Ухвала суду № 82664693, 26.06.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1001/19Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 310000000 Демчик Р.В. Доповідач в апеляційній інстанції Храпко В.Д.

УХВАЛА

26 червня 2019 року м.Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів :

Храпка В.Д.,

Василенко Л.І., Фетісової Т.Л.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси заяви ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду та про відмову від позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Черкаської міської ради, Державна прикордоння служба про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, шляхом заборони вивезення за межі України, -

в с т а н о в и в :

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, шляхом заборони вивезення за межі України.

Позовна заява мотивована тим, що позивач та відповідач є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з матір`ю.

26 березня 2016 року ОСОБА_1 надав нотаріально засвідчену заяву на відкриття візи та виготовлення інших, необхідних для перетину кордону документів малолітньої дочки ОСОБА_4 , а також на неодноразовий виїзд за кордон до республіки Польща, Турецької республіки, республіки Єгипет та інших країн Шенгенської угоди з метою супроводження матері під час бізнес-поїздок у період з 26 березня 2016 року до 26 березня 2019 року включно.

Однак, після надання такої згоди у нього з`явилися перешкоди у спілкуванні з дитиною, зокрема на травневі свята 2017 року дочку було вивезено за кордон без його згоди та без повідомлення його як батька про таку поїздку дитини. За інформацією Державної прикордонної служби України, викладеною у листі від 25 травня 2017р № 64/Г-5963, його дитина вибула з України 28 квітня 2017 року до курортного міста Хургада республіки Єгипет. У зв`язку з неправомірними діями відповідача він не зміг провести час з дитиною, поспілкуватися з нею у період святкових днів, а про виїзд дочки за межі України дізнався від третіх осіб. Крім того, зазначений виїзд за межі України не був пов`язаний із бізнес-поїздками відповідача, хоча його заява від 26 березня 2016 року передбачала виключно такі поїздки.

03 травня 2017 року позивач надав нотаріально засвідчену заяву про відмову від заяви від 26 березня 2016 року про надання згоди на неодноразовий виїзд за кордон дочки ОСОБА_4 та 16 травня 2017 року письмово повідомив адміністрацію ДПС України про свою відмову від раніше наданої згоди на виїзд дитини за кордон. 22 травня 2017 року адміністрація ДПС України проінформувала його, що таке письмове повідомлення не є «інформацією про заборону в перетинанні кордону» будь-якій особі, у тому числі малолітній.

У зв`язку з викладеним та з урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив суд заборонити ОСОБА_2 , матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово вивозити дитину за кордон (перетинати державний кордон) на підставі заяви (згоди) батька – ОСОБА_1 від 26 березня 2016 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куксовою М. С., зареєстрованої в реєстрі під №800 (бланк НАІ 161076); зобов`язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 вказану заяву; стягнути на його користь з відповідача судові витрати у справі.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 листопада 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 треті особи: Служба у справах дітей Черкаської міської ради, Державна прикордонна служба України, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, шляхом заборони вивезення за межі України в частині позовних щодо зобов`язання ОСОБА_2 повернути позивачу нотаріально посвідчену заяву від 26 березня 2016 року залишено без розгляду.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 23 січня 2018 року, позов задоволено.

Заборонено ОСОБА_2 , матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вивозити дитину за кордон (перетинати державний кордон) на підставі заяви (згоди) батька – ОСОБА_1 від 26 березня 2016 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куксовою М. С., зареєстрованої в реєстрі за № 800 (бланк НАІ 161076).

Вирішено питання щодо судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 22 травня 2019 року постанову апеляційного суду Черкаської області від 23 січня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а по справі ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що права позивача порушено не було, а суд ухвалив рішення на припущеннях стосовно того, що відповідач має намір в майбутньому використовувати скасовану згоду позивача на вивіз їх дочки за кордон. Вказує, що після скасування згоди позивача на вивезення їх дочки за кордон, вона не здійснювала ніяких дій, спрямованих на вивезення дитини за кордон, тому не повинна нести відповідальність за претензії позивача до діючого законодавства України, прикордонної служби України щодо правил та порядку перетину Державного кордону України її громадянами, а також обліку та контролю документів.

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції ОСОБА_1 подав заяви про залишення позову без розгляду і заяву про відмову від позову.

Вивчивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про залишення позову без розгляду і задоволення заяви про відмову від позову по наступних підставах.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Розгляд справи по суті розпочався 10 липня 2017 року.

Законом не передбачено залишення позову без розгляду на стадії апеляційного розгляду справи.

Тому в задоволенні заяви про залишення позову буз розгляду необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.

Заява про відмову від позову відповідає вимогам ст. 206 ЦПК України і принципу диспозитивності, передбаченому статтею 13 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 206, 373 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду – відмовити.

Заяву ОСОБА_1 про відмову від позову задоволити.

Прийняти відмову ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Черкаської міської ради, Державна прикордоння служба про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, шляхом заборони вивезення за межі України, закривши провадження у справі та визнавши нечинним рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 листопада 2017 року.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до суду касаційної інстанції.

Судді: