Рішення № 8265776, 04.03.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2010 р. Справа № 08/110-09

вх. № 3179/3-08

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя Савченко А.А.

суддя Ковальчук Л.В.

суддя Смірнова О.В.

при секретарі судовогозасідання Даниленко О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Мар’їна І.О., довіреність № 58/10 від 28.12.09р.

відповідача - Закаблуков А.С., довіреність № 125 від 05.01.10р.

розглянувши справу за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", м. Київ

до Харківське обласне КП "Дирекція розвитку інфраструктури територіі", м. Харків

про стягнення 4614599,99 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 3914129,13 грн., пеню в розмірі 319904,96 грн., інфляційні в сумі 340699,32 грн., 3% річних в сумі 39866,58 грн., а також покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином покладені на нього умовами договору обов’язки з своєчасної та повної оплати, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не оплачена, що є підставою для нарахування пені, інфляційних та 3% річних.

01.06.2009 року відповідач звернувся до суду з зустрічною позовною заявою про визнання деяких пунктів договору №06/08-1850ТЕ-32 від 29.09.08р. недійсними та просить суд визнати недійсним пункт договору №06/08-1850ТЕ-32 на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 29.09.08р. 6.1 у частині остаточного розрахунку та п.6.11 цього ж Договору недійсним, як такі, що порушують права та законні інтереси позивача за зустрічним позовом та не відповідають змісту діючих нормативних актів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.06.09р. прийнято зустрічну позовну заяву ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" про визнання деяких пунктів договору №06/08-1850 ТЕ-32 від 29.09.08р. недійсними до спільного розгляду з первісним позовом.

В судовому засіданні представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги, заперечує проти зустрічного позову. Свої заперечення проти зустрічного позову обґрунтовує тим, що відповідачем не надано жодного доказу, не вказано жодного нормативного акту, який би вказував на недійсність правочину у зв’язку з невідповідністю тарифів на житлово-комунальні послуги та ціною на природний газ.

Представник відповідача у відзиві на позов та в судовому засіданні проти первісного позову заперечує, посилається на погашення суми основного боргу в розмірі 3814900,00грн., вважає, що позивач безпідставно нарахував йому інфляційні, річні та пеню. В доповненнях до відзиву стверджує, що правовідносини сторін за договором не відповідають диспозиції ст.625 ЦК України, тому як відповідач частину грошей отримує для розрахунків з Державного бюджету у вигляді різниці в тарифах та безпідставно гроші не зберігає. Відповідач вважає, що не повинен нести відповідальність за своєчасні розрахунки у відповідності до п.2 ст.218 ГК України.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримує зустрічний позов в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

29.08.08р. між сторонами був укладений договір №06/08-1850 ТЕ-32 на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання.

Відповідно до умов договору позивач зобов’язався передати у власність покупцю в 2008 році природний газ, за наявності його обсягів, а покупець – відповідач по справі, зобов’язався прийняти природний газ та оплатити його на умовах даного договору у обсязі, зазначеному у ст.2 договору.

У відповідності до п.4.2 договору право власності на газ переходить від Постачальника до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов’язану з правом власності на газ.

Статтею 5 договору визначена ціна газу та тариф на його транспортування та зазначено, що загальна сума договору складається із сум вартості місячних поставок газу.

Відповідно до п.6.1. договору оплата за газ та послуги з його транспортування здійснюється грошовими коштами у такому порядку:

-перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування не пізніше 10 числа поточного місяця;

-подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки.

Позивач свої зобов’язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору передав відповідачеві природний газ протягом листопада - грудня 2008р. на загальну суму 6289129,13 грн., що підтверджено актами приймання-передачі природного газу, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи. Але відповідачем оплату за отримані обсяги природного газу та послуги з його транспортування не було здійснено в повному обсязі у встановленому договором порядку. Внаслідок чого станом на день звернення до суду з позовом заборгованість відповідача за договором складала 3054129,13 грн..

Платіжним дорученням № 98 від 05.05.2009р. з рахунку ХОКП „Дирекція розвитку інфраструктури територій” були перераховані на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 715000,00 грн. з зазначенням призначення платежу: „Згідно ст.39 тепло ЗУ „Про ДБУ” на 2009р. до Пост. КМУ № 20 від 11.01.2005р.(зі змінами)Пр. Погодж. № 1100/С від 23.04.09р. Розрах-ки за природний газ зг-но дог. № 06/08-1850 ТЕ-32 від 29.09.08р.,в т.ч. субсидії – 224000 та пільги 491000,00 У т.ч ПДВ- 119166,67 грн.” Крім того, платіжним дорученням № 102 від 01.07.2009р. з рахунку ХОКП „Дирекція розвитку інфраструктури територій” були перераховані на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 2339000,00 грн. з зазначенням призначення платежу: „Згідно ст.53 ЗУ „Про ДБУ” на 2009р. до Пост. КМУ № 193 від 05.03.2009р. дог. № 6/193 від 26.06.2009р.. Розрах-ки за природний газ зг-но дог. № 06/08-1850 ТЕ-32 від 29.09.08р. за 2008р., в т. ч ПДВ 389833,33 грн.”

Крім того, платіжним дорученням № 1193 від 14.07.2009р. на рахунок позивача було перераховано решту боргу в розмірі 129,13 грн. за договором № 06/08-1850 ТЕ-32 від 29.09.08р. Оскільки борг в сумі 3054129,13 грн. за спірним договором сплачено відповідачем після звернення позивача до суду з позовом, суд вважає необхідним в частині стягнення 3054129,13 грн. провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Оскільки позовна заява надійшла до суду 21.04.2009р. (згідно долученого конверту відправлена до суду поштою 14.04.2009р.), а станом на день звернення до суду з відповідною заявою та на день порушення провадження у справі, боргу в розмірі 860000,00 грн. за спірним договором не існувало, суд вважає необхідним в частині стягнення 860000,00 грн. основного боргу в позові відмовити.

Оскільки згідно зі ст.599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних, тому вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 340699,32 грн.,нарахованих за період з грудня 2008р.по березень 2009р. та 38315,14 грн. 3%, нарахованих за період з 11.12.2008р. по 14.04.2009р. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

В частині стягнення решти 3% річних в сумі 1551,44грн. суд вважає необхідним відмовити, оскільки позивачем ці нарахування здійснені безпідставно, без врахування проведеної відповідачем оплати в сумі 860000,00 грн. за платіжним дорученням від 23.03.2009р.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п.7.2. договору за несвоєчасну оплату за спожитий газ відповідач сплачує на користь позивача крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожень день прострочення платежу. Позивач надав обгрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”. За таких обставин суд вважає вимогу про стягнення 307455,60 грн. пені обгрунтованою та підлягаючою задоволенню.

В частині стягнення решти пені в сумі 12449,36грн. суд вважає необхідним відмовити, оскільки позивачем розмір пені нараховано без врахування проведеної відповідачем оплати в сумі 860000,00 грн. за платіжним дорученням від 23.03.2009р.

Заперечення відповідача та його твердження про необхідність відмови в задоволенні позову в частині стягнення пені, інфляційних та 3% річних з підстав того, що він не повинен нести відповідальність за несвоєчасні розрахунки у відповідності до п.2 ст.218 ГК України суд не приймає до уваги виходячи з наступного.

У відповідності до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов*язання. Тобто, умовами цієї норми визначено,що відповідальність,встановлена ч.2 цієї статті, настає за будь-яких умов, без врахування наявності або відсутності вини боржника у простроченні виконання грошового зобов*язання, тому твердження відповідача про відсутність його вини в наявності прострочення, що виключає його відповідальність та є підставою для відмови в позові,суд вважає необґрунтованим та безпідставним. Тим більше договір не містить будь-яких зауважень щодо незастосування певної відповідальності та наявності обставин, які її виключають, в тому числі в різниці в тарифах .

Дійсно, 26.06.2009р..між сторонами –учасниками розрахунків було укладено договір за № 7/193 про організацію взаєморозрахунків відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. з метою погашення взаємної заборгованості За цим договором відповідач (Сторона 4) перераховує позивачу (Стороні 5) кошти в сумі 2339000,00 грн. для погашення заборгованості за постачання природного газу згідно з договором від 29.09.2008р. № 06/08-1850-ТЕ-32 за 2008рік.

Відповідно до п.5.2 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов’язань за договором.

Окрім того, згідно п.5.3 договору він є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування. Тобто, в разі відсутності фінансування за договором № 7/193, зобов’язання по оплаті 2339000,00 грн. за договором № 06/08-1850-ТЕ-32, продовжують існувати та не вважаються виконаними за будь-яких умов. Суд вважає, що укладення цього договору не змінило та не припинило зобов’язання відповідача по оплаті утвореної заборгованості за договором № 06/08-1850-ТЕ-32, договором лише передбачено можливість погашення існуючої заборгованості у відповідності до визначеного договором про взаєморозрахунки порядку.

Заборгованість з оплати за постачання природного газу та його транспортування існувала з першого місяця поставки газу, тобто з листопада 2008 року.

Перерахування заборгованості в сумі 2339000,00 грн. з державного бюджету було здійснено 01.07.2009р. платіжним дорученням № 102. Крім того, відповідачем в рахунок оплати заборгованості за спірним договором було сплачено 129,13 грн. платіжним дорученням № 1193 від 14.07.2009р..

За таких обставин зобов’язання з оплати за договором № 06/08-1850-ТЕ-32 було припинене виконанням, проведеним належним чином у відповідності до вимог ст.599 ЦК України лише 14.07.2009р.

Договір від 29.09.2008р. за № 06/08-1850-ТЕ-32, за яким позивачем нараховано заборгованість, інфляційні, 3% річних та пеню не визнано недійсним у встановленому законом порядку, в п.11.1 договору сторонами визначено, що договір в частині проведення розрахунків діє до їх повного здійснення. Будь-якого іншого договору про зміну первісного зобов’язання на нове зобов’язання між сторонами не було укладено. Суд вважає, що підписання договору № 7/193 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 193 не змінювало первісного зобов’язання відповідача по сплаті за поставлений природний газ за договором № 06/08-1850-ТЕ-32 на нове зобов’язання, тому дію первісного зобов’язання не було припинено.

Крім того, зобов’язання відповідача за договором в частині повної та своєчасної оплати були визначені без будь-яких виключень або обмежень. Умовами договору не визначено третьої сторони, яка має бути відповідальною за проведені розрахунки. Умовами договору відповідальність з проведених оплат покладена лише на відповідача без будь-яких посилань на особливий характер розрахунків.

За таких обставин, суд вважає, що до дати погашення заборгованості в повному обсязі мало місце прострочення виконання грошового зобов’язання за договором і позивач не був позбавлений прав здійснювати нарахування інфляційних, 3% річних та пені.

Крім того, позивачем нараховано інфляційні,3% річних та пеню за період, який передував укладенню договору про проведення взаєморозрахунків, тому твердження відповідача про відсутність у позивача підстав для їх нарахування у визначений в позовній заяві період, суд вважає необґрунтованим та безпідставним.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів № 193 від 05.03.2009 року, підставою для проведення розрахунків є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без врахування пені, штрафних та фінансових санкцій).За таких обставин, договір укладався тільки стосовно існуючої заборгованості і ніяким чином не стосувався відповідальності сторін у вигляді пені, інфляційних та 3% річних, право на нарахування яких визначено ст.625 ЦК України.

Щодо зустрічного позову суд вважає необхідним зазначити наступне.

У відповідності до ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчиняться у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позивачем за зустрічним позовом не доведено належними доказами, що договір від 29.09.2008р. за № 06/08-1850-ТЕ-32 укладено з порушенням вимог діючого законодавства і є правові підстави для визнання деяких пунктів договору недійсними. При укладенні договору сторонами досягнуто згоди з усіх істотних питань, визначено предмет договору, термін дії та ціну договору, тому твердження відповідача про невідповідність тарифів жодним чином не стосується правовідносин сторін за спірним договором.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Сторонами договору було досягнуто згоди щодо вартості газу і позивачем за зустрічним позовом не доведено належними доказами правові підстави для визнання договору в частині визначення тарифів недійсним.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позивачем за зустрічним позовом не доведено при укладенні договору порушення будь-яких вимог вищевказаних статей Цивільного кодексу України, зміст договору не суперечить вимогам Цивільного Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За таких обставин, суд вважає необхідним в задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

У відповідності із ст.49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 20670,32грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 95,65грн., понесені позивачем за первісним позовом при зверненні до суду з позовом покласти на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 526, 625 ЦК України, статтями 1, 12, 47, 49,80п.1-1, 82-84 ГПК України,-

ВИРІШИЛА:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Харківськогообласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" (61022, м.Харків, Держпром,3-й під*їзд, 5-й поверх, в тому числі п/р 260023011273 у Першій Харківській філії АКБ "Базис", МФО 351599, код ЄДРПОУ 03361721) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка,1, в тому числі р.№ 26008301970 в ВАТ "Ощадбанк" м.Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827) 307455,60грн. пені, 340699,32грн. - інфляційних витрат, 38315,14грн. - 3% річних, витрати по сплаті державного мита у сумі 20670,32грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 95,65грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 860000,00грн. основного боргу, 12449,36грн. пені, та 3% річних в сумі 1551,44грн. в позові відмовити.

В частині стягнення боргу в сумі 3054129,13грн. провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Головуючий суддя Савченко А.А.

суддя Ковальчук Л.В.

суддя Смірнова О.В.

Рішення підписане 09.03.2010р.