Рішення № 8266348, 24.02.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" лютого 2010 р.Справа № 11/241-10 За позовом Хмельницького комунального підприємства "Спецкомунтранс" м. Хмельницький

до Приватного підприємства меблева фабрика „ТОН-АРТ” м. Хмельницький

про стягнення 1133,22 грн.

                                                                      Суддя Радченя Д.І.

Представники сторін:

Від позивача : Якимчук В.В. –за довіреністю №22 від 19.01.10р.

Від відповідача : не з’явився

Суть спору: Позивач - Хмельницьке КП "Спецкомунтранс" звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –ПП меблева фабрика „ТОН-АРТ” заборгованості в сумі 1133,22грн., за наданні послуги з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів, згідно договору №2622 від 11.02.2008р., з яких 984,68грн. сума основного боргу, 189,82грн. інфляційні та 50,57грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 05.02.2010р. порушено провадження у справі №11/241-10. Про час і місце проведення судового засідання сторони повідомленні належним чином. Копії ухвал про порушення провадження у справі сторонам направленні рекомендованими листами. Підтвердженням факту отримання відповідачем ухвали суду є поштове повідомлення №5146032, з датою вручення 10.02.2010р..

Представник відповідача в засідання суду не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, письмового відзиву не надав та позовні вимоги не оспорив, однак як вбачається з акту звірки розрахунків, борг в сумі 984,68грн. визнає.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Неявка в судове засідання господарського суду представників відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а тому, для уникнення зловживання правом з боку відповідача, суд вважає за необхідне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст. 75 ГПК України за наявними у ній документами.

Суд оцінивши подані сторонами по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне:

11 лютого 2008 р. між Хмельницьким комунальним підприємством "Спецкомунтранс" та ПП меблева фабрика „ТОН-АРТ” укладено договір №2622 про надання послуг з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів.

Згідно умов вищезазначеного договору, а саме пункту1.1 споживач (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) бере на себе зобов'язання надати йому послуги по вивезенню твердих побутових відходів, накопичених на об'єктах споживача.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що для збирання та вивезення твердих побутових відходів споживач у визначених місцях повинен виставити технічно справні контейнери місткістю 0,75м.куб. або 1,1м.куб.

Згідно п.2.5 договору, тверді побутові відходи вивозяться за графіком, погодженим з замовником.

Тариф на вивіз на 1м.куб. затверджений органами місцевої влади на момент укладення договору 12,40грн. в т.ч. ПДВ 2,06грн. Середньомісячна вартість послуг становить 159,96грн.

Відповідно до п.3.1 договору споживач зобов'язаний здійснювати розрахунки з виконавцем за отримані послуги щомісячно, не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 3.3 договору, передбачено, що виконавець та замовник один раз у квартал здійснюють звірку вартості фактично наданих і оплачених послуг і по результатах звірки визначають суму заборгованості чи переплати.

В ході виконання договору №2622 від 11.02.2008р. позивачем ПП меблева фабрика „ТОН-АРТ” щомісячно виставлялись до оплати рахунки за надані послуги згідно затверджених тарифів, за №1305 від 14.12.2009р., від 12.11.2009р., від 14.10.2009р., від 14.09.2009р., від 12.08.2009р., 13.07.2009р., від 15.06.2009р., від 12.05.2009р., від 13.04.2009р., від 12.03.2009р., від 12.02.2009р., 14.01.2009р., від 08.12.2008р., від 14.11.2008р., від 15.10.2008р., від 15.09.2008р., від 14.08.2008р., від 14.07.2008р., від 10.06.2008р., 14.05.2008р., від 30.04.2008р., від 14.03.2008р. та 28.02.2008р.

В обґрунтування позовних вимог позивачем в додаток до позовної заяви подано розрахунок заборгованості по ПП меблева фабрика „ТОН-АРТ” за послуги по вивезенню твердих побутових відходів за період з 01.02.2008р. по 31.12.2009р.

Загальна вартість наданих позивачем послуг за період з 01.02.2008р. по 31.12.2009р. становить 2528,46грн.

Свої зобов'язання відповідач виконав частково, і станом на 01.01.2010р. за ним рахується заборгованість в сумі 984,68грн., які відповідач визнає підтвердженням чого є підписаний сторонами та завірений печатками обох сторін акт звіряння розрахунків.

Крім цього, позивачем, керуючись нормами статей 625 ЦК України, заявлено до стягнення 189,82грн. інфляційні та 50,57грн. - 3% річних.

Дослідивши зібрані у справі докази щодо первісного позову та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами по справі за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

11 лютого 2008 р. між сторонами по справі укладено договір №2622 про надання послуг з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст.. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається за винятком випадків, передбачених законодавством.

На виконання умов договору позивачем надано відповідачу послуги по вивезенню твердих побутових відходів за період з 01.02.2008р. по 31.12.2009р., загальна вартість яких становить 2528,46грн.

Свої зобов'язання відповідач виконав частково, і станом на 01.01.2010р. за ним рахується заборгованість в сумі 984,68грн., які відповідач визнає підтвердженням чого є підписаний сторонами та завірений печатками обох сторін акт звіряння розрахунків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

У відповідності до ст.. 538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов’язання сторони повинні виконувати свої обов’язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту.

Якщо зустрічне виконання обов’язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов’язку, друга сторона повинна виконати свій обов’язок.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

На підставі цього позивачем від просроченої суми заявлено до стягнення з відповідача 189,82грн. інфляційні та 50,57грн. - 3% річних. Зазначені нарахування позивачем проведені правомірно і підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

При цьому слід врахувати, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши та дослідивши надані сторонами докази, врахувавши додані до матеріалів справи уточнення суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволеню.

У відповідності із ст.49 ГПК України судові витрати у справі належить покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Хмельницького комунального підприємства "Спецкомунтранс" м. Хмельницький до приватного підприємства меблева фабрика „ТОН-АРТ” м. Хмельницький про стягнення 1133,22грн. задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства меблева фабрика „ТОН-АРТ” м. Хмельницький, вул. Трудова,25 (код ЗКПО 35605050) на користь Хмельницького комунального підприємства "Спецкомунтранс" м. Хмельницький, вул.Толстого, 1 (код:03356565) - 984,68грн. (дев’ятсот вісімдесят чотири гривни 68 коп.) заборгованості, 189,82 грн. (сто вісімдесят дев’ять гривень 82 коп.) інфляції, 50,57 грн. (п’ятдесят гривень 57 коп.) 3% річних, 102грн.(сто дві гривні)витрат по оплаті державного мита та 236грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

                              Суддя