Рішення № 8265988, 26.01.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.01.2010 Справа № 14/2-ПН-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. при секретарі Бєлій Є.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірнього підприємства "Торговий дім "Еванс-Алко", м. Київ,

до Закритого акціонерного товариства "Укрвино", м. Київ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Генічеського державного бюро технічної інвентаризації Херсонської області, м. Генічеськ, Генічеський район Херсонської області,

про визнання права власності,

за участю представників:

позивача: Голиця В.В., представник, дов. від 16.12.09 р.,

відповідача: на засідання суду не прибув,

третьої особи: на засідання суду не прибув.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить: визнати право власності на нежитлові будівлі № 28, 30-31 бази відпочинку "Таврія", що знаходяться за адресою: Херсонська область, с. Стрілкове, вул. Берегова, 7, придбані 30 січня 2002 року внаслідок укладення між ТОВ "Колективна фірма "Укрвино" та дочірнім підприємством "Торговий дім "Еванс-Алко" договору купівлі-продажу № 102; зобов'язати Генічеське державне бюро технічної інвентаризації Херсонської області здійснити державну реєстрацію права власності дочірнього підприємства "Торговий дім "Еванс-Алко" на нерухоме майно, а саме нежитлові будівлі № 28, 30-31 бази відпочинку "Таврія", що знаходяться за адресою: Херсонська область, с. Стрілкове, вул. Берегова, 7, придбані 30 січня 2002 року внаслідок укладення між ТОВ "Колективна фірма "Укрвино" та дочірнім підприємством "Торговий дім "Еванс-Алко" договору купівлі-продажу № 102.

Ухвалою по справі від 15.12.09 р. відмовлено у прийнятті позову в частині позовних вимог щодо спонукання Генічеського державне бюро технічної інвентаризації Херсонської області здійснити державну реєстрацію права власності дочірнього підприємства "Торговий дім "Еванс-Алко" на нерухоме майно, а саме нежитлові будівлі № 28, 30-31 бази відпочинку "Таврія", що знаходяться за адресою: Херсонська область, с. Стрілкове, вул. Берегова, 7, придбані 30 січня 2002 року внаслідок укладення між ТОВ "Колективна фірма "Укрвино" та дочірнім підприємством "Торговий дім "Еванс-Алко" договору купівлі-продажу № 102.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення статті 41 Конституції України, ст. ст. 16, 319, 321, 328 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, а також на положення ЦК УРСР, які діяли на момент укладання договору купівлі-продажу.

Представник позивача в ході судового засідання підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача, повідомленого про дату, час і місце проведення засідання господарського суду належним чином, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, не скористався своїм правом на участь у вирішенні спору, про причини неявки господарський суд не повідомив. Відзив на позовну заяву до дня засідання суду не представив.

Відповідно до положень ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

За згодою представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши наявні матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в :

30 січня 2002 року між ТОВ «Колективна фірма «Укрвіно»та дочірнім підприємством «Торговий дім «Еванс-Алко»укладено письмовий договір купівлі-продажу № 102 нежитлових будівель № 28, 30-31 бази відпочинку «Таврія», що знаходяться за адресою: Херсонська область, с. Стрілкове, вул. Берегова, 7 на загальну суму 30 000 гривень.

Вищевказані нежитлові будівлі належали ТОВ «Колективна фірма «Укрвино»на праві колективної власності у відповідності до свідоцтва від 27.12.2001 року, виданого на підставі рішення Стрілковської сільської ради Генічеського району Херсонської області від 18.12.2001 року № 21.

У відповідності до пункту 6 вищевказаного договору купівлі-продажу, Продавець зобов'язаний передати нежилі приміщення Покупцю не пізніше місяця з дня отримання всієї суми, передбаченої в пункті 4 Договору, а саме 30 тис. грн.

На виконання умов зазначеної угоди дочірнім підприємством «Торговий дім «Еванс-Алко»у повному обсязі перераховано грошові кошти у сумі 30 тис. грн., які є, у відповідності до його умов, ціною продажу вищевказаних нежитлових будівель.

Відповідно до положень ст. 128 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року, що діяв на час укладання Договору, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі. (із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85).

З моменту придбання спірних об'єктів нерухомого майна і до теперішнього часу Позивач законно та відкрито володіє та користується вищезазначеними нежитловими будівлями. Проте, формально право власності на придбані об'єкти нерухомості не було перереєстровано на Покупця - дочірнє підприємство «Торговий дім «Еванс-Алко».

Позивач звернувся до Генічеського державне бюро технічної інвентаризації Херсонської області щодо перереєстрації права власності на вказані об'єкти нерухомості. У вищевказаній державній установі дочірньому підприємству «Торговий дім «Еванс-Алко»стало відомо про наявність декількох листів ЗАТ «Укрвино»- правонаступника продавця спірних нежитлових будівель - ТОВ «Колективна фірма «Укрвіно», надісланих на адресу Генічеського державного бюро технічної інвентаризації Херсонської області, в яких товариство повідомляє, що є законним власником проданих Позивачу будівель бази відпочинку «Таврія», просить утриматись від перереєстрації права власності на майно до вирішення питання у судовому порядку.

У відповідності до пункту 7 Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 30 січня 2002 року, всі питання та спори, що виникають при виконанні цього Договору, вирішуються сторонами шляхом переговорів. На виконання зазначеного положення вказаної угоди дочірнє підприємство «Торговий дім «Еванс-Алко»звернулося до ЗАТ «Укрвино»з метою врегулювання спірного питання та роз'яснення позиції Відповідача з цього приводу.

В ході перемовин з'ясувалося, що правонаступник продавця нежитлових приміщень ТОВ «Колективна фірма «Укрвино»- ЗАТ «Укрвино», не спростовуючи факт укладення такої угоди купівлі-продажу, факт перерахування Позивачем передбачених умовами договору грошових коштів у сумі 30 000 грн. за придбані об'єкти нерухомості, вважає такий правочин недійсним (нікчемним) у зв'язку з недодержанням вимог законодавства щодо необхідності його нотаріального посвідчення.

Разом з тим, у відповідності до частини 1 статті 41 чинного на момент укладення договору Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року, угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 42 Цивільного кодексу Української РСР, угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

В частині 1 статті 45 Цивільного кодексу Української РСР закріплено, що недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

Частиною 1 статті 47 Цивільного кодексу Української РСР визначено, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Статтею 44 Цивільного кодексу Української РСР надано перелік угод, що мають укладатися виключно у письмовій формі, а саме:

1) угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та окремих видів угод, для яких інше передбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР;

2)угоди громадян між собою на суму понад сто карбованців, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та інших угод, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР;

3)інші угоди громадян між собою, відносно яких закон вимагає додержання письмової форми.

У відповідності до частини 1 статті 227 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року, чинного на момент укладення договору, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Тобто, чинним на момент укладення договору купівлі-продажу вищевказаних приміщень законодавством не передбачався обов'язок нотаріального посвідчення такої угоди, укладеної між юридичними особами, як необхідна умова її дійсності.

Сторонами виконано всі положення вищевказаного Договору, покупцем було сплачено обумовлену в Договорі суму грошових коштів, продавцем передано зазначені нежитлові приміщення покупцю, останній вільно володів та користувався спірними об'єктами нерухомості.

Вважаючи недійсним вищевказаний Договір купівлі-продажу Відповідач, таким чином, заперечує правові наслідки, які виникли для Позивача внаслідок його укладення, а саме право власності дочірнього підприємства «Торговий дім «Еванс-Алко»на придбані ним нежитлові будівлі № 28, 30-31 бази відпочинку «Таврія», що знаходяться за адресою: Херсонська область, с. Стрілкове, вул. Берегова, 7.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Даною статтею також наголошено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України передбачено, що ніхто не може бути протиправно обмежений у здійсненні права власності.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами такого захисту, зокрема, є визнання права, припинення дії, яка порушує право.

Згідно з частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються в тому числі шляхом визнання наявності або відсутності прав, припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Таким чином, єдиним способом захисту права власності на придбані за договором купівлі - продажу об'єкти нерухомості Позивача є визнання права власності на них.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача. Підлягають поверненню позивачу 85грн.00коп. сплаченого державного мита за позовними вимогами у прийнятті яких відмовлено судом.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.           Позов задовольнити.

2.           Визнати за Дочірнім підприємством "Торговий дім "Еванс-Алко" (ідентифікаційний код –30929224, адреса –01032, м. Київ, б-р Т. Шевченка, 36/36А, кв. 7) право власності на нежитлові будівлі № 28, 30-31 бази відпочинку "Таврія", що знаходяться за адресою: Херсонська область, с. Стрілкове, вул. Берегова, 7, придбані 30 січня 2002 року внаслідок укладення між ТОВ "Колективна фірма "Укрвино" та дочірнім підприємством "Торговий дім "Еванс-Алко" договору купівлі-продажу № 102.

3.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Укрвино" (ідентифікаційний код - 32249077, адреса - 01042, місто Київ, вул. Саперне поле, 5, р\рахунок –26001303705601 в АКБ "ТАС-Комербанк", МФО - 300164) на користь Дочірнього підприємства "Торговий дім "Еванс-Алко" (ідентифікаційний код –30929224, адреса –01032, м. Київ, б-р Т. Шевченка, 36/36А, кв. 7, р\рахунок –260094357 в АППБ "Аваль", МФО –300335) 300грн.00коп. витрат по сплаті державного мита, 236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.          Видати довідку на повернення позивачу з держбюджету України 85грн.00коп. сплаченого державного мита за позовними вимогами у прийнятті яких було відмовлено.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).

Суддя Ю.В. Гридасов

Дата оформлення та підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України "19" лютого 2010 р.