Рішення № 82669803, 06.06.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2019 року Справа № 160/7694/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з вимогами:

- визнати протиправними дії Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення пенсійних виплат громадянці ОСОБА_1 з 01.03.2016 р. та з 01.05.2018 р.;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати пенсійних виплат громадянці ОСОБА_1 за весь минулий час, тобто за період з 01.03.2016 р. по 01.02.2018 р., а також за період з 01.05.2018 р. по 01.07.2018 р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити громадянці ОСОБА_1 заборгованість по пенсії за весь минулий час, а саме за період з 01.03.2016 р. по 01.02.2018 р., а також за період з 01.05.2018 р. по 01.07.2018 р.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона є пенсіонеркою, яка отримує пенсію за віком з жовтня 2011 року. Однак, Волноваським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області виплата пенсії позивачу була зупинена з 01.03.2016 року. Жодного обґрунтованого рішення щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 не отримувала. В подальшому Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 18.01.2018 р., прийнявши розпорядження № 82597 від 23.02.2018 р., прийняв пенсійну справу позивача на облік з 01.02.2018 р. та поновив виплату поточної пенсії з 01.04.2018 р. Однак, з 01.05.2018 р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області знов припинило виплату пенсії, а поновлення відбулось лише в липні 2018 року. Зазначені обставини позивач вважає незаконними, що й стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2018 р. відкрито провадження у адміністративній справі № 160/7694/18, та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на 19 листопада 2018 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 року У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строків звернення до суду відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, Волноваського об`єднаного УПФУ Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії в частині заявлених позовних вимог про: визнання протиправними дії Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення пенсійних виплат громадянці ОСОБА_1 у період з 01.03.2016 р. по 31.01.2018р. включно, визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати пенсійних виплат громадянці ОСОБА_1 за весь минулий час, тобто за період з 01.03.2016 р. 31.01.2018р. включно, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити громадянці ОСОБА_1 заборгованість по пенсії за весь минулий час, а саме за період з 01.03.2016 р. по 31.01.2018р. включно залишено без розгляду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, Волноваського об`єднаного УПФУ Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо припинення пенсійних виплат громадянці ОСОБА_1 з 01.05.2018 року. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо невиплати пенсійних виплат ОСОБА_1 за період з 01.05.2018 р. по 01.07.2018 р. Зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по пенсії за період з 01.05.2018 р. по 01.07.2018 р.

Не погоджуючись з ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 року щодо залишення без розгляду в частині заявлених позовних вимог, 12.02.2019 року, позивач звернулась до суду із апеляційною скаргою.

За наслідками розгляду означеної апеляційної скарги, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 року скасовано та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

03.04.2019 року справа №160/7694/18 за вищевказаною позовною заявою надійшла до суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи. Прийнято адміністративну справу №160/7694/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в частині заявлених позовних вимог про: визнання протиправними дії Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення пенсійних виплат громадянці ОСОБА_1 у період з 01.03.2016 р. по 31.01.2018р. включно, визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати пенсійних виплат громадянці ОСОБА_1 за весь минулий час, тобто за період з 01.03.2016 р. 31.01.2018р. включно, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити громадянці ОСОБА_1 заборгованість по пенсії за весь минулий час, а саме за період з 01.03.2016 р. по 31.01.2018р. включно. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін

24.04.2019 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач посилається на те, зазначений період у позовних вимогах з березня 2016 року, позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду. Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Підстави пропущення строку позовної давності наведені в позові не є поважними. Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 0000458812 від 17.01.2018 року. На обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Позивач перебуває з 01.02.2018 року, згідно заяви від 18.01.2018 року про витребування та взяття на облік пенсійної справи з Волноватського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області. Волноватським об`єднаним управлінням з 01.03.2016 року пенсійну виплату позивачу було зупинено до з`ясування факту проживання особи за адресою, зазначеною у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. З 01.05.2018 року статус позивача було змінено на "переселенець не зареєстрований", що стало причиною блокування виплати пенсії. Припинення виплати пенсії відбулося автоматично внаслідок отримання даних з інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон "Аркан", розпорядником якої є адміністрація державної прикордонної служби України. Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області діяло в межах своїх повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства і ніяким чином не порушувало прав та законних інтересів позивача.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги в частині заявлених позовних вимог про: визнання протиправними дії Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення пенсійних виплат громадянці ОСОБА_1 у період з 01.03.2016 р. по 31.01.2018р. включно, визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати пенсійних виплат громадянці ОСОБА_1 за весь минулий час, тобто за період з 01.03.2016 р. 31.01.2018р. включно, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити громадянці ОСОБА_1 заборгованість по пенсії за весь минулий час, а саме за період з 01.03.2016 р. по 31.01.2018р. включно є такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, згідно копії паспорту серії НОМЕР_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 03.10.2011р., ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком з жовтня 2011 року.

У зв`язку із проведенням антитерористичної операції, з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, ОСОБА_1 була вимушена залишити своє місце проживання у м. Донецьку та у 2015 році переміститися до м. Волновахи Донецької області.

Згідно копії довідки від 22.05.2015р. №1438-016100 ОСОБА_1 є особою, що переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. На підставі особистої заяви стала на облік до Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі та отримувала пенсійне забезпечення по 28.02.2016р. Однак, з 01.03.2016р. пенсійний орган припинив виплату пенсії позивачу.

В подальшому ОСОБА_1 перемістилась до м. Дніпро, згідно з копією довідки від 17.01.2018р. №0000458812 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпрі ради, позивач була взята на облік, як внутрішньо переміщена особа за новою адресою, а саме: АДРЕСА_2 .

18.01.2018р. ОСОБА_1 звернулась із заявою до відповідача про взяття її на облік та про запит її пенсійної справи.

Згідно з копією розпорядження від 23.02.2018 р. № 85597, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийняло на облік ОСОБА_1 з 01.02.2018 р., поновило пенсійні виплати (згідно копії протоколу №5 від 05.02.2018 р.) з 01.02.2018 р. та виплатило пенсійне забезпечення у квітні 2018 року за період з 01.02.2018 р. по квітень 2018 року.

Позивач вказує, що з травня 2018 року по червень 2018 року (включно) відповідачем знов було припинено виплату пенсії, а поновлено з липня 2018 року.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі по тексту Закон №1058-IV).

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Як вказує позивач в позовній заяві, з 01.02.2018р. вона стала на облік до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. А в квітні 2018 року отримала пенсійне забезпечення за період лютий – квітень 2018 року. З травня по червень 2018 року ОСОБА_1 пенсійні виплати не отримала, а з липня 2018 року виплату пенсійного забезпечення знов було поновлено.

Згідно з частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

У відзиві на позовну заяву, з цього питання відповідач вказує, що з 01.05.2018 року статус позивача було змінено на “переселенець не зареєстрований”, що стало причиною блокування виплати пенсії. Припинення виплати пенсії відбулось автоматично внаслідок отримання даних з інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон “Аркан”, тобто припинення виплати пенсії відбулось у зв`язку з відсутністю за фактичним місцем проживання позивача.

Аналіз вищенаведених норм Закону дає суду підстави дійти висновку, що Закон №1058-IV не передбачає такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як відсутністю за фактичним місцем проживання позивача.

Конституційний Суд України у Рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі “Пічкур проти України”, яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Отже, у вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов`язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Крім того, досліджуючи документи, наявні в матеріалах справи, суд не вбачає жодних рішень, прийнятих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, на підставі яких була б призупинена виплата пенсії позивачу у період з травня по червень 2018 року.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі № 805/402/18 (провадження № 11-644асі18), яка є зразковою справою.

Відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Висновки Верховного Суду в цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах, в яких позивач: 1) є громадянином України; 2) має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою органів соціального захисту населення про взяття її на облік, як внутрішньо переміщеної особи; 3) є пенсіонером та отримує пенсію, призначену їй відповідно до Закону № 1058-IV. Поновлення виплати пенсії потребує здійснення додаткових дій позивачем. Відповідач право позивача на отримання пенсії не заперечує.

Суд, аналізуючи доводи сторін у справі, а також, враховуючи практику Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі № 805/402/18, приходить до висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які виразились у припиненні виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2016 р. по 01.02.2018 р., наслідком чого є допущення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправної бездіяльність відносно позивача у вигляді невиплати їй пенсійного забезпечення за період лютий 2016 року-січень 2018 року.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити громадянці ОСОБА_1 заборгованість по пенсії за період лютий 2016 року-січень 2018 року, суд вважає за потрібне зазначити наступне.

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначає про неотримання пенсійних виплат за період з 01.03.2016 р. по 01.02.2018 р. Зазначене не заперечує відповідач в своєму відзиві на позовну заяву.

Натомість, відповідач, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 р. № 335 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. № 365” вказує, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Суд не погоджується з такими доводами відповідача з огляду на таке.

У відповідності до частини 1, частини 2 статті 46 Закону № 1058-IV, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Як вже досліджено судом, виключно Законом № 1058 – IV визначено підстави припинення пенсійних виплат. Посилання відповідача на положення постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016р. № 365 “Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” не є посиланням на норми Закону, оскільки постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно- правовим актом.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

У преамбулі до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

За таких обставин, до спірних правовідносин слід застосовувати норми Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" щодо виплати пенсії пенсіонерам, які мають вищу юридичну силу.

Оскільки Україна, як правова держава, гарантує своїм громадянам право на соціальний захист, яке реалізується в тому числі і у щомісячному отриманні пенсіонерами належної їм пенсії, тому заборгованість, що утворилась повинна бути їй сплачена.

Враховуючи те, що припинення виплати пенсії позивачу сталося внаслідок протиправних дій саме органу Пенсійного фонду України, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 має право на виплату їй пенсії за період з 01.03.2016 р. по 01.02.2018 р.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині заявлених позовних вимог про: визнання протиправними дії Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення пенсійних виплат громадянці ОСОБА_1 у період з 01.03.2016 р. по 31.01.2018р. включно, визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати пенсійних виплат громадянці ОСОБА_1 за весь минулий час, тобто за період з 01.03.2016 р. 31.01.2018р. включно, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити громадянці ОСОБА_1 заборгованість по пенсії за весь минулий час, а саме за період з 01.03.2016 р. по 31.01.2018р. включно підлягають задоволенню в повному обсязі.

У зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п.9 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (вул. Обручева, 17, м. Волноваха, Донецька область, 85700, код ЄДРПОУ 421694968) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення пенсійних виплат громадянці ОСОБА_1 з 01.03.2016 року.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати пенсійних виплат ОСОБА_1 за період з 01.03.2016 р. по 01.02.2018 р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по пенсії за період з 01.03.2016 р. по 01.02.2018 р.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник