Рішення № 82666404, 24.06.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/4669/19

Справа №760/6863/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2019 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді: Оксюти Т.Г.

при секретарі: Горупа В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення заборгованості по аліментам та стягнення неустойки (пені), -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом в якому просила визначити заборгованість ОСОБА_2 за аліментами, присуджених рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 01.12.2003 року за період з 01.11.2011 року по 31.10.2016 року в розмірі 88205,75 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 01.12.2003 року за період з 01.11.2011 року по 31.10.2016 року в розмірі 88205,75 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 01.12.2003 року з відповідача було стягнуто на користь позивача аліменти на утримання доньки в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 1/2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, щомісячно, починаючи з 19.11.2003 року і до її повноліття.

Для примусового виконання вказаного рішення суду, був виданий виконавчий лист від 01.12.2003 року по якому було відкрито виконавче провадження №49601176 в Солом`янському районному відділі державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 09.12.2015 року.

Старшим державним виконавцем Мацко Д.А. було проведено розрахунок заборгованості по аліментам та обчислено її розмір в сумі 88036,25 грн.

Однак, позивач не погоджується з таким розрахунком заборгованості, оскільки він містить декілька описок і арифметичних помилок, а саме невірно визначена середня заробітна плата за три місяці, відповідно й 1/4 частка від нього, а саме: за квітень 2015 року помилково вказано 6556,00 грн., в той час як має бути 6656,00 грн. і відповідно 1/4 частка становить 1664,00 грн., а не як вказано виконавцем 1639,00 грн.; за вересень 2015 року помилково вказано 6670,00 грн., в той час як має бути 6770,00 грн. і відповідно 1/4 частка становить 1692,50 грн., а не як вказано виконавцем 1667,50 грн.; за березень 2016 року помилково вказано 7886,00 грн., в той час як має бути 8364,00 грн. і відповідно 1/4 частка становить 2091,00 грн., а не як вказано виконавцем 1971,50 грн.

Отже, загальний розмір заборгованості відповідача по аліментам становить 88205,75 грн.

Також вважає, що оскільки вищевказана заборгованість по аліментам виникла з вини відповідача, вона має право на стягнення неустойки.

При цьому, з урахуванням того, що за кожним місяцем несплати аліментів прострочено вже понад 100 днів, а також наявність обмеження максимального розміру неустойки (пені) на рівні 100% заборгованості, то загальна сума неустойки (пені) за період з 01.11.2011 року по 31.10.2016 року становить 88205,75 грн.

На підставі викладеного просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 22.03.2019 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.

У встановлений ухвалою строк від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження учасники справи в судове засідання не викликались.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Судом встановлено, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 24.04.1998 року по 29.01.2004 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського РУЮ м. Києва 20.01.2004 року.

Від даного шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції м. Києва 26.03.2004 року.

При народженні ОСОБА_3 їй було визначено прізвище батька ОСОБА_3 , однак 26.03.2004 року на підставі розпорядження №412 від 10.03.2004 року Шевченківської районної у м. Києві держадміністрації їй було змінено прізвище на ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 01.12.2003 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 1/2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісячно, починаючи з 19.11.2003 року і до повноліття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

01.12.2003 року на підставі вказаного рішення був виданий виконавчий лист та відкрито виконавче провадження №49601176 Солом`янським районним відділом державної виконавчої служби в м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 09.12.2015 року.

Старшим державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби в м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві 13.02.2019 року складено довідку-розрахунок заборгованості по аліментам ОСОБА_2 , згідно якої заборгованість за період з 01.11.2011 року по 31.10.2016 року складає 88036,25 грн.

Позивач не погоджується з вказаним розрахунком заборгованості, посилаючись на те, що він містить декілька описок і арифметичних помилок щодо середньомісячної заробітної плати та визначення 1/4 частки від неї.

Зазначені твердження позивача суд вважає обґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно ч. 3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Так як позивач оспорює розмір заборгованості обчислений державним виконавцем через наявність в ньому описок та арифметичних помилок, то такий розмір заборгованості має бути обчислений судом.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Встановлено, що відповідач, як платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості по аліментам з листопада 2011 року по жовтень 2016 року, що вбачається з довідки-розрахунку заборгованості по аліментам обчисленої державним виконавцем, а тому вона визначається виходячи із середньої заробітної плати в місті Києві, за зареєстрованим місцем його проживання.

Встановлено, що при здійсненні розрахунку заборгованості по аліментам ОСОБА_2 старшим державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби в м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Мацко Д.А. було невірно зазначено середню заробітну плату по м. Києву за квітень 2015 року зазначено 6556,00 грн., замість 6656,00 грн. і відповідно 1/4 частина складає 1664,00 грн., а не 1639 грн.; за вересень 2015 року була зазначена середня заробітна плата по м. Києву 6670,00 грн., замість вірної 6770,00 грн. і відповідно 1/4 частина складає 1692,50 грн.; за березень 2016 року була зазначена середня заробітна плата по м. Києву 8705,00 грн., замість вірної8364,00 грн. і відповідно 1/4 частина складає 2091,00 грн.

Зазначене підтверджується відомостями, що містяться на офіційному сайті Державної служби статистики України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про визначення заборгованості ОСОБА_2 по аліментам присуджених за рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 01.12.2003 року за період з 01.11.2011 року по 31.10.2016 року в сумі 88205,75 грн.

Позивач також просила стягнути з відповідача на свою користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01.11.2011 року по 31.10.2016 року в розмірі 88205,75 грн., на що слід зазначити наступне.

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пеню) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. ЇЇ завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Правова позиція у справі № 572/1762/15-ц, викладена у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року вказує на те, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Тобто, пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

При цьому у вищезазначеній постанові ВС зазначено, що вирішуючи в конкретному випадку питання щодо усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верхового Суду відступає від правової позиції щодо застосування частини першої статті 196 СК України, викладеної у постанові ВСУ від 01 липня 2015 року справі N 6-94цс15 (Постанова N 6-94цс15) та наступних постановах.

Тобто, зі змісту вказаної постанови слід зробити висновок про те, що Верховний Суд змінив правову позицію по відношенню до своєї ж правової позиції, висвітленої у постановах ВСУ від 01 липня 2015 року (справа N 6-94цс15).

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність застосування в даному випадку положення постанови Верхового Суду № 572/1762/15-ц від 25 квітня 2018 року.

Відповідно до ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Враховуючи той факт, що за кожним місяцем несплати аліментів прострочено вже понад 100 днів, а також наявність обмеження максимального розміру неустойки (пені) на рівні 100% заборгованості, то загальна сума неустойки (пені) за період з 01.11.2011 року по 31.10.2016 року становить 88205,75 грн., а тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, з відповідача на користь держави, в порядку ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню судові витрати, які складаються з суми судового збору, а саме підлягає стягненню судовий збір за вимогу немайнового характеру в сумі 768,40 грн., та за вимогу майнового характеру в сумі 882,06 грн.

Керуючись ст.ст. 180, 195, 196 СК України, ст. 549 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визначити заборгованість ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) за аліментами, на підставі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 01.12.2003 року за період з 01.11.2011 року по 31.10.2016 року в розмірі 88205,75 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 будинок) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 01.12.2003 року за період з 01.11.2011 року по 31.10.2016 року в розмірі 88205,75 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя