Рішення № 82671643, 24.06.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2019 р. Справа № 916/542/19

Господарський суд Одеської області м. Одеса у складі:

судді Малярчук І.А.,

за участю секретаря судового засідання Мукієнко Д.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: Саранюк В.М., згідно довіреності №14-156 від 23.04.2019р.

від відповідача: не з`явився,

розглянувши справу №916/542/19 за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеський завод керамічних виробів” (65017, м.Одеса, вул. Багрицького,12-а) про стягнення 246412,64грн., із яких 176836,15грн. основного боргу, 25045,48грн. пені, 9814,49грн. три проценти річних, 34716,51грн. втрат від інфляції,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальні дії суду:

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що 27.10.2016р. між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та ТОВ «Одеський завод керамічних виробів» було укладено договір №3653/1617-ТЕ-23 постачання природного газу. Позивач зазначає, що на виконання умов договору, передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 298305,06грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу. Проте, як стверджує позивач, відповідачем у порушення вимог п.6.1. спірного договору оплату за переданий газ здійснено несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв`язку із чим позивач з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу нарахував відповідачу пеню у розмірі 25045,48грн., 9814,49грн. три проценти річних, 34716,51грн. інфляційних втрат.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, правом на подання відзиву не скористався. За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи; неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, за умови ще й того, що ухвали по справі надсилались відповідачу за адресою, вказаною у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань станом на 25.05.2019р.

Ухвалою суду від 05.03.2019р. відкрито провадження у справі №916/542/19, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання суду на 03.04.2019р. о 10год.50хв.

Ухвалою суду від 03.04.2019р. продовжено строк проведення підготовчого провадження до 05.06.2019р. включно, відкладено підготовче засідання суду на 22.04.2019р. о 12год.15хв.

Ухвалою суду від 22.04.2019р. відкладено підготовче засідання суду на 27.05.2019р. о 10год.50хв.

Ухвалою суду від 27.05.2019р. закрито підготовче провадження по справі №916/542/19, призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 05.06.2019р. о 10год.00хв.

Ухвалою суду від 05.06.2019р. відкладено розгляд справи на 24.06.2019р. о 10год.15хв.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

27.10.2016р. між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (постачальник) та ТОВ «Одеський завод керамічних виробів» (споживач) було укладено договір №3653/1617-ТЕ-23 постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.1.1., 1.2. договору).

Відповідно до п.2.1. договору постачання природного газу №3653/1617-ТЕ-23 від 27.10.2016р. постачальник передає споживачу з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. (включно) природний газ обсягом до 190 тис. куб. м. загалом за період.

Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п.3.4. договору №3653/1617-ТЕ-23 від 12.10.2016р.).

Згідно п.5.2. договору №3653/1617-ТЕ-23 від 27.10.2016р. ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 4942грн. крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 5930,40грн.

Як передбачено п.6.1. договору №3653/1617-ТЕ-23 від 27.10.2016р. оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору укладання договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005р. №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005р. №20. Сторони погодили, що із урахуванням пункту 11.3. цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором (п.8.1., 8.2., 8.3. договору №3653/1617-ТЕ-23 від 27.10.2016р.).

У пп.3, 4 п.11.3. договору №3653/1617-ТЕ-23 від 27.10.2016р. сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору: договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору; будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005р. №20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами: не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

Згідно п.12.1. договору №3653/1617-ТЕ-23 від 27.10.2016р. він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016р. до 31.03.2017р. (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

23.01.2017р. до договору №3653/1617-ТЕ-23 від 27.10.2016р. сторонами підписано та скріплено печатками додаткову угоду №1.

На підставі договору постачання природного газу №3653/1617-ТЕ-23 від 27.10.2016р. відповідач отримав за період листопад-грудень 2016 року природний газ на загальну суму 298305,06грн., що підтверджується підписаними між позивачем та відповідачем актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2016р. на суму 67802,27грн., від 31.12.2016р. на суму 230502,79грн.

На підтвердження проведення відповідачем часткової оплати за поставлений позивачем у спірний період природний газ, позивач подав до справи лист ТОВ «Одеський завод керамічних виробів» №15/03 від 15.03.2017р., сальдо по ТОВ “Одеський ЗКВ» та довідку по ТОВ “Одеський ЗКВ” за договором №3653/1617-ТЕ-23 від 27.10.2016р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представника позивача, його мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення позову, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.691 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Договір згідно вимог ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (абз. 1 ч.1 ст.193 ГК України).

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно вимог ч.7 ст.193 ГК України законодавцем в імперативному порядку закріплено, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Таким чином, судом встановлено, що в листопаді-грудні 2016р. позивач за договором №3653/1617-ТЕ-23 від 27.10.2016р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 298305,06грн., за який відповідач розрахувався частково в сумі 121468,91грн., у зв`язку з чим неоплаченою залишилась сума 176836,15грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

З підстав не належного та не своєчасного виконанням договірних зобов`язань, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню в розмірі 25045,48грн.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.8.2 договору №3708/1617-ТЕ-23. від 12.10.2016р. у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем, суд встановив, що він правильний, у зв`язку з чим позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 25045,48грн. пені підлягає судом частковому задоволенню.

Також, позивач через несвоєчасність виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого газу нарахував до стягнення з останнього за зобов`язаннями листопада – грудня 2016р. 9814,49грн. три проценти річних, 34716,51грн. втрат від інфляції,

У відповідності до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права” передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Суд, перевіривши розрахунок трьох процентів річних, зроблений позивачем, встановив, що останній позивачем зроблений вірно, у зв`язку із чим позовна вимога позивача про стягнення з відповідача за несвоєчасно виконаними зобов`язаннями листопада-грудня 2016р. три проценти річних у розмірі 9814,49грн. підлягає судом задоволенню у повній мірі.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат суд встановив, що він зроблений не вірно, оскільки позивач під час розрахунку, незважаючи на застосування правильного показника індексу інфляції, припустився арифметичних помилок при визначенні суми інфляції, тобто, при відніманні від суми боргу разом з інфляційними витратами самої суми боргу кінцевий результат даної математичної дії за періоди з 04.2017р. по 07.2018р. містить невірні арифметичні визначення, тому судом самостійно було зроблено відповідний розрахунок, за яким сума інфляційних втрат становить 32493,98грн., з підстав чого позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми втрат від інфляційних процесів підлягає судом частковому задоволенню в розмірі 32493,98грн.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 3696,19грн., які підлягають відшкодуванню платнику за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог, а саме в сумі 3662,84грн.

Керуючись ст.ст. 123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити частково позов Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеський завод керамічних виробів” (65017, м.Одеса, вул. Багрицького,12-а, код ЄДРПОУ 03004808) про стягнення 246412,64грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеський завод керамічних виробів” (65017, м.Одеса, вул. Багрицького,12-а, код ЄДРПОУ 03004808) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 176836 (сто сімдесят шість тисяч вісімсот тридцять шість) грн. 15коп. основного боргу, 25045 (двадцять п`ять тисяч сорок п`ять) грн. 49коп. пені, 9814 (дев`ять тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 48коп. три проценти річних, 32493 (тридцять дві тисячі чотириста дев`яносто три) грн. 98коп. втрат від інфляції, 3662 (три тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 84коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27 червня 2019 р.

Суддя І.А. Малярчук