Рішення № 82671033, 26.06.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.06.2019Справа № 910/3868/19

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді - Князькова В. В., розглянувши у письмовому провадженні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», Донецька обл., м. Добропілля

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ

про стягнення 65 696,53 грн, -

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення суми збитків, які виникли у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні, в розмірі 65 696,53 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором перевезення вантажу, а саме незабезпечення залізницею збереження вантажу в процесі перевезення за накладними № 51896744 від 21.09.2018, № 52381464 від 19.10.2018, № 52884020 від 17.11.2018, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки у розмірі вартості втраченого вантажу на суму 65 696,53 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103048922124 ухвалу про відкриття провадження у справі від 02.04.2019 вручено відповідачу 08.04.2019.

18.04.2019 на адресу Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача на позовну заяву від 11.04.2019, який поданий до суду з дотриманням строку, встановленого частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у відзив на позов вказує, що при розрахунку суми збитків позивачем не було враховано граничне розходження визначення маси вантажу і природну втрату вантажу під час перевезення в розмірі 2 % маси, зазначеної в перевізних документах для вантажів, завантажених у вологому стані. Згідно з доводами відповідача позивачем не було доведено вини залізниці у незабезпеченні схоронності вантажу і наявності слідів доступу до вантажу. Також відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів оплати спірного вантажу за ціною відправника.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступні фактичні обставини справи.

Згідно з накладними № 51896744 від 21.09.2018, № 52381464 від 19.10.2018, № 52884020 від 17.11.2018 залізниця прийняла у ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» на станції Добропілля Донецької залізниці вугілля для перевезення до станції Бурштин Львівської залізниці. Одержувачем вантажу вказано ВП «Бурштинська ТЕС» АТ «ДТЕК Західенерго».

На станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці були складені комерційні акти № 450003/215 від 24.09.2018, № 450003/240 від 23.10.2018, а на станції Добропілля Донецької залізниці - комерційний акт № 493102/74 від 19.11.2018, за змістом яких при переваженні вагонів було виявлено, що частину товару у вагонах № 62536214, № 55020671, № 58585241 було втрачено.

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю, на думку позивача, вини відповідача у незабезпеченні збереження вантажу під час його перевезення, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки на суму 65 696,53 грн.

Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтується позовна заява, та відповідні заперечення відповідача, господарський суд зазначає наступне.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Матеріалами справи (накладними № 51896744 від 21.09.2018, № 52381464 від 19.10.2018, № 52884020 від 17.11.2018) підтверджується прийняття вантажу до перевезення Акціонерним товариством «Українська залізниця» (перевізник) від Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (вантажовідправник) та здійснення його перевезення зі станції відправлення - Добропілля Донецької залізниці до станції призначення - Бурштин Львівської залізниці.

За приписами ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Частиною 1 статті 110 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (надалі - Статут залізниць України), передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

У статті 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Як встановлено судом вище, за результатами зважування вантажу, який перевезено згідно з накладними № 51896744 від 21.09.2018, № 52381464 від 19.10.2018, № 52884020 від 17.11.2018, виявлено його часткову втрату у вагонах № 62536214, № 55020671, № 58585241, на підтвердження чого перевізником складено відповідні комерційні акти.

Зокрема, зі змісту комерційного акту № 450003/215(134) від 24.09.2018 вбачається, що на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці проведено переважування вантажу у вагоні № 62536214, який прибув 22.09.2018. За документами значиться вага нетто 69 700 кг. При зважуванні вага нетто склала 63 200 кг, що менше на 6 500 кг. За рухом поїзду над 1-2 та 6-7 люками мається поглиблення вантажу довжиною 280-300 см, шириною 280 см, глибиною 60-70 см. В місцях поглиблень маркування порушено. Вагон справний. Вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Течі вантажу немає. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилась. На станції призначення Бурштин Львівської залізниці різниці проти цього акту не виявлено.

За змістом комерційного акту № 450003/240(146) від 23.10.2018 вбачається, що на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці проведено переважування вантажу у вагоні № 55020671, який прибув 20.10.2018. За документами значиться вага нетто 69 700 кг. При зважуванні вага нетто склала 51 800 кг, що менше на 17 900 кг. За рухом поїзду над 1-3 та 5-7 люками мається поглиблення вантажу довжиною 4,5 м, по ширині вагону, глибиною - 0,5 м. В місцях поглиблень маркування відсутнє. Вагон справний. Вагон без дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Течі вантажу немає. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилась. На станції призначення Бурштин Львівської залізниці різниці проти цього акту не виявлено.

За змістом комерційного акту № 493102/74(160) від 19.11.2018 вбачається, що на станції Добропілля Донецької залізниці проведено переважування вантажу у вагоні № 58585241, який прибув 16.11.2018. За документами значиться вага нетто 69 600 кг. При зважуванні вага нетто склала 64 500 кг, що менше на 5 100 кг. Над 6-7 люками по напряму руху поїзду мається поглиблення вантажу довжиною 3,0 м, шириною 2,8 м, глибиною 1,3 м. В місцях поглиблень маркування відсутнє. Течі вантажу не було. На станції призначення Бурштин Львівської залізниці різниці проти цього акту не виявлено.

Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Частинами 1, 3 статті 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. (ст. ст. 113, 114 Статуту залізниць України).

За приписами ст.22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування таких правових наслідків порушення зобов`язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За висновками суду, всупереч викладеним вище нормам закону, враховуючи обставини, встановлені у комерційних актах № 450003/215(134) від 24.09.2018, № 450003/240(146) від 23.10.2018, № 493102/74(160) від 19.11.2018, відповідачем не було спростовано надані позивачем докази та не доведено суду, що втрата вантажу сталася не вини перевізника.

Статтею 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано суду довідку контрагента ТОВ «ДТЕК Добропіллявкгілля» про вартість вугільної продукції, відвантаженої ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», а також довідка, яка складена, як це і передбачено статтею 115 Статуту залізниць України, відправником - ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», відповідно до яких вартість 1 тони вугільної продукції становить: за накладною № 51896744 - 2 669,73 грн, № 52381464 - 2 601,39 грн, № 52884020 - 2 461,26 грн.

При цьому, судом враховано, що положення статті 115 Статуту залізниць України не визначають вичерпного переліку документів, які можуть підтверджувати вартість вантажу. Відтак, вказані обставини можуть бути встановлені судом за допомогою наданих позивачем доказів.

Одночасно з цим, відповідачем обґрунтовано зазначено, що відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з п. «г» ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 р. та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за №862/5083, визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

З урахуванням пункту 27 Правил видачі вантажів, позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 2% від маси вантажу, оскільки з перевізних документів вбачається, що вантаж був відправлений у вологому стані.

Отже, природна втрата вантажу становить: у вагоні № 62536214 - 1,394 т (69,7 т х 2% = 1,394 т); у вагоні № 55020671 - 1,394 т (69,7 т х 2% = 1,394 т); у вагоні № 58585241 - 1,392 т (69,6 т х 2% = 1,392 т).

При здійсненні перевірки наданого позивачем розрахунку ціни позову, господарським судом встановлено, що такий розрахунок є вірним, а сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника, з урахуванням норми природних втрат, становить 65 696,53 грн, з яких:

- 13 621,43 грн сума збитків, заподіяних внаслідок втрати 6,5 т вантажу у вагоні № 62536214, вартістю 2 667,73 грн за 1 т. (2 667,73 грн х (6,5 т - 1,394 т) = 13 621,43 грн);

- 42 938,54 грн сума збитків, заподіяних внаслідок втрати 17,9 т вантажу у вагоні № 55020671, вартістю 2 601,39 грн за 1 т. (2 601,39 грн х (17,9 т - 1,394 т) = 42 938,54 грн);

- 9 126,35 грн сума збитків, заподіяних внаслідок втрати 5,1 т вантажу у вагоні № 58585241, вартістю 2 461,26 грн за 1 т. (2 461,26 грн х (5,1 т - 1,392 т) = 9 126,35 грн).

За таких обставин, приймаючи до уваги встановлений судом факт втрати частини вантажу, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення суми збитків, які виникли у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні, в розмірі 65 696,53 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 921,00 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення суми збитків, які виникли у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні, в розмірі 65 696,53 грн - задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (85000, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Київська, буд. 1; ідентифікаційний код 00176472) суму збитків, які виникли у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні, в розмірі 65 696 (шістдесят п`ять тисяч шістсот дев`яносто шість) грн 53 коп. та судовий збір в розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.06.2019.

Суддя В. В. Князьков