Рішення № 8265772, 09.03.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2010 р. Справа № 64/13-10

вх. № 098/5-64

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Нікітін С.Ю., директор (протокол №9 від 20.06.2007р.); відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юго-Восточная Торговая Компания" ("ЮВТеКо"), м. Дніпропетровськ

до Закритого акціонерного товариства "Лозівський молочний завод", м. Лозова

про стягнення 2614,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юго-Восточная Торговая Компанія"(ЮВТеКо) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Лозівський молочний завод" 2447,28грн. основного боргу, 14,53 грн. інфляційних витрат, 19,46грн. 3% річних; 132,96 грн. пені та судові витрати. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідач не виконав зобов"язаня за договором поставки №189,який був укладений між сторонами 16.07.2009р.

15 лютого 2010 року до канцелярії господарського суду Харківської області надійшло клопотання (вих. №348 від 15.02.2009 року) від відповідача про відкладання розгляду справи, у зв'язку з неможливістю повноважного представника бути присутнім у судовому засіданні 16 лютого 2010 року призначеному о 10:00 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.02.2010р. розгляд справи було відкладено у зв"язку з неявкою відповідача та необхідністю витребування додаткових документів по справі.

26 лютого 2010 року позивач надав до канцелярії господарського суду Харківської області пояснення (вих.№76 від 19.02.2010р.), в яких зазначив, що з моменту укладання договору №189 від 16.07.2009р. до дня подання позовної заяви, відбулася одна поставка згідно видаткової накладної №7156 від 16.07.2009р. на суму 2447,28грн.

09 березня 20010 року позивач надав до канцелярії господарського суду Харківської області заяву (вх. № 4206 від 09.03.10), в якій вказав, що окрім договору поставки №189 від 16.06.2009р. інших договорів між позивачем та відповідачем укладено не було.

Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між позивачем (Товариство з обмеженою відповідальністю "Юго-ВосточнаяТорговая Компания" та відповідачем (Закрите акціонерне товариство "Лозівський молочний завод") був укладений договір поставки №189 від 16.07.2009 року. Сторонами в п.11.1. договору було визначено, що договор діє до 31.12.2009 року та в п.11.2. сторони узгодили, що у разі якщо протягом останнього місяця строку дії договору жодна зі сторін письмово не заявить про розірвання договору, договір вважається автоматично продовженим на новий строк на наступний календарний рік.

Відповідно до п.1.1. договору позивач (постачальник) взяв на себе зобов"язання поставити та передати у власність відповідача (покупця) товар за номенклатурою, кількості та за цінами, вказаними у витратних накладних , які є невід"ємною частиною даного договору. Відповідач, відповідно до п.1.2. договору, в свою чергу, зобов"язується прийняти цей товар та оплатити його вартість на умовах визначених даним договором.

Позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 2447,28грн., а відповідач прийняв відповідний товар, що підтверджується матеріалами справи, а саме накладою №7156 від 16.07.2009 року та довіреністю №667 від 16.07.2009 року.

Відповідно до п.5.1. договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару покупцю згідно накладної.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов"язання за договором виконав в повному обсязі, проте відповідач, в порушення умов договору, не здійснив оплату отриманого товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

Позивач, у зв»язку з невиконанням відповідачем зобов"язань за договором, надіслав відповідачеві претензії (вих. №845 від 21.08.2009 року та вих. №870 від 08.09.2009 року), в яких звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за поставлений товар. Проте, сума боргу за отриманий товар відповідачем не сплачена.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення суми попередньої оплати у розмірі 2447,28 грн. правомірні та обгрунтовані та такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 9.1. договору № 189 від 16.07.2009р. за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань була встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми вартості отриманої продукції за кожний день прострочки.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 132,96 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, що становить суму у розмірі 19,46 грн. та інфляційні у сумі 14,53 грн., підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 102,00 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. ст. 526, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Лозівський молочний завод" (64600, Харківська область, м. Лозова, вул. Червоногвардійська, б. 45 А, р/р 26006818792270 в ХОД АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016, код ЄДРПОУ 00447310) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юго-Восточная Торговая Компания" (49001, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Мандриківська, б. 220, кв.41, р/р 26002010066201 в ЦДО ВАТ "СВЕДБАНК", МФО 300164, код ЄДРПОУ 32998719) 2447,28грн. основного боргу; 14,53 грн. інфляційних витрат, 19,46грн. 3% річних, 132,96грн. пені; 102,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписаний 11 березня 2010 року.