Рішення № 82665917, 30.05.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/6060/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2019 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді САВЛУК Т.В.

при секретарі Бурячек О. В.

учасники справи:

представник позивача- адвокат Ігнатенко М.В.,

представник відповідача- адвокат Яценко С.А.,

представник третьої особи- Яценко С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , третя особа Приватне підприємство «Компанія Енерджи» про стягнення заборгованості по овердрафту за договором про надання банківських послуг та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа Приватне підприємство «Компанія Енерджи» про визнання відсутнім права щодо стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «ОТП Банк»), звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості по овердрафту за договором про надання банківських послуг №CR 17-099/28-2 від 16 травня 2017 року у загальному розмірі 1 788 052,16 гривень, що складається з: 1 499035,99 гривень - загальна сума заборгованості по тілу кредиту, 175941,65 гривень - загальна сума заборгованості по відсоткам за користування овердрафом, 113074,52 загальна - сума заборгованості по пені, нарахованої на прострочене тіло та відсотки та судовий збір у розмірі 26 820,78 гривень.

03 травня 2018 року Дніпровським районним судом постановлено ухвалу про відкриття провадження справи в порядку загального позовного провадження та залучено Приватне підприємство «Компанія Енерджи» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору.

09 серпня 2018 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу, якою провадження по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «ОТП Банк») до ОСОБА_1 , третя особа Приватне підприємство «Компанія Енерджи» про стягнення заборгованості по овердрафту за договором про надання банківських послуг, зупинено до перегляду Апеляційним судом міста Києва ухвали Дніпровського районного суду м. Києва про відкриття провадження від 03 травня 2018 року.

31 жовтня 2018 року Київським апеляційним судом постановлено постанову, якою ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 03 травня 2018 року залишено без змін.

20 грудня 2018 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу поновлено відповідачу ОСОБА_1 строк для подання до суду зустрічної позовної заяви та прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «ОТП Банк»), третя особа Приватне підприємство «Компанія Енержи» про визнання відсутнім права щодо стягнення грошових коштів.

31 січня Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу, якою провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «ОТП Банк») до ОСОБА_1 , третя особа Приватне підприємство «Компанія Енержи» про стягнення заборгованості по овердрафту за договором про надання банківських послуг та зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа Приватне підприємство «Компанія Енержи» про визнання відсутнім права щодо стягнення грошових коштів, зупинено та передано заяву представника третьої особи Яценка С.А. про відвід головуючого у справі судді Савлук Т.В., яка подана в межах розгляду цивільної справи №755/6060/18, для її вирішення у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

20 лютого 2019 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відновлено провадження у цивільній справі.

11 квітня 2019 року Дніпровський районний суд м. Києва протокольною ухвалою замінено Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» на його правонаступника Акціонерного товариства «ОТП Банк».

18 квітня 2019 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу відмовлено у задоволені клопотанні представника відповідача Яценка С.А. про зупинення провадження у цивільній справі.

18 квітня 2019 року Дніпровським районним судом м. Києва закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 квітня 2019 року представник позивача звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості по овердрафту за договором про надання банківських послуг №CR 17-099/28-2 від 16 травня 2017 року у загальному розмірі 1 082 565,32 гривень, що складається з: 739 120,30 гривень - загальна сума заборгованості по тілу кредиту, 11 906,93 гривень - загальна сума заборгованості по відсоткам за користування овердрафтом, 331 538,09 гривень - загальна сума заборгованості по пені, нарахованої на прострочене тіло та відсотки, та судового збору у розмірі 16 238,48 гривень. Повернути Акціонерному товарству «ОТП Банк» сплачену суму судового збору у розмірі 10 582,30 гривень.

Представник позивача Ігнатенко М.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити, просила відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви.

Представник відповідача ОСОБА_1 та третьої особи Приватного підприємства «Компанія Енерджи» - Яценко С.А. в судовому засіданні проти задоволення первісного позову заперечував, просив в задоволенні позовних вимог по первісному позову відмовити в повному обсязі на підставі письмових пояснень на заяву про зменшення розміру позовних вимог, зустрічну позовну заяву підтримує, просив зустрічний позов задовольнити.

Дослідивши матеріли справи, вислухавши пояснення сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 16 травня 2017 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «ОТП Банк») та Приватним підприємством «Компанія Енерджи» був укладений Договір про надання банківських послуг №CR14-099/28-2 відповідно до п.1.1 якого банк надає на вимогу клієнта банківську послугу, а клієнт приймає банківську послугу та зобов`язується належним чином виконувати зобов`язання, що встановлені в договорі відносно такої банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг банку. Кількість банківських послуг, що надаються за договором, необмежена. Якість банківських послуг відповідає стандартам банку. Банківські послуги можуть надаватися в будь-якій валюті, що дозволяється чинним законодавством України та щодо якої сторони письмово дійшли згоди. Ліміт банківської послуги може змінюватися шляхом укладення додаткових договорів про зміну договору. Детальні умови кожної з банківських послуг узгоджені сторонами в пунктах 28-31 договору.

Відповідно до п.4 Договору, ціна договору дорівнює Генеральному ліміту у випадку визначення Генерального ліміту та валюті гривня, або гривневому еквіваленту Генерального ліміту - у випадку визначення Генерального ліміту в валюті іншій, ніж гривня, із застосуванням валютного курсу НБУ, встановленого на дату визначення.

Пунктом 5 Договору визначено, що строк дії договору дорівнює Генеральному строку за обставини, що відсутній випадок невиконання умов договору. За обставини наявності випадку невиконання умов договору, договір залишається чинним до тих пір, поки всі зобов`язання клієнта перед банком не будуть виконані в повному обсязі. Цей договір не поширюється на зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними договору, якщо інше прямо не передбачене ним.

Положеннями п.6 Договору зокрема визначено, що банк здійснює надання банківських послуг за плату, що має сплачуватися клієнтом банку в порядку та на умовах договору виключно в безготівковій формі. Залежно від виду банківської послуги видами плат можуть бути проценти та/або комісійна винагорода, проте цей перелік не є вичерпним і сторонами можуть бути погоджені інші види плати.

Розмір плати визначається сторонами в договорі та/або Заявці про надання банківської послуги відносно кожної з банківських послуг, надання якої було письмово погоджене між сторонами.

Проценти розраховуються на підставі процентної ставки. Залежно від банківської послуги проценти можуть розраховуватись від розміру боргових зобов`язань, їх частини або будь-якої іншої суми, що погоджена сторонами та/або відома сторонам, оскільки є загальнодоступною.

Проценти щодо такої банківської послуги як Кредит та/або Кредитна лінія, виконання зобов`язань відносно якої здійснюється клієнтом вчасно, без будь-яких порушень, нараховані станом на день нарахування процентів, повинні сплачуватися клієнтом банку протягом 1 (першого) банківського дня наступного за таким днем нарахування процентів.

Проценти щодо такої банківської послуги як овердрафт, виконання зобов`язань відносно якої здійснюється клієнтом вчасно, без будь-яких порушень, мають сплачуватись клієнтом банку щомісячно протягом останнього банківського дня поточного місяця, в якому клієнт користувався такою банківською послугою як овердрафт, з урахуванням процентів, нарахованих станом на останній календарний день поточного місяця.

Відповідно до п.7 Договору, банк здійснює надання кожної банківської послуги клієнту відповідно до Заяви про надання банківської послуги, яка кожного разу надається клієнтом банку в письмовому вигляді.

Згідно з п.12 Договору, клієнт зобов`язаний належним чином виконувати боргові зобов`язання у відповідності до положень договору.

Пунктом 15 Договору визначено, що за невиконання та/або неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за договором, клієнт несе відповідальність у порядку та на умовах, обумовлених у договорі, а саме: за порушення будь-яких із взятих на себе платіжних (грошових) зобов`язань в обумовлені договором строки, клієнт зобов`язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ річних, що діє на момент такого порушення, від суми таких порушених зобов`язань за кожний день прострочення. Вказана пеня сплачується додатково до процентів та комісійних винагород, що підлягають сплаті відповідно до договору.

За умовами п.28.1 Договору, сторони погодили надання кредитної лінії з лімітом 11500000 грн., з датою припинення чинності 15.05.2020 включно. Строк траншу - 120 календарних днів, якщо інше письмово не домовлено сторонами. Стандартний розмір процентної ставки в гривні становить 21,0%.

Згідно з п.28.2 Договору, сторони визначили надання овердрафту з лімітом 1500000 грн., з датою припинення чинності 15.05.2018. Сума кожного траншу підлягає поверненню клієнтом протягом 30 календарних днів з дати надання такого траншу за обставини, що на момент надання такого траншу не існувало заборгованості клієнта перед банком за такою банківською послугою як овердрафт. Стандартний розмір процентної ставки в гривні становить 21,0 % річних.

Відповідно до п.34.1 Договору, Генеральний ліміт зобов`язань дорівнює 13000000 грн.

Генеральний строк зобов`язань становить період з дати укладення договору до 31.05.2020 (п.34.2 Договору).

В забезпечення виконання договору між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Приватним підприємством «Компанія Енерджи», 16 травня 2017 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений Договір поруки №SR 17/106/28-2, відповідно до предмету договору в силу поруки, створеної відповідно до умов Договору поруки, поручитель поручається перед Банком за виконання Клієнтом Боргових зобов`язань. Поручитель відповідає перед Банком за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) Боргових зобов`язань Клієнтом. Порукою забезпечується виконання Боргових зобов`язань у повному обсязі. Порука солідарний обов`язок Поручителя перед Банком виникають з моменту укладення Договору поруки та є чинним протягом всього строку (терміну) дії Боргових зобов`язань. В разі зміни, в тому числі збільшення розміру Боргових зобов`язань Клієнта за Договором після укладення цього Договору поруки, виконання таких збільшених Боргових зобов`язань забезпечується порукою в їх повному розмірі без укладання цього Договору поруки вважається попередньою згодою поручителя на зміну умов договору.

Відповідно до п. 4 Договору поруки, Клієнт Поручитель відповідають перед Банком як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Банком в тому ж обсязі, що і Клієнт, в таких же порядку та строках, що і Клієнт. Банк має право вимагати виконання Боргових зобов`язань частково або в повному обсязі як від Клієнта та Поручителя разом, так і від будь-якого з них окремо. Банк у разі виконання Боргових зобов`язань Клієнтом та/або Поручителем не в повному обсязі, має право вимагати/отримувати неодержані/невиконанні Боргові зобов`язання від Клієнта та/або Поручителя. І Клієнт, і Поручитель залишаються зобов`язаними доти, доки Боргові зобов`язання не будуть виконанні в повному обсязі.

Пунктом п. 7 Договору поруки, строк дії Договору дорівнює Генеральному строку за обставини, що відсутній Випадок невиконання умов Договору. За обставинами наявності Випадку невиконання умов Договору, Договір залишається чинним до тих пір, поки всі зобов`язання Клієнта перед Банком не будуть виконанні в повному обсязі.

Також п. 15 Договору поруки передбачено: Вимога банку: цим Банк вимагає від Поручителя як солідарного боржника за Борговими зобов`язаннями виконувати Боргові зобов`язання впорядкуй та строки, передбаченні Договором. Сторони підтверджують, що положення цього пункту є достатньою підставою для цілей здійснення Поручителем виконання Боргових зобов`язань згідно Договору без необхідності направлення Банком Поручителю будь-якої додаткової вимоги, так само як без необхідності наявності будь-якого порушення Договору. Солідарний обов`язок: Сторони домовились, що положення Договору поруки щодо солідарного обов`язку Поручителя за Клієнта перед Банком є окремим правочином (договором), включеним в текст Договору поруки, і тому виконання Поручителем Боргових зобов`язань здійснюється згідно з цим застереженням, що міститься в Договорі поруки, та не потребує укладення Сторонами окремого договору чи будь-якого додаткового підтвердження чи погодження.

31 січня 2018 року Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк», (правонаступником якого є Акціонерне товариство «ОТП Банк») направлено досудову вимогу Приватному підприємству «Компанія Енерджи» про погашення заборгованості по кредитній лінії та овердрафту за Кредитним договором у повному обсязі протягом семи Банківських днів з дня пред`явлення Банком вимоги.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України)

Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України

Отже, законодавством передбачено нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку дії договору та з моменту ухвалення судового рішення до його фактичного виконання (постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-1206цс15).

Крім того, Верховний Суд України від 25 травня 2016 року у справі №6-157цс16 прийшов до висновку, що з видачею судового наказу (ухвалення рішення) про задоволення вимог кредитора в період дії строку кредитного договору припиняються правовідносини сторін, які ґрунтуються на кредитному договорі, і що в такому разі нарахування процентів за користування кредитом з моменту ухвалення судового рішення (видачі судового наказу) до його фактичного виконання законом не передбачено.

Крім того, у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно, його борг складатиме, зокрема, проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами. Таким чином, вищенаведеними правовими нормами передбачено стягнення на користь позикодавця проценти за договором позики за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанова від 02.09.2015 у справі № 6-369цс15).

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Як з`ясовано судом, підтверджується наявними у справі доказами, Акціонерне товариство «ОТП Банк» скористався своїм правом стягнення з Приватного підприємства «Компанія Енерджи» за Договором про надання банківських послуг №CR14-099/28-2 від 16 травня 2017 року заборгованості 12407035 (дванадцять мільйонів чотириста сім тисяч тридцять п`ять) грн. 99 коп. заборгованості по кредиту, 972972 (дев`ятсот сімдесят дві тисячі дев`ятсот сімдесят два) грн. 76 коп. заборгованості по відсоткам, 769049 (сімсот шістдесят дев`ять тисяч сорок дев`ять) грн. 40 коп. пені, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 212235 (двісті дванадцять тисяч двісті тридцять п`ять) грн. 87 коп., ці обставини встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 24 липня 2018 року у справі №910/2723/18.

Відповідно до частини 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються часткового або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення іпотечного договору) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Отже, положення статті 36 Закону України «Про іпотеку» передбачають таку підставу припинення зобов`язання, як позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення вимог кредитора - іпотекодержателя. У разі завершення такого позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки у способи, визначені статтею 37 Закону України «Про іпотеку», зобов`язання припиняється, оскільки за положеннями Закону усі наступні вимоги є недійсними.

Отже, положенням статті 36 Закону України «Про іпотеку» передбачають підставу припинення зобов`язання, як позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення вимог кредитора - іпотекодержателя. У разі завершення такого позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки у способи, визначенні статтею 37 Закону України «Про іпотеку», зобов`язання припиняється, оскільки за положеннями Закону усі наступні вимоги є недійсними.

Ухвалюючи оскаржувані рішення про відмову у задоволенні позову з тих, підстав, що банк вже реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб захисту за відповідними застереженнями в іпотечному договорі, що послужило підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, а тому задоволення позову призведе до подвійного стягнення на користь кредитора однієї й тієї ж суми заборгованості одночасно за рахунок іпотечного та іншого майна боржника й відбудеться фактичне подвоєння суми заборгованості, суди неправильно застосували до виниклих правовідносин норми матеріального права, оскільки позивач скористався своїм правом, передбаченим договором іпотеки, та зареєстрував на своє ім`я право власності на предмет іпотеки - квартиру, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону, тобто вирішив питання шляхом позасудового врегулювання спору на підставі договору, а тому правові підстави для стягнення суми заборгованості за договором позики, яка залишилася після реалізації предмета іпотеки, відсутні, оскільки такі вимоги є недійсними.

Такий висновок міститься в постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 204/7148/16-ц.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на рухоме майно про реєстрацію права власності, приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчик В.В. було проведено реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером: 42068138 від 16 липня 2018 року на нежитлові приміщення загальною площею 3959,20 м2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на власника Акціонерне товариство «ОТП Банк».

Відповідно до витягу зі звіту про незалежну оцінку вартості нерухомого майна нежитлових приміщень загальною площею 3959,20 м2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, станом на 16 липня 2018 року, ринкова вартість вказаного майна складає 34 209 349,00 гривень.

Виходячи з встановлених вище обставин, суд не убачає підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з ОСОБА_1 суму заборгованості по овердрафту за договором про надання банківських послуг №CR 17-099/28-2 від 16 травня 2017 року у загальному розмірі 1 082 565,32 гривень, оскільки позивач скористався своїм правом подачі позовної заяви про стягнення суми заборгованості з Приватного підприємства «Компанія Енерджи» на загальну суму 12407035,99 гривень, а тому задоволення позову призведе до подвійного стягнення на користь кредитора однієї й тієї ж суми заборгованості за договором про надання банківських послуг №CR 17-099/28-2, від 16 травня 2017 року.

В частині зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання відсутнім права Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» щодо стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на підставі Договору про надання банківських послуг від 16 травня 2017 року, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦП України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення цієї статті ґрунтується на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадян (ст.55)

Стаття 1 ЦПК України передбачає, що завданим цивільного судочинства є справедливим, неупередженим та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відноси.

Отже, з огляду на викладене законодавством визначено три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання цивільного права.

Не визнання цивільного права полягає у пасивному запереченні наявності в особи суб`єктного цивільного права, яке безпосередньо не завдає шкоди суб`єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб`єктивного права.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України, у тому числі статтями 15, 16 ЦП України та статтями 1, 3, 15 ЦПК України, і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що ї право не визнається. У разі доведення в установленому законодавством порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, у тому числі й про усунення перешкод у здійсненні невизнаного права шляхом зобов`язання вчинити певні дії, особа має суб`єктивне право шляхом зобов`язання вчинити певні дії, особа має суб`єктивне матеріальне право на їх задоволення.

Приймаючи рішення по суті заявлених вимог суд виходить із таких засад цивільного судочинства, як змагальність і диспозитивність.

За приписами ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому за положенням ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд зберігає об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В свою чергу за положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнанні судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Виходячи з зустрічної позовної заяви, з огляду вимог Закону України «Про іпотеку», ЦК України суд приходить до висновку, що спосіб захисту обраний ОСОБА_1 про визнання відсутнім права Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» щодо стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на підставі Договору про надання банківських послуг від 16 травня 2017 року, не передбачений чинним законодавством України.

Відповідно до положень ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, суд не вирішує питання розподілу судових витрат, оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні як первісного, так і зустрічного позову в повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 15, 525, 526, 598, 599, 610, 611, 1046, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 2, 3, 4, 12, 15, 76-81, 89, 263-265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , третя особа Приватне підприємство «Компанія Енерджи» про стягнення заборгованості по овердрафу за договором про надання банківських послуг.

Відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа Приватне підприємство «Компанія Енерджи» про визнання відсутнім права щодо стягнення грошових коштів.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

С у д д я: