Рішення № 8266228, 23.02.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" лютого 2010 р.Справа № 14/2276 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю інженерно-виробниче підприємство "Відеотехсервіс", м. Нетішин

до акціонерного товариства відкритого типу "Хмельницькатомтехенерго", м. Нетішин

про стягнення 60539,71 грн.

Суддя           Гладюк Ю. В.

Представники сторін:

Позивача : Хімка І.Б. - керівник

Калька Я.З. –за довіреністю від 12.11.2009р.

Відповідача : Тимошев О.І -керівник

з перервою в судовому засіданні

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договорами поставки від 02.03.2006р. № 04/06, від 21.09.2006р. № 05/06, від 21.09.2006р. № 06/06 в сумі 40 000 грн., а також нарахування інфляції в розмірі 17 935,71 грн. та 3 % річних у розмірі 2 604 грн.

Представники позивача в судових засіданнях позов підтримали, наполягли на його задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в відзиві на позов та його представник в судовому засіданні не заперечуючи факту отримання від позивача матеріальних цінностей заперечує факт отримання їх на підставі договорів вказаних позивачем. Крім того вважає, що позивачем невірно визначена сума боргу, яка фактично менша ніж він просить стягнути. Також представником позивача заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Між сторонами укладені договора поставки № 04/06 від 02.03.2006р., № 05/06 від 21.09.2006р. та № 06/06 від 21.09.2009р. За умовами договорів № 04/06 від 02.03.2006р. та № 06/06 від 21.09.2009р. позивач зобов’язався поставити відповідачу продукцію в кількості та асортименті визначеній специфікаціями, а відповідач оплатити продукцію на умовах 50 % передоплати протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання договорів та решту оплати провести протягом 5-ти банківських днів після отримання товару. До договорів сторонами підписані специфікації. Загальна сума договору № 04/06 від 02.03.2006р. визначена в сумі 53133 грн., а договору № 06/06 від 21.09.2009р. 52442,62грн. Враховуючи специфіку товару, який мав поставлятись сторони, визначаючи ціну договору включили в вартість товару й вартість електромонтажних робіт та вартість розроблення монтажних схем.

Предметом договору № 05/06 від 21.09.2006р. була розроблення та передача монтажних схем для шаф управління. Загальна сума договору становить 10500 грн. Порядок оплати такий же як і в вищезазначених договорах.

Факт передачі товарів підтверджується наявними в матеріалах справи: накладною № 07/05 від 26.04.2006р. згідно договору № 04/06, накладною № 26/11 від 17.11.2006р. згідно договору № 06/06, та актом виконаних робіт № 3/10 від 30.10.2006р. згідно договору № 05/06. Вказані накладні є підтвердженням передачі товару відповідачу саме за згаданими договорами, оскільки перелічені в них найменування товарів відповідають переліку, вказаному у специфікаціях до договорів.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем здійснена часткова оплата за відпущені товари, яка відбувалась наступним чином.

Відповідно до платіжного доручення № 69 від 07.03.2006р. відповідач перерахував на рахунок позивача 20 000 грн. в рахунок попередньої оплати товарів за договором " 04/06 від 02.03.2006р. Доказом того, що ця сума сплачена саме по цьому договору є відмітка в платіжному дорученні "Призначення платежу - згідно рахунку № 9" в якому зазначено, що він наданий на оплату по договору № 04/06. Далі відповідач перерахував позивачу згідно платіжного доручення № 288 від 05.09.2006р. 13 235,60 грн. по виставленому рахунку від 03.09.2006р. за накладною № 07/05, яка виписана на оплату товарів згідно договору № 04/06. Платіжне доручення № 259 від 22.09.2006р. підтверджує перерахунок здійснений відповідачем в сумі 31942, 62 грн., як оплату частково по договору № 06/06, і частково по договору № 05/06. Також підтвердженням часткової оплати товарів по договору № 05/06 є платіжне доручення № 322 від 16.11.06 на суму 5000 грн.

Таким чином станом на 12.06.2009р. у відповідача виникла заборгованість по оплаті поставлених товарів на суму 46000грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи також актом звірки розрахунків. На вказану суму позивач направив на адресу відповідача претензію № 1 від 12.06.2009р., яка залишена без відповіді. Однак 08.07.2009р. відповідачем на рахунок позивача перераховано 6000 грн., згідно наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 296, після чого сума заборгованості зменшилась до 40000 грн., з вимогою про стягнення яких позивач і звернувся до суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та давши їм оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позову виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ст. 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до ст.. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виходячи з наведеного позов в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже вимоги про стягнення річних та інфляційних також заявлені правомірно і підлягають задоволенню. Їх розмір підтверджується розрахунком.

За таких обставин позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, та підлягає задоволенню з покладенням на відповідача судових витрат.

Керуючись п.2 ст. 175, ст. 193, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 610 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з акціонерного товариства відкритого типу „Хмельницькатомтехенерго” (вул.. Ринкова, 6, м. Нетішин, Хмельницька область, 30100, р/р 26003100011001 в Славутській філії АБ „Брокбізнесбанку”, МФО 315063, ЄДРПОУ 14149964) на користь товариства з обмеженою відповідальністю інженерно-виробниче підприємство "Відеотехсервіс" (Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Незалежності, 21А кв.16, а/с 170, 30100, р/р 2600610003000 в АТ Брокбізнесбанк, МФО 315063. ЄДРПОУ 30239292) –40000грн. заборгованості, 17935,71 грн. інфляційних, 2604 грн –3% річних, а також 605,40 грн. державного мита, та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

                               Суддя