Рішення № 82659261, 18.06.2019, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/2646/19

2/357/2164/19

Категорія 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Кошель Л. М. ,

при секретарі – Вангородська О. С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання права власності та звільнення майна з під арешту,-

В С Т А Н О В И В :

До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області звернувся ОСОБА_1 з цивільним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Білоцерківський МВ ДВС ГТ УЮ у Київській області про визнання права власності та звільнення майна з під арешту, позов мотивовано тим, що 30 січня 2013 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1000 га., розташованої за адресою: Київська АДРЕСА_1 , кадастровий номер: НОМЕР_1 , цільове призначення: для індивідуального дачного будівництва. Сторони домовились, що зазначений договір буде нотаріально посвідчений після 07 лютого 2013 року. Однак, посвідчити договір не вдалося, оскільки ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.10.2015 року у справі №357/9939/15-ц накладено арешт на зазначену земельну ділянку. Оскільки сторони досягли усіх істотних умов договору, позивач посилаючись на ст.220 ЦК України просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1000 га., розташованої за адресою: Київська АДРЕСА_1 район АДРЕСА_2 Фурси, кадастровий номер: НОМЕР_1 , цільове призначення: для індивідуального дачного будівництва укладений 30.01.2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .. Визнати право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку та звільнити її з під арешту.

Відповідач ОСОБА_3 подав відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, як необґрунтованих, мотивуючи тим, що спірний договір не відповідає діючим вимогам закону щодо таких договорів, адже згідно ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації згідно ст.210 ЦК України та ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Вказав, що в силу ч.4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Оскільки спірний договір підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, він не може бути визнаний дійсним на підставі ч.2 ст.220 ЦК України.

Відповідачка ОСОБА_2 та третя особа Білоцерківський МВ ДВС ГТ УЮ у Київській області із заявами по суті справи до суду не звертались.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,1000 га., кадастровий номер: НОМЕР_1 , яка розташована в межах Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

30 січня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки. ОСОБА_1 , на виконання умов договору, передав ОСОБА_2 80 000,00 грн., що було еквівалентно 8 000,00 доларів США, за спірну земельну длілянку, що підтверджується розпискою.

20 листопада 2017 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області ухвали рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму боргу 767 512,26 грн. та 3% річних за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 34 538,04 грн.. За результатами розгляду справи видано виконавчий лист, який перебуває на примусовому виконанні у Білоцерківському МВ ДВС ГТ УЮ у Київській області, виконавче провадження № 55680579.

Постановою старшого державного виконавця Білоцерківського МВ ДВС ГТ УЮ у Київській області Кички Т.В. від 20.11.2018 року на спірну земельну ділянку накладено арешт.

Позивач зазначає, що оскільки на земельну ділянку накладено арешт то у продавця і покупця відсутня можливість здійснити нотаріальне посвідчення Договору купівлі-продажу від 30.01.2013 року, що стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи по суті даний спір, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Зі змісту ст. 319 ЦК України вбачається, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

В силу ч.1 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Згідно із частиною другою статті 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

Відповідно до п.13 Постанови пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 року «»,Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК ( 435-15 ) не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов`язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін. При розгляді таких справ суди повинні з`ясувати, чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування частини другої статті 220 ЦК України. Саме таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04 березня 2019 року, справа N 665/2266/16-ц.

В даному випадку, позивачем не доведено, що ОСОБА_2 дійсно ухилялась від нотаріального посвідчення вказаного договору, як і не вказав, чому таке посвідчення не може відбутися в майбутньому.

Посилання позивача на накладений державним виконавцем арешт в рамках виконавчого провадження №55680579 є безпредметним, оскільки ОСОБА_2 не звільнена від виконання обов`язків перед ОСОБА_3 покладених на неї рішення суду.

Суд звертає увагу позивача, що можливість нотаріального посвідчення спірного договору не втрачена, він та ОСОБА_2 мають можливість його посвідчити після виконання останньою зобов`язань перед ОСОБА_3 , тому правові підстави для застосування ч.2 ст.220 ЦК України відсутні.

Враховуючи встановлені обставини та наведені вимоги закону, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Відповідно до ч.9 ст.158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 18 березня 2019 року вжито заходів забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованої земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: Київська область АДРЕСА_3 Білоцерківський район, Фурсівська сільська рада, виставлена на аукціон в рамках виконавчого провадження 55680579, тому такі заходи необхідно скасувати.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, суд залишає понесені витрати за позивачем.

Відповідно до ст.ст.317, 319, 220 ЦК України та керуючись ст.ст.12, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою суду від 18 березня 2019 року щодо зупинення продажу арештованої земельної ділянки площею 0,1 га., кадастровий номер НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: Київська область АДРЕСА_1 район, Фурсівська сільська рада, виставленої на аукціон в рамках виконавчого провадження 55680579 – скасувати.

Рішення може бути оскаржене.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 21.06.2019 р.

СуддяЛ. М. Кошель