Ухвала суду № 8266224, 18.02.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

УХВАЛА

"18" лютого 2010 р.Справа № 12/1684 За позовом Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Хмельницької дирекції м. Хмельницький до Приватного підприємця ОСОБА_2 м. Шепетівка про стягнення 951972грн. 13коп.

(розглядається скарга на дії органів Державної виконавчої служби)

Суддя Шпак В.О.

Представники сторін

Позивача: Малькута О.О. за довіреністю від 06.11.2009р.

Відповідача: не зявився

Від ДВС: Цегеля В.В. за довіреністю від 15.02.2010р.

Ухвала виноситься 18.02.2010р., оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Суть спору:

Рішенням господарського суду області від 07.12.2009р. позов відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Хмельницької обласної дирекції м. Хмельницький до Приватного підприємця ОСОБА_2 м. Шепетівка про стягнення 951972,13 грн. заборгованості по кредитах та відсотках задоволено частково.

Вирішено стягнути приватного підприємця ОСОБА_2 (Хмельницька область, АДРЕСА_1., Інд. код НОМЕР_1) на користь Відкритого Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Хмельницької обласної дирекції (29000 м. Хмельницький вул. Грушевського, 54, код ЄДРПОУ 22985158, МФО 315966, р/р 361936) 863759,39 грн. (вісімсот шістдесят три тисячі сімсот пятдесят девять гривень 39 коп.) заборгованості по кредитах, 88212,72 (вісімдесят вісім тисяч двісті дванадцять гривень 72 коп.) - заборгованості по відсотках за користування кредитами, 9424,52 грн. (девять тисяч чотириста двадцять чотири гривні 52коп.) - державного мита, 233,64 грн. (двісті тридцять три гривні 64 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення суду видано відповідний наказ.

04 лютого 2010 року відповідач, в порядку ст.1212 Господарського процесуального кодексу України, звернувся зі скаргою на дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шепетівського міськрайонного управління юстиції Цегелі В.В. по винесенню постанови від 25.01.2010 року на виконаня наказу господарського суду від 30.03.04р. у справі № 12/1684.

Скаржник просить суд визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шепетівського міськрайонного управління юстиції Цегелі В.В. по винесенню постанови від 25.01.2010р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шепетівського міськрайонного управління юстиції Цегелі В.В. від 25.01.2010 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

В обґрунтування скарги посилається на те, що постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шепетівського міськрайонного управління юстиції Цегелі В.В. від 25.01.2010 року на виконання наказу господарського суду №12/1684 від 18.12.2009 року накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження. Вважає, що державним виконавцем дана постанова прийнята в порушення Закону „Про виконавче провадження” а тому, підлягає скасуванню з огляду на наступне. Відповідно до ст. 7 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. Згідно ч. 5 ст. 50 Закону у разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Як вбачається із оскаржуваної постанови, вона видана на виконання наказу господарського суду №12/1684 від 18.12.2009 року, де стягувачем є ВАТ Райффайзен банк Аваль. Тобто, державний виконавець має право винести дану постанову тільки стосовно майна, яке перебуває в заставі цієї банківської установи і яка є безпосереднім стягувачем. Дана норма міститься у ч. 1 ст. 52 Закону. Відповідно до неї, стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. За постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, винесеної у виконавчому провадженні про звернення стягнення на заставлене майне, стягнення звертається на вільне від застави майно. Отже, державний виконавець може винести постанову про арешт майна боржника та заборону на його відчуження тільки яке належить виключно боржнику на праві приватної власності, а не третім особам. В порушення даних норм, державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та заборону на його відчуження на майно, яке не належить боржнику на праві приватної власності, зокрема автомобіль ВОЛЬВО д.н. НОМЕР_2. Дане майно перебуває в заставі в Приватбанку і належить йому, а тому, на нього не може бути розповсюджено такий правовий режим як арешт. Дана постанова повинна містити виключно перелік майна, яке передане в заставу ВАТ Райффайзен банк (стягувачу) для забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами укладеними мною та цією банківською установою, а не іншою. Вважає, що при винесені оскаржуваної постанови державним виконавцем перевищено свої службові повноваження і даною постановою порушуються права третьої особи.

Представник скаржника в судове засідання не зявився.

Представник відділу ДВС заперечив проти скарги відповідача. У своєму поясненні зазначив, що 25.01.2010 року до відділу державної виконавчої служби Шепетівського міськрайонного управління юстиції надійшла заява про відкриття виконавчого провадження для примусового виконання наказу № 12/684 Господарського суду від 18.12.2009 року про стягнення з ОСОБА_2 боргу на користь ВАТ „Райффайзен банк Аваль”. Згідно заяви стягувачем було заявлено вимогу щодо проведення опису та арешту майна належного боржнику на праві приватної власності. Згідно ч. 6 статті 24 Закону України „Про виконавче провадження” та пунктом 3.6.3 Інструкції про проведення виконавчих дій, за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Оскільки стягувачем не було подано документів щодо майна, на яке належить звернути стягнення, з метою забезпечення виконання рішення Господарського суду та на виконання вимог ч. 6 ст. 24 ЗУ „Про виконавче провадження” старшим державним виконавцем Цегелею В.В. 25.01.2010 року одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження було винесено постанову про арешт всього майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах суми звернення стягнення 961630грн. 27коп. Дані факти підтверджуються заявою стягувача про відкриття виконавчого провадження та постановою про арешт майна боржника та заборони на його відчуження від 25.01.2010р. На підставі викладених обставин, просить суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін постанову від 25.01.2010р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та давши їм оцінку в сукупності, суд прийшов до слідуючих висновків.

11.01.2010р. позивач направив на виконання до відділу ДВС Шепетівського міськрайонного управління юстиції наказ господарського суду Хмельницької області від 18.12.2009р. по справі №12/1684. Також позивачем заявлено клопотання про проведення опису та арешту майна боржника в межах стягнутої судом суми.

25.01.2010р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Боржнику надано строк для добровільного погашення заборгованості до 01.02.2010р.

Постановою від 25.01.2010р. державний виконавець відділу ДВС Шепетівського міськрайонного управління юстиції Цегеля В.В. наклав арешт на все рухоме й нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 в межах суми стягнення 961630грн. 27коп. та заборонив здійснювати відчуження будь-яке відчуження майна, яке належить боржнику лише в межах суми боргу.

Відповідно до ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до ст.24 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом.

Статтею 55 Закону України „Про виконавче провадження” передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження. Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника.

Таким чином, державний виконавець вчиняв дії по виконанню рішення суду в межах і у спосіб встановлений чинним законодавством.

Доводи скаржника на те, що державний виконавець має право винести постанову про накладення арешт майна тільки стосовно майна, яке перебуває в заставі у позивача судом до уваги не приймається, оскільки вони суперечать ст.55 Закону України „Про виконавче провадження”.

Посилання скаржника на те, що арешт автомобіля ВОЛЬВО д.н. НОМЕР_2 є неправомірним тому, що він не є власністю скаржника, оскільки перебуває в заставі в Приватбанку, судом до уваги не береться, оскільки знаходження майна у заставі не позбавляє Боржника права власності.

Крім того, якщо заставодавець вважає, що його права на предмет застави порушуються, він може звернутись за їх захистом відповідно до норм чинного законодавства України.

Враховуючи викладені обставини, оскільки відповідачем не подано доказів порушення Державною виконавчою службою Шепетівського міськрайонного управління юстиції вимог Закону України „Про виконавче провадження”, в задоволенні скарги відповідача необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги Приватного підприємця ОСОБА_2 м. Шепетівка на дії відділу ДВС Шепетівського міськрайонного управління юстиції по виконанню наказу господарського суду Хмельницької області від 18.12.2009р. по справі №12/1684 відмовити.

Суддя

Віддруковано 4 примірника:

1 позивачу;

2 відповідачу;

3 ДВС Шепетівського міськрайонного управління юстиції.

4 до матеріалів справи.