Рішення № 8266936, 12.03.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" березня 2010 р.Справа № 11/105-10

За позовом юридичної особи за законодавством Федеративної Республіки Німеччини товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантік Полімерз та Кемікалз" (Ідентифікаційний код: Handelsregister Neuss / Commercial Register: HR B 13521)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Хекро Пет Лтд" м. Хмельницький

про стягнення 3162726доларів США 79 центів

Суддя

Представники сторін:

від позивача: Повар О.М. за довіреністю № 024247 від 29.01.2010 р.;

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Позивач юридична особа за законодавством Федеративної Республіки Німеччини товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантік Полімерз та Кемікалз" звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Хекро Пет Лтд" м. Хмельницький про стягнення 3162726 доларів США 79 центів, з яких 2233050,00 доларів США основна заборгованість по розрахунках за поставлену продукцію ПЕТ гранулята, 542 931,30 доларів США пені за порушення строків здійснення платежів, 89 248,95 доларів США три проценти річних та 297496,54 доларів США збитки (упущена вигода).

Про дату, час і місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 20.01.2010р. по справі №11/105-10.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на задоволенні позову, обґрунтовуючи наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, в черговий раз в судове засідання повноважного представника не направив, вимог ухвали суду від 15.01.2010р. не виконав.

Враховуючи неявку відповідача в судові засідання з метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, а також те, що справи в господарських судах України розглядаються на засадах рівності та змагальності сторін, розгляд справи відкладався в межах строків, передбачених ст. 69 ГПК України.

В судове засідання, яке відбулось 15.02.2010 року повноважний представник відповідача за викликом не з’явився, доказів поважності причин неявки суду не надав, проте в письмовому відзиві на позов заперечив проти позову, мотивуючи тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що відповідач є одержувачем вантажу. Також звертає увагу суду на те, що позивач помилково посилається на норми законодавства України, тоді як на його думку сторони договором обумовили про те, що всі питання, які не врегульовані даним договором, регулюються відповідно до законодавства Швейцарії.

В судове засідання 1 березня 2010 року повноважний представник позивача з’явився, позовні вимоги підтримує звертає увагу суду на те, що відповідач ніколи не відмовлявся від заборгованості за договором. Для підтвердження цього посилається на лист відповідача, надісланий позивачеві від 27.10.2008 р., за підписом генерального директора відповідача А. Кіпіша, в якому підтверджується наявність заборгованості перед позивачем та підтверджено намір її погасити протягом 12 місяців.

Представник позивача в судовому засіданні 12.03.2010 року підтримуючи позов просить суд звернути увагу на те, що позивач здійснив численні спроби знайти мирні шляхи вирішення питання щодо заборгованості відповідача. Так, останній платіж відповідача в 2008 році був здійснений 06.11.2008 р. Надалі позивач здійснив численні телефонні дзвінки та ініціював декілька зустрічей з представниками відповідача. В результаті за ініціативою позивача, зустріч за участі представників позивача та відповідача відбулась 10.03.2009 р. на якій сторонами було узгоджено реструктуризацію заборгованості відповідача, що була визначена в протоколі переговорів та в акті звірки. Проте як стверджує позивач, відповідач відмовився підписати вказані „Протокол переговорів” та „Акт звірки”, проте здійснив два перші платежі (50 000,00 доларів США), відповідно до домовленості, та наступний платіж (70 000,00 доларів США замість 200 000,00 доларів США). В подальшому жодних платежів здійснено не було.

Так, чергове судове засідання по даній справі призначено на 12 год. 12 березня 2010 року.

В призначений час повноважний представник відповідача за викликом не з’явився, доказів поважності причин суду не надав, натомість заявив письмове клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату через неможливість забезпечити участь уповноваженого представника, який в цей час перебуває в судових засіданням на розгляді подібних справ.

Господарський суд розглянувши подане клопотання вважає таким, що задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішений господарським судом в строк не більше двох місяців.

Так, позовна заява надійшла до господарського суду Хмельницької області 12.01.2010 року вх. № 01-08/107. Отже кінцевий процесуальний документ по даній справі має бути судом прийнятий не пізніше 12 березня 2010 року.

Неявка повноваженого представника відповідач не є перешкодою для прийняття рішення по суті справи відповідно до ст.75 ГПК України і не тягне за собою перенесення розгляду справи на іншу дату.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

12 травня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 01/РЕТ за умовами якого (п.1.1) позивач передає, а відповідач приймає у власність продукцію: ПЕТ гранулят та інші полімери в кількості та асортименті згідно зі специфікаціями, які є невід'ємними частинами даного договору.

Так, згідно специфікації №01 від 12.05.2008р., позивач зобов'язався поставити відповідачу 2002 (дві тисячі дві) тонни продукції РЕТ SSP 6868 F, надалі —товар, загальною вартістю 3 053 050,00 (три мільйони п'ятдесят три тисячі п'ятдесят) доларів США.

Згідно з п.1.5 договору товар мав поставлятися партіями. При цьому, відповідно до пп.4.1.1 п.4.1 договору відповідач мав повністю оплатити кожну партію протягом 90 (дев'яноста) календарних днів з дати виписки коносамента на підставі відповідного рахунку позивача.

Взяті на себе зобов’язання за договором від 12.05.2008 року позивач виконав належним чином, своєчасно поставивши відповідачу зазначений в специфікації №01 від 12.05.2008р. товар.

Факт поставки позивачем товару відповідачу підтверджується, зокрема коносаментом від 01.05.2008р. на 506 тонн товару, коносаментом від 25.05.2008р. на 506 тонн товару, коносаментом від 13.06.2008р. на 528 тонн товару та коносаментом від 13.06.2008р. на 462 тонни товару, а також листом відповідача від 27 жовтня 2008 року про визнання суми заборгованості з проханням розстрочки суми платежу на 12 місяців рівними частинами через фінансову кризу та з зобов’язанням виплати відсотків реструктурованими платежами.

За поставлені 2002 (двох тисяч двох) тонни товару, позивачем були виставлені відповідачу рахунки на загальну суму 3 053050 доларів США, що відповідає умовам специфікації №01 від 12.05.2008р. зокрема: за поставку 506 тонн товару (коносамент від 01.05.2008р.) - рахунок АРG 745/08 від 10.06.2008р. на загальну суму 771 650,00 доларів США; за поставку 506 тонн товару (коносамент від 25.05.2008р.) - рахунок АРG 755/08 від 25.06.2008р. на загальну суму 771 650,00 доларів США; за поставку 528 тонн товару (коносамент від 13.06.2008р.)- рахунок АРG754А/08 від 16.06.2008р. на загальну суму 805 200,00 доларів США; за поставку 462 тонн товару (коносамент від 13.06.2008р.) - рахунок АРG 754В/08 від 27.06.2008р. на загальну суму 704 550,00 доларів США.

Взяті не себе зобов’язання відповідач належним чином не виконав вказаний товар оплатив несвоєчасно та не в повному розмірі, що є неналежним виконанням умов укладеного договору.

Так, відповідно до умов укладеного договору - п.4.1.1 п.4.1 відповідач мав оплатити товар на підставі рахунків позивача протягом 90 (дев'яноста) календарних днів з дати виписки коносамента.

Так, за рахунком АРG 745/08 від 10.06.2008р відповідач мав сплатити позивачу 771 650 доларів США не пізніше 30.07.2008р.; за рахунком АРG 755/08 від 25.06.2008р. 771650 доларів США не пізніше 23.08.2008р.; за рахунком АРG 754А/08 від 16.06.2008р. 805200 доларів США не пізніше 11.09.2008р та 704 550,00 доларів США за рахунком АРG 754В/08 від 27.06.2008р. не пізніше 11.09.2008 року.

Станом на день подання позову, відповідач отриманий товар оплатив частково в сумі 820 000 доларів США, а саме 771650,00 доларів США були сплачені за рахунком позивача АРG 745/08 від 10.06.2008р. окремими платежами –200 000 доларів США були перераховані 17.09.2008р.; 200 000 доларів США були перераховані відповідачем 23.09.2008р.; 150 000 доларів США були перераховані відповідачем 05.11.2008 року; 100 000 доларів США були перераховані відповідачем 06.11.2008р.; 50 000,00 доларів США були перераховані відповідачем 30.03.2009р.; 50 000,00 доларів США були перераховані відповідачем 08.05.2009р.; 21 650,00 доларів США були перераховані відповідачем 10.06.2009р. Кошти в сумі 48 350,00 доларів США були перераховані за рахунком позивача АРG 754В/08 від 10.06.2008р.

Решта рахунків позивача, а саме рахунок АРG 755/08 від 25.06.2008р., рахунок АРG 754А/08 від 16.06.2008р. та рахунок АРG 754В/08 від 27.06.2008р. в сумі 2 233 050,00 доларів США відповідачем залишені без оплати.

В зв’язку з невиконанням відповідачем умов укладеного договору щодо проведення своєчасної оплати отриманого товару позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Пунктом п.5.4 договору сторони обумовили, що у випадку порушення строків здійснення платежів по договору (несплати, неповної оплати) відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.

Так, за період про строчки згідно поданого детального розрахунку позивачем нараховано до сплати відповідачу 542 931,30 доларів США пені.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України позивачем нараховано до сплати відповідачу, три проценти річних від простроченої суми, що складає 89248,95 доларів США згідно поданого розрахунку.

Позивачем також нараховано до сплати відповідачу збитки у вигляді упущеної вигоди.

Обґрунтовуючи зазначені вимоги позивач посилається на ч.2 статті 22 ЦК України де збитками також є упущена вигода. При цьому, упущена вигода, згідно з Цивільним кодексом України —це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Позивач зазначає, що якби відповідач своєчасно перерахував позивачу суму основної заборгованості за договором, позивач зміг би покласти ці кошти на депозит на півроку під 10% річних. Даний розмір депозитного відсотку є середньою величиною на підставі депозитних пропозицій українських банків у 2008 - 2009 роках. В цьому випадку дохід позивача склав би 297 496,54 доларів США згідно поданого детального розрахунку.

Заслухавши пояснення повноважних представників позивача, дослідивши зібрані у справі докази та оцінивши їх в сукупності суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову з огляду на таке.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами по даній справі за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи 12 травня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 01/РЕТ за умовами якого (п.1.1) позивач передає, а відповідач приймає у власність продукцію: ПЕТ гранулят та інші полімери в кількості та асортименті згідно зі специфікаціями, які є невід'ємними частинами даного договору.

Так, згідно специфікації №01 від 12.05.2008р., позивач зобов'язався поставити відповідачу 2002 (дві тисячі дві) тонни продукції РЕТ SSP 6868 F, надалі —товар, загальною вартістю 3 053 050,00 (три мільйони п'ятдесят три тисячі п'ятдесят) доларів США.

Згідно з п.1.5 договору товар мав поставлятися партіями. При цьому, відповідно до пп.4.1.1 п.4.1 договору відповідач мав повністю оплатити кожну партію протягом 90 (дев'яноста) календарних днів з дати виписки коносамента на підставі відповідного рахунку позивача.

Взяті на себе зобов’язання за договором від 12.05.2008 року позивач виконав належним чином, своєчасно поставивши відповідачу зазначений в специфікації №01 від 12.05.2008р. товар.

Факт поставки позивачем товару відповідачу підтверджується належними доказами, зокрема коносаментом від 01.05.2008р. на 506 тонн товару, коносаментом від 25.05.2008р. на 506 тонн товару, коносаментом від 13.06.2008р. на 528 тонн товару та коносаментом від 13.06.2008р. на 462 тонни товару.

У відповідності до умов укладеного договору за поставлені 2002 (двох тисяч двох) тонни товару, позивачем були виставлені відповідачу на оплату рахунки на загальну суму 3 053050 доларів США, що відповідає умовам специфікації №01 від 12.05.2008р. зокрема: за поставку 506 тонн товару (коносамент від 01.05.2008р.) - рахунок АРG 745/08 від 10.06.2008р. на загальну суму 771 650,00 доларів США; за поставку 506 тонн товару (коносамент від 25.05.2008р.) - рахунок АРG 755/08 від 25.06.2008р. на загальну суму 771 650,00 доларів США; за поставку 528 тонн товару (коносамент від 13.06.2008р.)- рахунок АРG754А/08 від 16.06.2008р. на загальну суму 805 200,00 доларів США; за поставку 462 тонн товару (коносамент від 13.06.2008р.) - рахунок АРG 754В/08 від 27.06.2008р. на загальну суму 704 550,00 доларів США.

Взяті не себе зобов’язання відповідач належним чином не виконав вказаний товар оплатив несвоєчасно та не в повному розмірі.

Так, відповідно до умов укладеного договору - п.4.1.1 п.4.1 відповідач мав провести оплату за отриманий товар на підставі рахунків позивача протягом 90 (дев'яноста) календарних днів з дати виписки коносамента.

Так, за рахунком АРG 745/08 від 10.06.2008р відповідач мав сплатити позивачу 771 650 доларів США не пізніше 30.07.2008р.; за рахунком АРG 755/08 від 25.06.2008р. 771650 доларів США не пізніше 23.08.2008р.; за рахунком АРG 754А/08 від 16.06.2008р. 805200 доларів США не пізніше 11.09.2008р та 704 550,00 доларів США за рахунком АРGО 754В/08 від 27.06.2008р. не пізніше 11.09.2008 року.

У відповідності до ст.538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов’язання сторони повинні виконувати свої обов’язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту.

Якщо зустрічне виконання обов’язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов’язку, друга сторона повинна виконати свій обов’язок.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст.525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається за винятком випадків, передбачених законодавством.

Як вбачається з поданих позивачем доказів станом на день подання позову, відповідач отриманий товар оплатив частково в сумі 820 000 доларів США, а саме 771 650.00 доларів США були сплачені за рахунком позивача АРG 745/08 від 10.06.2008р. окремими платежами –200 000 доларів США були перераховані 17.09.2008р.; 200 000 доларів США були перераховані відповідачем 23.09.2008р.; 150 000 доларів США були перераховані відповідачем 05.11.2008 року; 100 000 доларів США були перераховані відповідачем 06.11.2008р.; 50 000,00 доларів США були перераховані відповідачем 30.03.2009р.; 50 000,00 доларів США були перераховані відповідачем 08.05.2009р.; 21 650,00 доларів США були перераховані відповідачем 10.06.2009р.

Кошти в сумі 48 350,00 доларів США були перераховані за рахунком позивача АРG 754В/08 від 10.06.2008р.

Решта рахунків позивача, а саме рахунок АРG 755/08 від 25.06.2008р., рахунок АРG 754А/08 від 16.06.2008р. та рахунок АРG 754В/08 від 27.06.2008р. в сумі 2 233 050,00 доларів США відповідачем залишені без оплати.

Отже загальна сума заборгованості становить 2223050,00 доларів США, яка відповідачем визнається, зокрема про це свідчить лист відповідача від 27 жовтня 2008 року про визнання суми заборгованості з проханням розстрочки суми платежу на 12 місяців рівними частинами через фінансову кризу та з зобов’язанням виплати відсотків реструктурованими платежами.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Позивачем, за порушення зобов’язання відповідачем, нараховано до стягнення 89248,95 доларів США3% річних.

При цьому слід врахувати, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Згідно ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та збитків. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.(ст. 614 ЦК України).

Стаття 546 ЦК України, передбачено забезпечення зобов'язання неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 5,4 договору, за несвоєчасну оплату товару покупець зобов’язаний сплатити продавцю пеню в розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати. Нарахування пені здійснюється незалежно від строку на який буде прострочено виконання зобов’язання і припиняється лише в момент повного виконання покупцем свого зобов’язання.

Згідно поданого детального розрахунку пені загальна сума пені складає 542931,30 доларів США.

Суд, перевіривши правильність нарахування річних та пені, вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми заборгованості, річних та пені позивачем також нараховано до сплати відповідачу збитки у вигляді упущеної вигоди.

Обґрунтовуючи зазначені вимоги позивач посилається на ч.2 статті 22 ЦК України збитками також є упущена вигода. При цьому, упущена вигода, згідно з Цивільним кодексом України —це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Позивач зазначає, що якби відповідач своєчасно перерахував позивачу суму основної заборгованості за договором, позивач зміг би покласти ці кошти на депозит на півроку під 10% річних. Даний розмір депозитного відсотку є середньою величиною на підставі депозитних пропозицій українських банків у 2008 - 2009 роках. В цьому випадку дохід позивача склав би 297 496,54 доларів США згідно поданого детального розрахунку.

Згідно ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та збитків. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже передбачені цією статтею правові наслідки порушення зобов’язань не є однорідними за своєю правовою природою. Сплата неустойки, відшкодуванні збитків і моральної шкоди є заходами відповідальності і застосовується, за загальним правилом при наявності вини порушника.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.(ст. 614 ЦК України).

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

При пред’явленні вимог про відшкодування не одержаних доходів (упущеної вигоди) кредитор зобов’язаний довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були би ним отримані у разі неналежного виконання боржником своїх обов’язків. При визначенні реальності не одержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання, зроблені з цією метою.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Статтею 36 ГПК України визначено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Ухвалою суду від 01.03.2010 року по справі № 11/105-10 суд повторно зобов’язував позивача надати належні докази на обґрунтування завданих збитків (упущеної вигоди).

Проте, позивач в позовній заяві та його повноважний представник в судовому засіданні на обґрунтування заявлених збитків (упущеної вигоди), посилається лише на середню величину депозитних пропозицій українських банків у 2008-2009 роках відповідно до яких в разі своєчасного перерахування відповідачем суми основного боргу за даним договором позивач зміг би покласти ці кошти на депозит на півроку під 10% річних та отримати кошти 297496,54 грн., що є на його думку упущеною вигодою. Тобто неотримання даних коштів для позивача є сумою завданих збитків.

Інших доказів, зокрема про вжиті заходи щодо їх одержання, зроблених з цією метою позивачем на обґрунтування заявленої вимоги не подано.

Суд відхиляє заперечення відповідача щодо відсутності в матеріалах справи доказів отримання товару як безпідставні враховуючи наступні міркування.

Так, як зазначалось вище відповідно до пункту 1.1 статті 1 договору позивач передає, а відповідач приймає у власність товар (ПЕТ гранулят та інші полімери) в кількості та асортименті згідно зі специфікаціями, які не є невід’ємними частинами договору.

Товар за договором мав бути поставлений позивачем відповідачу на умовах CIF (вартість, страхування і фрахт) Одеса Інкотермс 2000 (пункт 3.1 статті 3 Договору).

Згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів (Інкотермс 2000), затверджених Міжнародною торговельною палатою від 01.01.2000р., у випадку поставки товару на умовах CIF, поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. При цьому одним з доказів поставки товару на борт судна є коносамент.

У матеріалах справи містяться товарно-транспортні документи на перевезення усього товару за договором, якими є коносаменти № OOLU3030877700 від 01.05.2008р., № OOLU3030879340 від 26.05.2008р., № 856357378 від 13.06.2008р. та № 856357343 від 13.06.2008р.

Вказані коносаменти підтверджують факт передачі позивачем усього товару за договором на борт судна в порту відвантаження, а відтак підтверджують факт поставки позивачем даного товару відповідачу.

Не зазначення відповідача вантажоодержувачем за договором у жодному з коносаментів, пояснюється наступним.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 договору відповідач мав право назначити третю особу як вантажоодержувача для будь-якої або всіх партій товару або вантажу, які будуть поставлені за договором. При цьому таке призначення повинно бути зроблено відповідачем в письмовій формі.

Згідно з листом відповідача № 1748 від 05.06.2008р. (належним чином засвідчена копія листа додана до матеріалів справи), відповідач звернувся до позивача з проханням зазначити в товарно-транспортних документах на перевезення усього товару за договором наступну інформацію стосовно вантажоодержувача:

To order of FARETEX TRADE Ltd

Ajeltake Road, Ajeltake Island

Majuro, MH 96960 Marshal Islands

Таким чином, відповідач скористався наданим йому пунктом 1.2 статті 1 договору правом та назначив у якості одержувача вантажу за договором третю особу (компанію FARETEX TRADE Ltd).

Вказана особа і була визначена в якості одержувача вантажу за коносаментами № 856357378 від 13.06.2008р. та № 856357343 від 13.06.2008р., що були надані позивачем суду.

Відтак, коносаменти № 856357378 від 13.06.2008р. та № 856357343 від 13.06.2008р. підтверджують факт поставки двох партій товару за договором відповідачу, оскільки вказані партії товару були поставлені позивачем особі, яку відповідач визначив в листі № 1748 від 05.06.2008р.

Що ж стосується двох інших партій товару, поставлених відповідачу на виконання договору за коносаментами № OOLU3030877700 від 01.05.2008р. та № OOLU3030879340 від 26.05.2008р., суд зазначає таке.

Так, первісним одержувачем вантажу за вказаними коносаментами було визначено ТОВ „Неохіміки Україна”.

Проте, як зазначає ТОВ „Неохіміки Україна” в листі № 11 від 11.02.2010р. (оригінал листа міститься в матеріалах справи), вантажоодержувача за коносаментами № OOLU3030877700 від 01.05.2008р. та № OOLU3030879340 від 26.05.2008р. було змінено вже під час перевезення вантажу морським транспортом, у зв’язку з чим були змінені й самі коносаменти.

Вказана зміна відбулася на підставі письмової вимоги відповідача № 1748 від 05.06.2008р., а відтак саме відповідач визначив нового одержувача вантажу за коносаментами № OOLU3030877700 від 01.05.2008р. та № OOLU3030879340 від 26.05.2008р.

Таким чином, одержувачем усього товару за договором виступила призначена відповідачем компанія, відомості про яку містяться в наявних у матеріалах справи коносаментах. При цьому саме дана компанія (компанія FARETEX TRADE Ltd ) у листі від 10.06.2008р. повідомляє, що безпосереднім власником товару за договором є відповідач ( копія долучена до матеріалів справи).

Відтак, зобов’язання позивача з поставки відповідачу товару за договором на умовах CIF виконані належним чином.

Більше того, факт належного виконання позивачем своїх зобов’язань за Договором підтверджується і самим відповідачем.

Так, в матеріалах справи № 11/105-10 знаходиться лист Відповідача від 27.10.2008р., в якому відповідач визнає свою заборгованість перед позивачем за договором.

Зважаючи на те, що поставка товару за договором здійснювалася позивачем на умовах відстрочення оплати, визнання відповідачем факту наявності заборгованості за Договором є свідченням належного виконання позивачем зобов’язання з поставки відповідного товару.

Більше того, станом на сьогодні, відповідач частково погасив заборгованість за договором, оплативши впродовж вересня 2008 року –червня 2009 року партію товару, поставленого позивачем на виконання договору згідно з коносаментом OOLU3030877700 від 01.05.2008р. (про що більш детально зазначено в позовній заяві). Вказана оплата була здійснена відповідачем на підставі рахунку позивача APG 745/08 від 10.06.2008р., що, в свою чергу, підтверджує не лише факт поставки товару позивачем, а й акцептування відповідачем рахунків позивача.

Підсумовуючи викладене товар, що є предметом договору № 01/РЕТ від 12.05.2008р., був належним чином поставлений позивачем відповідачу, що підтверджується належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи № 11/105-10 в розуміння статей 34,36 ГПК України.

Стосовно заперечення відповідача щодо необхідності обґрунтування позовних вимог позивача на підставі законодавства Швейцарії суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про міжнародне приватне право” від 23.06.2005р. № 2709-IV (далі за текстом —Закон № 2709-IV) питання визначення права, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, регулюється Законом № 2709-IV.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 2709-IV учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. При цьому, як зазначено в частині другій цієї статті, вибір права має бути явно вираженим.

Відповідно до пункту 6.9 статті 6 договору № 01/РЕТ від 12.05.2008р. всі питання, не врегульовані даним договором, регулюються відповідно до законодавства Швейцарії.

Питання ж щодо застосовуваного права до відносин, врегульованих договором № 01/РЕТ від 12.05.2008р., безпосередньо договором не визначене.

Вище зазначене має значення для розгляду судом справи № 11/105-10, оскільки позовні вимоги позивача ґрунтуються саме на положеннях договору № 01/РЕТ від 12.05.2008р., яким детально врегульовані питання щодо поставки товару, його оплати та відповідальності сторін.

В позовній заяві та додаткових поясненнях позивач жодним чином не зачіпає питань, не врегульованих договором № 01/РЕТ від 12.05.2008р., а відтак відсутні підстави для обґрунтування позовних вимог нормами законодавства Швейцарії.

В даному випадку суду належить лише встановити, яке право слід застосовувати до відносин, врегульованих договором № 01/РЕТ від 12.05.2008р., тобто до змісту вказаного договору.

Зважаючи на те, що безпосередньо договором не визначено яке право слід застосовувати до його змісту, суд дійшов до висновку про необхідність керуватися ст. 32 Закону № 2709-IV, згідно з якою у разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв’язок із правочином.

Договір № 01/РЕТ від 12.05.2008р. було укладено в м. Києві, стороною, яка має здійснити остаточне та вирішальне виконання договору (оплатити поставлений товар) є відповідач –юридична особа за законодавством України, а відтак саме право України має найбільш тісний зв’язок з даним договором.

Таким чином, позовні вимоги позивача, що випливають безпосередньо із змісту договору № 01/РЕТ від 12.05.2008р., обґрунтовані на підставі норм українського законодавства правомірно.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований, підтверджений належними доказами і підлягає задоволенню частково, а саме в частині суми заборгованості, нарахованої пені та річних.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Хекро Пет Лтд" (м. Хмельницький, вул.Пілотська, 20 ідентифікаційний код 30960327) на користь юридичної особи за законодавством Федеративної Республіки Німеччини товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантік Полімерз та Кемікалз" (Ідентифікаційний код: Handelsregister Neuss / Commercial Register: HR B 13521) 2233050,00 (Два мільйони двісті тридцять три тисячі п’ятдесят) доларів США основного боргу, 542 931,30 (П’ятсот сорок дві тисячі дев’ятсот тридцять одна тисяча) доларів США 30 центів пені за порушення строків здійснення платежів, 89 248,95 (Вісімдесят дев’ять тисяч двісті сорок вісім доларів США 95 центів) три проценти річних, 3491,49 ( три тисячі чотириста дев’яносто один долар США 49 центів) витрат на оплату державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В частині стягнення упущеної вигоди в сумі 297496,54 доларів США відмовити.

                              Суддя                                                                      

Повний текст рішення виготовлено та підписано суддею 12 березня 2010 року згідно ч.2 ст. 85 ГПК України.

Віддруковано 3 примірників:

1. позивачу,2. відповідачу,3.до справи.