Одеській області Погребняк Олени Геннадіївни, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

21 січня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Начальника Головного управління ДМС в Одеській області Погребняк Олени Геннадіївни, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення начальника Головного управління ДМС в Одеській області Погребняк Олени Геннадіївни від 19.12.2018 року про скасування посвідки на тимчасове проживання Чагелішвілі Кішварді серії НОМЕР_1 строком дії до 02.05.2019 року.

Ухвалою суду від 28.01.2019 року адміністративний позов ОСОБА_2 відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України залишено без руху, у зв`язку з невідповідністю вимогам ст.161 КАС України.

05 лютого 2019 року від представника позивача до суду надійшла уточнена позовна заява (вх.№414/19), разом з якою надано квитанцію про сплату судового збору 0.0.1258204495.1 від 04.02.2019 року на суму 768,40 грн. Однак, згідно з даних інформаційної бази КП "ДСС" Одеського окружного адміністративного суду станом на 11.02.2019 року встановлено відсутність зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України суми судового збору за вищевказаною квитанцією.

Ухвалою суду від 11.02.2019 року ОСОБА_2 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви у справі №420/330/19. В ухвалі зазначено, що виявлені недоліки повинні бути усунені шляхом надання до суду доказів зарахування суми сплаченого судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України відповідно.

22 лютого 2019 року від представника позивача до суду надійшла заява на виконання ухвали суду від 11.02.2019 року (вх.№6552/19), разом з якою представником позивача було надано квитанцію про сплату судового збору №ПН3319 від 21.02.2019 року.

Ухвалою суду від 27.02.2019 року продовжено ОСОБА_2 строк для усунення недоліків позовної заяви у справі №420/330/19. В ухвалі зазначено, що виявлені недоліки повинні бути усунені шляхом надання до суду доказів зарахування суми сплаченого судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України відповідно квитанції №ПН3319 від 21.02.2019 року або платіжного доручення №32 від 25.01.2019 року.

06 березня 2019 року від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками (вх.№8268/19), чим усунені недоліки, які стали підставою для залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 11.03.2019р. прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи призначено проводити за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено підготовче засідання на 01.04.2019 року.

У зв`язку із знаходженням судді Аракелян М.М. на лікарняному, слухання справи, які призначені на 01.04.2019р. та на 15.04.2019р. не відбулися, розгляд справи призначено на 23.04.2019р.

Ухвалою суду від 23.04.2019р. залучено до участі у справі у якості відповідача – Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області. Розпочато спочатку розгляд адміністративної справи № 420/330/19 та призначено підготовче засідання на 23.05.2019р.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 12.06.2019 року.

У судовому засіданні 12.06.2019 року усною ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву у судовому засіданні до 24.06.2019 року.

У судове засідання 24.06.2019 року з`явився представник позивача та представник Головного управління ДМС в Одеській області. Від начальника Головного управління ДМС в Одеській області ОСОБА_3 Геннадіївни 29.03.2019 року надійшло клопотання (вх.№11389/19), згідно якого відповідач просив розглядати дану справу за її відсутності.

В обґрунтування позову представником позивача зазначається, що рішенням від 19.12.2018 року відповідачем скасовано посвідку на тимчасове проживання серії НОМЕР_1 строком дії до 02.05.2019 року з підстави пп.4 п.63 Порядку №322. Представник позивача вважає, що встановлені відповідачем ризики, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, не відповідають дійсності. Представник позивача наголошує, що Чагелішвілі Кішварді не є особою, дії якої загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні. Чагелішвілі Кішварді є несудимою особою, не притягувався до кримінальної та до адміністративної відповідальності. Тому відповідно до положень ст. 62 Конституції він не може бути визнаним у винним у вчиненні буд-яких злочинів або правопорушень. Крім того, ОСОБА_2 має постійне місце проживання в Україні, дружину - громадянку України та спільних з нею малолітніх дітей, міцні соціальні зв`язки (копії відповідних документів містяться у справі), - що саме по собі є безумовною підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання. За таких обставин, відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення, а тому позов підлягає задоволенню.

29.03.2019 року за вх.№11383/19 від начальника Головного управління ДМСУ в Одеській області Погребняк Олени Геннадіївни надійшов відзив на позовну заяву. Згідно висловленої у відзиві позиції відповідач не визнає позов та заперечує проти його задоволення. Аргументуючи таку позицію, відповідач зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало Подання Головного управління Національної поліції в Одеській області від 19.12.2018 року №2/1-8967 про скасування посвідки на тимчасове проживання Чагелішвілі ОСОБА_4 серії НОМЕР_1 строком дії до 02.05.2019 року. Тобто, спеціально уповноваженою на те особою в межах наданих їй повноважень надано інформацію до органу міграційної служби. З урахуванням дотримання органом власних повноважень, на підставі встановлених ГУ НП в Одеській області фактів, а також з посиланням на висновки Верховного Суду, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

08.05.2019 року за вх.№16507/19 від представника Головного управління ДМСУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву з аналогічною правовою позицією та аналогічними доводами, визначеними Начальником Головного управління ДМСУ в Одеській області Погребняк Оленою Геннадіївною у власному відзиві.

У судовому засіданні представники сторін підтримали наведені позиції по суті спору.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, заслухавши пояснення учасників справи, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Грузії (а.с. 73-74).

16.03.2017 року позивач прибув до України через КПП Кучурган.

26.04.2017 року позивачем подано заяву для отримання посвідки на тимчасове проживання з підстави «возз`єднання сім`ї з громадянами України (а.с.70-71). На підтвердження підстав подання такої заяви у матеріалах справи міститься копія Свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_2 (а.с. 72), згідно якої позивач перебуває у шлюбі з громадянкою України ОСОБА_5 .

Позивачу було видано посвідку на тимчасове проживання НОМЕР_1 строком дії до 02.05.2018р.

23.04.2018 року позивачем подано заяву про продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання (а.с. 77) (продовжено до 02.05.2019р.).

19.12.2018 року №2/1-8967 від Головного управління національної поліції в Одеській області до відповідача надійшло подання про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянину Грузії ОСОБА_2 (а.с. 81).

Зі змісту вказаного подання вбачається, що за результатами перевірки позивача встановлено, що він, знаходячись на території України, а саме в місті Одесі Одеської області порушував громадський порядок та здійснив кримінальні правопорушення майнового характеру та раніше був затриманий за хуліганські дії (ч.4 ст.296 КК України; ЄРДР №12018160490000078 від 06.01.2018), але, незважаючи на вищевикладене, вказана особа продовжує скоювати інші злочини та адміністративні правопорушення на території Одеської області (а.с. 81) тому дії цієї особи загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

19.12.2018 року відповідачем було складено висновок про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні гр.. ОСОБА_6 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 82).

Рішенням про скасування посвідки на тимчасове проживання №5/4-1409/18 ос від 19.12.2018 року на підставі пп.4 п.63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки про постійне проживання, затвердженого Постановою КМУ від 25.04.2018 року №322 (далі – Порядок №322), скасовано посвідку на тимчасове проживання серії НОМЕР_1 строком дії до 02.05.2019 року (а.с. 83) з мотивів того, що до міграційного органу надійшло подання із відомостями, що дії іноземця загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач і звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.

Згідно положень ст.1 цього Закону іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав;

іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні;

іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, якщо інше не встановлено законом;

посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні;

возз`єднання сім`ї - в`їзд та тимчасове або постійне проживання в Україні членів сім`ї іноземця або особи без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах та можуть підтвердити відповідними документами наявність достатнього фінансового забезпечення для утримання членів сім`ї в Україні, з метою спільного проживання сім`ї незалежно від того, коли виникли сімейні відносини - до чи після прибуття іноземця або особи без громадянства до України.

Згідно ч.14 ст. 4 цього Закону іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію.

У відповідності до ч.3 ст. 5 цього Закону іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п`ятнадцятій та вісімнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.

Частиною 18 ст.5 цього Закону встановлено, що технічний опис, зразки бланків посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, порядок їх оформлення, виготовлення та видачі встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 25.04.2018 року №322 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки про постійне проживання.

Пунктами 63-66 Порядку №322 встановлено, що Посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі:

1) отримання від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів;

2) отримання вмотивованого клопотання приймаючої сторони про скасування посвідки (у тому числі в разі звільнення іноземця або особи без громадянства із займаної посади) або припинення діяльності приймаючої сторони - юридичної особи;

3) коли іноземця або особу без громадянства засуджено в Україні до позбавлення волі;

4) коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;

5) коли уповноваженим державним органом прийнято рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства чи їх примусове видворення за межі України;

6) отримання особою паспорта громадянина України (тимчасового посвідчення громадянина України), посвідки на постійне проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, якій надано додатковий захист;

7) в інших випадках, передбачених законом.

Рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.

Копія рішення про скасування посвідки видається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства під розписку або надсилається такій особі і приймаючій стороні рекомендованим листом не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття.

Територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС протягом п`яти робочих днів з дня прийняття рішення про скасування посвідки інформує про це ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби.

Надаючи оцінку наведеним сторонами доводів у їх співвідношенні з нормами чинного законодавства, суд визначає наступне.

Діючим законодавством та прийнятим на його реалізацію Порядком встановлено підстави для скасування посвідки на тимчасове проживання. Зокрема, пп.4 п.63 встановлено, що територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС скасовується посвідка у разі, коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

19.12.2018 року №2/1-8967 від Головного управління Національної поліції в Одеській області до відповідача надійшло подання про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянину ОСОБА_6 ОСОБА_2 , зі змісту якого вбачається, що за результатами перевірки позивача встановлено, що він, знаходячись на території України, а саме в місті Одесі Одеської області порушував громадський порядок та здійснив кримінальні правопорушення майнового характеру та раніше був затриманий за хуліганські дії (ч.4 ст.296 КК України; ЄРДР №12018160490000078 від 06.01.2018), але, не зважаючи на вищевикладене, вказана особа продовжує скоювати інші злочини та адміністративні правопорушення на території Одеської області. Це свідчить про суспільну небезпечність перебування позивача на території України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 р. № 877 затверджено Положення про Національну поліцію (далі – Положення).

Пунктом 1 Положення встановлено, що Національна поліція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно підпункту 1 пункту 3 Положення одним із основних завдань Національної поліції є, зокрема, реалізація державної політики у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Пп. 41 п.4 Положення визначено, що Національна поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює моніторинг оперативної обстановки в державі, вивчає, аналізує і узагальнює результати та ефективність поліцейської діяльності, інформує у порядку та спосіб, які передбачені законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також громадськість про здійснення державної політики у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно пункту 7 Положення Національна поліція здійснює свої повноваження через центральний орган управління та утворені в установленому порядку територіальні (у тому числі міжрегіональні) органи в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах.

Таким чином, Головне управління Національної поліції в Одеській області є органом, у повноваження якого входить забезпечення національної безпеки, громадського порядку, здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

Ключове значення, на думку суду, у даних правовідносинах має те, що територіальний орган ДМСУ не наділений повноваженнями оцінювати правомірність та обґрунтованість подання територіального підрозділу Національної поліції. Сам факт визнання загрози національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні уповноваженим органом вже є тим юридичним фактом, з яким пов`язаний обов`язок відповідача скасувати рішення. Отже рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання прийняте відповідачем в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом.

Суд зазначає, що для вирішення судом даної справи необхідно встановити факт правомірності винесення та обґрунтованості Подання ГУНП в Одеській області. Однак, відомостей щодо його оскарження позивачем до суду не надано, як і відсутні відповідні посилання на такі обставини у його заявах.

Згідно ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у Постанові від 20.06.2018 року у справі №825/1340/16 зазначив, що «подання про скасування посвідки на тимчасове проживання позивача в Україні, підготовлене службою в межах компетенції, визначеної Законом № 2229-XII. Крім того, позивачем не оскаржувалось ані в адміністративному, ані в судовому порядку правомірність прийняття службою такого подання та не перевірялась достовірність встановлених у ньому обставин».

Суд наголошує, беручи до уваги предмет позову, що правомірність та обґрунтованість Подання від 19.12.2018 року №2/1-8967 не може бути оцінена судом у даній справі, оскільки з цим не пов`язані ані предмет, ані підстава позову.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до начальника Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області Погребняк Олени Геннадіївни (вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65045), Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384; вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65045) про визнання протиправним та скасування рішення – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне рішення складено та підписано суддею 27.06.2019 року.

Суддя М.М. Аракелян

.