Рішення № 8267407, 22.09.2009, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2009 р.                     

Справа № 6/72 Господарський суд Чернівецької області в складі головуючого судді Паскаря А. Д., при секретарі судового засідання Байталюку В. Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні позов

Державного підприємства «Чернівецьке лісове господарство»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-центр «Буковина»

про дострокове розірвання договору про співпрацю у веденні мисливського господарства

за участю представників сторін:

від позивача: Джурюк Г. І., довіреність від 13.05.2009 № 319;

від відповідача: Заболотний Р. К., довіреність від 22.05.2009 № 25,

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство «Чернівецьке лісове господарство»звернулося з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-центр «Буковина»про дострокове розірвання договору про співпрацю у веденні мисливського господарства від 08.06.2005 № 80/2005.

Обґрунтовуючи свою вимогу, позивач посилається на те, що відповідач 31.01.2008 направив позивачу листа № 9-вих яким пропонує останньому призупинити дію договору. Враховуючи, що параграфом 5 вказаного договору передбачено тільки припинення, його дії або розірвання, а також те, що фінансовий стан позивача в даний час є складним, тому позивач змушений був укласти договір про співпрацю у веденні мисливського господарства з іншим суб’єктом господарювання на умовах значно вигідніших, з економічної точки зору. У зв’язку з вищевикладеним позивач просить суд достроково припинити дію вказаного договору.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у його письмовому відзиві на позов.

Згодом позивач, змінивши підстави своїх позовних вимог, зазначає, що відповідач в порушення умов оскаржуваного договору з травня 2007 року не перераховує ніяких коштів для утримання мисливської дільниці, що і є підставою для розірвання договору.

В судовому засідання, яке відбулося 18.09.2009, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву для виготовлення повного тексту рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

08 червня 2005 року Чернівецький держлісгосп, правонаступником якого є позивач, та відповідач уклали між собою договір № 80/2005 від того ж числа про співпрацю у веденні мисливського господарства (далі –Договір), відповідно до умов якого позивач надає право відповідачу протягом п’ятнадцяти років, починаючи з дати підписання Договору та у відповідності з розробленими господарством, погодженими з управлінням екології та природних ресурсів і затвердженими обласним управлінням лісового господарства заходами, здійснювати в межах Турятської лісопромислової Дільниці площею 12 тис. га практичні заходи по охороні, відтворенню, раціональному використанню мисливських тварин, збереженню та поліпшенню стану угідь, розмноженню та створенню запасів риби, спорудженню та утриманню вольєрного господарства, облаштуванню території, наданню послуг мисливцям щодо здійснення полювання в межах встановлених лімітів добування, сприяти розвитку мисливського спорту та мисливського собаківництва.

За своєю правовою природою даний Договір відноситься до договору про спільну діяльність, за яким сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові (стаття 1130 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Викладене кореспондується також і у статті 11 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що Договір може бути розірвано не раніше, як через один місяць після попередження однією стороною іншу про причини розірвання Договору.

На підставі викладених вище норм закону та у відповідності до умов Договору позивач листом від 15.02.2008 № 125 запропонував відповідачеві достроково розірвати Договір. Однак відповідач вказаний лист позивача залишив без реагування, зазначаючи у своєму письмовому відзиві на позов, що надання відповіді необхідне тільки за умови наявності згоди на розірвання Договору.

У зв’язку з вищевикладеним судом не беруться до уваги заперечення відповідача щодо порушення позивачем підстав та порядку розірвання Договору, оскільки саме законом встановлено порядок та строки відповіді на пропозицію щодо розірвання Договору.

У відповідності до пункту 2.2.5 Договору відповідач зобов’язався виділяти позивачу для ведення фінансово-господарської діяльності з розподілом по кварталах кошти та матеріальні ресурси на загальну суму 60000,00 грн. з поправками на розмір інфляції (333,33 грн. в місяць, або 1000,00 грн. в квартал + інфляційні).

Згідно частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як вбачається з платіжних доручень від 03.11.2005 № 290, 20.11.2006 № 295 та від 19.04.2007 № 217 відповідачем у відповідності до пункту 2.2.5 Договору було перераховано позивачу кошти на загальну суму 9000,00 грн. (відповідно на суми 5000,00 грн., 2000,00 грн. та 2000,00 грн.) за період з червня 2005 року по серпень 2007 року без інфляційних.

Згодом, 26.10.2007, платіжним дорученням № 672 від того ж числа відповідач перерахував позивачу ще 4000,00 грн., що дорівнює періоду з вересня 2007 року по серпень 2008 року. Проте позивач 29.10.2007 вказану суму повернув відповідачу у зв’язку із розглядом на той час справи господарського суду Чернівецької області № 6/238 про аналогічний предмет спору, рішенням по якій відмовлено у задоволенні позову позивачеві та яке набрало законної сили 01.02.2008.

Отже, з вересня 2008 року по день подання позову відповідачем ніяких коштів для утримання мисливської дільниці не перераховано, як і не відшкодовано позивачу інфляційних за весь час дії Договору, чим грубо порушуються вимоги пункту 2.2.5 Договору та є підставою для його розірвання.

Крім того, відповідачем не надано більше жодного документу щодо виконання ним своїх обов’язків за Договором.

За таких обставин суд вважає, що позов є обґрунтованим, а судові витрати слід покласти на відповідача з вини якого спір безпідставно доведено до судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Розірвати договір № 80/2005 від 08.06.2005 про співпрацю у веденні мисливського господарства укладений між Чернівецьким держлісгоспом, правонаступником якого є Державне підприємство «Чернівецьке лісове господарство», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес-центр «Буковина».

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-центр «Буковина»(м. Чернівці, вул. Головна, 141, ідентифікаційний код 23247200) на користь Державного підприємства «Чернівецьке лісове господарство»(м. Чернівці, вул. Руська, 203-А, ідентифікаційний код 00274453) державне мито в розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Суддя А. Паскарь