Рішення № 8265705, 03.03.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2010 р. Справа № 61/11-10

вх. № 161/4-61

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Молочко Н.Г., за довіреністю №1275 від 04.03.2009р.;

відповідача -не з"явився;

розглянувши справу за позовом Комунального підприємства "Міський інформаційний центр", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жетон- Інвест", м.Харків

про стягнення 439,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - КП "Міський інформаційний центр", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жетон- Інвест" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 439,31грн., з яких: заборгованість за щомісячне користування місцем за договором №2438 від 19.04.2007р. у розмірі 355,53 грн.; пеня за прострочення платежів за договором №2438 від 19.04.2007р. у розмірі 83,78грн. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

02.03.2010р. від КП "Міський інформаційний центр" до господарського суду надійшли уточнення позовних вимог (вх.№4392), в яких позивач зменшує суму позову та просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 383,25грн., з яких : заборгованість за щомісячне користування місцем за договором №2438 від 19.04.2007р. у розмірі 355,53 грн.; пеня за прострочення платежів за договором №2438 від 19.04.2007р. у розмірі 27,72грн.

Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

Представник позивача в судовому засіданні 03.03.2010р. позовні вимоги підтримав, з урахуванням наданих ним уточнень, супровідним листом (вх.№4444) надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи, які долучаються судом до справи.

Представник відповідача у судове засідання 03.03.2010р. не з’явився, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав.

Ухвала суду про порушення провадження у справі від 15.01.2010р., направлена на адресу відповідача , зазначену в позовній заяві (61204, м.Харків, пр-т Перемоги, 62/1), повернулась до господарського суду з довідкою поштового відділення зв"язку - повернуто у зв"язку із закінченням терміну зберігання. З наявної в матеріалах справи довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 04.02.2010р. місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Жетон- Інвест" є: 61204, м.Харків, пр-т Перемоги, 62/1.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обов’язок з’ясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що відповідач ТОВ "Жетон- Інвест" – належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Присутній в судовому засіданні 03.03.2010 року представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі відповідача.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 17.02.2010 року сторони було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

19 квітня 2007 року між КП "Міський інформаційний центр" (далі –позивач), та ТОВ "Жетон- Інвест" (далі–відповідач) було укладено договір №2438 про надання в користування місць, що знаходяться в комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (далі-договір), відповідно до умов якого позивач по справі надав в користування відповідачу місця, які знаходяться в комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій, згідно з додатком № 1 до договору: щит на фасаді (10,00х3,00х1), за адресою: м. Харків, пр.П"ятидесятиріччя ВЛКСМ,89, строком з 19 квітня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Факт передачі місць підтверджується актом приймання-передачі, підписаний сторонами 19.04.2007р.

Відповідно до п.п. З.4.6., 4.1., 4.5 договору та додатку № 1 до договору № 2438 від 19.04.2007 року відповідач зобов'язався кожний місяць здійснювати оплату за користування наданими йому місцями авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата, у розмірі 1404,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% .

Згідно з п.4.2 договору №2438 від 19.04.2007р. з дня укладення цього договору і до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами на спеціальних конструкціях , які встановлюються на місцях , наданих за договором (в період дії приорітету на місце) "Користувач" щомісячно вносить плату за користування зазначеними місцями у розмірі 25% від суми , передбаченої п.4.1 цього договору , що складає 351,00грн. (з ПДВ).

У зв’язку з порушенням відповідачем своїх зобов’язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати за надані у користування місця, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 355 грн.53 коп.

19.07.2007р. на адресу позивача надійшов лист з Відділу реклами №2280 (вх.2705), в якому було проінформовано про те , що пріоритет на місце розташування , встановлений за заявкою , відповідачеві скасовано.

Таким чином, станом на 20.07.2007р. договір №2438 від 19.04.2007р. вважається таким, що припинив свою дію.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.11.2007 року позивачем було надіслано на адресу відповідача повідомлення № 4734 (вих.№7970) з вимогою погасити заборгованість, як зазначає позивач, на направлене повідомлення відповідач не прореагував й, відповідно, ні яких дій щодо пред'явлених позивачем вимог не вчинив.

Враховуючи викладене, а також те, що позивач прийняті на себе зобов’язання згідно договору №2438 від 19.04.2007р. виконав належним чином, але відповідач свої зобов’язання не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 355,53грн за користуванням місцем за договором, що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов’язання за договором №2438 від 19.04.2007р. про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості розмірі 355,53грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що за несплату або несвоєчасну сплату відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожен день прострочки.

За прострочення внесення платежів по договору позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасну та неповну сплату платежів за договором № 2438 від 19.04.2007 року у розмірі 27,72грн.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов’язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 27,72грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що спір по даній справі виник з вини відповідача, суд, відповідно до вимог статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 16, 526, 530, 546, 548, 598, 610-612 Цивільного кодексу України, ст. 179, 216, 230, 343 Господарського кодексу України. ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Прийняти уточнення до позовної заяви до розгляду судом.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Жетон - Інвест" (61024, м.Харків, пр-т Перемоги, 62/1, р/р 26006052301242 ХГРУ "Приватбанк" м.Харків, код ЄДРПОУ 34754858, МФО 351533) на користь Комунального підприємства „Міський інформаційний центр” (61166, м.Харків, пр.Леніна,38,оф.618, р/р 2600030114375 в АКБ „Золоті ворота” м. Харків, МФО 351931, код 32135675) заборгованість у розмірі 383,25 грн., з яких: 355,53 грн. –заборгованість за щомісячне користуванням місцем; пеня за несвоєчасну сплату за користуванням місцем –27,72 грн., а також - 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 09.03.2010р.

Справа №61/11-09.