Рішення № 8265783, 04.03.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2010 р. Справа № 16/234-09

вх. № 10370/6-16

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Кусовник О.О., довіреність №35 від 08.12.2009 р.;

відповідача - не з`явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод", м. Харків

до Приватного підприємства "Техпром-Аво", м. Харків

про стягнення 47923,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ПП "Техпром-Аво" на користь ТОВ "Харківський вагонобудівний завод" суму у розмірі 47 923,33 грн., а саме: 46 574,60 грн. суми основного боргу по договору, 810,90 грн. пені по договору, 118,66 грн. 3 % річних, 419,17 грн. індексу інфляції та судові витрати. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем було неналежно виконано зобов'язання по договору за №А2-2008 від 20.03.2008 р.

11.01.2010 р. представник позивача надав суду клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову по справі №16/234-09 шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать відповідачеві та можуть знаходитися на його розрахунковому рахунку 2600106400487 в АКБ "Правекс-Банк" м. Харків, МФО 321983; зобов’язати відповідача надати суду довідку, якою уточнити за підписом керівника та головного бухгалтера його банківські реквізити та юридичну адресу станом на момент розгляду справи; при наявності у відповідача інших рахунків у банківських установах або рахунку, який відрізняється від рахунку, який зазначений позивачем у п. 1 цього клопотання (згідно із інформацією, яку зазначить Відповідач у своїй довідці для суду) — забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать відповідачеві та знаходяться на рахунках, які будуть зазначені ним у довідці для суду.

01.02.2010 р. представник позивача надав суду пояснення в яких вказує, що згідно із умовами договору та чинного законодавства України позивач належно виконував свої зобов'язання по договору, що підтверджується актами приймання-передачі виконаних послуг по договору, навіть при відсутності у позивача примірників, підписаних та скріплених печаткою відповідача (згідно із пунктом 4.10. розділу 4 договору "Орендна плата і порядок розрахунків" в редакції додаткової угоди № 1 від 29 вересня 2008 року); врученою претензією №1718 від 10 листопада 2009 року; відсутністю будь-яких заперечень з боку відповідача на отриману претензію або додаткових вимог згідно із чинним законодавством України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення щодо суті спору.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, своїм правом наданим ст. 22 Господарсько процесуального кодексу України не скористався, відзив на позов, доказів оплати суду не надав, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, вважає належним її відхилити виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову як гарантію реального виконання рішення суду. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується:

- накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору;

- зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, при цьому заявник, який просить вжити заходи до забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, такі заходи мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співрозмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони здійснення відповідачу певних дій.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, заходи до забезпечення позову мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами та вживаються судом у разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Позивач не надав суду доказів на підставі яких можна зробити висновок, що невжиття судом вказаних позивачем заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду. Матеріали справи не містять даних, на підставі яких можна зробити висновки, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Враховуючи, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

20.03.2008р. між ТОВ "Харківський вагонобудівний завод" та ПП "Техпром-Аво" було укладено договір оренди (майнового комплексу) нежилого приміщення №А2-2008 (надалі - Договір).

У пункті 1.1. Договору (зі змінами згідно Додаткової угоди №1 до Договору від 28.09.2008р.) позивач зобов'язався надати, а відповідач прийняти в довгострокове, оплатне користування наступні нежитлові приміщення, розташовані за адресою: 61052, м.Харків, вул. Котлова, 89 – Ковально – механічне відділення МКЦ загальною площею 591,1 м. кв. (18,7 + 64,6 + 507,8), літера Е3-1, інвентарний номер 14013 ( згідно даних бухгалтерії орендодавця), (дані по літері згідно технічного паспорту, зареєстрованого в Харківському міському БТІ, витяг з якого у вигляді ксерокопії додано до договору та оформлено у вигляді Додатка №1, та є невід'ємною частиною Договору) з метою використання приміщення орендарем в виробничих цілях, а саме: для організації складу будівельних матеріалів. Приміщення знаходиться у задовільному технічному стані, придатне для його використання орендарем за цільовим призначенням і після підписання Договору уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін буде передаватися орендодавцем орендарю за заставною вартістю в розмірі 194814,28 грн. з врахуванням ПДВ.

01.08.2008р. за актом приймання – передачі в оренду нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 89 (т. 1 а.с. 70) позивач передав, а відповідач прийняв в користування нежитлове приміщення ковально - механічне приміщення МКЦ (літера Е3-1), яке належить позивачу на праві власності, розташоване за адресою м. Харків, вул. Котлова, 89 в тимчасове платне користування.

У п. 4.1. Договору (зі змінами згідно Додаткової угоди №1 до Договору від 28.09.2008р.) відповідач зобов'язався сплачувати позивачу щомісячну орендну плату у розмірі 8866,50 грн.

Відповідно до п. 4.6. Договору (зі змінами згідно Додаткової угоди №1 до Договору від 28.09.2008р.) орендна плата за користування приміщеннями (п. 4.1. Договору) і компенсація витрат (п. 4.2. Договору) вноситься відповідачем на розрахунковий рахунок позивача у грошовій формі в наступному порядку:

- орендна плата за користування приміщеннями (п. 4.1. Договору) здійснюється відповідачем один раз на місяць до 15 числа поточного місяця самостійно на розрахунковий рахунок позивача у розмірі 8 866,50 грн. з ПДВ;

- компенсація додаткових витрат (п. 4.2. Договору) здійснюється відповідачем не пізніше 15 числа місяця, що наступає за поточним у розмірі, що зазначений у акті виконаних робіт (приймання – передачі послуг по оренді) за поточний місяць.

Згідно наданих додля огляду у судовому засіданні оригіналів, до матеріалів справи - засвідчених копій актів передання - приймання виконаних послуг згідно договору №А2-2008 від 20.03.2008р. (т. 1 а.с. 75, 77, 79, 81, 83, 85) позивач надав, а відповідач використовував приміщення згідно договору №А2-2008 від 20.03.2008р.

Як вбачається з наданої до матеріалів справи банківської виписки (т. 1 а.с. 87- 151, т. 2 а.с. 1- 105) відповідач частково виконав взяті за Договором на себе зобов'язання, внаслідок порушення відповідачем умов Договору щодо своєчасного внесення орендної плати, утворилась заборгованість, яка станом на момент розгляду справи складає 46 574,60 грн., доказів, що підтверджували б її сплату відповідач суду не надав.

У відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

12.11.2009р. позивачем було вручено відповідачу претензію № 1718 від 10.11.2009р. з вимогою перерахувати суму боргу за Договором станом на 01.11.2009р. у розмірі 46 574,60 грн. протягом семи днів з моменту отримання претензії.

Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість у розмірі 46 754,60 грн. з ПДВ у встановлений строк позивачу не сплатив.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином відповідач є таким, що порушив грошове зобов'язання, оскільки не сплатив заборгованість в строк, визначений умовами договору.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 46 574,60 грн. основної заборгованості, 419,17 грн. інфляційних та 107,18 грн. 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню, в частині стягнення 11,48 грн. 3% річних суд відмовляє, як необґрунтовано заявлених до стягнення.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно частини другої ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

При цьому, незалежно від способу та бази визначення розміру неустойки договором, вона не може перевищувати той розмір, який встановлено законом, як граничний.

Згідно з частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України пеня є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 7.2. Договору у випадку не внесення орендної плати у строки, що узгоджені сторонами у розділі 4.4. Договору, відповідач зобов'язався сплатити позивачу неустойку у вигляді штрафної пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення платежу, включаючи день фактичної уплати.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 732,43 грн. пені обґрунтовані та підлягають задоволенню, в частині стягнення 78,47 грн. пені суд відмовляє, як необґрунтовано заявлених до стягнення.

Згідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарсько процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

У ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості- є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 525, 526, 530, 546, 549, 551, 610, 611, 625, 629, Цивільного кодексу України, статтями 193, 231 Господарського кодексу України, та статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Техпром-Аво" код ЄДРПОУ 35700520, (61052, м. Харків, вул. Котлова, 89 (у т.ч. р/р 2600106400487 в АКБ "Правекс-Банк", м. Харкова, МФО 321983) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" код ЄДРПОУ 01056379, ((61052, м. Харків, вул. Котлова, 89 ( у т.ч. р/р 260070079401 в ХФ АБ "Брокбізнес-Банк", МФО 350910) - 46574,60 грн. основної заборгованості, 419,17 грн. інфляційних, 107,18 грн. 3% річних та 732,43 грн. пені, 478,33 грн. державного мита та 235,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 11,48 грн. 3% річних та 78,47 грн. пені - відмовити.

Суддя

Повний текст рішення складено та підписано 09.03.2010 р.