Рішення № 8266673, 11.03.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" березня 2010 р.Справа № 10/379-10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна аптечна база "Данфарм" м. Львів

до Меджибізької аптеки №15 смт. Меджибіж, Хмельницька область, Летичівський район

про стягнення 6849,52 грн.

Суддя Виноградова В.В.

Представники сторін:

від позивача: Дайнека В.С. - за довіреністю 356 від 21.07.2009р.

від відповідача: Несторовська О.В. - завідуюча аптекою

Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 10241,93 грн., з яких 5250,00 грн. основного боргу за поставлений згідно договору №7080 від 10.08.2009р., 354,20 грн. три проценти річних, 769,89 грн. штрафу, 3867,84 грн. пені. В обґрунтування вимог посилається на ст.ст. 526,610,611,612 Цивільного кодексу України, умови договору №7080 від 10.08.2009р. та докази подані в обґрунтування позову.

Повноважним представником позивача в судовому засіданні відповідно до ст. 22 ГПК України подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 6849,52 грн., з яких 5250 грн. основного боргу, 769,89 грн. штрафу, 354,20 грн. відсотків річних, 475,43 грн. пені по накладній №677100 від 13.08.2009р. за період з 28.08.2009р. по 05.02.2010р. Дана заява приймається судом.

Відповідач в судовому засіданні та у відзиві на позов позовні вимоги визнає повністю, зазначаючи, що заборгованість виникла в зв'язку із важким фінансовим становищем.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональна аптечна база "Данфарм" м. Львів (Постачальник) та Меджибізькою аптекою №15 смт. Меджибіж, Хмельницька область, Летичівський район (Покупець) 10.08.2009р. було укладено договір поставки №7080, згідно якого Постачальник зобов'язується передати у власність лікарські засоби та інші медичні товари в асортименті, за цінами, в кількості на суму товарно-транспортних накладних, актів передачі, специфікацій тощо, які є додатками до даного договору (п.1.1договору).

Відповідно до п.п. 2.2., 2.5, 4.1 договору ціна товару визначається в товарно-транспортних накладних, актах передачі, специфікаціях за період дії даного договору, асортимент, кількість та ціна товару та загальна вартість кожної окремої поставки вказується в товарно-транспортних накладних та в рахунках-фактурах (в випадках попередньої оплати), оплата за поставлений товар здійснюється на умовах, за цінами, що визначаються в товарно-транспортних накладних, актах передачі, специфікаціях тощо.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що у випадку порушення умов оплати товару Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 10% від суми боргу станом на 10 день прострочення; пеню в розмірі 0,3% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення; суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення; 10% річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦК України та зобов'язаний відшкодувати завдані цим порушенням збитки.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 7698,94 грн., а саме за накладною №676141 від 10.08.2009р. на суму 2473,62 грн. із строком сплати 10.08.2009р., накладною №677100 від 13.08.2009р. на суму 5225,32 грн. із зазначенням строку сплати до 27.08.2009р. Відповідач провів часткову сплату товару на суму 2448,94 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №151 від 26.08.2000р., №178 від 25.09.2000р., №181 від 14.10.2009р., №195 від 11.11.2009р., №245 від 15.12.2009р. Сума боргу склала 5250 грн., що не заперечується сторонами.

Відповідач в добровільному порядку суму заборгованості не сплатив, тому позивачем подано позов до суду про стягнення з відповідача, враховуючи уточнення позовних вимог, 6849,52 грн., з яких 5250 грн. основного боргу, 769,89 грн. штрафу, 354,20 грн. відсотків річних, 475,43 грн. пені по накладній №677100 від 13.08.2009р. за період з 28.08.2009р. по 05.02.2010р.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

У відповідності до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525,526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Невиконання зобов’язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов’язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1,2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Положеннями ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар, який був частково оплачений, сума боргу склала 5520 грн., що визнається сторонами. Доказів про сплату даної суми боргу суду не надано.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведені норми, умови договору поставки від 10.08.2009р. №7080 (п.6.1), суд вважає, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 354,20 грн. процентів.

Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарського зобов’язання забезпечується засобами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов’язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обороті. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов’язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Аналізуючи наданий позивачем розрахунок, враховуючи вищенаведені норми, вимоги п.6.1 договору поставки №7080 від 10.08.2009р., дотримуючись положень Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, суд вважає, що позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі в розмірі 475,43 грн. за період з 28.08.2009р. по 05.02.2010р. та 769, 89 грн. штрафу.

Враховуючи вищенаведене та приписи ст. 33 ГПК України в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень, позовні вимоги заявлені обґрунтовано, підтверджені доказами та підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 27, 33, 44, 49, 82, 84, 85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

                                                                                В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна аптечна база "Данфарм" м.Львів до Меджибізької аптеки №15 смт.Меджибіж, Хмельницька область, Летичівського району про стягнення заборгованості за договором № 7080 від 10.09.2009р. у розмірі 6849,52 грн. задоволити.

Стягнути з Меджибізької аптеки №15 смт. Меджибіж, Хмельницька область, Летичівський район вул. Жовтнева,4 (код 21333295) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна аптечна база "Данфарм" м. Львів вул. Рудненська, 12 (код 351005) 5250 грн. (п'ять тисяч двісті п'ятдесят гривень) боргу, 354,20 грн. (триста п'ятдесят чотири гривні 20 коп.) процентів, 475,43грн. (чотириста сімдесят п'ять гривень 43 коп.) пені, 769,89 грн. (сімсот шістдесят дев'ять гривень 89 коп.) штрафу, 102 грн. (сто дві гривні) витрат по оплаті державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

           Суддя                                                                       

Віддрук.: 3 прим. : 1 - до справи, 2 - позивачу, 3 - відповідачу